Агресивний дитина: причини, рекомендації батькам, поради психолога

Під агресією в психології розуміється цілеспрямоване руйнівну поведінку, що має своєю метою заподіяння шкоди іншій живій істоті. Це особливий стан психіки, в той час як під агресивністю розуміється риса характеру, схильність на все реагувати з роздратуванням та злістю.

Вплив злості і роздратування

Агресивним дитиною можна назвати того малюка, який внутрішньо неблагополучний. Він наповнений негативними переживаннями, а його дратівливість і злість є всього лише неадекватними способами психологічного захисту.

Агресія чинить негативний вплив на життя малюка, його розвиток. Він починає конфліктувати з іншими дітьми і дорослими, часто дратується, розбудовується. При цьому фізичні і усні прояви злості – це лише «верхівка айсберга». Колосальний вплив чинить на дитину деструктивна установка, яка полягає в тому, що проблеми можна вирішувати шляхом прояву агресії, і що всі навколо нього – вороги. Малюк, який не знає інших способів поведінки, потрапляє в замкнуте коло. Його агресія викликає відповідну реакцію злості, і навпаки.

У дітей подібні прояви мають різні причини. У багатьох випадках вони цілком закономірні. Перш ніж бити тривогу, забороняти дитині проявляти свої переживання, батькам необхідно розібратися в тих факторах, які послужили виникнення подібних реакцій.

Потрібна агресія?

Агресивність є невід’ємною частиною людського існування. Не варто таврувати і сварити дитину тільки за те, що він проявляє обуревающие його почуття, вимагати від нього ангельського поведінки. Адже руйнування пронизує всі сфери людського буття – і діти цього не виняток. Будь-яка дія так чи інакше починається з руйнування старого. Наприклад, щоб зліпити фігурку з пластиліну, малюк відриває шматочок маси, розминає його в руках. Філософи, перш ніж видати на-гора нові ідеї, спочатку переробляють в розумі старі. А також по-справжньому агресивним актом є вживання їжі.

Прояви

Коли малюк ще не оволодів основними засобами комунікації, злість може розцінюватися як цілком нормальна реакція. Маленькі діти можуть кричати і штовхати тих, з ким вони не можуть домовитися. Однак коли дитина оволодіває промовою, то така схема поведінки стає невиправданою. Навіщо бити того, з ким можна домовитися на словах?

Нерідко агресивна поведінка може зустрічатися навіть серед тих дітей, які здаються зовні абсолютно спокійними, не відрізняються від інших однолітків. Дитячий психіатр Єлисей Осін виділяє наступні ознаки патологічної агресії:

  • Сталість. Дитина демонструє агресивну реакцію в ряді різних ситуацій протягом тривалого часу.
  • Небезпечні форми. Удари ногами, псування майна, підпали, аутоагресія.
  • Соціальна дезадаптація. Дитина втрачає друзів, довіру батьків і вчителів.

Як живеться дитині в стані агресії?

Однак діти, у яких спостерігається підвищений рівень дратівливості, серйозно від цього страждають. Злість потрібна тільки у тих випадках, коли вона виправдана. Наприклад, якщо потрібно прогнати хулігана, захистити братика або сестричку. Агресивний дитина – це той, кого постійно цураються і недолюблюють, відкидають і бояться. Вчителі і вихователі не люблять таких дітей за те, що вони псують їм заняття. Найчастіша їхня реакція – це сідання за задню парту, наклеювання ярлика двієчника, задираки. Але подібні заходи призводять до ще більшої дезадаптації, підсилюють відчуття самотності. З роками ситуація лише погіршується.

Батьки однокласників не люблять таких малюків, адже вони вчать їх власних дітей поганого, подають негативний приклад, заважають їм вчитися, грати або відпочивати. Їх реакція теж не несе нічого хорошого – це колективні листи з проханнями перевести агресивного дитини в інший клас, розгляди з батьками малюка. Таким чином дитина може роками поневірятися з одного класу в інший, не знаходячи собі остаточного пристановища. А коли батьків викликають «на килим», це нерідко закінчується застосуванням сили по відношенню до самої дитини. Негативну поведінку у малюка тільки закріплюється, доводить «правильність» обраної ним стратегії.

Однолітки не люблять агресивних дітей за те, що вони нерідко їх ображають, штовхаються, кричать. І найчастіше реакція однолітків полягає в ігноруванні, відкиданні. Малюк залишається в самотності та ізоляції.

Поскитавшись кілька років, такі діти поступово збиваються в групи собі подібних «поганців». У подібних суспільствах вони можуть знайти порозуміння, проте все більше віддаляються від нормального спілкування, правил поведінки в соціумі.

При цьому багато малюки самі мучаться від свого гніву. Вони намагаються позбутися від роздратування, докладають зусилля. Життя кожного з таких «поганців» — це не обов’язково пошук потенційної жертви для образ. Як і всі інші, вони шукають тепла та любові, розуміння і турботи. Просто в силу деяких особливостей свого характеру вони по-іншому сприймають соціальні ситуації і не можуть упоратися зі своїми емоційними реакціями.

Чимало дітей страждають від такого життя. «Не розумію, яким чином це відбувається, адже я зовсім не хотів засмучувати маму…», «Мене не беруть грати в компанію, ну і нехай», «Мене обзивають негарними словами, і всередині прямо серце стискається», «Стоїть тільки чогось статися – відразу винен я, ніхто мене не слухає», «Не хочу в дитячий сад, хочу бути вдома, тут мій улюблений пес…», «Я намагався рахувати до 10 і рівно дихати, але не завжди це мені допомагає заспокоїтися». Приблизно такими словами малюки описують свій стан.

Агресивний дитина: причини деструктивної поведінки

Як правило, причини злості і роздратування у дітей відносяться до однієї з чотирьох площин.

  • Сім’я. Якщо батьки або інші родичі дозволяють собі вести себе агресивно, у дитини закріплюється розуміння допустимості такої поведінки. Агресивний дитина нерідко росте в неблагополучній сім’ї, де батько б’є матір або сама мати кривдить дітей і пр.
  • Виховні установи. У процесі ігор з іншими дітьми дитина може переймати певні моделі поведінки: «Я тут краще за всіх, і тому мені все можна».
  • ЗМІ. Ще одна з основних причин агресивної поведінки у дітей, що нерідко ігнорується дорослими. Нерідко дитина разом з батьками або старшими братами і сестрами дивиться телевізор, де демонструються сцени насильства, вбивств і т. д. Згодом діти переносять побачене вже в реальне життя. Батьки часто не усвідомлюють, якої шкоди це завдає малюкові. Багато дорослі задаються питанням про те, чому діти стали агресивними? У багатьох випадках відповідь на це питання криється в телепередачах тих, що дивиться дитина. Нерідко небезпеку в собі таїть і інтернет.
  • Ендогенні фактори – травми головного мозку, інфекції, захворювання ЦНС. У цьому випадку не обійтися без консультації з лікарем.

Інші чинники

Агресивна поведінка дітей може бути викликано рядом умов:

  • Коли малюка часто б’ють, прилюдно принижують, ставлять у травмуючі ситуації.
  • Дитина починає злитися, якщо він з якихось причин погано себе почуває, а дорослі пристають до нього з різними завданнями.
  • Батьки не звертають уваги.
  • Малюк копіює поведінку матері або батька (кидає речі, ляскає дверима, лається).
  • Травмуюча подія (розлучення мами і тата, смерть близького родича, сильний переляк, народження брата або сестри).
  • Коли дорослим вдалося вселити дитині, що він «поганий». У агресивної дитини будь-яка критика буде викликати роздратування.

Форми

Малюк може проявляти роздратування і злість наступним чином:

  • Вербально – крики, образи, погрози.
  • Фізично – будувати страшні гримаси, битися, штовхатися, кусатися, ламати чужі іграшки.
  • Діючи нишком: ігнорувати дорослих або інших дітей, ябедничати, провокувати ровесників, поки ніхто не бачить.

Види дитячої агресії

Якщо дитина став агресивним, батькам необхідно звернути увагу на особливості проявів його злості. Адже в різних випадках необхідно вживати різні заходи. Іноді не обійтися без психотерапії, а іноді вимагається застосування медикаментозних препаратів. Величезна помилка – об’єднувати всі прояви гніву та злості у дітей в одну проблему. Дитячий психіатр Єлисей Осін виділяє такі основні типи дитячої агресії.

  • Інструментальна. У цьому випадку дитина може загрожувати своїм одноліткам, і навіть бити їх. Мотиви подібної агресії полягають зовсім не в заподіянні шкоди як такого. Дитина просто використовує залякування для того, щоб забрати цінні речі або гроші. Найчастіше подібний тип агресії зустрічається серед тих дітей, які живуть у неблагополучних сім’ях. Для позбавлення від цього типу агресії не допоможуть ліки, найкращий засіб тут – це психотерапія всієї родини.
  • Імпульсивна агресія. Навіть на незначний сигнал, як здається дитині чимось неприємним, малюк реагує з роздратуванням. Пов’язано це з тим, що дитина не може контролювати свої емоційні імпульси. Нерідко цей тип дратівливості зустрічається у дітей з СДУГ. Гіперактивний агресивний дитина страждає від неправильної роботи деяких відділів головного мозку – в першу чергу від лобових часток. Покарання йому не допоможуть. Найбільш оптимальним буде звернення до невролога, медикаментозна терапія. Також корисно організувати для дитини більш зручні умови для навчання з меншою кількістю вступників ззовні подразнюючих стимулів. Наприклад, зміни малюк може проводити в бібліотеці. Найчастіше страждають від подібних розладів агресивні діти дошкільного віку, а також молодші школярі. З часом психіка малюка стабілізується. Хоча він може бути і більш дратівливим, ніж його однолітки, з віком йому буде легше контролювати імпульси агресії.
  • Агресія як афект. Найчастіше виникає при психічних розладах – наприклад БАР (біполярному афективному розладі). Відмінна риса агресії даного типу — її раптовість. Миролюбний настрій може тривати кілька днів, але потім дитину немов хтось підміняє. Він починає крушити і ламати все довкола, лаятися, кричати, не слухатися. Таким малюкам необхідно як медикаментозне лікування, так і робота з психологом.
  • Агресія, виражає страх. У багатьох випадках батьки вважають за краще закривати очі на цей тип агресії. Наприклад, дитину віддають в дитячий табір, і з першої ж хвилини перебування там він починає кричати, бити ручками, вести себе агресивно. Пов’язано це з тим, що малюк відчуває себе кинутим. Йому здається, що мати покинула його назавжди. Нерідко агресія, пов’язана зі страхом, виникає у дітей через деякий час після психотравмуючих подій. В такому випадку мова йде про ПТСР (посттравматичному стресовому розладі) у дитини. Страх і тривога за своєю суттю є адаптивними реакціями, однак коли вони починають перевищувати всі допустимі межі, дитина перестає себе контролювати. Нерідко така агресія накладається на схильність дитини до тривозі і депресії. Допомагає в цьому випадку робота з психологом.

Чому таким дітям потрібна допомога?

Багато психологічні дослідження показують, що якщо проблеми агресивних дітей залишаються непоміченими, з часом ситуація тільки загострюється. Дистанція між ними і нормальним існуванням збільшується. Опинившись в ізоляції, їм складно навчитися спілкуванню. Дитина позбавляється дружніх ігор, в яких він міг би відточити навички соціального спілкування.

Рекомендації психологів

Якщо є можливість, необхідно з’ясувати на прийомі у психолога, що викликає роздратування у малюка. Такий підхід буде найбільш здоровим і оптимальним. Але так як не у всіх батьків є можливість відвідати фахівця очно, розглянемо деякі корисні поради психолога. Агресивний дитина потребує пильної уваги та підтримки дорослих, тому до цих рекомендацій необхідно поставитися з усією серйозністю.

  • Дорослим необхідно прислухатися до малюка, постаратися його розуміти.
  • Також варто пам’ятати: жорстоке придушення агресивної поведінки призводить лише до посилення злості.
  • Необхідно бути послідовними у своїй реакції на негативну поведінку дитини, проте самим не виявляти роздратування.
  • Неприпустимо карати дитину надто часто, наказувати йому придушувати свої переживання. Це призведе тільки до того, що він буде придушувати емоції, а вони, в свою чергу, будуть посилюватися і перейдуть в самоагрессию.
  • Малюк повинен усвідомлювати, що мама і тато його люблять, вони незадоволені лише його поведінкою. Це одна з найбільш важливих рекомендацій батькам агресивної дитини. Необхідно пояснити дитині, чим саме викликано це невдоволення, зробити акцент на тому, що сам він любимо.
  • Коли малюк проявляє гнів з якихось причин, потрібно постаратися на це не реагувати. Адже у нього теж є право на злість. Однак варто пояснити дитині, що він може вести себе по-іншому, вибирати свою реакцію.
  • Необхідно контролювати свої переживання в присутності дитини, адже він вбирає їх подібно губці.
  • Також батьки повинні адекватно усвідомлювати, що і коли вони можуть заборонити дитині, а в яких випадках йому можна і поступитися.
  • Звертати увагу малюка на те, яким чином люди ведуть себе в різній обстановці, при різних обставинах.
  • Уникати перегляду телепередач і фільмів зі сценами насильства, вбивств і пр.
  • Вчити малюка добра, співпереживання.

Напрямки психокорекції

Дитячі психологи також виділяють кілька напрямків корекційної роботи з тими малюками, які демонструють агресивну поведінку.

  • Формування адекватної самооцінки. Малюк повинен зрозуміти, що він цілком може бути «хорошим», що він потрібен і важливий для дорослих і однолітків. Таким чином позитивні якості дитини підкріплюються, він отримує мотивацію проявляти свої найкращі якості.
  • Опрацювання страхів малюка. Адже агресія являє собою спосіб захисту, а, позбавивши дитину від тривог, ми позбавляємо його від необхідності захищатися.
  • Одне з найважливіших напрямів корекції агресивної поведінки дітей – навчання малюка способів виразити злість в прийнятній формі, відпрацювання нових моделей поведінки.
  • Формування довіри до оточуючих, уміння демонструвати любов і співчуття. Малюк повинен бути навчений співчуття допомогою прикладу дорослих.

Агресивний дитина: що робити батькам?

Також батькам і іншим дорослим буде корисно скористатися наступними порадами психологів.

  • Любити і приймати чадо таким, яке воно є. Адже агресія – це тимчасова труднощі, з якими ви обов’язково впораєтеся.
  • Якомога більше спілкуватися з малюком, обіймати його. Малюк повинен знати, що його люблять і в нього вірять.
  • Робота з агресивними дітьми передбачає підвищення самооцінки малюків. Тому необхідно сконцентрувати увагу на позитивних сторонах характеру дитини. Як можна частіше хвалити його за успіхи. Якщо ж необхідно посварити – необхідно засуджувати сам вчинок, але ніяк не малюка.
  • Пильно стежити за власною поведінкою, не дозволяти собі піддаватися злості і роздратування.
  • В той момент, коли мати або батько самі засмучені, вони можуть повідомити про це малюкові і на власному прикладі показати, як можна впоратися з роздратуванням.
  • Дитячі психологи рекомендують спілкуватися з малюком спокійно і тихо.
  • В хвилини злості і роздратування не варто торкатися до дитини.
  • Коли малюк проявляє злість по відношенню до батьків, той може відвести його в свою кімнату і сказати, що він може повернутися, коли заспокоїться.
  • Після того як емоції дитини вляглися, потрібно спокійно з ним поговорити. Зберігати спокій дорослому можна, якщо пам’ятати, що перед ним – улюблене чадо, а не агресивний дитина. Що робити, якщо емоції матері або батька б’ють через край? У цей момент краще не демонструвати свого гніву. Спочатку бажано впоратися зі своїми переживаннями (наприклад, за допомогою навичок саморегуляції за допомогою дихання), і тільки потім спілкуватися з малюком.
  • Пояснювати малюкові обмежувальні моменти, звертаючись до нього від 1-го особи. Наприклад: «Я зараз не можу дати тобі морозива», «Я не можу дати тобі ляльку, їй потрібен відпочинок» та ін.
  • Також важливо допомагати малюкові озвучувати його бажання. Час від часу ставити йому запитання: «Чого ти хочеш?». Дивлячись по ситуації, чи дозволяти, або ж пояснювати, чому зараз це недоступно. За допомогою дозволів і домовленостей дитина повинна зрозуміти, що дорослий грає головну роль, саме він дає орієнтири.
  • Дозволяти маляті говорити про те, чого він не хоче, висловлюючи розуміння і підтримку.
  • У процесі спілкування з агресивними дітьми корисно придумати казку про злий тваринки, яка зрозуміла, що агресивної бути шкідливо і погано.
  • Після школи або дитсадка дати дитині можливість побути неслухняним протягом 10-15 хвилин, виплеснути роздратування і гнів. Наприклад, побити руками подушку.
  • Про щось просити дитину, і вчити його просити у інших. Вимоги не повинні бути частими, проте необхідно, щоб вони були вагомими і ємними.
  • За годину до сну можна спробувати випивати півсклянки молока або трав’яного настою, якщо у дитини немає алергії на ці продукти. Також корисно обговорити події минулого дня в позитивному ключі.

Агресія являє собою силу, яка властива всьому живому на землі. Вона необхідна для здійснення нагальних потреб організму і являє собою порушення, спрямоване на задоволення тих чи інших бажань. Коли поряд з малюком знаходяться добрі і розуміють дорослі, позбавлення від агресії не складе труднощів. Тільки в такому випадку дитина не буде сприйматися як злого злочинця.