Бронхообструктивный синдром: діагностика, лікування, перша допомога, клінічні рекомендації

З числа небезпечних станів, що вражають дихальну систему, особливої уваги заслуговує бронхообструктивный синдром. Патологія БОС, як показує статистика, останнім часом зустрічається з більшою частотою, ніж раніше. Явище комплексне, включає в себе низку особливих проявів, обумовлених зменшенням бронхіальних просвітів. Етіологія таких процесів може істотно варіюватися від випадку до випадку.

Загальне уявлення

Якщо сформульований діагноз «бронхообструктивный синдром», доведеться відповідально поставитися до терапії захворювання. При цьому стані всередині грудних відділів дихальної системи суттєво піднімається тиск, необхідний для видиху, а це призводить до негативного впливу на великі бронхи, провокуючи вібрацію. Видихаючи, людина виробляє свистячий звук, за яким можна запідозрити хворобу і звернутися до лікаря.

Якщо діагноз сформульовано точно, доведеться чітко дотримуватися лікарських рекомендацій. Бронхообструктивный синдром клінічною картиною проявляється досить яскраво, видих стає тривалішою, хворий часом страждає від задухи, нерідко турбує кашель, не приносить істотного полегшення. При візуальному огляді лікар зазначає, що в акті дихання беруть участь допоміжні м’язи. Якщо обструкція розвивається, з часом частота дихання зростає, що призводить до відчутної втоми м’язів, відповідальних за роботу цієї системи. Одночасно парціальний кров’яний кисневе тиск знижується. Такий стан рано чи пізно призводить до важких наслідків, якщо не вжити своєчасних терапевтичних заходів.

Група ризику

Як видно з медичної статистики, значно вище частота зустрічальності бронхообструктивного синдрому у дітей. Клінічні рекомендації з полегшення стану дитини може дати тільки лікар на прийомі. Доктор призначає спеціалізовані обстеження, на підставі яких формулює висновок щодо конкретного випадку. Відомо, що з більшою ймовірністю проблема властива трирічним малюкам і дітлахам ще більш молодшого віку. В деяких випадках лікар приймає рішення не згадувати БОС при формулюванні заключного діагнозу. Такі випадки у статистичному розподілі не аналізуються.

Нерідко потрібна допомога при бронхообструктивному синдромі, якщо дитина перенесла інфікування дихальної системи, що стосувалося нижні шляху. Оцінки того, наскільки високий шанс розвитку БОС, суттєво розходяться. Деякі фахівці говорять про ризик у межах п’яти відсотків, а інші згадують 40%. Підвищена ймовірність зіткнутися з БОС, якщо серед близьких родичів є алергіки. Для такої групи БОС автоматично оцінюється в 40% і вище. Також в небезпеці малюки, які страждають інфікуванням дихальної системи від шести разів щорічно і частіше.

Про статистику

Як показали специфічні дослідження, бронхообструктивный синдром у дітей, вік яких – від тримісячного до трирічного, що перехворіли інфікуванням нижніх відділів дихальних, зустрічається в 34%. З більшою ймовірність хвороба розвивається, якщо малюк переніс бронхіт, а ось пневмонія провокує БОС в меншому відсотку випадків. Лише трохи менше половини всіх госпіталізованих малолітніх пацієнтів у майбутньому зіткнуться з повторенням ситуації. У середньому вік хворих – однорічний і старше.

Небезпека!

Частіше діагностується бронхообструктивный синдром у дітей на тлі гіперплазії клітин (залізистих), обумовленої віком невеликої ширини шляхів для проходження повітря. Відомо, що у малолітніх пацієнтів мокрота продукується частіше в’язка, що також впливає на ймовірність БОС, складається зі слабкістю місцевого імунітету. Чималу роль грають специфічні індивідуальні особливості будови організму, зокрема, діафрагми.

Вище ризик бронхообструктивного синдрому у дітей, чиї найближчі родичі страждають від алергічних реакцій, а також у малюків, хворих на рахіт. БОС можливий, якщо спостерігається неправильне розвиток тимуса (гіперплазія, гіпотрофія). Вище ризик, якщо генетичними чинниками обумовлена ймовірність атопії. БОС загрожує при патологічному стані ЦНС, обумовленому періодом виношування плоду. Найчастіше синдром розвивається у дітей, рано переведених на штучне харчування.

Увага всім факторам

Патогенез бронхообструктивного синдрому має зв’язок з умовами навколишнього простору. Спеціальна аналітика показала, що з більшою ймовірністю БОС розвивається у дітей, чиї близькі зловживають тютюном. Пасивне куріння вважається фактором ризику розвитку численних захворювань дихальної системи, включаючи БОС. Не менш важлива і екологія району, де проживає дитина – чим гірша ситуація, тим більше ризик обструктивних процесів.

Взаємний вплив

Розвиток бронхообструктивного синдрому у формі хронічного запального процесу, пов’язаного з алергічною реакцією, що дозволяє діагностувати бронхіальну астму. Патологія формується під комплексним впливом факторів зовнішнього середовища та індивідуальних особливостей пацієнта. До числа вроджених прийнято відносити спадковість, атопию, підвищену реактивність дихальних шляхів. Зазначені особливості для сучасних лікарів у своїй основній масі контролю не піддаються.

Особливості зовнішнього середовища, що провокують бронхообструктивный синдром, різноманітні, численні, в своїй основній масі піддаються корекції, управління. Саме під їх впливом починається маніфестація астми, спостерігається загострення. Найяскравіше вплив з боку алергенів, тому важливо обмежити простір дитини від впливу негативних сполук. Спровокувати гостру форму БОС можуть віруси, інфікування патологічними бактеріями. Відіграє роль наявність курців в повсякденному оточенні дитини, ранній перехід на штучне харчування.

Звідки прийшла біда?

Щоб сформулювати адекватні рекомендації при бронхообструктивному синдромі у дітей, необхідно розібратися, з якої причини розвинувся патологічний стан. Сучасна медицина накопичила чимало інформації про этиогенезе проблеми. У однорічних малят і раніше часто зустрічаються причин варто відзначити аспірацію, пов’язану з неправильною реакцією ковтання, а також порушення, обумовлені аномаліями розвитку носоглотки (фактор часто вроджений). Іноді БОС провокують свищ трахеї, бронхів, деякі форми рефлюксу, вади формування дихальних шляхів, дистрес-синдром. Причиною БОС може стати недостатність імунітету, інфікування в період виношування матір’ю плоду, дисплазія бронхів, легенів. До факторів, що провокує хвороба, відносять муковісцидоз.

Бронхообструктивный синдром на другому-третьому році життя може спостерігатися на тлі астми, гельмінтної міграції, аспірації деякого об’єкта, бронхіоліті. Спровокувати стан можуть хвороби, що зачіпають дихальні органи – генетично обумовлені, вроджені. Висока ймовірність БОС при вадах серця, що провокують гіпертензію легенів.

Рекомендації при бронхообструктивному синдромі для трирічних дітей і старшого віку ґрунтуються на причини формування проблеми в такому віці. Частіше захворювання зумовлене астмою, вадами розвитку органів дихальної системи. Свою роль можуть зіграти інші захворювання, викликані спадковим фактором, вроджені.

Чому це відбувається?

БОС провокують оборотні, необоротні механізми. До числа перших належать інфікування, набряки, підвищене продукування слизу. Безповоротні – це бронхіальна облітерація, стенози від народження.

Досить часто лікарі змушені давати рекомендації при бронхообструктивному синдромі, спровокований запальними процесами. Проблема частіше обумовлена інфікуванням, алергією, отруєнням організму, але можливі нейрогенні, фізичні аспекти. В якості основного медіатора виступає інтерлейкін, вироблений фагоцитами, макрофагами під впливом своєрідних факторів (не завжди інфекційної природи). Під впливом медіатора починається реакція імунітету, стимулює виробництво серотоніну, гістаміну. Додатково продукуються ейкозаноїди, тобто другий тип медіаторів, властивий запалення на ранній стадії.

Що робити?

Невідкладна допомога при бронхообструктивному синдромі залежить від особливостей конкретної ситуації. Першими повинні надати допомогу хворому батьки. Досить часто БОС спостерігається раптово, при цьому дитина зазвичай здоровий, але раптово починається напад асфіксії. Це можливо при грі, поглинанні їжі, обумовлене проникненням чужорідного тіла в дихальні шляхи. Завдання батьків – звернутися в швидку допомогу і спробувати витягти об’єкт, яким дитина подавився.

Первинне лікування бронхообструктивного синдрому при респіраторному захворюванні повністю у сфері ведення кваліфікованих лікарів. Якщо напади ядухи спостерігаються при підвищеній температурі, закладеності носа, симптоматиці загального отруєння організму, якщо дитина безперервно кашляє, важливо вчасно звернутися в швидку допомогу, вже по телефону описавши всі ознаки стану. Як правило, БОС проявляється несподівано, а пояснюється в більшості випадків раптовим ускладненням інфікування. Якщо немає можливості терміново викликати лікаря, потрібно особисто відвезти малюка в інфекційний відділ лікарні, де хворого поміщають в кабінет інтенсивної терапії, постійно контролюючи життєво важливі показники.

Що ще можливо?

Іноді прояви БОС спостерігаються при кашлі – нападами, нав’язливого, задушливого. При такій ситуації, закладеності і відділеннях з носа необхідно перевірити температуру. Якщо параметр в нормі або трохи вище середнього, при цьому малюк хворий на астму, має сенс припустити астматичний напад. У такій ситуації лікування бронхообструктивного синдрому полягає в застосуванні класичних методів, рекомендованих лікарем для зняття астматичного нападу. Якщо кашель з сухого вперто не стає вологим, мокрота не відокремлюється, самостійно зняти прояви спазму не вдається, слід викликати швидку допомогу. Прибулі на місце лікарі введуть спеціалізовані препарати инъективно для купірування болісного синдрому. Госпіталізація, як правило, не потрібно.

Спеціальний підхід до терапії бронхообструктивного синдрому необхідний, якщо загострення астми триває кілька днів і не купірується доступними домашніми засобами. У такому разі пацієнта направляють у соматичний стаціонар, поміщають в палату інтенсивного лікування.

Що робить лікар?

Приїхавши на виклик, спеціаліст швидкої допомоги опитує дорослих, ніж супроводжувався напад. Якщо спостерігається асфіксія, стан важкий, при цьому малюк зазвичай здоровий, оптимальна міра – інтубація, штучне вентилювання дихальної системи. У такому варіанті полегшення стану дитини можливе тільки в умовах стаціонару, тому малюка направляють в реанімаційне відділення.

При відсутності асфіксії, чужорідного тіла в дихальній системі адекватна терапія можлива лише при точній діагностиці бронхообструктивного синдрому, а саме спровокував фактора. Особливо складна ситуація складається, якщо в анамнезі немає астми. Завдання фахівця швидкої допомоги – зрозуміти, що стало причиною нападу. Зазвичай це або вплив алергену, або інфікування організму. Сформулювавши первинний діагноз, вибирають міру допомоги. Якщо визначена алергія, подібні заходи з першою допомогою астматикам, при інфікуванні стратегія відрізняється. Втім, як видно з медичної практики, ці два стани один на одного дуже схожі, що призводить до частих лікарським помилкам тяжкі наслідки для хворого.

БОС і інші патології

Як видно з інформації, накопиченої при спостереженні за такими випадками, БОС часто супроводжує ряд захворювань, переважно – дихальної системи. Вище вже були згадані запальні процеси, інфікування, астма, але цей список далеко не повний, всього найменувань – близько сотні. Крім алергії, дисплазії, вроджених вад варто відзначити туберкульоз. Є ймовірність синдрому і при пухлинних процесах, що порушують функціонування бронхів, трахеї. Є ймовірність спостереження явища при деяких хворобах кишечника, шлунка, включаючи вади, свищі, грижу, рефлюкс.

Диференціальна діагностика бронхообструктивного синдрому повинна враховувати можливу зв’язок явища з хворобами судин, серця, включаючи вади, кардити, аномалії кровоносних судин (особливо важливі великі). Позначитися може хвороби ЦНС, у тому числі: параліч, травми мозку, міопатія, епілепсія. Є ймовірність БОС при істерії, поліомієліті, деяких інших патологіях. Свою роль відіграє спадковий фактор, хвороби, близькі до рахіту, недостатність вироблення альфа-один-антитрипсину, захворювання Картагенера, недостатність імунної системи. Іноді БОС діагностують на тлі травми, хім-физфакторов, інтоксикації, здавлення дихальних шляхів зовнішніми факторами.

Особливості форм

Буває гострий, затяжний БОС. Перший випадок діагностують, якщо симптоматика спостерігається десять діб і більш тривалий часовий проміжок. Можливі рецидиви, безперервні рецидиви. Останнє характерно для осіб, хворих дисплазією бронхів, легень, бронхіолітом.

Залежно від тяжкості стану виділяють легкі випадки, середні, важкі, приховані. Для віднесення до конкретної групи необхідно проаналізувати, наскільки виражені хрипи, задишка, спостерігається ціаноз, якою мірою в акті дихання задіяні додаткові м’язові тканини. Лікар бере кров для аналізу газів, оцінює зовнішнє дихання. Враховують, що при будь-якій з форм хворий кашляє.

Форми і специфічні відмінності

При легкій формі хворий дихає з хрипами, в стані спокою не турбують ціаноз, задишка, дослідження крові дає параметри, близькі до норми. ФЗД – близько 80% щодо середньостатистичних. Самопочуття хворого нормальна. Наступна ступінь – задишка в стані спокою, ціаноз, охоплює трикутник носа, губ. Поступливі частини грудної клітки втягуються, а свист при диханні досить гучний, чутний на відстані. ФЗД оцінюється в 60-80% щодо норми, змінюються якості крові.

Важка форма супроводжується нападами, під час яких істотно погіршується самопочуття пацієнта. Дихання шумне, важкий, задіяні додаткові м’язові тканини. Виражений ціаноз, показники крові відступають від норми, ФЗД оцінюється в 60% і менше відносно стандартного. Прихований перебіг – специфічна форма БОС, при якій немає ознак клінічної картини, але ФЗД дозволяє сформулювати коректний висновок.

Формулюємо висновок

Щоб точно поставити діагноз, слід провести повноцінне клінічне обстеження зі збором анамнезу. Організовують функціональне дослідження, фізикальне. Широко поширена практика застосування спірографії, пневмотахометрії. Такі підходи більшою мірою актуальні, якщо пацієнту вже виповнилося п’ять років або хворий старше. В молодшому віці хворі не можуть впоратися форсованим видихом. Збір відомостей про стан пацієнта передбачає аналіз сімейної історії хвороби, включаючи уточнення випадків атопії. Необхідно уточнити, якими хворобами дитина хворів раніше, були рецидиви обструкції.

Якщо БОС визначений на тлі простудного захворювання, що протікає в легкій формі, спеціальної методології дослідження не потрібно. При рецидивах слід взяти на аналіз зразки крові, провести серологічне тестування, включаючи визначення наявності гельмінтів. Хворий потребує обстеження у алерголога. Найчастіше користь приносять спеціалізовані дослідження: ПЛР, бактеріологічні. Застосовують технології бронхоскопії, вилучення мокротиння з нижніх відділів органів дихання, а також беруть мазки для аналізу флори. У ряді випадків рекомендовано зробити рентгенівський знімок. Процедура не належить до числа обов’язкових, але розумна, якщо доктор передбачає ускладнення, пневмонію, чужорідне тіло, рецидиви. В залежності від отриманої інформації додатково можуть податися на КТ, пробу поту, сцинтиграфію, бронхоскопію.

Як позбутися?

Сучасний підхід до БОС передбачає спочатку визначення причини патології, потім її усунення. Щоб полегшити стан хворого, роблять дренаж легеневої системи, використовують засоби для купірування запального процесу, зняття спазму бронхів. Іноді необхідна невідкладна допомога. Бронхообструктивный синдром у дітей може спостерігатися у важкій формі, тоді необхідна терапія з киснем, ШВЛ. Нормалізація дренажу дихальних органів включає дегідратацію, застосування засобів муколитического спектру, відхаркувальних препаратів. Корисними вважаються деякі специфічні техніки масажу, гімнастика, постуральний дренаж.

Застосування відхаркувальних препаратів, муколітиків дозволяє ефективно впоратися з мокротою, зробити кашель більш продуктивним. Медикаменти можна використовувати перорально і за допомогою спеціального апарата – інгалятора. Найбільшою популярністю користуються бромгексин, активні метаболіти цього з’єднання. В аптеках представлено досить велику різноманітність найменувань. Дія засобів непряме, помірне, включає здатність купірувати запалення і активувати виробництво сурфактанту. На метаболітів бромгексину вкрай рідко зустрічаються алергічні реакції. Використовуються медикаменти при простудних захворюваннях після трапези у формі сиропу, розчину. Випускається таблетована форма. Дозу призначає лікар, орієнтуючись на вік і вага хворого. Найпотужнішим з представлених на аптечних полицях препаратів вважається N-ацетилцистеїн. Медикаменти з таким з’єднанням ефективні при хронічних формах захворювання. Цей муколитик впливає на організм безпосередньо, розріджує мокротиння, а при тривалому використанні скорочує генерування лізоциму, IgA, що призводить до більшої реактивності бронхолегеневої системи у третини хворих в трирічному віці і старше.