Діалектика душі — це що таке?

Діалектика душі — це в літературі засіб, що дозволяють в розгорнутому вигляді побачити розвиток персонажа. Автор, вміє описати зовнішній світ через переживання і роздуми героїв, досяг справжнього професіоналізму.

Таким автором був Лев Миколайович Толстой. Його романи стали каноном психологізму в літературі.

Діалектика душі — це все про персонажа

Діалектика — це філософське поняття, яке означає зміни допомогою взаємодії 2 почав, протилежних один одному. Якщо говорити про літературних героїв, то їх розвиток як особистостей — ключовий момент у кожному творі. То в оповіданні, то в поемі. Так як саме внутрішній світ героя зворушує читача, змушує останнього співчувати вигаданим персонажем або засуджувати його.

Як ми пам’ятаємо з курсу літератури, у творі є герой і оповідач. І останній є індивідуальністю зі своїми особистими поглядами.

Головний герой твору і сюжет тісно взаємопов’язані. Щоб підштовхнути події у вигаданому світі в потрібному напрямку, треба змінити лад думок і стан душі персонажа. Тоді розвиток зовнішніх подій буде природним. Тому початківець письменник зобов’язаний вивчати методи, з допомогою яких літературний персонаж проходить етапи розвитку, або ж, навпаки, етапи деградації особистості.

Значення діалектики в романі

Поняття діалектика душі ввів теоретик літератури Микола Чернишевський. Саме так він позначив притаманну Льву Толстому здатність пояснювати характер через динаміку сюжету. Через внутрішній стан свого героя, яке змінюється від однієї сцени до іншої, можна побачити, наскільки багатогранна особистість описуваного. Як позитивні, так і негативні герої в самих різних жанрах літератури повинні розвиватися. Читачеві не цікаві персонажі статичні, які не здатні змінюватися.

Негативний герой може викликати симпатію раптовою зміною мислення, усвідомивши свої вчинки в минулому, або сильний герой ламається внутрішньо. Всю цю динаміку протиріч письменник повинен максимально розкрити.

Діалектика в епопеї «Війна і мир»

Толстой блискуче передав війну 1812 року через думки і переживання своїх героїв. Саме через переживання Андрія, Наташі Ростової, Миколи і П’єра розкривається глибоке протиріччя між радощами життя і втратами війни.

Для Льва Миколайовича було вкрай важливо розкрити глибину людини в творі. Він розрізняв в людині її справжню моральну сутність, все наносне, що привносить світське суспільство в характер особистості. Діалектика душі в романі «Війна і мир» займає чи не центральне місце. Опис природи, неба над Аустерліцем і військових переговорів — все розкривається читачеві через призму станів душі дійових осіб.

Приклади розвитку через протиріччя

Що ж таке діалектика душі? Приклади можна знайти на сторінках томів «Війни і Миру». Персонаж Андрій Болконський пройшов найбільш глибокий розвиток. Толстой провів свого героя через втрати і розчарування, щоб читач побачив, як поступово гордий молодий чоловік став мудрим військовим і життєвим досвідом зрілою людиною.

Письменник хотів, щоб читач побачив, наскільки суперечливими можуть бути думки і почуття в людині, і як він справляється з цим. Духовні метання героїв, діалектика душі в романі «Війна і мир» призводить до значних трансформацій внутрішньої психології героїв.

Спочатку Болконський показується нам пихатим людиною. Але пройшовши через поранення, переживши душевну кризу, герой стає більш людяним, м’яким і спокійним всередині.

Через внутрішні переломи проходить і графиня Марія і Микола Ростов. Кожен з героїв знаходить свою нову долю. А ось князь Андрій шукає щастя у внутрішньому спокої, його останнє випробування стало фатальним. Він приймає після чергового поранення Бога, сповідається і вмирає.

Своїх героїв Толстой навмисно ставить у складні ситуації, які змінюють докорінно їх думки та духовні устремління. Наприклад, П’єр Безухов. Коли він потрапляє в полон, його особистість змінюється до невпізнання. В умовах полону він спілкується з простим народом, переглядає свої особисті розсуду і потрапляє додому вже більш духовно сильним, морально чистішим людиною.

Трилогія Толстого

У трилогії «Дитинство»,»Отроцтво» і «Юність» письменник намагається показати важкий шлях, який потрібно пройти, щоб стати справжньою особистістю. Герой Іртеньєв повільно, крок за кроком, проходить всі етапи дорослішання і соціалізації. Аналіз своєї особистості, порівняння і духовні пошуки — все це крутиться хаотичним потоком в душі героя, змушуючи його страждати і пізнавати життя.

В повісті «Юність» Толстой багато в чому описував свої переживання. Діалектика як метод тут максимально точна. І письменник підкреслює, що без постійної внутрішньої боротьби людина не стане ні моральним, ні великим.

Роман «Анна Кареніна»

У найбільш драматичному романі Толстой також використовує метод діалектики душі. Це теж дуже сильний твір, що розкриває людський моральний світ. В «Анні Кареніній» особистість героїні показується дуже глибоко. Вся напружена ситуація, яка ставить її перед вибором — чоловік, положення або любов — обзивається в ній гігантським моральною кризою. Аристократична середовище її виганяє, совість і бажання щастя поза шлюбом розколюють її. Це внутрішній криза ламає героїню. Тут відбувається не діалектичне розвиток, а діалектичне падіння, надлом і відчай в житті.

Моральну своєрідну перебудову проходить і Вронський. Розкриття характеру Графа Вронського Товстої приділив менше уваги. Цей герой до зустрічі з Ганною повністю задоволений своїм високим становищем і успіхом в суспільстві. Але любов змінює його ще юнацькі погляди на життя. Він руйнується зсередини з-за любові, стає спустошеним, хоча справжня любов повинна окриляти, а не опускати на дно душу.

Методи діалектики у Толстого

Завдяки кільком добре продуманим методів, Толстому вдалося зробити внутрішній світ своїх героїв настільки барвистим, глибоким, багатогранним, що вони здаються реальними людьми. Письменник розкриває ці світи через внутрішні монологи, сни, роздуми.

Дуже важливими для сюжету тут виявляються сторінки з щоденників у «Війні і світі». Наприклад, нам багато чого розповідає щоденник графині Марії. Також щоденник веде П’єр, коли захоплюється масонськими ідеями. Причому всі роздуми не відірвані від навколишнього персонажа дійсності. Толстой створює гармонію між внутрішнім і зовнішнім світом героя.

Висновок

Діалектика душі — це головний метод розкриття внутрішнього світу героїв у творах Льва Толстого. Саме в таких фатальних внутрішніх кризах розкривається справжня сутність персонажа, письменник натякає на те, що саме в розкритті суті він і бачить сенс існування.

І у величезних за обсягом романах, і в повісті «Юність», Толстой бездоганно вимальовує нам образи своїх героїв через опису їх власних переживань, через внутрішнє і сокровенне. Лев Толстой був хорошим психологом, який вміє показати в динаміці всі «пласти» душі через своїх героїв.