Дизентерія у дітей: симптоми, лікування, ускладнення, профілактика

Дизентерія у дітей протікає по-різному. Залежно від ступеня тяжкості захворювання може переноситися відносно легко. Але бувають випадки, коли слідом за хворобою слідують і всілякі ускладнення, які при неправильному лікуванні загрожують перерости в хронічну форму. Що таке дизентерія, як доглядати за хворою дитиною і що потрібно для лікування, відповість ця стаття.

Опис хвороби

Дизентерія відноситься до інфекцій кишечника. В народі вона відома ще під назвою «хвороба брудних рук». Найслабшою ланкою, піддається нападу дизентерії, є діти від року до 6-7 років. Саме в цьому віці активність малюків досягає свого піку. У пориві пізнавати світ непосиди можуть брати в руки і пробувати на смак практично все, що трапляється їм на шляху. Разом зі знаннями малюки отримують можливість підчепити хвороботворні бактерії, які є збудниками багатьох шлунково-кишкових хвороб. Одним з таких захворювань є дизентерія.

Крім шлунково-кишкового тракту, недуга вражає і відділ товстої кишки. Це гостра інфекційна хвороба, яка супроводжується інтоксикацією організму.

Хоча захворювання особливо часто вражає дітей, захворіти можуть і дорослі люди. А немовлята схильні до дизентерії дуже рідко через сильної імунної захисту, яка передається від матері до дитини. Крім того, немовлята не відрізняються особливою активністю і внаслідок цього не ризикують підчепити хворобу звичним шляхом.

Дизентерія – хвороба, як правило, сезонна. Щоб захворіти, досить пригоститися немитими фруктами або випити брудну воду. Хорошою профілактикою захворювання буде дотримання правил гігієни.

Види та причини захворювання

Залежно від збудників, розрізняють два види дизентерії у дітей.

  • Бактеріальне захворювання викликається ентеробактеріями типу шигел. Звідси друге визначення хвороби – шигельоз. Причиною даної дизентерії є чотири види шигел, названих на честь відкрили їх вчених: Зонне, Флекснера, Григор’єва-Шига, Бойда.

Ці типи ентеробактерій характерні для конкретної місцевості. Наприклад, в Європі можна заразитися паличками Зонне і Флекслера, а в Середній Азії – Григор’єва-Шига, які провокують хворобу з більш важким перебігом.

Шигели досить живучі в умовах навколишнього середовища. Вони зберігаються у воді довше тижня, у ґрунті – близько трьох місяців, в продовольстві чотири тижні. Ентеробактерії не бояться низької температури та посухи. Гинуть під впливом дезінфекторів, прямих сонячних променів, високої температури (близько 60 °С), окропу.

Захворювання шигельозом зустрічається в поодиноких випадках. Але бувають епідеміологічні спалахи. Хворий заразний з першого дня хвороби. Дизентерійна паличка виходить з організму хворого разом з випорожненнями і блювотними масами. Симптоми дизентерії у дітей до року можуть проявлятися у разі догляду за немовлятами хворою людиною.

Примітно, що захворювання може неодноразово повторюватися. Імунітет після одужання нестійкий і не тривалий. Тому важливо дотримуватися правила загальної гігієни, щоб уникнути повторної хвороби.

  • Амебна дизентерія, або амебіаз, — це гостре кишкове захворювання, яке викликається наипростейшим паразитом (амебою). Хвороба характеризується утворенням виразок у відділі товстої кишки. Амебіаз поширений практично в кожному ареалі, але воліє жаркі території.

Амебна дизентерія у дітей буває трьох видів:

  • Активний недуга великої вегетативної форми (БВФ). Проникає в товщу стінки кишечника і живиться еритроцитами. Інша назва БВФ – тканинна хвороба. У гострій стадії форма переходить в наступний тип захворювання МВФ.
  • Мала вегетативна форма активного характеру (МВФ, просвічуюча) з’являється внаслідок дегенеративних змін кишечника. Якщо БВФ можна виявити в біологічних тканинах хворого, то мала форма проявляється і в калових масах хворої дитини.
  • Неактивний тип (цисти) утворюються шляхом перетворення амеб у форму внаслідок будь-яких несприятливих умов. Примітно, що джерелом зараження є хвора людина, і носій цист. Неактивна форма так само, як і активна БВФ, перетворюється в малий тип захворювання. Згодом неактивна хвороба перетворюється в активну. В товщі кишечника утворюються гнійники, а з часом – і виразки. У запущених випадках амеби потрапляють практично всі органи шлунково-кишкового тракту, а також головний мозок, легені і т. д. Там так само з’являються абсцеси.

Як можна заразитися

В залежності від факторів передачі інфекції, розрізняють хвороба:

  • Харчову.
  • Контактну.
  • Водну.
  • Молочну і т. д.

Контактно-побутова дизентерія у дитини трьох років зустрічається найбільш часто. Хворий одночасно стає джерелом зараження для оточуючих. Паличку можна підчепити через брудні руки, іграшки, ручки дверей і навіть загальних нічних горщиків в дитячому саду.

Харчової дизентерію заражаються, вживши немиті фрукти та овочі, або продукти, у яких вийшов термін придатності. Також бактерія розмножується і при неякісної тепловій обробці їжі.

Энтеробактерия, що живе в сирій воді, викликає водну форму хвороби. Цим типом дизентерії можна заразитися, купаючись в забруднених водоймах.

Молочна форма захворювання виникає внаслідок вживання сирого коров’ячого або козячого молока.

Також джерелом зараження є хвора людина. Особливо часто відбувається інфікування в інкубаційний період, коли дизентерія ще не проявилася, але энтеробактерия вже стрімко розвивається в організмі хворого.

Переносниками шигеллеза є також мухи.

Симптоми захворювання

Ознаки дизентерії у дитини залежать від виду та ступеня тяжкості захворювання. При зараженні амебіазу інкубаційний період досить тривалий (від тижня до трьох місяців). Спочатку хвороби дитина скаржиться на сильний головний біль і хворобливі відчуття в лівій частині живота. Температура в цей період нормальна або субфебрильна. По закінченню інкубаційного періоду з’являється пронос з кров’яними і слизовими виділеннями. Кожне відвідування туалету супроводжується гострим болем в області живота.

Амебіаз характерний зниженням або повною відсутністю апетиту, швидким схудненням та сухістю шкірних покривів. Хвороба може тривати близько півтора місяців і навіть перейти у хронічну форму. Пронос чергується з запором.

При захворюванні шигельозом спостерігається інша симптоматика. Основними ознаками дизентерії у дитини є:

  • Підвищена температура (від 38 до 40 градусів).
  • Наростаюча лихоманка.
  • Головний біль.
  • Нудота і блювання.
  • Дитина відмовляється їсти, або у нього знижений апетит.
  • На третій-четвертий день виникають хворобливі відчуття в животі.
  • Помилкові позиви до дефекації.
  • Рідкий кал, часто з домішкою слизу.
  • Пронос.
  • Судоми.
  • Загальна слабкість організму.
  • Плач і капризи.

Діагностика захворювання

Поставити точний діагноз може тільки лікар-гастроентеролог, інфекціоніст і бактеріолог. Основне діагностування захворювання полягає в аналізі калу на мікробіологію. З допомогою такого вивчення можна виявити 80 % збудників захворювання і визначити вид дизентерії.

Серологическая діагностика проводиться не раніше, ніж на п’ятий день недуги. Вона є доповненням мікробіологічного методу.

Існують і такі форми діагностування хвороби:

  • Копрологічний аналіз – клінічне дослідження, яке дає можливість виявити слиз, кров’яні прожилки, еритроцити, нейтрофіли і деформовані частинки епітелію.
  • Ректороманоскопія – діагностика, що дозволяє контролювати процес одужання. Метод не застосовується до дітей.
  • Діагностика алергопроби – додатковий метод, який дає можливість визначити можливі алергічні реакції. Здійснюється шляхом зіскрібка і аналізу шкірних частинок і визначення можливості або відсутності алергії на дизентерин (метод Цуверкалова).

При амебіазі в разі пошкодження стінки кишечника фахівець може призначити ректороманоскопію.

Доречні також аналізи біологічних рідин хворого – сечі, крові, слини.

Після визначення діагнозу лікар визначає, чим лікувати дизентерію у дітей.

Форми дизентерії

Захворювання може протікати в наступних стадіях:

  • Легкий ступінь. Зустрічається дизентерія у дитини до року і характеризується підвищеною температурою і частими рідкими випорожненнями. Незабаром розвиваються часткове ураження шлунково-кишкового тракту і ознаки інтоксикації. Одужання малюка відбувається через два тижні після перших симптомів.
  • Початок среднетяжелой стадії характеризується гострим розвитком ознак у супроводі лихоманки, ознобу і загальної інтоксикації шлунка. Отруєння проходить через п’ять днів, а зцілення – через місяць.

  • Тяжкого ступеня супроводжують порушення серцево-судинної діяльності і повною інтоксикацією організму. Хвороба може тривати близько трьох місяців і чревата ускладненнями.

Лікування захворювання

Визначити діагноз може тільки лікар-інфекціоніст. Проаналізувавши результати діагностики, фахівець призначає лікування дизентерії дітям, яке залежить від форми тяжкості недуги.

Амбулаторне лікування допускається при легкому ступені хвороби.

Лікування дітей носить комплексний характер і включає:

  • Режим дня (переважно постільний).
  • Застосування медикаментів.
  • Дієта.

Виділяють антибактеріальну та симптоматичне медикаментозне лікування.

Антибактеріальні медикаменти застосовуються у разі среднетяжелой і важкої форми хвороби. З цією метою часто призначають антибіотики при дизентерії у дітей. Частими ліками є «Гентаміцин», «Поліміксин М», «Ампіцилін», «Фуразолідон», «Ніфуроксазид» і т. д. Всі медикаменти визначаються лікарем і застосовуються строго за призначенням.

Оскільки часті випорожнення є причиною зневоднення, допоміжна терапія – оральна (рясне пиття) або парентеральная (внутрішньовенні ін’єкції розчинів). При цьому необхідний обсяг рідини визначає лікар.

У разі вираженого больового симптому можна застосувати спазмолітики («Папаверин», «Но-Шпа»). Також доречні препарати, що підвищують ферментацію «Фестал», «Панкреатин» і т. п. Щоб відновити біоценоз використовують пробіотики («Лактобактерин», «Біфіформ» тощо). для підтримки загального стану організму призначають вітамінні комплекси.

Хронічне захворювання зцілюється так само, як і гостра дизентерія. Ознакою повного лікування є нормалізація стану і негативні результати клінічних аналізів.

Лікування дизентерії у дітей в домашніх умовах

Амбулаторне зцілення дитини полягає в постільному режимі, дотримання режиму, дієти і частому питві.

Потрібно поїти дитину різними відварами (рисовим, родзинковим, компотом із сухофруктів). При оральної регідратації доречно використовувати і солодкий чай з лимоном, відвар яблук, трав’яні збори – ромашка, липа, материнка. Поїти дитину слід дрібними порціями через кожні 10-15 хвилин. Разова доза рідини може варіюватися від столової ложки до кількох ковтків.

Що стосується дієти, то при лікуванні дизентерії у дітей потрібно орієнтуватися на вік дитини. Перші три доби раціон повинен складатися з кисломолочних сумішей, рідких каш, овочевих слизових супчиків. Використовують також киселі, пюре (яблучне, картопляне), парові страви. Виключення з раціону підлягає смажена, гостра, копчена їжа, жирні бульйони. Дієту необхідно дотримувати і протягом двох-трьох місяців після повного одужання.

Ускладнення після хвороби

Інфекційні хвороби часто закінчуються нанесенням шкоди організму дитини. Як шигельоз, так і амебіаз чреваті безліччю негативних наслідків:

  • Виникнення дисбактеріозу.
  • Тиск в очеревині провокує випадання прямої кишки.
  • Перитоніт.
  • Кишкова кровотеча і абсцес.
  • Ускладнення дизентерії у дітей провокує потоншення стінки кишечнику, результатом чого може стати інтоксикація крові.
  • Зневоднення.

  • Пневмонія.
  • Хвороби внутрішніх органів – нирок, печінки.
  • Виразкова хвороба кишечника.
  • Зниження імунітету, і як наслідок – інші інфекційні захворювання.

На тлі повного або часткового виснаження організму може розвинутися гіпотрофія і анемія.

Профілактика захворювання

Профілактичні заходи залежать від виду дизентерії. Наприклад, щоб не захворіти шигельозом, необхідно чітко дотримувати гігієнічні та санітарні норми. З раннього віку діти повинні привчатися мити руки з милом перед їжею і після відвідин туалету. Слід позбавити дитину від поганих звичок – гризти нігті, брати руки в рот і т. д. Дорослий повинен стати для дитини прикладом для наслідування, тоді правильна поведінка сформується швидше.

Профілактика дизентерії у дітей складається в ретельному миття фруктів і овочів. Плоди краще всього мити кип’яченою водою. Також слід правильно зберігати продукти і викидати зіпсовану їжу.

Не рекомендується пити сиру воду з-під крана.

При виїзді на природу необхідно купатися тільки в перевірених чистих водоймах. Ні в якому разі не треба заковтувати воду під час пірнання.

Для профілактики амебіазу потрібно позбавлятися від мух, які є носіями захворювання. При використанні води слід її фільтрувати або кип’ятити. Зберігати рідину рекомендується в закритих ємностях.

У разі захворювання дитину необхідно ізолювати його від інших дітей в сім’ї. Доречно також повідомити навчальний заклад, який відвідує дитина.

Висновок

Дизентерія є одним з найнебезпечніших інфекційних захворювань, яке легше запобігти, ніж лікувати. Основні методи виявлення захворювання полягає у своєчасному клінічному аналізі та визначенні діагнозу.

Дизентерія у дитини (2 роки) протікає дещо важче, ніж захворювання більш старших дітей. Немовлята схильні до хвороби менше всього, але лікування дітей потребує особливої уваги.

Внаслідок дизентерії можуть розвинутися різні негативні наслідки (дисбактеріоз, зневоднення, перитоніт тощо).

В якості профілактики потрібно дотримуватися цілого комплексу санітарно-гігієнічних заходів. У нього входить особиста гігієна, технологічна дисципліна на харчових підприємствах, умови зберігання продуктів, миття фруктів і овочів.

Після контакту з хворою дитиною необхідно мити руки. Дотримання чистоти, часте вологе прибирання, позбавлення від шкідливих комах (мух, тарганів, мурашок), своєчасний винос сміття – обов’язкові умови уникнення захворювання. Особливо ці заходи доречні в літній період і в жарких регіонах. Дотримуючись дані рекомендації, можна уникнути багатьох інфекційних хвороб кишково-шлункового тракту, в тому числі і дизентерії.