Дизентерія: лікування, причини і профілактика

Дизентерія (шигельоз) входить до числа поширених гострих кишкових інфекцій. В минулому вона несла величезне число життів. Зараз це захворювання продовжує представляти небезпеку для людства, незважаючи на те, що соціальні умови життя кардинально змінилися, з’явилися засоби, що дозволяють ефективно проводити лікування дизентерії.

Захворювання в минулому

Про дизентерії людство знає з давніх часів. Цей термін з’явився ще в V ст. до н. е. завдяки Гіппократу. Однак протягом багатьох століть під дизентерію розуміли не якесь певне захворювання. Термін використовували для позначення цілої групи захворювань, для яких була характерна діарея.

Дизентерія в минулому була страшним захворюванням. Від неї не було ліків. По всьому світу спалахували епідемії. З збережених історичних джерел відомо, що великий спалах захворювання стався в самому початку XV ст. у Франції. У місті Бордо загинуло найбільше людей – близько 14 тисяч осіб. Надалі епідемії реєструвалися і в Німеччині, і в Голландії, і в інших країнах. Найчастіше спалахи провокували стихійні лиха, війни.

Перша заява про існування збудника дизентерії датується 1891 роком. Його зробив Олексій Васильович Григор’єв – російський мікробіолог і патологоанатом. Він написав роботу «Про мікроорганізмів при дизентериях», висловив думку про розвиток захворювання з-за потрапляння в людський організм особливих нерухомих кишкових паличковидних бактерій.

Через кілька років був виділений збудник у чистій культурі. Це відкриття зробив японський лікар і мікробіолог Кійосі Сига (у деяких джерелах його прізвище пишуть трохи інакше – Шига). Пізніше фахівці зацікавилися дизентерію, симптомами, лікуванням та профілактикою цього захворювання. Проведені дослідження дозволили виявити інших збудників. Вони були названі іменами своїх першовідкривачів (Флекснера, Зонне, Штутцера-Шмітца та ін)

Поширеність захворювання в даний час

Сучасній медицині відомо все про дизентерії. Фахівцями знайдені ліки, які вбивають збудників. Однак досі поширеність захворювання велика. Навіть продовжують реєструватися летальні випадки. Офіційна статистика свідчить про те, що щорічно приблизно 200 млн людей стикаються з дизентерією. Близько 1,1 млн осіб помирають від цього захворювання.

З дизентерією стикаються у всіх сучасних країнах. Однак найбільш поширене захворювання в державах, де населення живе в незадовільних санітарно-гігієнічних умовах:

  • з низькою якістю питної води;
  • антисанітарними житловими умовами;
  • наявністю дивних звичаїв і забобонів і т. д.

Шигельоз реєструється протягом усього року. Однак найбільша кількість пацієнтів з приводу лікування дизентерії починає звертатися в літньо-осінній період. Таку сезонність пояснюють кількома чинниками – дозріванням і вживанням у цей період овочів, фруктів, ягід, купання у водоймах, які забруднені стічними водами.

Дизентерія, як це видно зі статистики, не є абсолютно смертельним захворюванням. Летальні результати в основному реєструються в державах, що розвиваються. У розвинених країнах смерть від цієї недуги – відносно рідкісне явище, адже розроблені заходи з профілактики та лікування дизентерії. При цьому варто відзначити, що ймовірність летального результату зростає у людей з недостатнім харчуванням. Також до групи підвищеного ризику входять:

  • діти і дорослі старше 50 років;
  • немовлята, які перебувають на штучному вигодовуванні;
  • пацієнти з імунодефіцитами;
  • особи, у яких розвивається зневоднення, спостерігається втрата свідомості.

Збудник дизентерії

Шигельоз здатна викликати ціла група споріднених мікроорганізмів. Збудники належать до сімейства Enterobacteriaceae і роду Shigella. Вони являють собою грамнегативні нерухомі палички. Фахівці виділяють 4 види мікроорганізмів:

  • Shigella dysenteriae, серогрупа A, серотипи 1-15.
  • Shigella flexneri, серогрупа B, серотипи 1– 6 (з 15 субтипами).
  • Shigella boydii, серогрупа C, серотипи 1-18.
  • Shigella sonnei, серогрупа D, серотип 1.

Збудників дизентерії властива стійкість у зовнішньому середовищі. Як правило, палички залишаються життєздатними від 3 діб до 2 місяців. Фахівцям відомо, що в ґрунті збудники можуть бути активними до декількох місяців, у каналізаційних водах – від 25 до 30 діб. Мікроорганізми при попаданні в продукти і за наявності сприятливих умов активно розмножуються, зберігаються на предметах домашнього вжитку (дверних ручках, іграшки, посуд). Моментальна смерть паличок настає при температурі 100 градусів. При температурі 60 градусів збудники гинуть протягом 30 хвилин. Негативно діє на мікроорганізми пряме сонячне світло, 1%-ний розчин фенолу.

Джерело інфекції, механізм передачі та причини зараження

Джерелом збудника є хвора людина, у якого спостерігається гостра або хронічна форма цього захворювання або який є бактерионосителем. Важливо відзначити, що важливу роль у поширенні інфекції відіграють комахи (таргани, мухи), які переносять паличок на лапках з грунту, фекалій.

Механізм передачі шигел – фекально-оральний. Реалізується він кількома шляхами:

  • харчовим;
  • водним;
  • контактно-побутовим.

Причина зараження харчовим шляхом полягає у вживанні продуктів, що не піддаються термічній обробці. Збудники можуть бути в молоці, молочних та м’ясних продуктах, овочах, ягодах і фруктах. При водному шляху захворювання починає розвиватися з-за вживання некип’яченої інфікованої води. Контактно-побутовий шлях зараження найчастіше буває пов’язаний з маленькими дітьми, які часто пхають до рота інфіковані іграшки або брудні ручки.

В літературі описаний ще статевий шлях передачі шигел. Вперше він був згаданий у 2000 році. Раніше з цим шляхом передачі фахівці не стикалися. У 2000 році стався спалах у Новому Південному Уельсі – в одному з клубів міста. Вона торкнулася чоловіків з нетрадиційною орієнтацією (гомосексуалістів).

Класифікація захворювання та ознаки класичної дизентерії

Протягом довгих років фахівці вивчали дизентерію, симптоми у дорослих та лікування вдома і в стаціонарі. Проведена в минулому робота дозволила скласти кілька класифікацій шигеллеза. В залежності від тяжкості перебігу захворювання виділяють:

  • легку форму;
  • середньотяжкі форми;
  • важку форму.

По тривалості перебігу дизентерії виділяють гостру, затяжну і хронічну форми. При першій з них симптоми можуть мучити цілий місяць. Для затяжного перебігу характерна наявність ознак захворювання протягом 3 місяців. Якщо симптоми спостерігаються і після 3 місяців, то діагностується хронічна дизентерія.

Гостру форму шигеллеза у свою чергу підрозділяють на кілька клінічних варіантів – колитический, гастроэнтероколитический, гастроэнтеритический. Колитический варіант вважається класичним (найбільш часто зустрічається) проявом дизентерії. Він викликається такими збудниками, як Shigella dysenteriae і Shigella flexneri. Для нього характерна певна клінічна картина:

  • Інкубаційний період триває від 1 до 7 днів. В цей час симптоми ще не проявляються.
  • Після інкубаційного періоду іноді починається продромальний період з легким ознобом, головним болем, дискомфортними відчуттями в області живота.
  • Найчастіше після завершення інкубаційного періоду розпочинається розпал хвороби. Спостерігаються такі симптоми, як підвищення температури тіла від 37 до 38 градусів (а в деяких випадках до 40), переймоподібні болі в нижній частині живота або з лівого боку в клубової області (іноді для них характерний розлитої характер), позиви на дефекацію.
  • При правильному лікуванні дизентерії в домашніх умовах або в стаціонарі починається період реконвалесценції, коли організм звільняється від збудника, відновлюються всі раніше порушені функції.
  • Особливості роботи ШКТ при класичній дизентерії

    Захворювання викликає порушення функцій всіх відділів шлунково-кишкового тракту. Пригнічується робота слинних залоз, починає відчуватися сухість у роті. Шлунок теж страждає при захворюванні. По-перше, змінюється секреція шлункового соку. У багатьох людей з діагностованою дизентерію виявляється знижена кислотність. У деяких хворих спостерігається ахлоргідрією – стан, при якому в шлунковому соку відсутня соляна кислота. По-друге, перекручується моторика шлунка.

    Стілець при дизентерії частішає до 3-5 разів на добу. У важких випадках дефекації можуть відбуватися 20-30 разів на добу. У перші години стілець є калових, рясним, рідкою або напіврідкою. Далі він втрачає каловий характер. Випорожнення стають слизовими. Пізніше у них з’являється кров, гній.

    Гастроэнтероколитический і гастроэнтеритический варіанти дизентерії

    Гастроэнтероколитический варіант дизентерії, як правило, викликає Shigella sonnei. У початковому періоді захворювання нагадує харчову токсикоінфекцію. Одночасно розвиваються синдроми загальної інтоксикації і гастроентериту. Пізніше на перший план виходить синдром ентероколіту. Для даного варіанту дизентерії характерний короткий інкубаційний період – всього 6-8 годин, а в деяких випадках він виявляється ще коротше.

    Після інкубаційного періоду підвищується температура тіла, з’являються больові відчуття в надчеревній області. Хворі, які звертаються до фахівців з приводу лікування дизентерії в домашніх умовах або в стаціонарі, скаржаться на нудоту, блювоту. В животі чути бурчання. Пізніше болі починають відчуватися у всьому животі. Виникають часті позиви в туалет. Для калових мас характерний світло-жовтий або зеленуватий колір. В них можуть бути присутніми шматочки неперетравленої їжі, слиз. На 2-3 день захворювання приєднується колитический синдром (він свідчить про поширення патологічного процесу на слизову оболонку товстого кишечника). Хворі починають скаржитися на помилкові позиви. У деяких у випорожненнях з’являється кров. Блювота припиняється. При огляді виявляються спазм і помірна болючість сигмовидної кишки.

    При гастроентерітіческом варіанті збудником найчастіше є Shigella sonnei, рідше – Shigella flexneri. Початковий період захворювання схожий з гастроэнтероколитическим варіантом. Відмінності з’являються пізніше. У пізні терміни домінування ентероколіту не спостерігається. Протягом всієї хвороби провідними виступають ознаки гастроентериту і зневоднення. Ці особливості зближують гастроэнтеритический варіант дизентерії з харчові токсикоінфекції.

    Хронічна дизентерія

    Приблизно у 4% випадків гостра дизентерія переходить в хронічну форму. Відбувається це при наявності особливих факторів – з-за деяких особливостей збудника, захворювань органів травної системи, неправильного режиму харчування. Ще можливий перехід гострої форми дизентерії в хронічну при лікуванні, здійснюється неправильно або несвоєчасно.

    Хронічна дизентерія поділяється на 2 форми – рецидивуючу та безперервну. Для першої з них характерне чергування періодів загострення і періодів повного благополуччя. При рецидивах самопочуття порушується несуттєво. Зазвичай температура тіла є нормальною. Частота випорожнення кишечника становить від 3 до 5 разів на добу. Стілець зазвичай кашкоподібний зі слизом. Деякі хворі зауважують у ньому кров. Іноді турбують болі в животі, помилкові позиви.

    Для безперервної дизентерії не властиві періоди ремісії. Патологічний процес прогресує. Стан людини, що страждає безперервної дизентерію, погіршується. У хворого під час захворювання розвиваються глибокі і трофічні зміни в товстій кишці. В патологічний процес втягуються всі органи травлення. Починається кишковий дисбактеріоз. При такій формі потрібно негайне лікування дизентерії препаратами. Чим далі прогресує хвороба, тим гірше стає прогноз.

    Відмінності між бактеріальної та амебною дизентерією

    У медицині під терміном «дизентерія» розуміють бактеріальне захворювання, яке викликається вищепереліченими шигелами. Існує ще таке поняття, як амебна дизентерія. У цього захворювання є друга назва – амебіаз. Для цього недуги теж характерний фекально-оральний механізм передачі. Захворювання також здатне викликати смерть.

    Однак між бактеріальної та амебною дизентерією є відмінності. У останньої зовсім інший збудник – Entamoeba histolytica. Це амеба, яка належить до найпростіших. Збудник зовсім інший, тому і лікування дизентерії потрібен інше. При наявності ознак бактеріальної форми проводиться диференціальна діагностика для виключення зараження амебами, інших захворювань.

    Для амебіазу характерні певні відмінні ознаки, особливості. Ось їх список:

    • поступовий початок захворювання;
    • прояв схильності до затяжного, хронічного і волнообразному течією;
    • больові відчуття в області живота (частіше всього вони мучать з правого боку);
    • потовщення сліпої кишки і збільшення печінки;
    • наявність у калі крові і слизу (для такого стільця підходить одна характеристика – «малинове желе»);
    • схуднення;
    • анемія;
    • перебування на момент зараження в середньоазіатському регіоні, тропіках, субтропіках.

    Діагноз «амебіаз» ставиться тільки після виявлення в калових масах тканинної форми амеби. Всі хворі обов’язково госпіталізуються. Лікування амебної дизентерії використовуються переважно такі препарати, як «Тинідазол», «Метронідазол». Це противопротозойные кошти.

    Лікування захворювання

    Проводиться лікування дизентерії вдома або в стаціонарі. Місцезнаходження хворого визначає лікар. Фахівець враховує форму захворювання, наявність супутніх недуг. Лікування будується на основі двох принципів – індивідуальності та комплексності. Препарати підбираються для кожного пацієнта з урахуванням протипоказань, переносимості компонентів. Принцип комплексності включає в себе:

    • постільний режим при важких формах захворювання в період розпалу, подовжений фізіологічний сон, лікувальну гімнастику, усунення впливу всіх негативних подразників на організм;
    • дієту;
    • етіотропне, патогенетичне і симптоматичне лікування дизентерії.

    З приводу харчування варто відзначити, що при серйозних кишкових розладах призначається стіл № 4, а незадовго до одужання – стіл № 2. Після відновлення організму переходять на загальний стіл. При лікуванні, а також протягом місяця після одужання в свій раціон не містять жирну і смажену їжу, гострі приправи, копченості, алкогольні напої.

    Під етіотропним лікуванням розуміється призначення антибактеріальних препаратів. Конкретний засіб виписує лікар з урахуванням чутливості збудника. Приміром, для лікування дизентерії застосовують Офлоксацин», «Ципрофлоксацин». Патогенетичне лікування включає в себе призначення рясного пиття, розчинів для оральної регідратації, інфузійно-дезінтоксикаційну терапію. Симптоматична терапія призначається для усунення мучать ознак захворювання. Наприклад, для купірування спазму товстої кишки застосовують спазмолітики.

    Профілактичні заходи

    Якщо завжди дотримуватися заходів профілактики дизентерії, з лікуванням не доведеться зіткнутися. Загальні профілактичні заходи включають дотримання норм санітарно-гігієнічних правил в побуті. По-перше, перед приготуванням та вживанням їжі, після відвідування туалету завжди потрібно мити руки з милом. По-друге, овочі, фрукти і ягоди завжди слід перед вживанням промивати проточною водою. Рекомендується плоди обдавати окропом, адже від високої температури збудники гинуть. По-третє, все швидкопсувні продукти потрібно зберігати в холодильнику. По-четверте, всі сирі продукти повинні проходити термічну обробку (наприклад, м’ясо потрібно варити або смажити, але ні в якому разі не можна його їсти сирим).

    При перших симптомах захворювання слід звертатися до лікаря з приводу лікування дизентерії у дорослих в домашніх умовах або в стаціонарі. Самолікування неприпустимо, адже без діагностики і без наявності медичних знань не вийде вибрати ефективний препарат. Неправильно підібране засіб заподіє шкоди.