Ексудативний отит: симптоми і лікування, відгуки

Ексудативний отит — це запальне ураження, які локалізуються в середньому вусі і характеризується утворенням ексудату. Вона являє собою другу стадію запального процесу. Найчастіше захворювання діагностується у дітей 3-7 років. Це обумовлено особливостями будови слухового апарату.

Причини появи хвороби

Основною причиною розвитку ексудативного отиту є потрапляння бактерій в область середнього вуха за допомогою євстахієвої труби. Крім того, патологічного процесу сприяють і такі негативні чинники:

  • Ослаблення захисних сил організму внаслідок інфекційних і запальних захворювань.
  • Попадання холодної води у вушну порожнину.
  • Вроджені дефекти носової перегородки.
  • Різкі перепади тиску.
  • Пасивне куріння.
  • Механічне пошкодження вушної раковини.
  • Хронічний алергічний риніт.
  • Запалення аденоїдів.
  • Неправильне або надмірне вживання антибактеріальних засобів.
  • Загальне переохолодження.

При наявності ексудативного отиту у дітей діагностика утруднена, так як вони не можуть точно описати свої відчуття.

Симптоматика

Визначити наявність ексудативного середнього отиту у дітей проблематично, так і клінічна картина виражається не дуже яскраво, а дитина не завжди може пояснити свої відчуття. Однак необхідно звернути увагу на такі прояви:

  • Поступове зниження слухової функції.
  • Ниючі, слабко виражені болі в області вуха.
  • Відчуття закладеності слухового органу, а також носових проходів.
  • Дитині може здаватися, що він чує власний голос в голові.
  • При нахилі або повороті у вусі відчувається сплеск рідини. З часом ексудат починає виділятися назовні.

Взагалі, больові відчуття для цього захворювання є рідкістю. У малюка навіть не завжди з’являється підвищена температура. Однак якщо упустити момент початкових проявів захворювання, то вже через кілька місяців у пацієнта розвинеться приглухуватість.

Форми патології

Перш ніж лікувати ексудативний отит, необхідно визначити його тип. Від цього залежить, які препарати будуть призначені. По тривалості патологічного процесу виділяють такі типи хвороби:

  • Гострий (триває до 21 дня).
  • Підгострий (перебіг хвороби розтягується на термін до 8 тижнів).
  • Хронічний. В цьому випадку тривалість отиту складає більше 2 місяців.

Також можна класифікувати патологію за змінами, що відбуваються в слизовій оболонці вуха: початкова, секреторна, продуктивна і дегенеративно-секреторна.

Стадії розвитку отиту

Ексудативний отит у дитини або дорослого розвивається поступово. На цьому шляху він проходить кілька стадій:

  • Катаральну. Це початкова ступінь патології, на якій з’являється основний симптом — закладеність у вусі. Триває ця стадія близько місяця.
  • Секреторну. На даному етапі у вусі накопичується рідина, тому малюк здатний чути булькання в голові. Ексудат не може виводитися природним шляхом за допомогою євстахієвої труби.
  • Мукозную. Ексудат, що зібрався в області середнього вуха, починає ущільнюватися, стає в’язким. Відчуття переливання рідини йде, дитина чи дорослий починає гірше чути. Тривалість цієї стадії досягає 2 років.
  • Фіброзну. Симптоматика тут практично повністю йде. У внутрішніх структурах слухового органу починаються деструктивні процеси. Зміни на цьому етапі мають незворотній характер.
  • У кожного пацієнта розвиток патології має свої особливості. Гострий ексудативний отит характеризується більш яскравим проявом симптоматики.

    Діагностика патології

    Лікування ексудативного отиту не варто проводити самостійно. Спочатку необхідно відвідати лікаря і упевнитися в правильності діагнозу. В іншому випадку ризик розвитку важких ускладнень збільшується в рази.

    Діагностика передбачає такі методи дослідження:

  • Візуальний огляд пацієнта. За допомогою спеціального приладу лікар оцінює стан порожнини вуха, а також євстахієвої труби.
  • Перевірку рухливості мембрани. Така процедура називається тимпанометрія. Для отримання результату в слуховому проході створюється певний тиск.
  • Аудіометрію (вимір рівня слуху під впливом різночастотних звуків).
  • Ендоскопію. Тут досліджується не тільки область середнього вуха, але і глоткова частина.
  • Рентгенографію.
  • КТ скроневої кістки. Така методика частіше показана, якщо існують труднощі в постановці діагнозу.
  • Нерідко фахівець робить прокол барабанної перетинки для отримання вмісту і його подальшого вивчення в лабораторії.

    Консервативне лікування

    Якщо у пацієнта з’явилися симптоми ексудативного отиту, з захворюванням потрібно негайно починати боротьбу. Лікування призначається строго індивідуально. Враховується стадія розвитку патології, причина виникнення, вік і особливості організму пацієнта. Терапія проводиться з використанням лікарських засобів, фізіотерапевтичних процедур. У складних випадках знадобиться оперативне втручання.

    Що стосується медикаментозних препаратів, то хворому можуть бути призначені такі кошти:

  • Судинозвужувальні краплі: «Санорин», «Називін». Вони допомагають усунути набряк, полегшити носове дихання. Закопуються вони не в вухо.
  • Антибіотики: «Нормакс», «Сумамед», «Амоксиклав». Використовувати представлені кошти можна тільки після того, як буде проведено посів на патогенну мікрофлору. Потрібно бути обережними з застосуванням антибіотиків для лікування дітей.
  • Об’єднані глюкокортикостероїди: «Гідрокортизон», «Софрадекс». Вони використовуються при тяжкому перебігу захворювання, що характеризується яскравою симптоматикою.
  • НПЗЗ: «Отипакс».
  • Антигістамінні ліки: «Цетрин», «Лоратадин».
  • Крім лікування ексудативного середнього отиту медикаментами, пацієнту призначається санація запальних вогнищ.

    Фізіотерапевтичні процедури

    Лікувати ексудативний отит у дорослого пацієнта або дитини можна не тільки за допомогою лікарських засобів. Існують ефективні фізіотерапевтичні процедури, що допомагають не тільки відновити слухову функцію, але і видалити ексудат, прискорити регенерацію пошкоджених тканин, попередити розвиток ускладнень.

    Найбільш ефективними серед них є:

    • Електрофорез. Для досягнення позитивного ефекту електрод необхідно помістити в слуховий прохід. Додатково на нього наноситься препарат Лідаза». Електрофорез сприяє поліпшенню мікроциркуляції крові. Хворому знадобиться не менше 12 сеансів, тривалість яких становить 20 хвилин.
    • Пневматичний масаж. Він проводиться за допомогою спеціального приладу в лікарні або в домашніх умовах. Застосовується процедура для поліпшення рухливості барабанної перетинки.
    • Лазерна терапія. Такий спосіб лікування сприяє активізації біохімічних процесів у структурах середнього вуха.
    • Продування і катетеризація. Всі ці процедури проводяться в області євстахієвої труби. Продування дасть хороший ефект, якщо захворювання не запущено. В іншому випадку воно марно. При складному перебігу патології в ніс вставляється катетер, який з’єднується з отвором слухової труби. За допомогою трубки всередину вливається кортикостероїд. Після кількох процедур пацієнт відчуває полегшення, оскільки вся слиз вимивається. Однак установка катетера протипоказана, якщо є перфорація барабанної перетинки.

    Призначає фізіотерапевтичні процедури лікар після оцінки клінічної картини та ефективності застосування препаратів.

    Оперативне втручання

    Якщо ефекту від консервативного лікування немає, то пацієнту призначається оперативне втручання. Завдяки йому лікар усуває ексудат, що накопичився в середньому вусі, а також відновлює нормальні слухові функції. Втручання може попередити розвиток рецидиву отиту. Тип операції залежить від ступеня тяжкості патології. Пацієнту можуть призначатися такі втручання:

  • Миринготомия. У ході такої операції на барабанній перетинці робиться невеликий розріз. Втручання проводиться з попереднім місцевим або загальним наркозом. Ексудат видаляється за допомогою шприца, після чого порожнину вуха промивається гідрокортизоном.
  • Тимпаностомия. Катетер вводиться в існуючий отвір у перетинці. Така операція дає можливість промивати вушну порожнину антибіотиками і кортикостероїдами. Залежно від ступеня тяжкості захворювання трубку можуть залишати в органі на кілька місяців.
  • Краще не доводити до оперативного втручання, так як можливий розвиток ускладнень.

    Народні методи лікування

    Народні засоби не є панацеєю, але вони можуть істотно поліпшити ефект консервативної терапії. Корисними будуть такі рецепти:

  • Відвар ромашки. Пацієнту в слуховий прохід потрібно вставляти гульки, змочені в цій рідині.
  • Сік запеченого лука. Половинку овоча потрібно наповнити насінням кмину і поставити в духовку на 10 хвилин. Після цього з лука сік віджимається, який закопується в хворе вухо.
  • Масло базиліка мятнолистного. Його можна закапувати в слуховий прохід по дві краплі кілька разів на день. Попередньо рідину потрібно підігріти. Найчастіше такий вид терапії буде ефективний при гострій формі ексудативного отиту.
  • Перед застосуванням народних засобів потрібно обов’язково проконсультуватися з лікарем.

    Ускладнення

    Лікування ексудативного отиту і відгуки про нього різні, його необхідно проводити відразу ж після появи перших симптомів. При відсутності ефективної терапії у хворого розвиваються такі ускладнення:

    • Зміни в структурі барабанної перетинки, утворенню вапняних бляшок на ній.
    • Збільшення об’єму сполучної тканини в слизовій оболонці середнього вуха. Причому вона з часом костеніє.
    • Атрофія барабанної перетинки, її рубцювання, пошкодження її цілісності.
    • Некроз структур середнього вуха.
    • Стійка приглухуватість.

    Деякі з цих ускладнень усунути не вдасться. Якщо пацієнт пізно звернувся до лікаря або лікування було неефективним, то він може стати інвалідом і позбутися слуху.

    Профілактика захворювання

    Попередити розвиток захворювання можна, дотримуючись такі заходи:

    • Підвищуючи імунітет. Для цього потрібно загартовувати організм, не нехтувати фізичною активністю, вживати вітаміни, правильно харчуватися.
    • Відвідувати санаторії та курорти, де борються з патологіями вуха.
    • Періодично проходити профілактичні огляди у ЛОРа.
    • Вчасно позбавлятися від інфекцій і запальних процесів в області горла, вуха, носа.

    Люди, у яких існує проблема ексудативного отиту, повинні перебувати на обліку у лікаря. А ще не варто займатися самолікуванням.