Герпетична інфекція: види, причини, симптоми, діагностика і методи лікування

Сьогодні мало кому не знайомі слова «вірус герпесу», «герпетична інфекція», або «вірусна лихоманка». І не дивно. Адже, за даними медичної статистики, до 90% жителів планети заражені тим або іншим серотипом герпесвируса. Герпетичні інфекції у дітей та дорослих – це гострі інфекційні захворювання, що викликаються цілою групою збудників, що проявляються різною клінічною картиною і мають різні наслідки для нашого організму.

Такі різні, але всі погані

Герпесвіруси (від грецького слова herpes – повзучий) поширені в природі дуже широко. Сьогодні мікробіологи класифікували близько 100 вірусів цієї групи, які паразитують в організмах різних таксономічних груп (від бактерій, риб до ссавців).

У людини виділено 8 типів антигенів, які викликають різні по етіології та проявів герпетичні інфекції. Але для всіх представників цих збудників характерна висока контагіозність (заразність), наявність латентного (прихованого періоду) форми, що приводить до довічного вирусоносительству і досить не погана здатність зберігати вірулентність в навколишньому середовищі. При нормальних показниках вони життєздатні добу, на мотетах і різних металевих ручках – до 2 годин, на пластиці та дереві – близько 3 годин. Вони добре переносять навіть високі заморозки, а інактивуються протягом півгодини при температурі вище 50 °С.

Загрузка...

Віруси герпесу людини 1-5

Ці збудники належать до сімейства Herpesviridae, яке включає три підродини – альфа-, бета-і гамма-герпесвіруси. Сьогодні виділяють 8 клінічно значущих людських вірусів, 5 з яких робляться при аналізі TORCH-інфекцій (ТО — токсоплазма, R — рубелла (краснуха), З – цитомегаловірус, Н — герпес). Найбільш часто зустрічаються віруси простого герпесу 1 і 2. Саме про них йде мова, коли говорять про наявність у практично 90% населення антитіл до даних типів герпесвірусів. Вони роблять нас вірусоносіями ще в дитинстві, а не заразитися ними дуже складно:

  • Вірус простого герпесу 1 типу (ВПГ-1) – лабиальная форма. Збудник Herpes Labialis. Ураженню піддаються обличчя, губи, слизові рота і носа, рідко щоки. Найбільш поширені симптоми герпетичної інфекції даного типу – так звана лихоманка на краю губ. Хоча інфекція поширюється по всьому організму, вона проявляється в появі бульбашок в носогубному трикутнику. Рецидиви з’являються з частотою близько 3 разів на рік.
  • ВПГ-2. Це генітальний герпес. За статистикою, 50% виникнення інфекції у даної локалізації викликане вірусами простого герпесу типу 1. Шляхи зараження – частіше оральні і статеві. При цьому рецидиви герпетичної інфекції у першого типу трапляються значно рідше, ніж у генітального (раз в два-три місяці, або навіть частіше). Тривалість перебігу активної фази довше, а площа ураження більше. Це важке захворювання, яке збільшує свою поширеність серед населення (до 24% інфікованих).
  • ВПГ-3. Збудник Herpes Zoster, викликає захворювання оперізувальний лишай або вірусна вітрянка. Особливість даної інфекції – поразка осіб вікової категорії 35-45 років і старше. Це політропних вірус, зони ураження – слизові, ступні і долоні, волосиста частина голови, тулубі. При цьому зони появи бульбашок з рідиною величезні за площею.
  • ВПГ-4. Збудник вірус Епштейн-Барра, викликає захворювання ифекционный мононуклеоз – гостра вірусна інфекція, при якій уражаються лімфатичні вузли, задня частина ротової порожнини, печінки і селезінки у найважчих випадках. Інші назви цього захворювання – моноцитарна ангіна, доброякісний лимфобластоз.
  • Цитомегаловірус (Human betaherpesvirus 5) – п’ятий тип. Один із вірусів, що виникає при низьких імунних статусах і дуже небезпечний у випадку внутрішньоутробного інфікування. Крім того, цей тип герпесвируса вражає внутрішні органи (серце, легені, нирки).

Діагноз: герпетична інфекція типу 6-8

Це типи герпесвірусів, які поки ще не мають достатньої кількості клінічних підтверджень і не так поширені в людській популяції.

  • ВПГ-6 буває двох варіантів: 6А – вірусні проліферативні хвороби, пов’язані з неприродних розростанням клітин (різні пухлини, лімфоми, лімфосаркомі), 6Б – викликає раптову екзантему, множинне зернисту висип. Є дані про причетність даного типу до розвитку гепатитів з гострим перебігом і навіть летальним результатом.
  • ВПГ-7 викликає синдром хронічної втоми і супроводжується нападоподібний тремтінням.
  • ВПГ-8 – специфічний вірус, який викликає важке захворювання саркому Капоші у хворих на Снід.

За даними Всесвітньої Організації охорони Здоров’я, смертність внаслідок герпетичних інфекцій стоїть на другому місці (15,8%), поступившись першістю вірусів гепатиту (36%). А до 18 років близько 90% жителів міст стають носіями одного або навіть декількох серотипів герпесвірусів.

Будова віріона

Структурно зрілі частки (віріони) герпесу мають досить великі розміри – до 200 нанометрів в діаметрі. Спадковий матеріал у них представлений дволанцюжкової молекулою ДНК. Крім білкової оболонки, віріон має зовнішній суперкапсид – зовнішню оболонку, до складу якої входять ліпіди і гликопротеиды. Серцевина (нуклеокапсид) складається з 162 капсомерів і має форму багатогранного куба. Поверхня покрита білковими шипами, які забезпечують прикріплення віріона до мембран клітини-господаря і сприяють проникненню вірусної ДНК всередину.

Після цього віріон втрачає оболонки, його нуклеїнові кислоти вбудовуються в хазяйські, і запускається процес реплікації. Освіта молодих віріонів та їх оболонок йде за рахунок ресурсів клітини-господаря. По мірі їх накопичення вони розривають оболонку клітини і виходять у міжклітинний простір у пошуках нових жертв. У дрімає стадії вірус зберігається в нервових гангліях і ніяк себе не проявляє.

Загрузка...

Класифікація герпетичної інфекції

У зв’язку з різноманіттям патогенів універсальної класифікації цих інфекцій немає. Але в залежності від основоположних критеріїв виділяють наступні типи герпетичних інфекцій:

  • Критерій клінічних проявів: типові форми інфекції (з висипаннями) та атипові форми (без висипань або з незначними).
  • В залежності від ступеня тяжкості перебігу: легкі, середні і важкі герпетичні інфекції.
  • По локалізації запального процесу: генітальний або епітеліальний, герпетичні ураження нервової системи, очей, ротової порожнини і так далі.
  • У відповідності з формою перебігу хвороби: гострі первинні та хронічні рецидивуючі інфекції.

Саме у зв’язку з такою складною класифікації даного виду інфекцій її лікуванням і діагностикою займається широкий спектр фахівців – від венерологів до невропатологів, і навіть онкологів.

Як патоген потрапляє в організм

Основним резервуаром вірусу є заражена людина. Всі типи збудників герпетичної інфекції у дітей та дорослих потрапляють в організм трьома шляхами:

  • Перкутатным (контактно-побутовим).
  • Аерозольним (повітряно-крапельним).
  • Вертикальним (плід отримує інфекції від матері).

Шляхи зараження різні, і часто провести межу між ними неможливо. І все-таки вважається найбільш поширеним контактно-побутовий шлях зараження. Патоген передається через заражені предмети (посуд, іграшки, предмети косметики і так далі). Зараження можливе і при поцілунках. При цьому часто після нього не настає гострої фази, і захворювання протікає латентно. При певних обставинах, про які трохи пізніше, вірус виривається назовні і виявляє себе.

При генітальному герпесі зараження відбувається при статевих контактах і оральному сексі. Цей тип герпесу входить в спеціальну дослідницьку програму ВООЗ, що свідчить про його патогенності. В європейських країнах герпес стоїть на другому місці серед хвороб, що передаються статевим шляхом, поступаючись лише трихомониазу.

При аерозольному зараженні інфекція протікає по типу ГРЗ. Так найчастіше заражаються діти, але і у дорослих герпетична інфекція може виникнути таким шляхом. При первинному зараженні виникає гостра форма перебігу хвороби з вираженими симптомами респіраторного захворювання, яка проходить протягом тижня.

Вертикальний шлях зараження і вагітність

Плід може отримати інфекцію від матері трьома способами:

  • Найбільш часто інфікування плоду відбувається при проходженні родових шляхів при пологах. Але тільки в тому випадку, якщо мати має виражені симптоми генітального герпесу. Ризик зараження в цьому випадку становить близько 40%.
  • Висхідна інфекція через цервікальний канал може потрапити в матку і там інфікувати плід. Ймовірність інфікування плода менше 5 %.
  • Трансплацентарний передача – зараження плоду через плаценту на різних стадіях вагітності. Це можливо за умови, що мати хворіє різними формами герпесу.

Для початку слід зазначити, що наявність антитіл у крові матері на віруси первинного герпесу не є протипоказанням до вагітності і пологах природним. Сьогодні всі вагітні здають аналізи на TORCH-інфекції, і якщо антитіла присутні – це дуже навіть добре. Значить, мати передасть їх плоду і частково захистить його від первинного інфікування.

Рецидивуючий герпес у вагітної швидше приносить дискомфорт матері, що становить небезпеку для дитини. От якщо антитіл у крові матері не виявлено – то це означає, що в період вагітності може відбутися первинне інфікування матері, що дуже небезпечно для дитини.

Внутрішньоутробне зараження плоду – найбільш тяжкий з наслідків інфікування. Зараження плода в першому триместрі вагітності призводить до його загибелі і викидня, у другому і третьому триместрі у плода можлива інвалідизація і ураження ЦНС.

Стадії розвитку захворювання

Як вже говорилося, розвиток і симптоматика хвороби відрізняється в разі первинного та вторинного інфікування вірусами простого герпесу. Найчастіше первинне зараження успішно пригнічується імунною системою і протікає безсимптомно. Після цього вірус ховається в нервових клітинах і там переходить у неактивний стан. У багатьох людей він так ніколи і не проявиться.

Але в деяких випадках ми маємо справу з справжнім проявом первинної герпетичної інфекції з усіма зовнішніми симптомами. Після лікування хвороби вірус знову ж дрімає в нервових закінченнях. Реактивація вірусу і перехід інфекції в рецидивуючу форму (періодичні появи симптомів) відбувається при наявності в організмі спеціальних умов.

У здоровому організмі імунна система кожну секунду розпізнає і знищує до 3 тисяч клітин, уражених різними патогенами. Зниження статусу імунітету – головна причина рецидиву герпесу, а до цього призводять стреси, перегрівання або переохолодження, зміни часових поясів і кліматичних умов (мінус 25 до плюс 25 градусів при перельотах). Появі рецидивів сприяють непомірне вживання алкоголю, антибіотиків та гормональних препаратів, які впливають на імунну систему.

Окремо потрібно відзначити такі фактори, як імунопатологічні стани – хронічні захворювання, онкологія, наслідки радіаційних опромінень, імунодефіцити.

При цьому рецидиви і їх симптоматика можуть бути слабкими і розмитими і не доставляти носія особливого дискомфорту.

TORCH-скринінг та інші способи дослідження

Діагностика герпетичних інфекції не так давно стала можлива в лабораторних умовах, так як їх досить легко диференціювати по клінічній симптоматиці. При відсутності видимих симптомів проводять лабораторні аналізи. Сучасні методи досліджень даних інфекцій мають у своєму арсеналу кілька методів, де матеріалом дослідження є зіскрібки шкіри та слизових, біологічні рідини (слина, сеча, кров).

Вірусологічні методи використовують культури клітин і ланцюгові полімеразні реакції. Метод парних сироваток і кольорових проб – досить поширений серологічний аналіз. Экспесс-методи TORCH-скринінгу розроблені ВООЗ для аналізу захворювань, небезпечних для плода. Але цей аналіз можна провести не тільки вагітним.

Простий герпес – зовсім не просте лікування

Давно відомо, що у дорослих герпетична інфекція виявляється в 90%. Але тільки близько 20% мають клінічні прояви. Більшість з нас заражаються у віці від 3 до 5 років і залишаються носіями довічно. Позбутися від вірусу неможливо, але полегшити його перебіг або знизити ймовірність проявів можна. Саме тому лікування герпетичної інфекції зводиться до профілактики рецидивів і купіруванню початкових симптомів. До профілактичних методів відносять заходи по зміцненню загального імунітету організму та зниження факторів, які впливають на статус імунної системи.

При перших симптомах інфекції важливо швидко застосовувати екстрені заходи. При висипаннях досить місцевого застосування противірусних препаратів у вигляді мазей, при більш серйозних проявах і частих рецидивах використовуються спеціальні препарати для лікування герпетичної інфекції («Ацикловір», «Валациклавир», «Фармцикловир», «Тромантадин»). Лікування передбачає і використання спеціальних форм інтерферону і застосування препаратів, що стимулюють вироблення власних інтерферонів організму (наприклад, «Циклоферон»).

Але складність лікування в тому, що всі ефективні ліки досить дорогі, а лікування тривале і проводиться за певною схемою, з урахуванням специфіки інфекції, стану імунітету та супутніх хвороб пацієнта. Саме тому самолікування не вихід в даній ситуації. Консультація у грамотного фахівця, якісне обстеження – це запорука успішного «приручення» вірусу і взяття його під контроль. Батькам необхідно знати, що часті «простуди» на губах їхніх дітей можуть перейти в серйозну проблему в майбутньому, і не нехтувати зверненням за допомогою до фахівців.