Гіперактивні діти: особливості, виховання, діагностика і лікування

Все частіше ми чуємо на вулиці, по телевізору, радіо і в інтернеті про таку проблему, як гіперактивність дітей. Багато вважають, що це не захворювання, а такий дитячий перехідний вік. Інші, навпаки, починають панікувати і до понад активності дитини придумують ще десятки інших захворювань. Давайте спробуємо розібратися детальніше, що це таке, в чому її небезпека і як з нею боротися. Про особливості та вихованні гіперактивного дитини читайте далі.

Що таке гіперактивність?

Про проблему надмірної активності деяких дітей батьки і лікарі говорили вже давно. Але тільки в 80-х роках минулого століття такого стану дали визначення – синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ).

Іншими словами, гіперактивністю називається стан, при якому збудливість, енергійність, імпульсивність дитини набагато вище встановлених норм. Така поведінка вважається не зовсім нормальним і непродуктивним. Наприклад, така дитина постійно кудись поспішає, його рід діяльності часто змінюється. Може взяти в руки одну річ, а через мить його цікавить вже зовсім інша, далі третя, четверта. Також діти з цим синдромом ніколи не можуть завершити розпочату справу.

Основні ознаки СДУГ

Одним з яскравих ознак гіперактивного дитини є порушення координації рухів, погано сформована дрібна моторика. Найчастіше це виражається в незграбності, невпевненість у рухах. Простими словами, діти не можуть виконувати елементарні дії. З-за своєї непосидючості їм складно зав’язати шнурки або застебнути гудзики. Як правило, їм важко прищепити навички малювання і письма. У них погана пам’ять, ну, і, звичайно, проблеми з навчанням.

Можна виділити кілька основних ознак гіперактивності дитини:

  • неуважність і недбалість — не може утримати увагу на деталях, допускає багато помилок;
  • непосидючість – під час заняття без пояснень може встати і піти;
  • проблеми зі сном – часто перевертається, бгає простирадло;
  • плаксивість – безпричинне ридання, крики, впадає в істерики;
  • ігнорування будь-яких правил поведінки – перебиває, втручається в чужу розмову або гру;
  • спочатку затримка мовного розвитку, потім надмірна балакучість;
  • розгубленість – часто губляться речі, дитина не пам’ятає, куди його поклав;
  • нетерплячість – не може чекати своєї черги, відповідає, не дослухавши до кінця питання;
  • неспокійні і рвучкі рухи кистями рук, ногами.

Звичайно, це не вичерпний список ознак гіперактивності. Є й інші показники, які розпізнають вже психологи або інші компетентні лікарі. Дитина з понад активністю повинен мати, принаймні, шість перерахованих вище відмінностей протягом 1-2 років. Тільки після цього можна припускати, що він гіперактивний.

Причини розвитку СДУГ

Причини і симптоми гіперактивного дитини вивчалися багатьма фахівцями. Вони прийшли до висновку, що СДУГ виникає ще під час вагітності мами. До таких несприятливих факторів можна віднести наступні: сильний і тривалий токсикоз, кисневе голодування плода, загроза переривання вагітності, шкідливі звички (куріння, вживання алкоголю) вагітної жінки.

Не так рідко коріння появи СДУГ беруть початок вже під час пологів: недоношеність дитини, штучний виклик пологів, затяжні або, навпаки, стрімкі пологи.

Буває, що синдром з’являється з-за інших обставин: травми голови, неврологічних захворювань, у тому числі інфекційних, негативного мікроклімату в родині, надмірну строгість батьків.

Не можна виключати такий фактор як спадковість.

Гіперактивний дитина — норма або хвороба?

Найважливіше полягає в тому, що потрібно вміти розрізняти, яким дітям необхідно призначати лікування, а яким не треба. Багато лікарі зійшлися на думці, що далеко не кожен активний, імпульсивний, неусидчивый і неуважний дитина потребує психотерапії.

Сучасне покоління сильно відрізняється від попереднього. Тому, не можна порівнювати дії дітей зі своєю особистою поведінкою. Або навіть, навпаки, згадайте, як ви вели себе у віці 4-10 років. Напевно, не сиділи вдома з газетою, не варили суп, не вважали комунальні платежі? Просто може виявитися так, що вас лякає звичайна дитяча енергія.

Тому, для того щоб почати підозрювати гіперактивність у дитини треба спочатку проконсультуватися з психологом. На першому етапі підійде і фахівець з садка або школи. Поспілкуйтеся з вихователями та вчителями. Нехай вони розкажуть, як веде себе дитя за межами дому. Поспостерігайте за поведінкою дитини в компанії зі своїми друзями. Якщо його активність не заважає йому у звичайній життєдіяльності, не виникає проблем з нормальним розвитком, то тоді і немає ніякої проблеми.

Якщо, навпаки, ви помітили, що він не є повноправним членом колективу, у нього проблеми у спілкуванні з ровесниками, вчителя або вихователі скаржаться на поведінку, тоді потрібно обстежити дитину. Чим раніше ви це зробите, тим буде краще для нього.

Як можуть допомогти батьки своїй дитині?

У вас гіперактивний дитина? Що робити? Дитині буде набагато легше впоратися зі своєю гіперактивністю, якщо йому в цьому будуть допомагати мама з татом. Для цього психологи виділяють ряд рекомендацій батькам гіперактивної дитини:

  • Навчитися встановлювати контакт з дитиною. Якщо він не хоче реагувати на слова, звернені до нього, тоді доторкніться. Коли заважають спілкуванню навколишні предмети – заберіть їх.
  • Діти з СДУГ практично завжди ігнорують догани і докори. Але зате вони дуже чутливі до похвали. Тому, завжди потрібно відзначати його поведінку, хвалити, коли він того заслуговує, стимулювати ті види діяльності, які вимагають концентрації уваги. Загалом, стосунки з дитиною повинні бути гармонійними і позитивними. Часто обіймайте його, цілуйте, грайте з нею в ігри.
  • Потрібно спланувати режим дня, якого дитина буде дотримуватися як у будні, так і у вихідні. Тоді йому буде набагато легше адаптуватися.
  • Необхідно створити конкретні правила поведінки. Вони повинні бути чіткими і зрозумілими, а головне, здійсненними. Наприклад, дитина зобов’язаний прибирати свої іграшки. Він повинен розуміти, що тільки ті, якими він грає. Також йому треба знати, куди саме їх прибирати, і що це потрібно робити завжди.
  • Не можна ставити перед гіперактивною дитиною завдання, яке він не зможе виконати. Вимоги до нього повинні відповідати його здібностям. Навіть якщо результат виявився не 100 %-вим, все одно похваліть його за старання і виконання.
  • У дітей з СДУГ завжди є якості, якими вони володіють найкраще. Наприклад, дитина досягає успіхів у збиранні пазлів або конструктора, любить підливати кімнатні рослини або годувати кішку. Подібним чином він отримує особливе задоволення. У таких випадках, нехай завжди це робить сам. Вам же треба його за працю похвалити.
  • Обов’язково створіть для дитини можливості витратити надлишок енергії: спортивні заняття, рухливі ігри або довгі прогулянки. Особливо це важливо перед сном.
  • Налагодити режим сну. Такі діти повинні лягати і прокидатися приблизно в один і той же час. Завдяки цьому, сон буде спокійніше, а дитина зможе виспатися. В іншому випадку, він втратить самоконтроль, а після обіду може стати некерованим.
  • З гіперактивною дитиною не можна довго бути в дуже людних місцях: ринок, торговий центр, пляж. Як правило, в такому середовищі він надмірно збуджується і перевтомлюється. Що призводить до надмірної рухової активності.
  • Потрібно такого навчати дитину контролювати себе, розвивати в нього свідоме штучне гальмування. Наприклад, перед тим, як щось зробити, він зобов’язаний порахувати до 10.
  • Створити вдома спокійну обстановку, щоб ніщо не відволікало його увагу. Прибрати зайві предмети, кімнату обставляти меблями в однотонних тонах. Ніде не повинна виявлятися агресія.
  • Дітям з синдромом гіперактивності не можна наказувати і загрожувати чимось. Ваше бажання має виходити у вигляді прохання, пояснення. Треба, щоб вони бачили в батьках друзів і прихильників.
  • Як лікувати синдром дефіциту уваги і гіперактивності?

    Деякі спеціалісти в цій галузі вважають, що якщо дитині притаманні як мінімум шість з усіх ознак СДУГ, то значить, він точно переносить це захворювання. Але це не так. Підтвердити або спростувати наявність гіперактивності у дитини може тільки досвідчений лікар-психоневролог. Для цього він проводить ряд тестів та інших завдань, безпосередньо тривалий час спостерігає за дитиною. Якщо симптоми підтверджуються, тоді починається лікування.

    Лікування СДВГ проводиться одночасно декількома методиками. Спрямоване воно на виправлення порушених функцій нервової системи дитини і на нормальну адаптацію в суспільстві. В основному ділять на два способи лікування: медикаментозне та немедикаментозне. Розглянемо їх детальніше.

    Немедикаментозна методика лікування СДВГ

    Ця методика передбачає лікування гіперактивності з допомогою психотерапії, педагогічної і виховної корекції. Роботу з гіперактивними дітьми повинні проводити фахівці, так і батьки.

    Якщо дитина вже ходить в школу, то з ним обов’язково повинен працювати психолог. На уроках бажано сидіти на першій парті, щоб він зміг краще сконцентрувати свою увагу. Тривалість занять, по можливості, для таких дітей може зменшитися.

    Обов’язковим є проведення психотерапевтичної роботи з батьками гіперактивних дітей. Вони зобов’язані навчитися більш терпляче ставитись до поведінки дитини. Заради нього поміняти свій звичний режим дня, проводити більше часу з ним, частіше оцінювати старання, хвалити і обіймати.

    Що робити батькам гіперактивної дитини? Треба навчити його в правильне русло направляти надмірну енергію. Знаходити всілякі заняття, які будуть йому і корисні і цікаві: катання на велосипеді, рухливі ігри, прогулянки в ліс, плавання, лижне катання тощо.

    Психолог зможе підказати, як правильно знизити агресивність у дитини, підібрати конкретну сферу діяльності, в якій він буде почувати себе цілком упевнено. Під керівництвом психотерапевта проводяться індивідуальні аутогенні тренування, сімейна психотерапія. Під час такого лікування використовують практично всі оточення дитини – сім’ю, вихователів, вчителів. Розробляються характерні вправи для розвитку мовлення, пам’яті, поведінки та уваги

    Терапія гіперактивності з допомогою медикаментів

    Таку методику лікування застосовують або в комплексі з попередньою, або у випадку, коли психотерапевтичний підхід не мав результатів. В основному,призначають застосування за курсом транквілізаторів, антидепресантів, ноотропних засобів. Фахівці визначили два найбільш ефективних препарату: амфетамін «Ріталін», антидепресант «Амітриптилін». Будь-який з таких препаратів може призначити тільки досвідчений лікар. Дозування залежить від віку, ваги і загального стану дитини.

    Всі лікарські препарати вищеперелічених груп володіють такими терапевтичними діями:

    • зниження рівня збудливості, імпульсивності на навколишні подразники;
    • поліпшення координації рухового апарату, а також дрібної моторики рук;
    • підвищення концентрації уваги;
    • розвитку здібностей до навчання;
    • підвищення працездатності;
    • діяльність і поведінка дитини стають більш організованими і цілеспрямованими.

    Деякі фахівці, в основному, західних країн Європи, практикують лікування СДВГ з допомогою психостимуляторів. Проте їх застосування може супроводжуватися побічними ефектами: безсонням, головним болем.

    Вибір необхідного лікарського препарату залежить від того, яка характеристика синдрому стоїть на першому місці у дитини. Якщо розсіяна увага, то призначають «Кортексин», «Енцефабол», «Глиатилин»; якщо розгальмування і надмірна активність – «Фенібут» і «Пантогам».

    Небезпека гіперактивності

    Чим небезпечна гіперактивність дитини? Небезпека полягає в тому, що коли дитина ще маленький, він може травмуватися з-за своєї рухливості. Тому, в будинку все завжди повинно бути на своїх місцях, гострі і ріжучі предмети заховані в шафки і полиці. Гуляти такі діти зобов’язані під наглядом дорослих. Для пересування в автомобілі необхідно мати авто крісло. Якщо громадський транспорт, то дитина змушений сидіти на руках у батька.

    Існують проблеми з такими дітьми та в садку. Їм складно налагодити стосунки в колективі. Також важко звикнути до режиму, слухати вихователя, сидіти якийсь час без руху. Як правило, вже на цьому етапі багато батьків і починають підозрювати гіперактивність у дитини.

    Але більше всього СДУГ заважає дітям вже в школі. Вони погано адаптуються, не можуть сприймати шкільну програму, не дотримуються існуючих там правил, самі погано вчаться і заважають іншим. Якщо вдома це проблеми батьків, то у школі – педагогів.

    В наш час достатньо літератури, де можна прочитати про те, як допомогти гіперактивній дитині у навчанні. Але практично у всіх джерелах написано багато і занадто мудроване. Ми виділимо 6 основних правил, які реально допоможуть таким дітям.

    Основні поради, які допоможуть дітям з СДУГ у навчанні

    Основні поради гіперактивним дітям та їх батькам наступні:

  • Режим повинен бути у всьому. Це не означає, що розписана кожна хвилина. Навпаки, дитина повинна мати досить багато вільного часу, щоб частина його виділити на домашнє завдання. Режим більше стосується сну і відпочинку. Наприклад, прокинувшись в сім ранку, о дев’ятій вечора він вже зобов’язаний спати. Якщо дитина ще в початковій школі, то дуже корисний обідній сон. Необхідною є щоденна прогулянка, рухливі ігри та деякі домашні обов’язки.
  • Обмеження в спорті. Гіперактивним дітям протипоказані види спорту, де є великі навантаження і де працюють на кінцевий результат. Особливо шкідливі естафети та змагання. Хлопці з синдромом можуть занадто збудитися через переживання програти, що може призвести до агресивної імпульсивності. Корисними є спорт, де важливий процес, а навантаження чергуються з відпочинком.
  • Ритмічність у повсякденному житті. Гіперактивний дитина досить швидкий у рухах, але повільний у міркуванні. Ця повільність виникає з-за так званого «рваного контакту» — імпульси мислення не встигають за імпульсами дій. Тому, потрібно вчити його помічати ритм у всякій діяльності – грі, навчанні, повсякденному роботі.
  • Адекватне сприйняття оцінок у школі. Треба щоб дитина розуміла, що отримана оцінка чи зауваження – це всього лише характеристика. Тому, будинки ніяких докорів і суджень. Батьки повинні бути своєрідним фільтром між школою і будинком.
  • Регулювання невдоволення. Якщо дитина постійно живе в атмосфері роздратування, йому складніше відшкодовувати свої особливості. Необхідно, щоб у школі була сприятлива і звична для нього атмосфера. При виборі школи та педагога обов’язково зверніть на це увагу.
  • Визнати самостійність дитини. У більшості випадків, гіперактивність проходить з дорослішанням дітей. Тому, потрібно вчасно зрозуміти, що вони вже можуть самостійно підтримувати звичний ритм життя. Самоврядування – це завершальна стадія одужання від СДУГ.
  • Ми розглянули причини, ознаки і лікування гіперактивного дитини. Наостанок хотілося б сказати, що в гіперактивності людини досить багато плюсів. Головне — вчасно адаптуватися в суспільстві і зуміти правильно поводитися зі своїми особливостями. Гіперактивні люди досить швидко метикують, легко переключаються з одного виду діяльності на інший, швидко відходять від втоми. Саме такі люди часто займають керівні посади. Не потрібно робити з цієї хвороби катастрофу, навпаки, витягніть з неї якомога більше позитивних моментів.