Гіпертрофія міокарда: ознаки, симптоми та особливості лікування

Лікарі вважають, що якщо гіпертрофія міокарда буде протікати безсимптомно, то все може закінчитися раптовою зупинкою серця. Страшно, коли подібне відбувається з молодими і зовні здоровими людьми, які займаються спортом. Що відбувається під час цієї хвороби, яких наслідків очікувати і лікується ця патологія належить дізнатися в цій статті.

Опис патології

Вона називається аутосомно-домінантним захворюванням, яке передається головним чином через спадковість і мутацію генів, вражає серце. Характеризується дана хвороба збільшенням товщини стінок шлуночків. Найчастіше патологія буває асиметричною, більше уражається лівий шлуночок серця. В результаті цього виникають:

  • утворення ділянок фіброзу;
  • ураження дрібних коронарних судин;
  • хаотичне розташування волокон м’язів;
  • обструкція кровотоку – зміщення мітрального клапана, який перешкоджає викиду крові з передсердя.

Гіпертрофія міокарда шлуночків – захворювання досить серйозне.

При наявності великого навантаження на міокард, яка викликана різними захворюваннями, шкідливими звичками, спортом, організм почне захищатися. Серцю потрібно буде справлятися зі збільшеними обсягами роботи без підвищення навантажень на одиницю маси. В цьому випадку відбудеться компенсація:

  • збільшення маси м’язів міокарда;
  • посилена вироблення білка;
  • потовщення стінок;
  • гіперплазія — збільшується кількість клітин.

Патологічна гіпертрофія міокарда

При тривалій роботі міокарда під навантаженням, яка постійно підвищується, відбувається патологічна форма гіпертрофічної кардіоміопатії. Гіпертрофоване серце має пристосуватися до нових умов. Потовщується міокард швидкими темпами. В цьому випадку відбувається:

  • порушення кровопостачання;
  • змінюється вплив нервових тканин на обмінні процеси;
  • відстає зростання нервів і капілярів;
  • зношуються структури міокарда;
  • порушення реполяризації;
  • з’являється систолічна, діастолічна дисфункція.

Діагностування захворювання у спортсменів

Практично непомітно протікає формування гіпертрофії міокарда у спортсменів. В результаті підвищених фізичних навантажень серце починає перекачувати все більше крові, і м’язи починають рости в розмірах. Гіпертрофія дуже небезпечна, так як при відсутності симптомів і скарг виникає інфаркт, інсульт, раптова зупинка серця. Для того щоб не виникало яких-небудь ускладнень, не можна різко кидати заняття спортом.

Гіпертрофія у спортсменів має три види:

  • Концентрична гіпертрофія – міокард збільшується, порожнину шлуночків залишається без змін. Виникає при статичних та ігрових видах спорту.
  • Ексцентрична гіпертрофія – пропорційне зміна м’язів. Характерним для динамічного спорту (біг на великі дистанції, лижі, плавання).
  • Змішана гіпертрофія – спортивні заняття, де одночасно використовується нерухомість і динаміка (велосипед, веслування, ковзани).

Коли виявляють дану патологію у дитини

Гіпертрофія міокарда може також виникнути з моменту народження. Складно діагностувати це захворювання в такому віці. У більшості випадків гіпертрофічні зміни міокарда спостерігають в підлітковому віці, під час активного росту клітин кардіоміоцитів. Передні і задні стінки товщають до 18 років, потім припиняють. Прояв гіпертрофії шлуночків у дітей не вважається окремим захворюванням, воно є радше ознакою інших патологій. Діти з цим захворюванням зазвичай мають:

  • дистрофію міокарда;
  • стенокардію;
  • порок серця;
  • гіпертонічну хворобу.

Причини кардіоміопатії

Необхідно розділити на первинні і вторинні причини гіпертрофії. Первинні причини:

  • стреси;
  • вірусні інфекції;
  • вживання алкоголю;
  • спадковість;
  • надмірна вага;
  • надмірні фізичні навантаження;
  • токсичні отруєння;
  • вживання наркотиків;
  • патологічні зміни при вагітності;
  • дефіцит мікроелементів в організмі;
  • неповноцінне харчування;
  • аутоімунні захворювання;
  • куріння.

До вторинних причин гіпертрофії міокарда відносять:

  • Вади серця.
  • ІХС.
  • Нейром’язові захворювання.
  • Недостатність мітрального клапана.
  • Аортальний стеноз.
  • Артеріальна гіпертензія.
  • Дисбаланс електролітів.
  • Легеневі хвороби.
  • Паразитарні процеси.
  • Порушення обмінних процесів.
  • Недолік кисню в крові.
  • Пошкодження міжшлуночкової перегородки.
  • Ендокринні порушення.

Розглянемо детальніше ознаки гіпертрофії міокарда лівого шлуночка.

Гіпертрофія лівого шлуночка серця

Часто патологія вражає стінки лівого шлуночка. Головна причина – це підвищений тиск, який змушує працювати міокард в більш швидкому темпі. В результаті таких перевантажень стінка лівого шлуночка починає збільшуватися в розмірах. В цьому випадку відбувається:

  • втрата еластичності м’язів міокарда;
  • порушення нормальної роботи серця;
  • уповільнення циркуляції крові;
  • з’являється небезпека різких навантажень на серце.

При гіпертрофії міокарда лівого шлуночка серця збільшується потреба серця в кисні і поживних речовинах. Виявити зміни гіпертрофії лівого шлуночка можна за допомогою інструментального обстеження. Виникає синдром малого викиду – непритомність, запаморочення. Ознаки, які супроводжують гіпертрофію:

  • біль у серці;
  • перепади тиску;
  • аритмія;
  • стенокардія;
  • слабкість;
  • погане самопочуття;
  • головні болі;
  • задишка в спокої;
  • сильне серцебиття при незначних навантаженнях;
  • стомлюваність.

Гіпертрофія правого передсердя

Потовщення стінок правого шлуночка не є хворобою, це аномалія, яка виникає при перевантаженнях у цій області. Відбувається це в результаті надходження великого обсягу венозної крові з великих судин. Такими причинами можуть бути:

  • стеноз;
  • вроджені вади;
  • ожиріння;
  • дефекти міжпередсердної перегородки, в якій кров одночасно потрапляє в правий і лівий шлуночок.

При гіпертрофії правого шлуночка з’являються ці симптоми:

  • запаморочення;
  • біль у грудях;
  • кровохаркання;
  • непритомність;
  • задишка без навантажень;
  • здуття живота;
  • ознаки серцевої недостатності – збільшується печінка, набрякають ноги;
  • аритмія;
  • нічний кашель;
  • збій в роботі внутрішніх органів;
  • тяжкість в підребер’ї;
  • синюшність шкірних покривів;
  • збільшення вен на животі.

Гіпертрофія міжшлуночкової перегородки

Однією з ознак розвитку захворювання є гіпертрофія міжшлуночкової перегородки. Головна причина такої патології – це мутація генів. Така гіпертрофія провокує:

  • миготливу аритмію;
  • патології мітрального клапана;
  • порушення відтоку крові;
  • фібриляцію шлуночків;
  • шлуночкову тахікардію;
  • серцеву недостатність;
  • порушення відтоку крові;
  • зупинку серця.

Симптоми гіпертрофії серця

Небезпека гіпертрофії міокарда серця в тому, що часто вона проходить без будь-яких симптомів. І діагностується захворювання зазвичай випадково на медогляді. Під час розвитку хвороби можна спостерігати такі ознаки:

  • задишка в спокої;
  • непритомність;
  • біль у грудях;
  • стомлюваність;
  • порушення серцевого ритму;
  • утруднене дихання;
  • сонливість;
  • набряки;
  • слабкість;
  • запаморочення.

Ознаки гіпертрофії міокарда важливо вміти своєчасно розпізнати.

Класифікація гіпертрофії

Фахівці для зручності в роботі розрізняють такі види гіпертрофії міокарда:

  • симетрична – всі стінки лівого шлуночка вражені;
  • асиметрична – уражається тільки одна стінка;
  • верхівкова – збільшуються м’язи серця зверху;
  • обструктивна – по всіх площі, вгорі перегородки;
  • необструктивний – слабко виражені симптоми, виявляється випадково.

Діагностика гіпертрофічній кардіоміопатії

На перших етапах при незначному розвитку гіпертрофії дуже непросто виявити захворювання. Процес діагностики починають з опитування пацієнта і зазвичай з’ясовують такі деталі:

  • перенесені захворювання;
  • наявність патології в родичів;
  • факти радіаційного впливу;
  • смерть кого-небудь з родичів у молодому віці;
  • зовнішні ознаки при візуальному огляді;
  • показники аналізів крові та сечі;
  • значення артеріального тиску.

Існує таке новий напрямок, як генетична діагностика гіпертрофії міокарда. Допоможе виявити параметри ГКМП, апаратні та радіологічні методи:

  • УЗД може оцінити потовщення миокарды і порушення кровотоку;
  • ЕКГ визначить непрямі ознаки – гіпертрофію відділів, порушення ритму;
  • МРТ дасть тривимірне зображення серця і визначить рівень товщини міокарда;
  • вентрикулографія визначає скорочувальні функції.

Лікування гіпертрофії міокарда

Головна мета лікування – це відновлення колишніх розмірів міокарда. Процедури, які направлені на це, проводять у комплексі. Більше шансів вилікувати гіпертрофію, якщо була проведена рання діагностика. Важлива частина в системі лікування міокарда – це спосіб життя. Ось цих правил радять дотримуватися лікарі:

  • припинити палити;
  • дотримуватися дієти;
  • знизити вагу;
  • обмежити споживання солі;
  • виключити наркотики;
  • відмовитися від алкоголю.

Лікування гіпертрофії міокарда лівого шлуночка медикаментозним методом включає в себе прийом ліків, які:

  • корегують порушення серцевого ритму (антіарітмікі);
  • зменшують тиск – антагоністи рецепторів ангіотензину, ингибитироы АПФ;
  • розслаблюють серце лікарські засоби з негативними ионотропными діями – антагоністи кальцію групи верапамілу, бета-блокатори;
  • підвищити міцність м’язів – ионотропы;
  • виводять рідину – діуретики;
  • при загрозі інфекційного ендокардиту – антибіотикопрофілактика.

Підбирати препарати повинен в обов’язковому порядку лікуючий лікар. Самолікування неприпустимо і загрожує важкими наслідками.

Що ж робити у випадку даної патології? Ефективним способом лікування, який дозволить змінити скорочення шлуночків і хід збудження, є двокамерна електрокардіостимуляція. У більш складних випадках, при асиметричної гіпертрофії МЖП, латентної обструкції, відсутності ефекту від препарату, врятувати життя пацієнтові допоможуть:

  • імплантація кардіостимулятора;
  • висічення частки міжшлуночкової перегородки;
  • установка дефібрилятора;
  • чрезаортальная септальная миэктомия;
  • транскатетерная септальная алкогольна аблація.

Тут все буде залежати від ступеня розвитку патології і стану самого пацієнта. Ми розглянули симптоми і лікування гіпертрофії міокарда лівого шлуночка серця.