Групи, схожі на Рамштайн за стилем або звучанням

Фактично те, що грає «Рамштайн» — це так званий танц-метал. Термін скомпонували спеціально після виходу їх дебютного альбому. Він вдавав із себе типовий EBM (Electronic Body Music), але з утяжеленним звучанням, гітарами та косметичними елементами індастріал-метала. Дійсно, творчість групи «Рамштайн» відрізнялася від класичних композицій подібного жанру більш легким звучанням і орієнтованістю на широку публіку.

Однак і до них були групи, успішно змішуючі електроніку з металом. З тих, що найшвидше приходять на розум — Oomph! — німецька група, схожа на «Рамштайн» найбільше.

Oomph!

Вони утворилися раніше «раммів» — у 1989 році проти 1994-го. Перший їх альбом цілком відносився до електронної музики. А на другому з’явився більш важкий звук, елементи індастріал-метала, провокаційні тексти, але від цього «індастріалу» звучання було далеко, тому придумали Neue Deutsche Härte — «нову німецьку тяжкість». Власне, «нойє дойче харте» і танц-метал — одне і те ж, хоча останнє застосовується в основному самим «Рамштайном» по відношенню до себе в жартівливій формі.

За стилем і настроєм музики Oomph! і Rammstein практично близнюки. Деяка відмінність спостерігається в тому, що «Рамштайн» свідомо намагається створити собі образ групи, що грає дійсно важку музику металістів. Oomph! ж, у свою чергу, не забуває про «електронних» коріння.

Творчість Oomph!

Найбільш «важкими» їх альбомами можна вважати другий Sperm і третій Defekt. Тут всі типові елементи напрямки: електронна музика з танцювальним бітом і косметичні прикраси у вигляді важкого гітарного звуку і індастріал-елементів. Окремим пунктом, який, в принципі, теж можна назвати відмінною рисою груп, що грають NDH, стали провокативні теми, найбільш вражені в текстах: насильство, психічні відхилення, війна, секс і так далі. Кліпи їх — і в цьому група схожа на «Рамштайн» — практично все цілком складаються із шок-контенту, і по MTV крутити їх в основному відмовляються.

Четвертий альбом порівняно з попередніми вийшов нейтральним, тому що група просто відпрацьовувала контракт зі старим звукозаписним лейблом, щоб скоріше піти до великого.

Четвертий нічим особливим не запам’ятався, крім того, що обкладинка його підозріло нагадує обкладинку альбому «Рамштайна» Mutter, вийшов три роки тому.

П’ятий альбом, Plastik, був досить успішним, однак звук на ньому значно змінилося у бік більшої мелодійності і «прилизанности». Надалі всі наступні альбоми продовжували змінюватися в тому ж напрямку, до всього того знижуючи градус провокативності тим в текстах пісень.

Oomph! виступають донині. Останній альбом був випущений в 2015-му, інформації про новому поки немає.

Ministry

Якщо Oomph! грають у напрямках, що мають більше відношення до електронної музики, то серед цього індастріалу є й інша рок-група, схожа на «Рамштайн».

Ministry починали, як не дивно, електронної музики і синтіпоп. Потім звучання все утяжелялось і утяжелялось, до синтезаторів додавали більше гітар і, нарешті, в 1988 році з’явився The Land of Rape and Honey — один з еталонів американського індастріалу.

Після цього виходять ще кілька альбомів в тому ж напрямку, тільки з постійним збільшенням частки гітар в загальному звучанні. Однак найбільш цікавим моментом у творчості Ministry з приводу того, чим ця група схожа на «Рамштайн», є її композиція Just One Fix з альбому Psalm 69 1992 року: рифф дивно нагадує рифф з рамштайновского Du Hast, який міститься на їх альбомі Mutter 2001 року.

Не плагіат, проте незвичайне подібність цієї, та й не тільки цією композицією «Рамштайн» (оскільки творчість їх все-таки не дуже багате розмаїття мелодій), з піснею, на яку було знято кліп, наводить на певні роздуми.