Хронічна хвороба нирок: класифікація, симптоми, діагностика і методи лікування

Хронічна хвороба нирок – збірний діагноз, який включає в себе будь-яку патологію цього органу зі зниженням результативності їх функціонування. Здорові нирки виводять з крові зайву воду і шлаки. Цей орган також приймає участь в контролі тиску і утворення еритроцитів.

При протіканні хронічної хвороби нирок функціонування їх порушується, тому вони не можуть повноцінно виводити шкідливі речовини. А стан пацієнта характеризується сильною втомою, безсонням, появою набряків, порушенням пам’яті. При виникненні перших ознак, обов’язково потрібно провести діагностику і лікування, яке призначить лікар.

Особливості хвороби

Хронічна хвороба нирок (за МКХ-10: N18) – характеризується вираженим погіршенням функціонування цих органів протягом більше трьох місяців. Нирки виступають в якості свого роду фільтр організму. Через них в добу проходить кілька десятків літрів крові, яка очищається від токсичних речовин і продуктів життєдіяльності.

При розвитку хронічної хвороби нирок відбувається заміщення в органі функціональної тканини сполучною або загибель нефронів. Подібні патологічні процеси призводять до незворотних змін у нирках і порушення їх здатності повноцінно виконувати свої функції по очищенню крові і виведенню зайвої води.

Це захворювання призводить до значного погіршення якості життя і навіть може призвести до летального результату, уникнути якого можна тільки при проведенні складних маніпуляцій, зокрема, таких як гемодіаліз або пересадка нирки.

Загрузка...

Стадії розвитку

Згідно класифікації, хронічна хвороба нирок поділяється на кілька стадій, в залежності від особливості протікання патології. Медики виділяють 5 ступенів:

  • латентну;
  • компенсовану;
  • інтерміттируючую;
  • декомпенсована;
  • термінальну.

При протіканні першій стадії, хронічна хвороба нирок практично ніяк не проявляється. У хворих немає практично ніяких скарг, крім підвищеної стомлюваності. При проведенні лабораторних аналізів зазначається наявність невеликої кількості білка в сечі.

На другій стадії у пацієнтів спостерігаються всі ті ж ознаки, однак вони виникають набагато частіше. В сечі і крові відзначаються зміни лабораторних показників. Добове виділення сечі знижується.

При протіканні третій стадії відбувається подальше зниження функціонування нирок. В аналізі крові відзначається підвищення рівня сечовини і креатиніну. Загальне самопочуття значно погіршується.

На четвертій стадії відбувається незворотна зміна у функціонуванні нирок. Спостерігаються стійкі набряки, порушується робота серця, виникає шкірний свербіж, розвиваються ерозивні зміни шкіри і слизових.

П’ята ступеня тяжкості хронічної ниркової недостатності характеризується припиненням функціонування цього органу. У крові при цьому спостерігається підвищений вміст сечовини. Крім того, порушується електролітний обмін і виникає уремія. Хворому потрібна постійна очищення крові.

Залежно від класифікації хронічної хвороби нирок, спостерігається характерна для кожного ступеня протікання патології симптоматика. Стадія ураження визначається за такими критеріями як швидкість клубочкової фільтрації та показників білка в сечі. Більша частина хворих навіть не підозрюють про наявність хвороби на початковій стадії та може навіть ігнорувати з’являються ознаки при подальшому прогресуванні захворювання.

Причини виникнення

В основному, хронічна хвороба нирок виникає у людей з метаболічним синдромом. Зокрема до провокуючих факторів можна віднести, ожиріння, гіпертонію і цукровий діабет. Вони згубно впливають на ниркові нефрони.

Крім того, провокує хронічні хвороби нирок – пієлонефрит і гломерулонефрит. Слід зазначити, що жінки страждають від подібних порушень набагато частіше, ніж чоловіки. Також серед причин можна виділити наступні:

  • поява новоутворень;
  • аутоімунні порушення;
  • наслідки отруєння;
  • ускладнення після травми;
  • зловживання спиртними напоями.

Часто досить складно визначити причини хронічної хвороби нирок, так як патологічний процес може і не мати встановленої етіології.

Основні симптоми

Симптоми хронічної хвороби нирок безпосередньо пов’язані з порушенням процесу утворення і виведення сечі, що супроводжуються ознаками інтоксикації. Серед основних симптомів захворювання можна виділити:

  • порушення процесу сечовипускання;
  • зміна показників сечі;
  • нудоту і блювоту;
  • млявість і слабкість;
  • сухість слизових;
  • свербіж шкірних покривів;
  • погіршення апетиту;
  • постійну спрагу.

З боку серцево-судинної системи можуть спостерігатися такі порушення, як біль в області грудини, почастішання серцебиття, оніміння кінцівок. Всі ці симптоми можуть значно відрізнятися, так як кожен хворий відрізняється своєю історією хвороби.

Загрузка...

Проведення діагностики

Зі скаргами на протікання хвороби нирок на 1-2 стадії пацієнти звертаються досить рідко. Патологію можна виявити абсолютно випадково при проведенні лікування запальних процесів сечостатевої системи або при поганих аналізах сечі і крові. Якщо спостерігаються зміни сечовидільної системи, то необхідно проведення комплексної діагностики хронічної хвороби нирок, яка включає в себе:

  • лабораторне дослідження крові;
  • аналіз сечі;
  • ультразвукове дослідження;
  • томографію.

На підставі отриманих аналізів, статі та віку пацієнта визначається особливість протікання патологічного процесу. Додатково може знадобитися консультація інших фахівців. На основі проведеної діагностики підбирається методика лікування захворювання.

Проведення лікування

Лікування хронічної хвороби нирок у чому залежить від стадії перебігу хвороби. На початковому етапі терапія спрямована на збереження максимальної кількості функціонуючих клітин названого органу. Лікування проводиться за допомогою застосування спеціальних медикаментозних препаратів, а також дотримання спеціальної дієти.

Обов’язково потрібно усунути фактор, який спровокував виникнення хронічної ниркової недостатності. На жаль, повністю вилікувати її неможливо. Можна тільки підтримувати функціонування сечовидільної системи і полегшення загального самопочуття хворого. На більш пізніх стадіях потрібне проведення гемодіалізу або трансплантації нирки.

При проведенні своєчасної діагностики і грамотної терапії прогноз досить сприятливий. Навіть за умови постійного проведення гемодіалізу можна продовжити життя пацієнта і зберегти його працездатність.

Проте варто пам’ятати, що ця хвороба на більш пізніх стадіях може призвести до летального результату. Саме тому при перших її ознаках обов’язково потрібно звернутися до лікаря. Під час лікування хронічної хвороби нирок, клінічні рекомендації потрібно дотримуватися дуже строго.

Медикаментозна терапія

В процесі лікування насамперед потрібно нормалізувати тиск, так як воно досить погано впливає на перебіг хвороби. Для корекції такого стану потрібно застосовувати такі препарати:

  • блокатори кальцієвих каналів («Фелодилин», «Верапаміл», «Амлодипін»);
  • інгібітори АПФ («Каптоприл», «Ренитек», «Еналаприл»);
  • блокатори рецепторів («Лозартан», «Валсартан», «Эпросартан»).

В рамках проведення терапії обов’язково потрібно підтримувати нормальний рівень фосфору в крові. Перевищення вмісту цього елемента може спровокувати дуже важкі наслідки для організму:

  • швидке прогресування патології;
  • підвищення ризику смертності;
  • кальцифікація тканин і судин.

Для цього призначають фосфатбиндеры, що володіють здатністю блокувати фосфати в кишечнику. Серед найкращих препаратів можна виділити такі як «Севеламер», «Ренагель». Вони володіють високою результативністю і рідко провокують побічні прояви. Якщо при застосуванні цих засобів не спостерігається поліпшення самопочуття, то додатково призначається вітамін D. Він допомагає нормалізувати метаболізм.

При протіканні хронічної хвороби часто розвивається анемія. Для підвищення гемоглобіну застосовують глюконат заліза, «Еритропоетин». У пацієнтів з підвищеним рівнем холестерину хвороба розвивається набагато швидше, ніж при нормальному метаболізмі. Саме тому їм призначається «Доппельгерц Актив Омега-3», так як він дозволяє стабілізувати рівень ліпідів.

Фізіотерапія

Фізіопроцедури проводяться при протіканні 1-3 стадії хвороби і є дуже хорошим додатковим методом лікування. Варто пам’ятати, що вони мають певні протипоказання. До них відносяться:

  • сильна інтоксикація організму;
  • серцева недостатність;
  • інфекційні процеси у нирках;
  • артеріальна гіпертензія;
  • хронічні хвороби в стадії загострення.

Пацієнтам призначають, як правило, електрофорез, гибротерапию, УВЧ-терапію. Крім того, їм показані хлоридні, радонові та натрієві ванни. Ці процедури активізують роботу нирок, мають протизапальну дію, а також покращують самопочуття.

При проведенні електрофорезу в організм надходять необхідні корисні речовини. Подібна методика гарантує виключення виникнення алергії.

Замісна терапія

При протіканні хвороби на більш пізніх стадіях може знадобитися замісна терапія, зокрема, гемодіаліз або перитонеальний діаліз. Гемодіаліз – метод очищення крові від накопичених токсичних речовин. Під час проведення процедури, кров пацієнта проходить стадію фільтрації та очищення. За допомогою такої методики можна:

  • вивести токсичні речовини;
  • стабілізувати тиск;
  • нормалізувати кислотно-лужний баланс.

Серед основних протипоказань проведення процедури потрібно виділити наявність серцево-судинних патологій, злоякісних пухлин, гострих інфекційних хвороб.

Апарат «штучна нирка» дозволяє людині продовжити життя. Процедуру потрібно проводити 3 рази в тиждень. Тривалість одного сеансу становить 4 години.

Трансплантація нирки

На самій останній стадії показане проведення трансплантації нирки. Орган може пересідати від живої людини або померлого. Нову здорову нирку пересаджують в клубову область або на місце ураженого органу. У деяких випадках власну нирку людині залишають. Подібна методика має певні протипоказання. До них відносять:

  • злоякісні новоутворення;
  • гострі запальні процеси;
  • серцеву недостатність;
  • літній вік;
  • ВІЛ-інфекцію.

Донором нирки не може бути жива людина у віці до 18 років. Літній вік також є протипоказанням. Операція виконується під загальним наркозом, і тривалість її становить 2-4 години.

Нирка розміщується на підготовлене для нього місце, потім цей орган з’єднується з артерією, сечоводом і віднем. В сечовий міхур вводиться катетер, підключений до пристрою збору сечі.

При правильно проведеної трансплантації, буквально через 1-2 тижні пересаджений орган починає нормально функціонувати. Після цього пацієнт протягом усього життя повинен приймати імунодепресивні препарати, щоб уникнути відторгнення донорського органу.

Дотримання дієти

При протіканні хвороби застосовується спеціальна дієта. Обов’язково потрібно обмежити споживання білків, так як розпадаючись, вони утворюють особливі речовини, що містять в собі токсини. Обов’язково потрібно в щоденному раціоні зменшити і кількість споживаних жирів. Зокрема, слід звести до мінімуму присутність ненасичених жирів, надлишок яких викликає підвищення рівня холестерину.

Потрібно мінімізувати споживання солі в харчуванні, так як при її надлишку накопичується зайва рідина в організмі і уповільнюється процес виведення токсинів. Бажано готувати їжу взагалі без солі.

Важливо припинити споживання спиртних напоїв, так як вони порушують водний баланс і надають отруйну дію на організм, тим самим, підвищуючи навантаження на нирки. З раціону слід виключити смажені страви, так як при цьому способі приготування значно підвищується концентрація жирів.

Важливо обмежити споживання рідини, при цьому її добова норма підбирається виключно лікуючим лікарем. В якості напоїв можна використовувати чай, відвар або настій шипшини, чисту воду.

Захворювання у дітей

У дитячому віці дуже рідко розвивається хронічна ниркова недостатність. І в основному випадки захворювання у дітей пов’язані з певними патологіями:

  • вродженими аномаліями;
  • порушенням внутрішньоутробного розвитку;
  • передчасними пологами;
  • невеликою вагою при народженні.

Протягом тривалого часу захворювання нирок можуть протікати приховано. Проявляються вони в шкільному віці при підвищенні навантажень. Найчастіше це різкий нефротичний синдром. У дитини різко проявляються ознаки гострого отруєння організму, і він потребує термінової медикаментозної терапії в умовах стаціонару.

Перед тим, як приступити до проведення терапії, потрібно провести дослідження сечі і крові, а також перевірити концентрацію білка в організмі. Найчастіше проводиться медикаментозне лікування, проте в складних випадках показано проведення діалізу. Цей метод терапії спрямований на очищення крові шляхом введення ліків.

Можливі ускладнення

Якщо ігнорувати наявні ознаки на початковій стадії протікання хвороби, то зміни можуть придбати практично незворотній характер. Хронічна хвороба нирок може спровокувати складні патологічні процеси в зміні функціонування багатьох органів і систем. Серед основних ускладнень можна виділити такі:

  • інфаркт, ішемію;
  • злоякісну гіпертонію;
  • безпліддя;
  • патології щитоподібної залози;
  • діабет;
  • остеопороз;
  • зниження імунітету.

Самим основним ускладненням вважається гіпертонія і хвороби серцево-судинної системи. Саме вони призводять до смерті пацієнта.

Проведення профілактики

Профілактику хронічної хвороби нирок потрібно починати до 40 років. Профілактичні заходи обов’язково повинні включати в себе:

  • відмова від тютюнопаління та споживання спиртного;
  • нормалізацію ваги;
  • обмеження споживання солі, консервованих продуктів.

Метою проведення профілактики дуже важливо вживати достатню кількість рідини і краще, якщо це буде чиста вода. Не варто самостійно приймати сечогінні засоби, знеболювальні препарати, вітаміни та біологічні добавки. Треба постаратися звести до мінімуму контакт з токсичними речовинами. Погіршити функціонування нирок можуть жорсткі дієти, переохолодження та голодування.

Профілактика патології передбачає проведення планової диспансеризації. Важливо регулярно здійснювати контроль тиску, рівня цукру і стану внутрішніх органів.

Загрузка...