Хвороба свинка: ознаки, лікування і наслідки

У статті піде мова про одній з керованих інфекцій – епідемічному паротиті або в народі хвороби свинка. З 60-х років минулого століття, коли почалася масова профілактична вакцинація, інфікування значно скоротилося. Які симптоми хвороби свинка у дітей і дорослих, які її наслідки і наскільки ефективна вакцинація – на ці та інші запитання відповімо в цій статті.

Загальна інформація

Дане захворювання викликається збудником параміксовірусом (paramyxovirus parotidis), резервуар якого — тільки заражена людина. Люди є високо чутливими до даного патогену, частіше хвороба реєструється у дітей. При цьому хворобою свинка частіше страждають хлопчики (в 1,5 рази частіше дівчаток). Діти грудного віку отримують від матері імунітет до хвороби, який триває до п’яти років. Найчастіше хворіють діти дошкільного віку, але зустрічається і зараження дорослих. При цьому чим старший пацієнт, тим перебіг захворювання супроводжується більш тяжкою клінічною симптоматикою і підвищеним ризиком ускладнень. Перенесене захворювання дає стійкий довічний імунітет до інфекції. У зв’язку з чітко вираженою зовнішньою симптоматикою епідемічний паротит називають хвороба свинка або завушниця.

Висококонтагіозна захворювання

Ще з часів Гіппократа це захворювання відоме людству, а його назва пов’язана з тим, що хвора людина зовні стає схожим на порося (показано на фото). Хвороба свинка вражає в першу чергу привушні слинні залози, залозиста тканина яких запалюється і набрякає. Захворювання передається від хворої людини повітряно-крапельним шляхом. Побутовий спосіб передачі хвороби свинка повністю виключений. Сезонність захворюваності пов’язана зі здатністю збудника зберігати контагіозність в холодні і сирі сезони року. При цьому вірус легко дезактивується при висушуванні, впливі ультрафіолетом і дезінфікуючими розчинами.

Особливості паротиту

Хвороба може протікати в трьох маніфестних формах:

  • Инапаратная – захворювання протікає без видимою і відчутною симптоматики.
  • Неускладнена – парамиксовирус вражає тільки залізисту тканину слинних залоз.
  • Ускладнена – крім слинних залоз, вірус проникає в залози інших органів (статевих залоз, підшлункової залози і нервової системи).

Залежно від вираженості симптомів хвороба свинка може проходити у легкій, середній і тяжкій формі. Паротит небезпечний своїми ускладненнями. Наслідки хвороби-свинка можуть стати глухота, атрофія яєчок у чоловіків, безпліддя, діабет.

Етапи розвитку паротиту

В перебігу захворювання виділяють такі періоди:

  • Інкубаційний. Тривалість від 10 до 25 днів. При цьому хворий контагиозен на 4-5-й день.
  • Гострий період або розпал хвороби. Тривалість – до 10 днів. Характеризується наростанням симптоматики з піком на 3-5-й день.
  • Реконвалесценція. Період повного одужання триває від 10 днів до місяця.

Симптоми хвороби свинка

Гострий період паротиту супроводжується підвищенням температури, ознобом, слабкістю та головним болем, шумом у вухах, болем при ковтанні і відкриванні рота. Видимою ознакою хвороби є збільшення привушних слинних залоз, іноді з залученням в запальний процес підщелепних і під’язикових залоз. Пальпація їх болюча, починається запалення як одностороннє, але до 2-3-го дня хвороби переходить у двосторонню фазу. Набряклість починає сходити на 4-5-й день, і тільки у дорослих хвороба свинка може зберігати набряклість до 2 тижнів. При неускладненому перебігу вже через тиждень симптоми йдуть і хворий може вважатися видужалий.

Ускладнена форма хвороби

На 5-7-й день захворювання у 10 % випадків запалення залучаються інші органи.

При ураженні підшлункової залози з’являються симптоми гострого панкреатиту – болі у верхній частині живота, диспепсія, блювання, нудота. Таке ускладнення більш характерно для дорослих пацієнтів і зустрічається в співвідношенні 1 до 14 хворих.

Парамиксовирус може вразити внутрішнє вухо. У хворого з’являється постійний шум у вухах, запаморочення, порушення координації та рівноваги. Найчастіше це одностороннє ураження, яке може призвести до зниження або втрати слуху.

Рідкісне ускладнення – залучення до запалення щитовидної залози може призвести до переродження тканин, атрофії та онкології.

У важких випадках запалення поширюється на оболонки мозку, викликаючи їхній набряк та появу менінгеальних симптомів (температура вище 39 градусів, світлобоязнь, блювання, судоми). В 10 % випадків захворювання призводить до розвитку серозного менінгіту.

Наслідки хвороби свинка в статевій сфері

При залученні статевих органів у хлопчиків може розвинутись орхіт – набряк в 2-3 рази яєчок, що супроводжується їх ущільненням і болем в паху. Наслідки хвороби свинка для хлопчиків 12 років особливо серйозні. У них необоротно уражаються статеві клітини, що призводить до необоротного безпліддя. В інших випадках набряк яєчок проходить на 7-й день, але при неадекватному лікуванні хвороби свинка у чоловіків в термін від 1 до 3 місяців можуть розвиватися атрофія яєчок, порушення сперматогенезу і вторинне безпліддя. У деяких випадках послеинфекционное безпліддя у чоловіків піддається лікуванню, яке вимагає значних зусиль і матеріальних витрат.

У жінок в рідкісних випадках (у кожної двадцятої) можливий розвиток запалення яєчників, що протікає майже безсимптомно. Є ризик розвитку безпліддя.

Реєстрація захворювання у вагітної жінки в першому триместрі є показанням до переривання вагітності.

Діагностика паротиту

Діагностування свинки при виражених клінічних симптомах зазвичай не викликає труднощів. Але остаточний діагноз ставиться на підставі підтверджених лабораторних аналізів. Сучасний арсенал діагностичних методів включає:

  • Серологічні тести. Виділення вірусу з секрету слинної залози, сечі, змивів з глотки. Використовуються імуноферментний аналіз (ІФА), реакції зв’язування комплементу (РСК) та реакції гальмування гемаглютинації (РГГА). Ці тести можуть бути недостатньо достовірними з-за перехресної реакції з вірусами парагрипу.
  • Полімеразна ланцюгова реакція – один із самих нових і точних методів визначення вірусної інфекції. Цей метод дає представлення про стадії хвороби та чутливості патогенів.

Диференціювання діагностики паротиту дуже важливо, так як під зовнішніми симптомами можуть ховатися зовсім інші захворювання. Наприклад, іноді набряк слизових слинних залоз та лімфатичних окологлоточных вузлів супроводжує не менш небезпечні захворювання – лімфаденіт при токсичній дифтерії. Такими симптомами може супроводжуватися інфекційний мононуклеоз і герпесвірусної інфекції.

Лікування паротиту

При появі гострих симптомів у дитини слід викликати додому педіатра. Поява симптомів хвороби свинка у дорослих часто приводить їх на прийом до стоматолога або ЛОР-лікарям.

Більшість хворих не потребують госпіталізації. Вона проводиться тільки у разі тяжких ускладнень хвороби свинка. Лікування спрямоване на попередження розвитку ускладнень, зниження та полегшення симптомів. Хворим прописано постільний режим, молочна і рослинна дієта, жарознижуючі і протизапальні препарати. При важкій інтоксикації організму можливе проведення внутрішньовенного введення дезінтоксикаційних препаратів (фізіологічний розчин, 5 % розчин глюкози). Призначаються полівітамінні комплекси.

Лікування в домашніх умовах передбачає карантин до 10 днів. У дитячих установах при виявленні паротиту оголошується карантин на термін до 3 тижнів.

Профілактичні заходи

Специфічної профілактики паротиту немає. Так як парамиксовирус схожий з вірусом грипу, загальні профілактичні заходи такі ж, як і при поширенні вірусних інфекцій загального характеру. Загальне зміцнення організму, усунення контактів з хворими істотно знижують ризик захворювання.

Найнадійніший спосіб профілактики хвороби свинка у дітей – вакцинація. Вона проводиться перший раз у віці 1 року комплексною вакциною від паротиту, кору та краснухи. Друга імунізація показана дітям 6-7 років, не переболевшим паротит.

Імунізація: за і проти

Думка фахівців у цьому питанні неоднозначно. Існує думка, що прищеплювати потрібно тільки хлопчиків пубертатного періоду (початку статевого дозрівання), які не перехворіли паротит в дитинстві. Обґрунтування такої точки зору – імунітет, набутий хлопчиком після паротиту в ранньому віці, прижиттєвий, у той час як вакцина забезпечить його наявність на кілька років.

Прихильники обов’язкової імунізації всіх дітей в ранньому віці апелюють до того, що від ускладнень перебігу паротиту не застрахований ніхто. І якщо є можливість уникнути навіть малої ймовірності появи у дитини діабету, глухоти або атрофії яєчок, то треба нею скористатися.

Протипоказання до вакцинації

Сучасні вакцини містити ослаблені парамиксовирусы і білковий компонент на основі курячого або перепелиного яйця або білка рогатої худоби. Особливості вакцин враховуються при наявності алергії у дитини. Існують моновакцины і поливакцины. Комплексні вакцини давно в пріоритеті у західних країнах.

Щеплення в Росії проводяться відповідно до календаря імунізації – 1 рік життя і в 6-7 років. Прищеплення ефективно і в перші 2 дні після контакту з хворим, у такому разі ризик розвитку ускладнень і важкого перебігу хвороби знижується.

Ефективність імунізації сучасними засобами досить висока – імунітет зберігається кілька років, іноді довічно. Але протипоказання для дітей все ж є:

  • Хвороби крові та онкологічні захворювання.
  • Алергія і на яйця, і на яловичину.
  • Імунодефіцитні стани.
  • Непереносимість деяких антибіотиків аміноглікозидної групи.
  • Гострі інфекційні стану.
  • Алергічні реакції на попередню вакцинацію і загострення хронічних патологій.

Всі побічні ефекти вакцини пов’язані з особливостями перебігу паротиту (підйом температури, респіраторні та катаральні прояви, набряк залоз). Ці прояви можуть з’явитися на 10-12-й день після щеплення, триматися 1-2 дні і пройти самостійно.

Що ж робити батькам

Сьогодні щеплення дітей від паротиту не є обов’язковим, і батьки мають право відмовитися від вакцинації своєї дитини. Варто тільки відповідально підійти до цього питання, зважаючи на наступні факти:

  • У світі щорічно вмирає близько 1,5 мільйона дітей, смерть яких можна було б запобігти шляхом своєчасної вакцинації.
  • Близько 17 дітей з 100 у віці до 5 років могли б жити при вакцинації від небезпечних вірусних захворювань.
  • Розвиток менінгоенцефаліту хоч і не смертельно, але призводить до необоротного ураження слухових нервів і глухоті.
  • Летальність у разі епідеміологічного паротиту хоч і мала, але становить 1 випадок на 100 тисяч хворих.
  • Близько 25 % випадків чоловічого безпліддя пов’язані з перенесеним в дитинстві вірусний паротит.
  • Важкі ураження підшлункової залози можуть призвести до виникнення різних форм цукрового діабету.

Недовірливе ставлення до вакцинації в сучасному суспільстві давно стало глобальною світовою проблемою. Воно формується під впливом наступних аспектів: недовіри до вакцини як такої (її ефективності або її постачальнику), самовпевненості обивателя (недооцінка ризиків захворювання), незручність організації вакцинації (географічна віддаленість, стресовість або дорожнеча). Що з перерахованих факторів впливає на рішення конкретного батька і чи готові ви сказати, що прийняли рішення, не ґрунтуючись на помилкових висновках?

Від сумнівів до впевненості

Недовіра до вакцин у людей існує з моменту їх винаходу. Згідно з опитуваннями, 1/5 населення готові визнати наявність медичного змови, згідно з якими урядовими органами охорони здоров’я підтримується імунізація, незважаючи на наявність побічних ефектів. Можна довго про це сперечатися, але кожному батькові доведеться брати на себе відповідальність за здоров’я своєї дитини. Нагадаємо лише, що в світі сьогодні завдяки вакцинам в розряд повністю зниклих небезпечних інфекцій виведені захворювання на холеру, сказ, чорною віспою, однією з форм менінгоенцефаліту і ще більше 10 хвороб. Виробництво вакцин — дуже складний процес, а сучасні методи сертифікації дуже суворі. У будь-якому випадку вибір залишається справою індивідуальною.