Хвороби сечового міхура: симптоми і лікування

Сечовидільна система часто піддається різних патологій. Найчастіше лікарі діагностують хвороби сечового міхура. Вони можуть бути викликані самими різними несприятливими факторами. Після визначення причини недуги і хвороби сечового міхура призначається лікування. Призвести до розвитку патології може не тільки проникнення патогенної мікрофлори, але і переохолодження, новоутворення. До хвороб сечового міхура варто ставитися серйозно, адже якщо їх не лікувати, то виникають серйозні ускладнення. Нерідко зустрічається ураження сечового та інших органів видільної системи, нирок.

До якого лікаря звернутися

Діагностичні заходи призначаються урологом. Однак не скрізь є такий фахівець, тому в деяких випадках обстеження проводиться за напрямом педіатра, терапевта. Бувають випадки, коли направлення на діагностику дає гінеколог, онколог або андролог. При підозрі на патології сечового міхура фахівець рекомендує пройти обстеження і відвідати уролога.

Які бувають патології

Існує безліч хвороб сечового міхура, серед яких найчастіше діагностуються: цистит, лейкоплакія, поліпи, уролітіаз, невроз. Кожна патологія потребує своєчасному виявленні і лікуванні.

Сечовий міхур — це невеликий порожнистий орган, який виконує функцію резервуара для сечі. При будь-якому вигляді патологій робота міхура порушується.

Найчастіше хвороби сечового міхура діагностуються у жінок і дітей, рідше – у чоловіків. Це пов’язано з анатомічною особливістю будови сечовидільної системи.

Дивертикул міхура

Ця патологія характеризується появою мешковидных заглиблень в стінці органу, які з’єднуються з порожниною каналу. Розміри освіти можуть бути різними. У більшості випадків лікарі виявляють одиничний дивертикул, множинні утворення зустрічаються рідко. Як правило, дивертикули розташовуються позаду або збоку органу.

Хвороба розвивається в результаті аномального розвитку органу ще в утробі матері. Буває дивертикул набутого характеру. Зазвичай цей вид виникає внаслідок аденоми передміхурової залози. При наявності освіти сеча виходить порційно: спочатку спорожняється власне міхур, а потім – дивертикул.

Запалення міхура

Найпоширеніша хвороба сечового міхура – це цистит. Найчастіше недуга діагностується серед представниць прекрасної статі, у дітей. Рідше патологія зустрічається у чоловіків.

Цистит характеризується запальними процесами в міхурі, які виникають у результаті проникнення патогенних мікроорганізмів. Вони можуть проникати в орган через органи кишкового тракту, статеві органи. Запалення міхура найчастіше страждають особи, що ведуть сидячий спосіб життя. В цьому випадку відбувається застій сечі, що є комфортним середовищем для розмноження мікроорганізмів.

Для циститу характерно часте сечовиділення, під час якого відзначаються різі, печіння. Іноді відбуваються помилкові позиви на сечовипускання, біль внизу живота, в області попереку. Сеча змінює колір, запах. У ній можуть спостерігатися домішки крові, гною.

При циститі можуть спостерігатися слабкість, підвищення температури.

Папіломи

Найчастіше папіломи діагностуються у людей зрілого віку. Хоча ці утворення відносять до доброякісних, вони мають схильність перероджуватися і перетворюватися на рак. Якщо папілома розташовується на поверхні міхура, то вона ніяк себе не проявляє. У разі проростання в глибокі шари з’являється діагностична гематурія.

Сольовий діатез

При надмірному скупченні солей в міхурі виникає сольовий діатез. Солі утворюють елементи різного розміру, руйнують слизову оболонку, а також викликають запалення. Вони механічно ушкоджують ендометрій, вихід сечі погіршується.

Цисталгія або невроз

Дана хвороба сечового міхура у жінок зустрічається частіше, ніж у чоловіків. Це пов’язано з емоційною нестабільністю. Нерідко патологія виникає в результаті гормональних порушень, неправильної роботи нервової системи, інфекції в організмі. Вплинути на розвиток неврозу можуть і інші фактори.

Найчастіше неврози виникають у жінок, які не бажають статевих контактів, а також у тих, хто перериває статеві акти. Найчастіше недуга формується на тлі відхилень психічного здоров’я. Такі проблеми більше пов’язані з психологічними хворобами, а не з сечовидільної системою.

Уролітіаз

Симптоми хвороби сечового міхура – це утворення каменів, піску в органі. Недугою страждають люди будь-якого віку, може зустрічатися навіть у немовлят.

Освіта каменів буває через порушення метаболізму, зневоднення організму, брак сонячного світла.

При утворенні каменів виникає небезпека розриву органу. При виході освіти воно може закупорити сечовивідні шляхи, викликавши сильний біль і розрив міхура.

Симптоми каменів і піску проявляються у вигляді виникнення болю різної інтенсивності, особливо під час виходу утворень. Також наявність піску може спровокувати запалення: виникає із-за механічної дії на слизову.

Змінюється колір сечі – вона стає мутною, з домішкою крові. Також порушується характер сечовипускання: виникають часті позиви, але об’єм сечі виходить невеликий.

У деяких випадках уролітіаз проявляється блювотою, нудотою, гіпертермією, підвищенням ПЕКЛО.

Пухлини

Пухлини можуть бути доброякісними і злоякісними. Розрізняють освіти, розташовані в епітелії, а також ті, що виникають із сполучної тканини. Всередині органу часто діагностується плоскоклітинний рак. Зазвичай ця патологія з’являється у вигляді ускладнення не лікованих папілом. Також рак може виникати в осіб, які страждають хронічними патологіями сечовидільної системи, при аномаліях розвитку.

Для раку характерно часте сечовипускання, часті позиви, дизурія. Через новоутворення виникає біль у вигляді гострих ниркових кольок, а також у вигляді тупого болю в області попереку.

У запущених випадках виникають метастази.

Лейкоплакія

Ознаками хвороби сечового міхура є зміни органу, в результаті яких епітелій стає жорстким, ороговілим. Лейкоплакія виникає як ускладнення циститу, при СКХ, в результаті хімічного або механічного впливу на слизову сечового.

Атонія

Головний симптом хвороби сечового міхура – це мимовільне сечовипускання.

При травмуванні нервових закінчень, що посилають імпульси до міхура від спинного мозку, діагностується атонія.

При патології сеча повністю не виходить, міхур залишається наповненим. Причиною даної патології є травма спини.

Для атонії характерно нетримання сечі, біль, слабкий струмінь, який посилюється при натисканні на стінку очеревини.

Поліпи

Поліпи або нарости сечового утворюються на слизовій оболонці органу. Якщо не провести лікування хвороби сечового міхура, то поліпи починають збільшуватися в розмірах. У більшості випадків захворювання не представляє небезпеки, не проявляє себе. З-за цього поліпи вчасно не лікують. Тільки при значному збільшенні утворень з’являються перші симптоми у вигляді порушення відтоку сечі. В цьому випадку рекомендовано проведення цистоскопії, що дозволяє нормалізувати відтік урини.

Розрив міхура

У деяких випадках відбувається розрив стінок сечового міхура. Для патології характерні симптоми перитоніту, дизурії.

Розрив може бути внебрюшинным, при якому немає сполучення з порожниною живота; внутрибрюшинным, коли порожнини повідомляються; комбінованим.

Свищ

Симптоми хвороби сечового міхура у жінок і чоловіків залежать від розташування свища. Він може розташовуватися в кишечнику, з’єднавши міхур і кишечник. В цьому випадку вміст органів буде надходити в кишечник, а звідти – в міхур. У жінок свищі можуть з’єднувати сечової і піхву, викликаючи роздратування, інтоксикацію, запалення.

Головними ознакою наявності свища є витікання урини через піхву, анальний отвір, зовнішній отвір в шкірі.

Герпес

Останнім часом лікарі стали виявляти герпес сечового міхура, викликаний вірусом другого типу, який викликає генітальний герпес. У чоловіків герпес викликає простатит або уретрит. З цих органів запальний процес переходить в міхур.

Інші захворювання

Не завжди хвороби сечового міхура у чоловіків та жінок пов’язані з патологічними процесами, що відбуваються всередині органу. У деяких випадках захворювання виникає в результаті неправильної функції нирок, хвороби статевих органів, з-за яких уражається міхур. Також лікарі можуть виявити наступні хвороби:

  • Цистоцеле. При цій патології відбувається опущення піхви та сечового міхура. Хвороба виникає в результаті вагітності, тяжких пологів, ожиріння, новоутворень, при піднятті ваг, в результаті запорів, а також при хірургічних втручаннях і не тільки.
  • Эстрофия. Спостерігається недуга при порушенні формування органу внутрішньоутробно.
  • Кіста. Досі вченим не вдалося встановити причину утворення кісти. Згідно з деякими гіпотезами, вона виникає із-за порушення ембріонального розвитку сечовидільної системи. Тривалий час кіста себе не проявляє, але як тільки в орган потрапляє патогенний мікроорганізм, освіта починає рости, збільшуватися в розмірах. Це викликає біль, порушення відтоку сечі.
  • Склероз, що вражає шийку органу.
  • Ендометріоз. Патогенні мікроорганізми здатні проникати на слизову міхура ендометрію.
  • У поодиноких випадках лікарі діагностують туберкульоз сечового міхура. Збудник проникає в нього з нирок, викликаючи руйнування внутрішньої оболонки. В результаті на внутрішній оболонці утворюються вузлики, виразки. Коли вони загоюються, на їх місці з’являються рубці, що призводять до порушення функції органу – він зменшується в розмірах, зморщується.

    При впровадженні патогенних збудників може виникати сепсис. Зараження крові може стати результатом травми міхура, а також проникнення збудника хвороби в кров. Сепсис – це небезпечне ускладнення хвороб сечового міхура, що приводить до смерті.

    Виявлення патологій у дітей

    При патології сечового міхура у дітей причини порушень діурезу виробляються тими ж методами, що й у дорослих. Це пов’язано з тим, що для дитячого організму вони безпечні і допомагають з високою точністю визначити причину захворювання і призначити лікування.

    Методи діагностики

    Щоб поставити діагноз, лікар призначає лабораторні та інструментальні методи діагностики. Для виявлення патології, викликаної інфекцією вірусом, здають на аналіз сечу.

    Обов’язково робиться УЗД міхура і органів малого тазу.

    При виділення крові під час сечовипускання хворого направляють на урографію. Також може бути призначена цитологія, цистоскопія, КТ, аналіз на онкомаркери. Після того, як результати всіх діагностичних процедур будуть прочитані, лікар підбирає лікування. Воно враховує всі особливості організму, наявність супутніх патологій, вік, фізіологічні особливості організму та ін

    Методи лікування

    Від правильності постановки діагнозу залежить лікування хвороби сечового міхура. Симптоми у чоловіків і жінок патологій проявляються однаково.

    У більшості випадків призначається медикаментозна терапія, яку уролог підбирає індивідуально в кожному випадку.

    У першу чергу будь-яке лікування хвороби сечового міхура у жінок і чоловіків має на увазі використання препаратів, здатних усунути інфекцію: зазвичай призначають курс антибіотиків.

    Больовий синдром усувається спазмолітиками, фитотерапевтическими засобами. В домашніх умовах лікарями рекомендується прийом діуретиків, які допомагають відновити нормальний вихід сечі.

    При виявленні пухлини, а також при розриві міхура проводиться екстрене оперативне втручання. Лікарі підбирають метод хірургічного втручання в залежності від тяжкості недуги. Операція показана при утворенні великих каменів, які не виходить розчинити або видалити природним шляхом.

    Народне лікування

    Лікування симптомів, хвороб сечового міхура у жінок і чоловіків можливо народними засобами. Але перш ніж почати терапію, слід проконсультуватися з фахівцем.

    Прибрати больовий синдром можна з використанням трав, які надають протизапальну, сечогінну дію.

    Найпоширеніше засіб від хвороб – це відвар на основі споришу, звіробою, мучниці і ромашки. Кожної рослини беруть по п’ятдесят грам і заливають двома склянками окропу. Засіб настоюється годину. Для досягнення ефекту приймати відвар необхідно близько трьох тижнів.

    Якщо раптом виявилися симптоми хвороби сечового міхура, лікування і візит до лікаря відкладати не варто. Він точно поставить діагноз, визначить складність недуги, підбере ефективну схему лікування, а також порекомендує народні методи боротьби з хворобою.