Інфекційний ендокардит: симптоми, діагностика, лікування

Інфекційний ендокардит − це ураження тканини клапанного апарату серця та ендотелію різними патогенними та умовно-патогенними збудниками. Найчастіше ця патологія зачіпає все ж серцеві клапани. Сьогодні ця хвороба частіше зустрічається на тлі дегенеративних змін клапанів, але в деяких випадках її може викликати ревматизм. Частіше захворювання зачіпає мітральний і аортный клапани, і тільки у невеликої кількості пацієнтів можуть бути порушені праві відділи органу. Вони часто уражаються у наркоманів, які вводять наркотичні засоби ін’єкційно, або у хворих в результаті застосування венозних катетерів.

Лікування інфекційного ендокардиту вимагає правильного підходу, тому важливо в найкоротші строки підтвердити діагноз і слідувати всім рекомендаціям лікаря.

Причини

Викликати хворобу можуть мікроорганізми. Сьогодні фахівці виділяють понад 100 збудників, до таких належать:

  • стрептокок,
  • стафілокок,
  • ентерокок,
  • гриби та інші.

Є і внутрисердечные фактори ризику:

  • вроджені та набуті вади серця;
  • наявність штучних клапанів;
  • провисання стулок клапанів;
  • аномалії і особливості будови серця.

Причинами інфекційного ендокардиту можуть бути і внесердечные інфекції:

  • застосування інвазивних методик обстеження, коли для постановки точного діагнозу необхідно проникнення всередину організму;
  • наркоманія з введенням коштів всередину за допомогою шприца;
  • вторинний імунодефіцит, коли сильно знижуються захисні сили організму, а це трапляється, якщо пацієнт не контролює прийом антибіотиків або на нього часто впливає несприятлива екологія;
  • операції, які впливають на слизову шляхів дихання, кишечника та шлунка, шляхів відведення сечі, при наявності інфекцій в цих органах.
Загрузка...

Інфекційний ендокардит: класифікація

За походженням хворобу поділяють на первинну і вторинну форму. Первинна найчастіше виникає при септичних станах на тлі незміненого будови клапанів серця. Якщо розвивається вторинний інфекційний ендокардит, клапан і судини вже мають зміни на тлі вроджених вад, ревматизму, сифілісу, хірургічного втручання в анамнезі.

За клінічним протягом виділяють такі форми:

  • Гостра триває протягом двох місяців, розвивається як ніби в організмі гострий септичний стан, після важких травм або маніпуляцій медиків на судинах, порожнинах серця: внутрибольничный ангиогенный сепсис. Характеризується патогенним мікроорганізмом, вираженої септичній симптоматикою.
  • Підгостра триває близько двох місяців, розвивається, якщо не було правильно підібране лікування гострого інфекційного ендокардиту або рекомендації лікаря не дотримувалися пацієнтом.
  • Затяжна.

У людей з наркотичною залежністю клінічними особливостями недуги вважається молодий вік, швидке прогресування шлуночкової недостатності з правого боку, загальна інтоксикація, ураження легень.

У людей похилого віку хвороба може бути обумовлена наявністю хронічної патології органів травлення, вогнищами інфекції, ураженням клапанів серця.

Розрізняють активну і неактивну форму. За ступенем ураження недуга протікає з мінімальною поразкою стулок клапанів серця або з ураженням, яке виходить за їх межі.

Існує кілька основних форм інфекційного ендокардиту:

  • інфекційно-токсична − при ній у пацієнта спостерігається бактеріємія, адгезія мікроорганізму на змінений эндокард, освіта мікробних вегетацій;
  • інфекційно-алергічна, її ще часто лікарі називають імуно-запальна, для неї характерні клінічні ознаки ураження внутрішніх органів: гепатиту, міокардиту, нефриту та інших;
  • дистрофічна розвивається в той момент, коли починає прогресувати септичний процес або серцева недостатність.

Для дистрофічній форми характерно розвиток важких і незворотних уражень внутрішніх органів. У більшості запущених випадків у пацієнтів спостерігається токсична дегенерація міокарда з численними вогнищами некрозу. Міокард вражається більше ніж у 90% пацієнтів після затяжного інфекційного ендокардиту.

Які симптоми вказують на ендокардит?

Найчастіше симптоматика ендокардиту проявляється після того, як мікроорганізми потрапляють у кров. В залежності від того, наскільки багато бактерій, як організм на них реагує, які особливі реакції в людини на інфекцію, хвороба може бути активною чи ні. А це означає, що симптоми інфекційного ендокардиту можуть бути вираженими або їх взагалі може не бути.

Також недуга може бути ускладненим або неускладненим. У другому випадку перебіг недуги не заподіює людині жодних проблем, а от ускладнена форма може поширити інфекцію і на прилеглі органи. Організм при ендокардиті може відповісти на інфекцію такими симптомами:

  • висока температура тіла;
  • швидка втома і стомлюваність;
  • відчуття ознобу;
  • слабкість у всьому тілі;
  • біль у суглобах і м’язах;

  • надмірна пітливість, особливо яскраво виражена у вечірній час;
  • набряклість, найчастіше в нижніх кінцівках, в запущених формах може поширитися і на область живота;
  • нездужання;
  • задишка;
  • у рідкісних випадках спостерігаються шкірні порушення.

Щоб підтвердити наявність інфекції в організмі людини, необхідно визначити, яка з бактерій «ходить» по кровотоку. Додатково пацієнта можуть змусити шукати допомогу, якщо з’явилися прояви анемії, у сечі спостерігається кров, рівень лейкоцитів вище норми, шуми в серці.

Після того як з’явилися перші симптоми інфекційного ендокардиту потрібно обов’язково проконсультуватися з лікарем, пройти обстеження і вчасно почати лікування.

Діагностичні методи

Щоб точно поставити діагноз «інфекційний ендокардит», потрібно провести ряд досліджень, що допоможуть виявити прояви патологічного процесу в організмі. У типових випадках діагностика грунтується на таких ознаках:

  • наявність лихоманки;
  • дефекти в клапанах, що проявляються у вигляді шумів міокарда;
  • тромбоемболічні ускладнення;
  • позитивний результат дослідження на бактерії.

Якщо зробити ЕКГ, то на ньому можна побачити прояви гіпертрофії лівого шлуночка, якщо в організмі йде запальний процес аортального або мітрального клапана. А ось гіпертрофія правого шлуночка спостерігається, коли вражені тристулковий клапан або легеневої артерії.

Можливі й такі явища, як порушення провідності, передсердна і шлуночкова екстрасистолія, в окремих випадках може бути виявлена фібриляція або тріпотіння передсердь. ЕКГ допомагає виявити хворобу на ранній стадії, що надалі дає шанс успішно пройти лікування і уникнути серйозних ускладнень. Перевірити роботу серця можна, якщо використовувати для діагностики кардіовізор, який дасть можливість виявити навіть мінімальні відхилення в роботі серцевих м’язів.

Ехокардіографію рекомендують всім пацієнтам, у яких є підозра на інфекційний ендокардит. Діагностика допоможе об’єктивно оцінити стан клапанів, виявить кальциноз, розрив стулок клапана або хорд, розрізнити абсцес клапанного кільця. Часто цю методику використовують, щоб уточнити характер пороку серця, визначити необхідність термінового хірургічного втручання, коли гостро розвивається недостатність в клапані.

Інформативними вважаються аналізи крові:

  • загальний;
  • біохімічний;
  • імунологічний.

Загальний аналіз може вказати на анемію, зсув лейкоцитарної формули ліворуч, але найбільш суттєвий ознака − це високий рівень ШОЕ. Біохімія виявляє наявність С-реактивного білка, високу кількість фібриногену, низька кількість альбумінів, збільшення фракції γ-глобулінів. Імунологія дасть можливість виявити ревматоїдний фактор, високий рівень компонентів комплементу.

Також рекомендується пройти посіви крові на стерильність. Але тут дуже важливо правильно провести забір крові, дослідження можуть проводити кілька разів, щоб в результаті отримати більш достовірні дані.

Щоб збільшити ефективність лікування, важливо не просто встановити діагноз, а й форму захворювання.

Загрузка...

Як недуга проявляється в дитячому віці

Інфекційний ендокардит у дітей зустрічається дуже часто. Симптоми прояву хвороби можуть бути такими:

  • гострий токсикоз;
  • запалення ендокарда;
  • закупорка судин тромбами, які до того ж можуть відриватися від міокарда, ураженого недугою.

У дітей при первинному запаленні уражаються аортальний та мітральний клапани, а при вторинному недуга зачіпає внутрішню оболонку серця. Симптоми перебігу хвороби схожі з проявами як у дорослої людини, але негативні зміни розвиваються набагато швидше, що і призводить до більш важкого ураження внутрішніх органів.

У якості діагностики використовують аналізи крові, сечі, ЕКГ і висівання збудника.

В якості лікування рекомендуються великі дози Пеніциліну в поєднанні з Гентаміцином». Але потрібно пам’ятати, що розраховувати дозу кожного ліки повинен доктор і кожного конкретного пацієнта, залежно від його віку і маси тіла.

При иммуновоспалительной фазі додатково приймаються: «Аспірин», «Ибуфен», «Диклофенак» та інші протизапальні препарати.

Для дітей дуже важлива профілактика інфекційного ендокардиту, при якій використовують санацію хронічних вогнищ інфекції: тонзиліт, карієс, гайморит та інші. Також хороший ефект дає антибактеріальна терапія, особливо в тих випадках, якщо недуга супроводжує висока температура.

Якщо не вжити ніяких заходів, то ускладнення будуть значно серйозніші, ніж може здатися.

Ускладнення

Одним з найбільш серйозних ускладнень інфекційного ендокардиту можна вважати емболію − відрив ділянки розрісся клапана, тромбу і подальше його ходіння по артеріях. Ембол зупиниться в тому місці, де його розміру буде відповідати діаметр артерії. Якщо відрив частинки клапана стався в лівому відділі серця, то швидко розвивається емболізація в судинах великого кола, в цьому випадку може постраждати кишечник, селезінка або нирка. У них відбувається відмирання окремих ділянок, або, простими словами, інфаркт.

Якщо тромб відірвався з правого боку, то перекриваються судини малого кола − легеневої артерії, а це означає, що розвивається інфаркт легені. Також внаслідок ендокардиту можуть спостерігатися й інші ускладнення:

  • серцева недостатність;
  • формування придбаного пороку серця;
  • міокардит;
  • перикардит;
  • ураження нирок;
  • ураження селезінки;
  • поразка судин;
  • збої в роботі нервової системи.

Саме тому важливо терміново почати лікування і слідувати всім лікарським рекомендацій. Інфекційний ендокардит може призвести до летального результату.

Терапевтичні методи

В першу чергу, якщо у пацієнта виявлений ендокардит, йому необхідно переглянути свій раціон, знизити вживання солі. Лікувальна програма складається з таких пунктів:

  • дотримання режиму;
  • дієтичне харчування;
  • антибактеріальне лікування;
  • імуномодулююча терапія;
  • дезінтоксикаційне лікування;
  • глюкокортикоїди;
  • симптоматична терапія;
  • хірургічне втручання.

Після постановки точного діагнозу пацієнт повинен бути визначений в медичний заклад.

Що стосується харчування, то після надходження в лікарню пацієнту рекомендується дотримуватися дієти № 10, для якої характерно суворе обмеження солі − не більше 5 г на добу. Надалі, коли будуть нормалізовані показники запалення і робота нирок, можна включати в їжу звичні страви та побільше свіжих овочів і фруктів.

Антибактеріальна терапія − це основа лікування інфекційного ендокардиту. Прийом антибактеріальних засобів потрібно починати відразу після підтвердження діагнозу. Застосовують у великих дозах антибіотики, які вводять в організм внутрішньовенно. Курс терапії може бути тривалим − від місяця до трьох.

Вибір препарату і дози підбираються у відповідності з тим, який із збудників був виявлений, і яка його чутливість до антибіотиків. Пацієнтам рекомендують пеніциліни, аміноглікозиди, цефалоспорини, але в більшості випадків комбінують відразу кілька препаратів.

Більша частина антибіотиків виводиться через нирки і метаболізується в печінці, тому потрібно скоригувати дозування в залежності від того, наскільки у конкретного пацієнта вражені ці органи.

Якщо антибіотик підібраний правильно, то вже через 10 діб після початку лікування помітний позитивний ефект. У деяких хворих може спостерігатися резистентність до антибактеріальному лікуванню, і пов’язано це може бути з різними причинами:

  • пізно зроблені терапевтичні методи;
  • в організмі перебуває відразу кілька видів збудників;
  • використання недостатньої дози препарату;
  • імунодефіцит;
  • розвиток недуги в похилому віці з швидкою генерацією хвороби;
  • ураження декількох клапанів;
  • ендокардит штучних клапанів;
  • розвиток недуги у людей, які перебувають на гемодіалізі або вживають наркотичні речовини.

Щоб лікування дало позитивний ефект, необхідно терміново переглянути схему терапевтичних заходів.

Продукти життєдіяльності мікроорганізмів і токсини пригнічують імунітет. До подібного ефекту також призводять антибіотики, які при інфекційному ендокардиті серця приймають тривалий проміжок часу. Тому потрібно вжити всіх заходів, щоб підтримати імунітет:

  • рекомендуються до прийому препарати тимуса, які мають імунотропну дію, на курс не менше 10 уколів;
  • близько 4 процедур плазмаферезу та гемосорбції;
  • до 6 вливань антистафілококовий або антисинегнойной плазми;
  • імуноглобулін нормальний людський до 10 вливань на курс;
  • опромінення крові ультрафіолетом до 7 процедур;
  • лазерне опромінення крові внутрішньосудинної − 10 сеансів.

Щоб прибрати з організму токсини, внутрішньовенно крапельно вводять «Гемодез», «Реополіглюкін», «Розчин глюкози 5%», розчин «Натрію хлориду» 9% та інші.

Етіологія інфекційного ендокардиту така, що на передній план можуть вийти імунні порушення, у цьому випадку може знадобитися застосувати глюкокортикоїдну терапію. Вже багато років обговорюється доцільність її призначення, але основних показань до застосування:

  • інфекційно-токсичний шок;
  • важкі імунокомплексні синдроми;
  • алергія на антибіотик;
  • вторинна резистентність до антибіотиків.

Також рекомендується симптоматичне лікування:

  • якщо болять суглоби, то без нестероїдних протизапальних засобів не обійтися;
  • якщо розвивається недостатність кровообігу, то рекомендують приймати діуретики, периферичні вазодилататори і серцеві глікозиди, але останні приймають з особливою обережністю;
  • при розвитку тромбоемболії призначають антикоагулянти, антиагреганти і тромболітики;
  • при анемії препарати заліза будуть потрібні;
  • для зниження АТ рекомендують антигіпертензивні засоби;
  • обов’язково потрібно поливитаминотерапия;
  • терапія дисбактеріозу також потрібна.

У складних запущених випадках може знадобитися хірургічне втручання.

Операція при ендокардиті

В деяких випадках без операції на уражених клапанах ніяк не обійтися. Основна мета оперативного втручання − ліквідація вогнищ інфекції, яка вразила клапани. Уражені клапани при інфекційному ендометриті січуться і замінюються протезом.

Операція може бути показана в тих випадках, коли наявні:

  • швидке наростання серцевої недостатності внаслідок серйозного порушення елементів клапана;
  • повна стійкість до антибактеріальної терапії;
  • абсцеси клапанного кільця або міокарда;
  • тромбози в життєво важливих органах;
  • ендокардит штучного клапана;
  • рецидив хвороби;
  • великі рухливі розростання на клапанах.

Своєчасно проведена операція знижує смертність. Але вона може бути проведена тільки в тому випадку, якщо ендокардит є самостійною патологією, в інших випадках у неї немає ніякого сенсу.

Прогноз

Ендокардит — це серйозна недуга, прогноз при якому несприятливий. У пацієнтів без імунного дефіциту, вад і захворювань серця хвороба піддається лікуванню, особливо якщо терапія була почата на ранніх стадіях. Якщо ж людина захворіла ендокардитом, а додатково до нього у нього є хронічні хвороби серця або імунна система досить пригнічена, то в результаті можуть виникнути небезпечні для життя пацієнта ускладнення.

Прогноз може значно погіршитися, якщо симптоматика стала проявлятися вже після вступу у стаціонар протягом перших трьох діб. Якщо з крові пацієнта була висіяна грамнегативна мікрофлора, золотистий стафілокок, нечутливі до антибіотиків Кохиелла і Бруцелла, грибкова флора.

При ураженні правих відділів серця прогноз більш сприятливий. Ревматоїдний ендокардит також не небезпечний для життя.

Профілактичні методи

Профілактика полягає у таких заходах:

  • треба дотримуватися фізичної активності та правильного харчування, щоб менше проходити обстежень і використовувати в лікуванні інвазивні методи;
  • важливо своєчасно виявляти осередки інфекції: лікувати зуби, промивати мигдалини при тонзиліті, забезпечити відтік з пазух носа при гаймориті;
  • якщо все ж потрібно лікування, то звернутися до фахівця, а не використовувати народні методи в домашніх умовах;
  • якщо побут і робота припускають часте травмування, то потрібно підтримувати імунітет;
  • якщо отримана травма, то потрібно якісно обробити рану, використовуючи антисептики;
  • якщо лікар рекомендує прийом антибіотиків з якихось причин, то це потрібно зробити і обов’язково дотримуватися всіх рекомендацій.

Симптоми і критерії інфекційного ендокардиту, що застосовуються при діагностиці цієї недуги, дозволяють достатньо швидко визначити захворювання. Тільки для цього треба терміново звернутися до лікаря при перших ознаках хвороби. Тільки своєчасна діагностика і лікування допоможуть уникнути не просто наслідків, а й смерті.