Канадський хокей: історія, розміри майданчика, тривалість гри, екіпірування й складу команди

Незважаючи на офіційні дані, згідно з якими місцем зародження хокею є канадського міста Монреаль, існує безліч версій виникнення цього виду спорту. Наприклад, ще в шістнадцятому столітті в Голландії люди захоплювалися грою, дуже схожою на сучасний хокей: дія відбувалася на льоду, де гравці користувалися м’ячами або ключкою, щоб перемогти опонента. У стародавній Японії існувало якесь подобу цієї гри, але на траві і з м’ячем. Пізніше цю ідею запозичили англійці, які змогли удосконалити цей вид спорту: написати правила, створити офіційну національну Асоціацію хокею на траві. Популярність цієї гри в інших країнах досягла колосальних розмірів. В Англії хокей на траві розвинений досі.

Хокей в Канаді

Перша гра в хокей на льоду відбулася в Монреалі на ковзанці «Вікторія». За даними місцевих газет, в ній взяли участь дві команди, в кожній з яких було по дев’ять осіб. Гравці були одягнені в бейсбольну форму і користувалися дерев’яними шайбою. Матч відбувся, однак перші правила були придумані лише в 1877 році студентами Монреальського університету. Популярність канадського хокею на льоду зростала, і вже у 1883 році на Монреальському зимовому карнавалі гра була офіційно продемонстрована. З тих пір вона була невід’ємним атрибутом спортивних подій в країні.

В 1885 році була заснована Аматорська хокейна асоціація. Видання офіційних правил, автором яких був канадець Р. Сміт, відноситься до 1886 році. З тих пір вони практично не змінилися. У тому ж році відбулася перша зустріч між канадської збірної з хокею та англійською. Перший чемпіонат світу відбувся трохи пізніше — у 1890 році в провінції Онтаріо. Гра з кожним роком ставала все більш популярною, що дозволило генерал-губернатору Канади Фредеріку Артуру Стенлі в 1893 році придбати недорогий кубок для нагородження переможців у матчах — цей трофей донині залишається цінною нагородою для хокеїстів.

Правила та атрибути гри поступово змінювалися. Так, на воротах у 1900 році з’явилася сітка для того, щоб точно визначити, чи був забитий гол; право вирішувати часті конфлікти між хокеїстами було надано суддям; металевий свисток арбітра був замінений пластмасовим; було введено вкидання шайби.

Професійна канадська команда з хокею була створена у 1904 році. До цього на полі повинні були перебувати по сім гравців в кожної збірної, але правила змінилися, з’явилася система «шість на шість». Канадський хокей розвивався стрімко. Однак до 1910 року залишався лише аматорською грою. У 1899 році була заснована Канадська аматорська хокейна ліга, яка стала прообразом знаменитої Національної хокейної ліги, що з’явилася в 1917 році. У тому ж році був створений перший у світі критий каток з штучним льодом в якості покриття.

Настільки стрімкий розвиток канадського хокею на льоду викликало інтерес у інших країн, і вже 15-16 травня 1910 році в Парижі відбувся Конгрес. За його рішенням була заснована Міжнародна федерація хокею на льоду, до складу якої спочатку входили тільки чотири країни — Бельгія, Франція, Швейцарія і Великобританія. З тих пір хокей почав поширюватися по всьому світу. Однак канадські гравці в хокей випереджали всіх в цьому виді спорту: вже на Олімпійських іграх 1920 року вони стали переможцями. Тріумф канадської збірної тривав аж до 1936 року, коли олімпійським чемпіоном стала Великобританія.

З 1920 по 1963 рр. канадської збірної вдалося завоювати 25 золотих медалей: 19 на чемпіонатах світу і 6 на Олімпійських іграх. Проте тріумф був затьмарений тим обставиною, що у збірної Канади стали з’являтися гідні конкуренти — Швеція, Фінляндія, Чехословаччина. Тим не менш наступні двадцять років найсильнішою командою у світовому хокеї була збірна СРСР, гегемонія якої тривав аж до розпаду Радянського Союзу. Після цього канадський хокей знову повернувся на лідируючі позиції.

Перемоги і поразки

Найбільша поразка Канада зазнала у грі зі збірною СРСР: зустріч в Австрії 24 квітня 1977 року завершилася з рахунком 1:11. А ось найбільшу перемогу канадські хокеїсти здобули у матчі з Данією на чемпіонаті світу в Стокгольмі 12 лютого 1949 року з рахунком 47:0.

Кубок Аллана

Крім кубка Стенлі, є ще одна нагорода, яка призначена не для професіоналів, а для любителів — Кубок Аллана, який був придуманий в 1908 році любителем хокею Монтегю Алланом. Її власникам надавалася можливість представляти країну на змаганнях міжнародного рівня — чемпіонатах світу та Олімпійських іграх. Останній аматорською командою, яка виграла чемпіонат світу в 1961-му, був клуб «Трейл Смокі Итерз».

Стандартні розміри майданчика

  • Стандартна хокейна майданчик, або коробка, як її називають, повинна відповідати таким розмірам: 60 на 30 метрів або 56 на 26 метрів з радіусом закруглення 7,5 метра.
  • Чим менше розмір майданчика, тим більше кидків по воротах, збільшується кількість силових атак.
  • В іншому випадку акцент робиться на тактику, комбінаційні можливості команди — саме з цієї причини на міжнародних змаганнях великі за розміром майданчика.
  • Висота борту варіюється від 1,17 до 1,22 метра або від 1,02 до 1,22 метра, згідно з правилами Національної хокейної ліги.

Особливість канадської хокейної площадки

Слід зазначити, що в Канаді майданчики мають інший розмір: 60,9 на 25,9 метра, що дозволяє канадським хокеїстам поєднувати як силові прийоми, так і стратегічні комбінації. Площа поля складає 1579,5 м2 , на відміну від європейського, розмір якого — 1800 м2.

Тривалість гри

Тривалість гри становить три ігрових періоду за двадцять хвилин, кожен з яких завершує п’ятнадцятихвилинну перерву. Раніше, якщо команди забивали у ворота однакову кількість шайб, фіксувався нічийний результат матчу. Відлік часу надавалося вести арбітра — це збереглося й донині. Однак незабаром нічийний результат перестав влаштовувати як гравців, так і вболівальників. Тоді було вирішено додати до основного часу додаткове (овертайм). Якщо в овертаймі гол не забиває ні одна команда, то справу вирішують буліти (серія післяматчевих кидків): кожній команді дається три спроби — перемагає той, хто зможе скористатися цією можливістю і закинути шайбу у ворота суперника. Як правило, тривалість овертайму становить 20 хвилин — гра проходить в системі «чотири на чотири». Матч можна зупинити за рішенням судді, тренера і членів команди.

Екіпіровка

Головними складовими хокейного екіпірування є:

  • термобілизна, щільно облягає тіло і зберігає його в теплі;
  • шолом для захисту голови;
  • гамаші та щитки для того, що запобігти травму при попаданні шайби в ногу;
  • труси і черепашка, закривають пахову область;
  • ключка, з допомогою якої хокеїсти переміщують шайбу, являє собою гумовий диск вагою 156-170 грам;
  • налокітники для рук;
  • светр з назвою команди або клубу (у кожної збірної є свій відмітний знак і кольору: наприклад, у канадських хокеїстів в екіпіровці домінують червоний, білий і чорний колір, а в якості символу взято кленовий лист, за що команда отримала прізвисько «кленові листки»);
  • краги, що виконують роль рукавичок для хокеїста; для голкіпера призначені так звані «блокери»;
  • наплічник для захисту грудної клітки, плечей і хребта;
  • для захисту зубів використовується капа; у шолома є також сітка або пластиковий візор для забезпечення ще більшої безпеки.

Склад команди

Канадським тренером по хокею сьогодні є Білл Пітерс, який вже обіймав цю посаду в 2016 році і підготував команду до перемоги на чемпіонаті світу. До складу збірної входять тільки гравці з Національної хокейної ліги.

Склад канадської збірної з хокею на 2018 рік включає трьох воротарів: Кертіса Макиллени, Дарсі Кюмпера, Міхаеля ДиПиетро; сім захисників: Аарона Экблада, Колтона Парайко, Джоела Эдмундсона, Дарнелла Нерса, Райана Пулока, Тома Шабо, Райана Мюррея. Також до складу входять тринадцять нападників. Середній вік гравців команди складає 24 роки. Збірна перебуває під управлінням Федерації хокею Канади.