Легеневе серце: причини, ознаки, лікування, діагностика

Легеневе серце — це патологічний стан, який супроводжується гіпертрофією з подальшим розширенням правій частині серця. Подібні порушення розвиваються на тлі підвищення тиску в малому колі кровообігу. Відсутність терапії при такому захворюванні призводить до появи небезпечних ускладнень аж до інфаркту міокарда.

Звичайно, багато людей шукають додаткові відомості про патології. Чому розвивається недуга? Як відбувається розвиток легеневого серця? Які симптоми повинні насторожити хворої людини? Чи існують ефективні методи лікування? На які прогнози можуть розраховувати пацієнти? Відповіді на ці питання будуть корисні багатьом читачам.

Короткий опис захворювання

Легеневе серце — досить поширене захворювання, яке супроводжується розширенням і збільшенням правих відділів серця. Механізм розвитку патології вивчено непогано.

Як відомо, м’язовий шар правих відділів серця не настільки сильно розвинений, так як відповідає лише за перекачування крові по малому колу кровообігу (у судинах легень кров насичується киснем і повертається назад). Іноді з тих чи інших причин тиск у судинах підвищується, в результаті чого праві шлуночка і передсердя змушені справлятися з посиленими навантаженнями.

Якщо мова йде про підгострій або хронічній формі (коли кров’яний тиск поступово зростає), то тканини міокарда повільно змінюються — кількість м’язових волокон зростає для того, щоб впоратися з додатковими навантаженнями. На жаль, ці частини серця не призначені для посиленої роботи і кількість коронарних судин, що живлять міокард, тут менше. Таким органом порушується трофіка тканин. М’язи серця страждають від дефіциту кисню та поживних речовин.

Загрузка...

Основні причини розвитку патології

Насправді, подібний стан не є самостійною патологією — воно розвивається на тлі низки інших захворювань. Причини легеневого серця вкрай важливо визначити під час діагностики, так як саме від цього багато в чому залежить успіх лікування. Варто розглянути найпоширеніші фактори ризику:

  • Тромбоемболія легеневої артерії серця — небезпечний стан, що супроводжується закупоркою просвіту судини кров’яним згустком. Подібна патологія може бути наслідком травм, переломів, цукрового діабету, підвищення показників в’язкості крові. Гостре легеневе серце нерідко розвивається саме на тлі тромбоемболії.
  • Пневмоторакс — порушення цілісності плевральної порожнини, що може бути пов’язано з травмами грудної клітини, медичними процедурами і т. д.
  • Ексудативний плеврит — недуга, яких характеризується запаленням зовнішньої оболонки легені з виділенням і наступним скупченням ексудату в плевральній порожнині.
  • Гостра форма легеневого серця може бути пов’язана з сильним нападом бронхіальної астми.
  • До причин відносять і туберкульоз.
  • Пневмоконіоз — фіброз легеневої тканини, який пов’язаний з тривалим вдиханням пилу, металів, тальку та інших речовин.
  • Фиброзирующий альвеоліт — недуга, що супроводжується ураженням стінок альвеол з подальшим заміщенням функціональних тканин з’єднувальними. Зрозуміло, процеси дихання і кровообіг при цьому порушуються.
  • Вроджені патології легенів також відносять до факторів ризику. Легеневе серце часом розвивається на тлі полікістозу, муковісцидозу, гіпоплазії легенів.
  • Саркоїдоз — захворювання, на тлі якого в легенях утворюються великі гранульоми, які тиснуть на сусідні тканини, перетискають бронхіоли і дрібні легеневі судини.
  • Хронічна форма легеневого серця нерідко розвивається на тлі бронхітів (хронічних).
  • До переліку причин відносять бронхоектази, які являють собою патологічно змінені бронхи.
  • Емфізема легень — захворювання, що супроводжується збільшенням об’єму легень на тлі розширення бронхів. Зрозуміло, руйнування стінок дрібних бронхів призводить до порушення газообміну і циркуляції крові.
  • До переліку можливих причин належать і захворювання судин, зокрема, патології, які вражають стінки легеневої артерії, дрібних легеневих капілярів.
  • Нейром’язові захворювання, наприклад, м’язові дистрофії, поліомієліт, міастенія, міопатія, супроводжуються слабкістю дихальної мускулатури, що призводить до порушення процесів вентиляції легенів.
  • Вкрай рідко легеневе серце розвивається на тлі порушень роботи дихального центру, що розташований у довгастому мозку. Таке деколи спостерігається після інсульту і травм голови, на тлі менінгітів, підвищення внутрішньочерепного тиску, при отруєнні деякими речовинами.
  • До переліку причин можна віднести також деформації грудної клітки, при яких вентиляція легенів значно погіршується.

Схема класифікації

Зрозуміло, існує безліч схем класифікації подібної патології. Якщо звертати увагу на швидкість розвитку хвороби, то виділяють:

  • гостру форму, яка розвивається швидко, інколи через декілька годин (може бути пов’язана з тромбозом судин);
  • підгостру, при якій патологічний процес розвивається протягом декількох тижнів або місяців;
  • хронічне легеневе серце — форма патології, яка розвивається на тлі поступового, тривалого підвищення тиску в судинах (недуга може бути результатом хронічної дихальної недостатності).

Стадії розвитку патології

Як розвивається хвороба? Легеневе серце прогресує в кілька етапів.

  • Доклінічна стадія протікає без яких-небудь симптомів, тому недугу можна діагностувати лише під час інструментального дослідження. Спостерігається минуща пульмональная гіпертензія.
  • Компенсована стадія — вже має місце стійка гіпертензія. Для цього етапу характерна вже виражена гіпертрофія правого шлуночка.
  • Стадія декомпенсації супроводжується появою симптомів недостатності правого шлуночка.
Загрузка...

Клінічна картина: симптоми

Варто зазначити, що симптоми легеневого серця багато в чому залежить від форми і стадії розвитку недуги. Список можливих ознак досить значний:

  • Нерідко пацієнти відзначають прискорене серцебиття, що свідчить про тахікардії. Серце починає скорочуватися швидше для того, щоб компенсувати недостатність кровообігу. Це найбільш поширений ознака хронічного легеневого серця.
  • Патологія нерідко супроводжується аритміями.
  • Болі в області серця також розвиваються на тлі подібної патології, зокрема, її хронічній формі, адже серце змушене працювати посилено в умовах кисневого голодування. Болі, як правило, загострюються під час фізичної активності.
  • Гостре легеневе серце (так само як і хронічна форма захворювання) супроводжується вираженою задишкою
  • До списку симптомів можна також віднести часті запаморочення, епізоди яких нерідко закінчуються втратою свідомості.
  • Кашель — ще один симптом легеневого серця, правда, він пов’язаний із застоєм крові в малому колі кровообігу. Кашель може посилюватися під час фізичних навантажень.
  • Багато пацієнтів скаржаться на підвищену стомлюваність, постійну слабкість, втома.
  • Якщо має місце правобічна серцева недостатність, то список симптомів можна доповнити набряками, які з’являються на тлі застою крові. Як правило, зайва рідина накопичується в м’яких тканинах нижніх кінцівок.
  • Синюшність шкірних покривів пов’язана з переповненням судин венозною кров’ю і зниженням рівня кисню в артеріальній крові.
  • При огляді пацієнта можна виявити набухання шийних вен.
  • На фоні хронічного легеневого серця пальці пацієнтів нерідко змінюються, набуваючи форму «барабанних паличок». До речі, це поширений симптом, що свідчать про різних затяжних хворобах легенів і серця.
  • Болі в правому підребер’ї пов’язані з збільшенням печінки, що відбувається на тлі підвищення тиску і застою крові в нижній статевої відні.
  • На більш пізній стадії хронічної правобічної серцевої недостатності можливий розвиток асциту, при якому в черевній порожнині починає накопичуватися вільна рідина.

Хронічне легеневе серце

Дана форма захворювання розвивається поступово, протягом багатьох місяців, а іноді і років. Причини хронічного легеневого серця можуть бути різними:

  • ураження судин, наприклад, на тлі первинної легеневої гіпертензії або артерій;
  • операція по частковому або повному видаленні легені;
  • обструктивні захворювання дихальних шляхів, зокрема, бронхіальна астма, хронічні бронхіти, емфізема легенів, а також різні форми фіброзом;
  • ожиріння;
  • спайковий процес у плеврі;
  • пошкодження грудної клітки та верхніх відділів хребта.

У деяких пацієнтів хвороба протікає в компенсованій формі — має місце збільшення і розширення правого шлуночка, але патологія протікає практично безсимптомно. З іншого боку, захворювання завжди може перейти в декомпенсовану форму, при якій виникають симптоми серцево-легеневої недостатності.

Можливі ускладнення

Лікування легеневого серця у більшості випадків дозволяє контролювати розвиток недуги. Тим не менш, якщо захворювання було діагностовано на пізній стадії або ж мали місце якісь супутні патології, то висока ймовірність розвитку вельми небезпечних ускладнень:

  • Найпоширенішим ускладненням легеневого серця є інфаркт міокарда. Як вже згадувалося, недуга супроводжується кисневим голодуванням, що призводить до некрозу м’язових клітин. Крім того, ризик розвитку інфаркту міокарда на тлі легеневої гіпертензії підвищується при атеросклерозі, підвищення рівня холестерину в крові. До факторів ризику відносять куріння і відмова від лікарських засобів, призначених лікарем.
  • Легеневе серце пов’язане зі значними порушеннями кровотоку. Застій крові у портальній вені призводить до ряду небезпечних ускладнень, зокрема, виразкової хвороби шлунка і тонкого кишечника. Справа в тому, що із-за застою крові і кисневого голодування структура слизових оболонок травного тракту змінюється, що робить їх чутливими до негативних впливів зовнішнього і внутрішнього середовища. До факторів ризику в даному випадку відносять проникнення в організм бактерій Хелікобактер, нерегулярне харчування, зловживання спиртними напоями і т. д. Варто відзначити, що виразки, що розвинулися на тлі серцевої недостатності, дуже важко піддаються терапії.
  • Цироз печінки — ще одне можливе ускладнення, яке пов’язане з тривалим застоєм крові всередині органу. При цьому печінка зменшується, набуває більш щільну структуру. Орган не може фільтрувати і очищати кров, погано справляється зі своїми функціями, що призводить до скупчення рідини в черевній порожнині, а також збільшення розмірів селезінки.
  • Нерідко пацієнти з хронічними формами легеневого серця стикаються з таким неприємним наслідком, як геморой. Справа в тому, що вени, розташовані в області заднього проходу і прямої кишки, розширюються на тлі застою крові. Спостерігається розширення вен, вибухання слизових оболонок, утворення і збільшення гемороїдальних вузлів. Недуга супроводжується дискомфортом і зубів у ділянці анального отвору, болями під час дефекації. Іноді пошкоджуються судини і в калових масах з’являються сліду червоної крові. Гемороїдальні вузли можна хірургічно видалити тільки після того, як вдасться взяти під контроль загальний стан пацієнта, усунути застій крові і зняти інші симптоми легеневого серця.
  • Варикозне розширення вен — ще одне ускладнення, яке, знову ж таки, пов’язано з застійними явищами. Переповнення судин кров’ю призводить до патологічного розширення їх стінок — так розвивається варикоз. У більшості випадків процес охоплює вени нижніх кінцівок. Пацієнти скаржаться на набряки, важкість у ногах, судоми ночами. У більш важких випадках варикозна хвороба супроводжується запаленням судинних стінок, утворенням тромбів.

Під час діагностики вкрай важливо перевірити пацієнта на наявність вищеописаних ускладнень — можливо, знадобитися додаткове лікування.

Діагностичні заходи

Безумовно, помітивши у себе якісь тривожні симптоми, потрібно звернутися до лікаря. Діагностика легеневого серця вкрай важлива, адже від правильно поставленого діагнозу безпосередньо залежить ефективність терапії.

  • Загальний огляд пацієнта, збір анамнезу в даному випадку вкрай важливі. Так лікар зможе дізнатися більше про що з’явилися симптоми. Також фахівець звертає увагу на форму пальців пацієнта, наявність набряків і набряклих вен, збільшення живота та інші зовнішні симптоми.
  • У рамках загального огляду проводиться аускультація та перкусія серця.
  • Вкрай інформативною є електрокардіографія. Під час процедури лікар може діагностувати тахікардію, виявити ті чи інші порушення серцевого ритму, оцінити роботу серцевого м’яза.
  • Ехокардіографія — процедура, що дозволяє досліджувати серце за допомогою ультразвукового устаткування. Під час обстеження лікар може оглянути відділи серця і клапани, виміряти товщину стінок міокарда, а також перевірити швидкість току крові. Таким чином, фахівець може виявити гіпертрофію м’язів і збільшення обсягу камер серця.
  • Рентгенологічні дослідження дають лікарю інформацію про розмірах і локації органів грудної клітки.
  • Обов’язковим є аналіз крові. При легеневому серці спостерігається збільшення кількості еритроцитів, зменшення швидкості їх осідання, а також підвищення рівня гемоглобіну і лейкоцитів.
  • Якщо є підозри на інфекційні процеси в легенях, то додатково проводиться бактеріологічний посів. Для аналізу, як правило, беруть зразки мокротиння. Процедура дає можливість ідентифікувати збудника, а також оцінити його чутливість до того чи іншого препарату.
  • Проводяться дослідження дихальної функції, які допомагають виявити хронічні порушення в роботу дихальної системи.

Як лікувати недугу?

Лікування легеневого серця обов’язково має бути комплексним. Схему терапії становить лікар після вивчення результатів усіх досліджень.

Оскільки патологія пов’язана з кисневим голодуванням, то в першу чергу потрібно відновити його рівень. З цією метою використовуються різні препарати і методики:

  • В першу чергу пацієнтам призначають бронхолітичні препарати. Такі засоби допомагають розширити просвіт бронхів, внаслідок чого поліпшується вентиляція легенів — тканини отримують більше кисню.
  • Ефективними є кисневі інгаляції. За допомогою спеціального зонда (в більшості випадків його вводять через носові ходи) в легені доставляють газову суміш з високим вмістом кисню. Зрозуміло, процедура проводиться лише в умовах стаціонару. Якщо мова йде про лікування хронічного легеневого серця, то процедуру повторюють протягом декількох тижнів.

Застій крові в легенях та інших органах підвищує ймовірність розвитку інфекційних захворювань. Саме тому іноді в схему лікування включаються антибіотики.

Також важливо взяти під контроль легеневу гіпертензію і нормалізувати кров’яний тиск у судинах. З цією метою використовуються різні засоби:

  • Блокатори кальцієвих каналів, зокрема, «Дилтіазем» і «Ніфедипін», сприяють розслабленню гладких м’язів, що допомагає розширити просвіт легеневих капілярів.
  • Інгібітори АПФ («Каптоприл») попереджають розвиток спазмів судин.
  • Нітрати допомагають розвантажити серце, так як знижують повернення крові до правого передсердя.
  • Альфа-адреноблокатори (наприклад, «Доксазозин») впливають на рецептори капілярних стінок, сприяючи їх розширення.

Застійні явища нерідко призводять до підвищення показників в’язкості крові. Це погіршує циркуляцію рідини та підвищує ймовірність розвитку крові. Крім того, густа кров не проходить по дрібних капілярах і практично не бере участь в процесах газообміну. Саме тому пацієнтам призначають засоби, що розріджують кров (наприклад, «Реополіглюкін»).

Терапія, природно, і спрямована на те, щоб зняти симптоми правошлуночкової серцевої недостатності.

  • Лікування включає в себе прийом сечогінних засобів. Вони допомагають позбутися від надлишку води організму, виводячи рідина природним шляхом. Такі препарати допомагають впоратися з набряками, нормалізувати артеріальний тиск. Дозу підбирають індивідуально.
  • Використовуються і серцеві глікозиди. Вони підвищують скоротливу активність міокарда. Пацієнтам призначають невеликі дози — занадто великі кількості подібних препаратів лише підсилюють навантаження на серце і погіршують ситуацію.

Зрозуміло, потрібно лікувати і первинне захворювання, адже легеневе серце — лише наслідок того чи іншого патологічного процесу. Наприклад, необхідно адекватне лікування астми та хронічного бронхіту. При пневмосклерозі пацієнту потрібна пересадка легенів.

При необхідності проводиться симптоматична терапія. Якщо тромбоемболія або травма грудної клітини викликала розвиток гострого легеневого серця — реанімація та хірургічне втручання пацієнту необхідно.

Ні в якому разі не варто ігнорувати приписи лікаря, так як у протилежному випадку можливий розвиток небезпечних ускладнень.

Легеневе серце: рекомендації з приводу харчування

Як відомо, продукти харчування, які найчастіше вживається людина, позначаються на роботі його організму, в тому числі на показниках артеріального тиску, роботи видільної і кровоносної систем. Якщо у пацієнта були виявлені ознаки легеневого серця, то лікарі рекомендують відкоригувати раціон, керуючись простими правилами:

  • потрібно зменшити кількість солі (не більше 5 г на добу);
  • важливо відмовитися від спиртних напоїв;
  • з раціону слід виключити продукти, що містять жири тваринного походження (вершкове масло, сало, наваристі бульйони, свинина);
  • якщо мають місце набряки, то тимчасово потрібно зменшити кількість вживаної рідини;
  • рекомендується зменшити калорійність добового раціону;
  • у меню потрібно включати продукти, багаті вітамінами.

Такої терапії варто дотримуватися і для профілактики різних захворювань серцево-судинної системи.

Прогнози для пацієнтів

Скільки живуть з легеневим серцем? На які прогнози можна розраховувати пацієнту? Відразу ж варто сказати, що результат захворювання багато в чому залежить від того, на якій стадії розвитку було діагностовано легеневе серце і вчасно були почала відповідна терапія. Якщо недугу виявили на стадії компенсації, то прийом певних медикаментів, правильний спосіб життя і відповідна дієта допомагає пацієнтові вести нормальний спосіб життя (з обмеженням фізичної активності, звичайно ж).

Якщо має місце стадія декомпенсації, то недуга призводить до інвалідності — працездатність людини різко знижується, самопочуття погіршується, він часто втрачає здатність самостійно обслуговуватися навіть на побутовому рівні. Відсутність терапії чревато небезпечними ускладненнями аж до смерті пацієнта.

Загрузка...