Лейкоплакія вульви: симптоми, причини, методи лікування і наслідки

Лейкоплакія вульви — це хронічна патологія, що характеризується зроговінням шкіри зовнішніх статевих органів, що супроводжується виникненням бляшок жовтуватого або білого кольору. Це захворювання ще частенько називають склеротичним лишаєм, відносячи його до категорії плоскоклітинну гіперплазії.

З такою патологією можна зіткнутися в будь-якому віці, але найчастіше вона зустрічається у жінок під час менопаузи, у віці 45-55 років.

Причини

Дистрофічні порушення слизової оболонки органів, що з’являються при лейкоплакії вульви, вважаються специфічною захисною реакцією організму на вплив різноманітних патогенетичних і етіологічних умов. Приміром, патологія виникає з-за хронічного запалення, викликаного нейроендокринними, імунними та метаболічними порушеннями.

В основні категорії ризику входять жінки:

  • старше 40 років;
  • носительки папіломавірусної інфекції або генітального герпесу;
  • забувають про правила особистої гігієни;
  • страждають від хронічних запалень геніталій;
  • мають діагноз «дисплазія шийки матки»;
  • з обмінними порушеннями, серед яких ожиріння і цукровий діабет;
  • з дефіцитом вітаміну А в організмі.

Клінічна картина

Гормональні порушення, що є передумовою до виникнення лейкоплакії вульви, як правило, пояснюються віковими змінами, гіпотиреозом, дисфункцією яєчників, дефіцитом естрогенів, недостатністю надниркових залоз.

Крім усього іншого, багато фахівців вважають, що в корені зародження і розвитку цього захворювання лежить безліч різних психологічних і емоційних збоїв. Серед таких медики виділяють занадто завищені вимоги, невдоволення собою, надмірну недовірливість до оточуючих людям. У деяких випадках патологія виникає у вагітних жінок.

Але все ж до умовами підвищеного ризику відноситься постменопаузальний і надто короткий репродуктивний період.

Класифікація захворювання

Зважаючи розмаїтості форм протікання патології і яскравості симптоматики виділяють кілька різновидів хвороби:

  • Проста або плоска лейкоплакія вульви. Особливість її полягає в появі на слизовій оболонці органів білих плям, які виникають знову після їх видалення тампоном. При такій формі ознаки запального процесу відсутні.
  • Гіпертрофічна різновид. Характеризується виникненням сухих об’ємних утворень біло-сірого відтінку, які неможливо власноруч видалити з поверхні статевих органів.
  • Найважчою формою патології вважається бородавчаста лейкоплакія — саме вона найчастіше передує онкологічних захворювань. Супроводжується швидким розвитком і поширенням безлічі вогнищ патологічного процесу, що нагадують прості бородавки. Хвороба характеризується численними тріщинами, ерозіями і вираженим запаленням слизової оболонки вульви.

Згідно міжнародної класифікації хвороб (МКБ) лейкоплакії вульви присвоєно код N90.4.

Симптоматика захворювання

До ознак лейкоплакії вульви слід віднести проліферацію і активне зроговіння плоского епітелію, через що надалі відбувається склерозування близнаходящихся тканин.

Початкова стадія патології протікає без особливих симптомів. Пошкодження зачіпає в основному малі статеві губи і клітор. Поверхня органів покривається численними маленькими плямами білого кольору, які по мірі розвитку патологічного процесу перетворюються в сіруваті опуклі бляшки. Поступово ці характерні освіти стають товщі, збільшуючись в розмірах і поширюючись, заповнюючи собою все більшу площу. На фото лейкоплакії вульви можна побачити зміни, що стосуються статевих органів при такому явищі.

Процес склерозування близнаходящихся тканин супроводжується виразним свербінням і навіть незначним печінням. Така симптоматика підсилюється після сечовипускання, під час інтимної близькості з партнером і ночами.

Типовою ознакою патології вважається поява парестезії — легкого поколювання або оніміння в місці запалення. Пошкоджена шкіра набуває складчастість, ригідність і своєрідний перламутровий відтінок. Великі статеві губи стають товщі, а от вхід у піхву, навпаки, звужується.

Бородавчаста лейкоплакія характеризується поширенням ороговілих шарів епітелію, виразками, болючими тріщинами, мікробними інфекціями та ерозіями. Ушкоджена слизова оболонка вульви заживає досить-таки довго.

До патологічного процесу приєднується гіперемія і сильна набряклість. Больовий синдром і дискомфорт, які жінкою під час статевого акту, позначаються на інтимної сторони її життя, що, в свою чергу, сприяє виникненню психоневрологічних розладів.

Діагностика

Взагалі багато пацієнтки дізнаються про своєму захворюванні при плановому огляді на кріслі гінеколога. Діагноз ставиться на підставі скарг хворої, а також результатів, отриманих за рахунок інструментального та лабораторного обстеження. Лейкоплакію дуже важливо відрізнити від екземи, сифілісу, плоского лишаю, вовчака і псоріазу.

Гінекологічний огляд дає можливість виявити наявність білих ділянок, що свідчать про дистрофічних змінах. Здійснюється кольпоскопія, під час якої визначається стан всього органу: відтінок, наявність гіперемії і зовнішній вигляд поверхні. Ця методика діагностики дає можливість вчасно виявити злоякісні утворення або інші атрофічні явища.

Ще одним, не менш результативним способом виявлення лейкоплакії є тест Шиллера, при якому застосовується спеціальний розчин Люголя, що надає нормальним ділянок вульви певний забарвлення. Після проведення процедури вогнища патології стають чітко видні.

Крім усього іншого, у пацієнтки береться мазок з сечовипускального каналу для дослідження під мікроскопом мікрофлори і виявлення онкоцитологических явищ. Спосіб ПЛР дозволяє визначити наявність вірусу папіломи.

Для вилучення анамнезу для гістологічного дослідження здійснюється біопсія. У разі виявлення ознак атипії пацієнта можуть поставити діагноз «передраковий стан». Повне спеціалізоване обстеження дає можливість визначити вид та стадію патології. У деяких випадках необхідна додаткова консультація психотерапевта, онколога, дерматолога та імунолога.

Як лікувати лейкоплакію вульви?

Терапія в такому разі здебільшого спрямована на купірування симптоматики, профілактику розростання патології і перетворення бляшок в пухлину. Під час лікування лейкоплакії вульви постійно здійснюються цитологічні дослідження і кольпоскопія — саме ці обстеження дозволяють оцінювати проміжні зміни загального стану органу і результативність обраної методики.

Терапія проводиться з обов’язковим урахуванням віку, індивідуальних особливостей пацієнтки і супутніх патологій. Стандартна схема лікування складається з декількох основних етапів:

  • медикаментозна терапія;
  • фізіопроцедури;
  • відмова від застосування лужного мила;
  • хірургічне втручання;
  • лікувальна фізкультура;
  • гігієнічні маніпуляції з застосуванням трав’яних настоїв;
  • дотримання особливої дієти;
  • допомога психотерапевта;
  • запобігання дратівливих факторів, таких як використання тампонів, носіння вовняного та синтетичного білизни.

Медикаментозна терапія

Згідно відгуками, лейкоплакія вульви дуже добре і швидко піддається лікуванню, особливо якщо мова йде про початкових стадіях захворювання. При цьому дуже важлива роль, відведена фізіотерапії і щоденних піших прогулянок. Завдяки таким простим вправам прискорюється метаболізм і стабілізується психоемоційний стан.

Медикаментозна терапія передбачає використання:

  • противозудных і протизапальних препаратів місцевої дії у вигляді кремів, мазей, а також гормональних та антисептичних вагінальних кульок;
  • вітамінних комплексів;
  • антигістамінних медикаментів;
  • гормональних препаратів.

Що стосується мазей від лейкоплакії вульви, то найбільш ефективними вважаються: «Сінафлан», «Преднізолон», «Белодерм», «Целестодерм». З антигістамінних медикаментів фахівці виділяють «Фенкарол» і «Лоратадин». Якщо у пацієнтки яскраво виражені симптоми захворювання, рекомендується прийом «Тестостерону пропіонату» і «Естріолу».

Якщо ж патологія супроводжується вторинними інфекціями, можуть бути призначені антибіотики: «Синтоміцин», «Хлорофіліпт» і «Левомеколь». Крім усього іншого, здійснюється вітамінотерапія, яка націлена на загальне поліпшення стану вульви.

Сучасна методика лікування

Сьогодні одним з найпопулярніших засобів вважається крем «Іранський шафран» від лейкоплакії вульви. Численні дослідження цього засобу підтвердили його високу ефективність: всього через кілька хвилин пацієнтки відчувають стрімке відступ неприємних симптомів: зменшення свербежу, збільшення виділяється секрету. А всього через місяць використання крему «Іранський шафран» лейкоплакія вульви за умови дотримання всіх рекомендацій лікаря практично повністю відступає. При цьому зовнішні тканини статевих органів змінюють свій зовнішній вигляд, ущільнення розсмоктуються, а шкіра стає м’якше.

Спеціалізовані процедури

До того ж сучасна медицина пропонує жінкам з діагнозом «лейкоплакія» безліч різноманітних фізіопроцедур, відрізняються досить високою ефективністю. Серед них найбільш дієвими вважаються: оксигенотерапія з коригуванням мозкових ритмів та ультрафонофорез лікарських препаратів. Ці процедури мають протизапальний і десенсибілізуючий ефект, стабілізують обмін речовин, гормональний фон, психоемоційний стан, зміцнюють захисні властивості жіночого організму.

Операція при лейкоплакії

У разі низької результативності консервативного лікування сучасна гінекологія пропонує здійснення оперативного видалення вогнищ патології спеціальним скальпелем або радіоножем, а також видалення за допомогою лазера або кріодеструкції. При важких формах лейкоплакії здійснюється екстирпація вульви.

Прогнози та профілактика патології

Успіх лікування обумовлюється формою самого захворювання: результат простій лейкоплакії зазвичай сприятливий, а ось бородавчаста різновид найчастіше передує онкології. У 15-35 % всіх випадків виникає клітинна атипія, перетворюється в злоякісне утворення.

Для профілактики патології слід систематично відвідувати гінеколога. А при необхідності обов’язково своєчасно займатися лікуванням поточних захворювань.