Лікування хронічного тонзиліту лікарськими препаратами і народними засобами. Чим небезпечний хронічний тонзиліт

У медицині під терміном «хронічний тонзиліт» розуміється інфекційне захворювання верхніх дихальних шляхів. Формування запального вогнища відбувається в мигдалинах. Основним пусковим фактором розвитку патології є тривалий вплив хвороботворних мікроорганізмів на лімфоїдну тканину. Чим небезпечний хронічний тонзиліт? При відсутності своєчасної медичної допомоги виникають різні ускладнення, в процесі яких вражаються внутрішні органи, у тому числі серце.

Механізм розвитку

У ротовій порожнині людини розташовані мигдалини, що складаються з лімфоїдної тканини. Їх завданням є розпізнавання хвороботворних мікроорганізмів та інформування імунної системи про їх проникненні в організм. Крім них в ротовій порожнині знаходиться безліч захисних механізмів, що перешкоджають життєдіяльності патогенів. Здоровий організм самостійно справляється з вірусами і бактеріями, але під впливом різних несприятливих факторів у цьому процесі може відбутися збій. В результаті розвивається тонзиліт, який без своєчасного лікування переходить в хронічну форму.

Механізм розвитку захворювання складається з наступних етапів:

  • Патогенні мікроорганізми потрапляють на мигдалини. Якщо в цей час захисні сили ослаблені, для вірусів і бактерій створюється сприятливе середовище. Закономірним результатом є розвиток запального процесу в слизовій оболонці, вона червоніє і набрякає. При цьому частина патогенів проникає в кров’яне русло.
  • Хвороботворні мікроорганізми активно розмножуються, викликаючи сильну інтоксикацію організму. На даному етапі стан людини значно погіршується. Токсини спричиняють негативну дію на серцево-судинну і нервову системи. Крім того, виникає частковий некроз мигдалин, гинуть лімфатичні клітини, а отримані порожнечі заповнюються гноєм.
  • Продукти життєдіяльності патогенів викликають алергічну реакцію. На тлі цього підвищується швидкість всмоктування токсичних сполук в мигдалинах, за рахунок чого вони ще сильніше збільшуються в розмірах.
  • Патологічний процес поширюється на деякі внутрішні органи. Це пояснюється наявністю в мигдалинах нервових вузлів, в яких при захворюванні порушується кровообіг.
  • Бактерії продовжують розмножуватися, імунна система не в змозі повністю їх знищити. Їх частина осідає в лакунах, створюючи вогнища запалення. Постійна присутність патогенів значно послаблює захисні сили організму і може стати причиною розвитку аутоімунних захворювань.

Таким чином, в мигдалинах та прилеглих тканинах відбуваються деструктивні зміни, що позначається негативно на стані внутрішніх органів. Перебіг захворювання характеризується чергуванням періодів загострення і поліпшення. У Міжнародній класифікації хвороб (МКБ) хронічного тонзиллиту присвоєно код J35.0.

Причини

Під час розвитку запального процесу ніжна лімфоїдна тканина стає щільною, формуються рубці, які частково закривають вихід з лакун. В результаті в них скупчується гній, мікроби, омертвілі епітеліальні клітини. З даного вмісту формуються своєрідні пробки, повністю заповнюють лакуни. В результаті створюється сприятливе середовище для подальшого розмноження патогенів. Токсичні сполуки, що виділяються в процесі їх життєдіяльності, кров’ю розносяться по всьому організму, приводячи до найсильнішої його інтоксикації, з-за якої порушується робота практично всіх систем.

Розвиток хронічного тонзиліту відбувається повільно. На тлі цього порушується робота імунної системи, яка починає неадекватно реагувати на наявну інфекцію.

На розвиток даного процесу впливають такі захворювання та стани:

  • поліпи;
  • аденоїди;
  • гайморит;
  • синусит;
  • викривлення носової перегородки;
  • зубний карієс;
  • різні патології інфекційного характеру;
  • спадкова схильність.

Перераховані вище причини хронічного тонзиліту також є пусковими факторами для переходу хвороби в стадію загострення.

Крім того, виникнення даного стану сприяють:

  • незбалансований раціон харчування;
  • надмірне вживання спиртовмісних напоїв;
  • куріння;
  • несприятлива екологічна обстановка;
  • робота на шкідливому виробництві;
  • тривале перебування в стані стресу;
  • фізичне перенапруження;
  • відсутність повноцінного відпочинку;
  • переохолодження організму;
  • недотримання питного режиму.

Постійна наявність мікробів змушує посилено працювати імунну систему. Такий стан негативно позначається на стані внутрішніх органів, у зв’язку з чим особи з хронічним тонзилітом не повинні відкладати лікування патології.

Симптоми

За характером перебігу лікарі поділяють захворювання на кілька форм:

  • Рецидивуючу. Характеризується частими епізодами ангіни.
  • Просту затяжну. При даній формі характер запального процесу млявий, він розвивається тільки в піднебінних мигдалинах.
  • Просту компенсовану. Її особливістю є рідкісні рецидиви.
  • Токсико-алергічну.
  • Проста форма супроводжується виникненням наступних симптомів хронічного тонзиліту:

    • відчуття наявності чужорідного тіла в ротовій порожнині;
    • дискомфорт під час ковтання;
    • неприємний запах;
    • сухість слизової;
    • больові відчуття в горлі.

    Захворювання завжди супроводжується формуванням гнійних пробок у лакунах. Вони легко візуалізуються без використання спеціальних пристосувань. Температура при хронічному тонзиліті періодично підвищується. Високих показників вона може досягати в стадії загострення. При цьому її збільшення супроводжується головним болем, слабкістю, загальним нездужанням. Лімфовузли при хронічному тонзиліті завжди збільшені. При їх пальпації можуть з’явитися болючі відчуття.

    При відсутності лікування в патологічний процес втягуються внутрішні органи (токсико-алергічна форма). При цьому до стандартних симптомів хронічного тонзиліту приєднуються ознаки захворювань:

    • Вестибулярного апарату (головний біль, постійний шум у вухах, короткочасні порушення свідомості).
    • Опорно-рухової системи (артрит, ревматизм).
    • Шкірних покривів (екзема, псоріаз).
    • Серцево-судинної системи.
    • Нирок.
    • Печінки.

    З-за того, що мигдалини самі стають постійним джерелом інфекції, організм страждає від сильної інтоксикації. Хворі скаржаться на сильну втомлюваність, знижену працездатність, болі в різних частинах тіла. Температура тіла часто піднімається до субфебрильних значень, епізоди ангіни виникають частіше і переносяться важче.

    У будь-якої дитини хронічний тонзиліт розвивається на тлі недолікованої гострої форми. Періоди загострення супроводжуються яскраво вираженою симптоматикою. Вони виникають під час ослаблення захисних сил організму, як правило, в холодну пору року.

    Ознаками загострення хронічного тонзиліту у дитини є наступні стани:

    • відчуття печіння або поколювання в горлі;
    • труднощі під час ковтання;
    • неприємний запах з рота;
    • зниження апетиту;
    • підвищене слиновиділення;
    • озноб;
    • підвищена температура тіла;
    • головний біль;
    • осиплий голос;
    • сухий кашель;
    • сухість слизової оболонки;
    • відчуття присутності стороннього тіла в глотці;
    • дискомфорт в області живота;
    • нудота, що переходить у блювання;
    • судоми;
    • наявність на мигдалинах нальоту білого або жовтого кольору.

    Діти набагато важче переносять періоди загострення. Болі при хронічному тонзиліті можуть мати різну ступінь інтенсивності. При пальпації завжди виявляються збільшені лімфовузли болісні, гнійники на мигдалинах помітні неозброєним поглядом.

    Діагностика

    Постановка діагнозу не представляє складності для лікаря. Лікуванням хронічного тонзиліту займається оториноларинголог. В ході прийому він проводить діагностичні заходи, що включають опитування і огляд пацієнта. Лікарю необхідно надати інформацію щодо наявних симптомів і ступеня їх вираженості, а також уточнити час їх виникнення. Під час огляду лікар оцінює стан мигдаликів і визначає вміст лакун, а також робить спеціальні відбитки з них для лабораторного дослідження на наявність патогенних мікроорганізмів. Крім того, фахівець робить наголос на необхідності якнайшвидшого лікування захворювання і розповідає про те, чим небезпечний хронічний тонзиліт.

    Для отримання найбільш повної інформації лікар оформляє направлення на клінічний і біохімічний дослідження крові. На підставі результатів аналізів він може судити про ступінь і поширеності запального процесу, а також про стан захисних сил організму.

    Консервативні методи терапії

    Схема лікування хронічного тонзиліту складається з урахуванням всіх особливостей здоров’я пацієнта. Вона включає в себе прийом медикаментів і проведення місцевих процедур.

    Лікарями призначаються такі групи лікарських засобів:

  • Антибіотики. При хронічному тонзиліті вони приймаються тільки в періоди загострення. Крім того, рішення щодо доцільності їх призначення приймається на підставі результатів бакпосіву. Це обумовлено тим, що деякі антибіотики при хронічному тонзиліті можуть погіршити стан хворого або зовсім йому не допомогти. Поза загострення подібні препарати неефективні. Крім того, вони порушують мікрофлору кишечнику, ротової порожнини і негативним чином позначаються на стані імунної системи.
  • Пробіотики. Антимікробні препарати агресивно діють на організм. Одночасно з початком їх прийому необхідно додатково вживати пробіотики. Як правило, лікарі призначають такі препарати: «Аципол», «Примадофилус», «Наріне», «Лінекс», «Нормобакт».
  • Знеболюючі засоби. Застосовуються як симптоматичний терапії. Для усунення яскраво виражених больових відчуттів лікар рекомендує «Нурофен» або «Ібупрофен». При невеликому дискомфорті їх прийом недоцільний.
  • Антигістамінні препарати. Вони призначаються з метою зменшення ступеня набряку мигдалин. Лікарі рекомендують приймати засоби останнього покоління, що володіють пролонгованою дією: «Цетрин», «Зіртек», «Зодак», «Телфаст».
  • Антисептики. Полоскання горла є одним з ключових етапів в лікуванні хронічного тонзиліту. В даний час на фармацевтичному ринку реалізується безліч засобів у вигляді готових розчинів, так і різних субстанцій, які необхідно розводити самостійно. Інформацію щодо того, чим полоскати горло при хронічному тонзиліті, надає лікар. Найбільш ефективними засобами вважаються «Мірамістин» і «Діоксидин».
  • Імуномодулятори. Призначаються для зміцнення місцевих захисних механізмів. В даний час лікарі все частіше рекомендують приймати препарат «Імудон».
  • Гомеопатичні засоби. Метою такого лікування є збільшення тривалості періоду ремісії.
  • Пом’якшуючі препарати. На тлі розвитку запального процесу і прийому медикаментів посилюється відчуття сухості у роті, з’являється відчуття першіння в горлі. Для пом’якшення слизової лікар рекомендує закапувати в ніс рослинна олія (наприклад, обліпихова або абрикосове).
  • Лікування хронічного тонзиліту може додатково включати наступні методи:

    • Ультразвукове зрошення. Його суть полягає в наступному: за допомогою спеціального наконечника лікар обробляє піднебінні мигдалини. В більшості випадків в якості лікарського засобу використовується «Мірамістин». Завдяки ультразвуковому ефекту розчин краще обробляє слизову, при цьому не втрачаються його цілющі властивості.
    • Лазеротерапія. На задню стінку глотки і мигдалини направляють випромінювання. У процесі терапії зменшується набряк тканини і усувається запальний процес.
    • Ультрафіолетове опромінення. Сеанси УФО передбачають ретельну санацію ротової порожнини.

    Кожен з перерахованих вище методів проводиться курсами. Тривалість і кількість сеансів визначаються в індивідуальному порядку. Для забезпечення стійкого результату двічі на рік необхідно проходити профілактичне лікування.

    Оперативне втручання

    Грамотний фахівець ніколи не наполягає на операції, якщо не випробувані всі можливі консервативні методи. При віддалених мигдалинах хронічний тонзиліт може відступити, але при цьому пацієнт частіше страждає від бронхіту, ларингіту, фарингіту і т. д.

    Показаннями до хірургічного втручання є:

    • неефективність медикаментозного лікування;
    • епізоди ангіни виникають більше 4 разів на рік;
    • збільшені мигдалини порушують процеси дихання і ковтання;
    • абсцеси;
    • серйозні ускладнення (захворювання нирок, опорно-рухового апарату тощо).

    Підготовка до операції включає ретельну діагностику стану здоров’я пацієнта. Хірургічне втручання не проводиться за наявності:

    • цукрового діабету важкої форми;
    • декомпенсованих захворювань нирок;
    • недостатності кровообігу;
    • гіпертонії 3 ступеня;
    • серйозних патологій рідкої сполучної тканини.

    В даний час існує 2 методу видалення мигдалин:

  • Тонзиллотомия.
  • Тонзилектомії.
  • Перший спосіб передбачає часткове видалення мигдалин, другий — повне. Вибір методики залежить від ступеня тяжкості захворювання і наявності супутніх патологій.

    Операція проводиться скальпелем або за допомогою лазера. Останній вважається більш щадним методом, так як видалення мигдалин не супроводжується кровотечею. Крім того, контакт лазера з тканиною становить частки секунд, за рахунок чого ступінь вираженості неприємних відчуттів зводиться до мінімуму.

    У першу добу після проведення операції пацієнтові заборонено приймати їжу. Допускається пити воду в невеликих кількостях. Крім того, необхідно дотримуватися постільного режиму, при цьому узголів’я має бути піднесено. В період відновлення заборонено їсти тверду, холодної або надмірно гарячої їжі.

    Народні засоби

    Важливо розуміти, що нетрадиційні методи лікування не виключають необхідність звернення до фахівця. Вони є додатковими і повинні бути узгоджені з лікарем.

    Найбільш ефективними вважаються такі народні засоби від хронічного тонзиліту:

    • Віджати сік з листя алое і змішати його з медом у пропорції 1:3. Приготовлений склад необхідно зберігати в холодильнику. Перед застосуванням його потрібно підігріти на водяній бані і шпателем нанести на мигдалини. Процедуру необхідно проводити двічі на день за кілька годин до прийому їжі. Курс лікування — 2 тижні.
    • Змішати в пропорції 1:1 мед і свіжий цибулевий сік. Отриманий засіб необхідно пити тричі на день по 1 чайній ложці.
    • Подрібнити кору дуба і квітки ромашки. Змішати в рівній пропорції і приготувати з них відвар. Остудити, процідити. Отриманим відваром регулярно полоскати горло.

    Якщо не лікувати?

    При відсутності своєчасної медичної допомоги виникають серйозні наслідки хронічного тонзиліту. У першу чергу страждають дихальні шляхи, по мірі поширення патологічного процесу порушується робота більшості органів і систем.

    Вкрай небезпечний хронічний тонзиліт при вагітності. У період виношування дитини істотно збільшується ризик виникнення пізнього токсикозу. Крім того, на тлі загострення захворювання може статися викидень або передчасні пологи. Ігнорувати хронічний тонзиліт при вагітності не можна, але в той же час деякі лікарські засоби можуть завдати шкоди дитині. У зв’язку з цим лікарі радять пройти профілактичний курс терапії на етапі планування зачаття.

    Рекомендації пацієнтам з хронічним тонзилітом

    Для того щоб уникнути оперативного втручання та значно зменшити частоту виникнення загострень, необхідно регулярно дотримувати наступні правила:

    • Двічі на рік відвідувати оториноларинголога. Лікар здійснює санацію ротової порожнини, очищає лакуни мигдалин від гнійних пробок і призначає медикаментозні засоби, що пом’якшують слизову оболонку і зміцнюють місцевий імунітет.
    • Регулярно провітрювати житло і проводити вологе прибирання. Дотримання даного правила виключає виникнення провокуючих факторів у вигляді бактерій і алергенів.
    • Скорегувати раціон відповідно до принципів правильного харчування. Необхідно виключити продукти, що подразнюють слизову оболонку. До них відносяться: жирні, смажені, гострі, солоні, кислі і копчені страви. Крім того, потрібно знизити до мінімуму вживання цитрусових. Вся їжа повинна бути теплою, забороняється їсти надто гарячі та холодні страви. Від прийому спиртовмісних напоїв також слід утриматися.
    • Повноцінно відпочивати і уникати попадання в стресові ситуації.

    Регулярне дотримання даних правил суттєво знижує ризик виникнення загострень і, відповідно, збільшує тривалість періоду ремісії.

    Висновок

    Хронічний тонзиліт — це захворювання, що має кілька стадій розвитку, кожна з яких має свою симптоматику. Найбільш небезпечною вважається форма, при якій мигдалини самі стають джерелом інфекції. З током крові шкідливі сполуки розносяться по всьому організму, порушуючи роботу найважливіших систем.

    У періоди загострення необхідно якомога швидше звернутися до оториноларинголога. Лікар проведе санацію і призначить відповідні лікарські засоби. При їх неефективності та наявності серйозних ускладнень буде вирішуватися питання щодо доцільності хірургічного втручання. Самостійно призначати собі лікування не можна.

    Ще раз нагадаємо, що в МКБ хронічний тонзиліт має код J35. 0.