Венера по деяким характеристикам дуже схожа на Землю. Однак ці дві планети мають і суттєві відмінності, обумовлені особливостями формування та еволюції кожної з них, і вчені виявляють все більше таких особливостей. Ми розглянемо тут детальніше один з характерних ознак – особливий характер магнітного поля Венери, але спочатку звернемося до загальної характеристики планети і деяких гіпотезах, які зачіпають питання її еволюції.
Венера в Сонячній системі
Венера – друга по близькості до Сонця планета, сусідка Меркурія і Землі. Щодо нашого світила вона рухається по майже круговій орбіті (ексцентриситет венеріанської орбіти менше, ніж земний) на відстані в середньому 108,2 млн км. Слід зазначити, що ексцентриситет – величина мінлива, і в далекому минулому він міг бути іншим внаслідок гравітаційних взаємодій планети з іншими тілами Сонячної системи.
Природних супутників Венера не має. Існують гіпотези, згідно з яким колись у планети був великий супутник, згодом зруйнований дією приливних сил або втрачений.
Деякі вчені вважають, що Венера зазнала зіткнення по дотичній з Меркурієм, в результаті чого останній був відкинутий на більш низьку орбіту. Венера ж змінила характер обертання. Відомо, що планета обертається дуже повільно (як, до речі, і Меркурій) – з періодом близько 243 земних діб. Крім того, напрямок її обертання протилежно такому у інших планет. Можна сказати, що вона обертається, як би перевернувшись вниз головою.
