Матеріальна відповідальність роботодавця і працівника: поняття і види

Поняття матеріальної відповідальності закріплюється нормами трудового права. Вона являє собою обов’язок відшкодувати шкоду, заподіяна винною особою. Розрізняють матеріальну відповідальність працівника за майнову шкоду, заподіяну роботодавцеві, та відповідальність наймача за шкоду, що виникли з його вини у співробітника. Розглянемо докладніше їх особливості.

Матеріальна відповідальність працівника

Вона настає при дотриманні ряду умов. Згідно ТК РФ матеріальна відповідальність співробітника організації настає, якщо наймачем буде доведені такі обставини:

  • Факт заподіяння майнової шкоди.
  • Вчинення працівником правопорушення. Воно являє собою винне діяння (бездіяльність), в результаті якого виник збиток.
  • Зв’язок між діянням і шкодою.
  • Величину збитку.
  • У встановлених законодавством випадках наймачеві також необхідно довести наявність договору про матеріальну відповідальність, укладений з працівником.

    Загальний порядок поставлення покарання

    Для отримання доказів причетності працівника до правопорушення і виник збитку наймач здійснює перевірку поведінки співробітника. При необхідності може формуватися спеціальна комісія. Як правило, вона створюється при допущенні працівником грубих порушень трудового права, які потягли шкоду у великих розмірах.

    Що стосується працівника, то він зобов’язаний дати пояснення вчинених ним дій в письмовій формі. Ця вимога випливає з положень 2 частини статті 247 ТК.

    Якщо співробітник відмовляється або ухиляється від дачі пояснень, наймач повинен скласти відповідний акт.

    У ч. 2 статті 247 ТК термін для дачі пояснень не встановлено. Однак, у зв’язку з тим, що притягнення до матеріальної відповідальності допускається при вчиненні дисциплінарного проступку, до ситуації цілком можна застосувати положення 1 частини ст. 193 ТК. У ній вказується термін 2 робочих дня.

    Існує два види матеріальної відповідальності: обмежена та повна.

    Права працівника

    Працівник, який притягається до матеріальної відповідальності (повної в тому числі) може ознайомитися з усіма документами, оформленими в ході перевірки його трудової поведінки. Він має право оскаржити будь-який акт, з яким не згоден, заявити клопотання, надавати сприяння контролюючим інстанціям.

    Важливе значення має можливість співробітника залучати до процесу представника. Ним може виступати фахівець, який має необхідні, на думку працівника, знаннями та досвідом для об’єктивного, всебічного вивчення звинувачень.

    Особливості відшкодування

    Згідно з чинним законодавством, повна матеріальна відповідальність передбачає компенсацію наймачеві тільки фактично заподіяної майнової шкоди. Упущена вигода стягуватися не може. Відповідно, включення такого пункту в договір про матеріальну відповідальність неприпустимо.

    Під фактичним (прямим) шкодою слід розуміти реальне зменшення або погіршення стану майна, яким на момент вчинення порушення мав роботодавець. Мова, в числі іншого, і про матеріальні цінності третіх осіб, якщо вони були залишені під відповідальне зберігання наймача. Крім того, компенсуються витрати, які поніс роботодавець для відновлення, придбання майна або відшкодування шкоди третім особам.

    Обмеження

    Згідно з нормами, матеріальна відповідальність працівника можлива тільки в межах його середньої зарплати. Саме тому вона називається обмеженою.

    Встановлення меж матеріальної відповідальності обумовлюється необхідністю забезпечити захист інтересів працівника. Крім того, до уваги беруться особливості умов праці.

    Нерідко протягом зміни (дня) у працівника знижується самоконтроль, що дуже небезпечно при роботі з агрегатами, верстатами, машинами, напівфабрикатами тощо Відповідно, підвищується ймовірність того, що працівник почне випускати браковані вироби, допустить поломку інструменту або обладнання.

    Якщо майнову шкоду не досягає середньомісячної зарплати працівника, то наймач (за згодою винного) має право видати розпорядження про стягнення збитків. Реалізувати цю можливість роботодавець може протягом місяця. Обчислення строку починається з дати завершення перевірки і визначення остаточної величини заподіяної шкоди.

    Працівник має право добровільно відшкодувати завдані збитки повністю або частково. За угодою сторін може встановлюватися розстрочка. У цьому разі працівник повинен дати письмове зобов’язання компенсувати збитки із зазначенням конкретних сум та термінів відрахувань.

    За згодою наймача працівник має право передати в рахунок відшкодування власне майно чи виправити пошкоджене.

    Звернення до суду

    Стягнення шкоди в рамках позовного провадження здійснюється, якщо:

  • Співробітник згоден компенсувати збитки добровільно.
  • Розмір шкоди більше середньомісячної зарплати працівника.
  • Працівник звільнився, а за ним залишилася непогашена заборгованість за заподіяну шкоду.
  • Нюанс

    Законодавство передбачає низку прав роботодавця. Зокрема, наймач може:

  • Відмовитися від компенсації шкоди.
  • Зменшити величину збитку.
  • Притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності.
  • Якщо шкоду став наслідок злочину або адміністративного правопорушення, наймач має право направити матеріали перевірки в правоохоронні структури.

    Повна відповідальність

    Вона настає у випадках, передбачених статтею 243 ТК. Цей вид матеріальної відповідальності встановлюється, якщо:

  • Згідно з положеннями федерального закону співробітник може бути покараний за шкоду, заподіяну наймачеві. Наприклад, на підставі ФЗ № 126 зобов’язання відшкодувати заподіяну шкоду покладається на оператора зв’язку.
  • Виявлена недостача цінностей, переданих працівникові відповідно до договору або разовим документом. Ця обставина, до прикладу, є підставою для настання матеріальної відповідальності касира.
  • Майновий збиток заподіяний наймачу навмисне.
  • Шкода завдана у стані сп’яніння (алкогольного, токсичного, наркотичного).
  • Збиток завданий у результаті злочину, винність в якому працівника підтверджується судовим постановою.
  • Шкода виникла внаслідок адміністративного проступку, якщо до особи було застосовано адміністративна санкція.
  • Співробітник порушив вимогу про збереження конфіденційності інформації, що становить таємницю, що охороняється законом.
  • Шкоди завдано не в робочий час, але працівник використовував засоби виробництва.
  • Відповідальні суб’єкти

    У законодавстві повна відповідальність за майнову шкоду передбачена для головного бухгалтера і керівника підприємства. Директор організації відповідає за фактичний збиток, що виник внаслідок його дій/бездіяльності. У передбачених нормами випадках він також компенсує збитки, понесені підприємством.

    Повна відповідальність може покладатися і на неповнолітнього працівника, якщо:

  • Шкоди завдано зумисне.
  • Шкода виникла внаслідок дій, вчинених у стані сп’яніння.
  • Збиток заподіяний злочином або адміністративним правопорушенням.
  • Договір

    Матеріальна відповідальність сторін трудових правовідносин може закріплюватися в спеціальній угоді. Такий договір укладається з працівником при прийомі на роботу, якщо виконання обов’язків йому будуть передані цінності.

    В угоді закріплюється обов’язок наймача створити працівнику умови, які необхідні для виконання ним професійних завдань та забезпечення схоронності довіреного йому майна. Її невиконання тягне за собою звільнення працівника від відповідальності.

    Договір укладається виключно з працівником, діяльність або посада якого пов’язана із обробленням, зберіганням, продажем, застосуванням у процесі виробництва, перевезенням цінностей, власником яких є наймач.

    Колективна відповідальність

    Вона також встановлюється на підставі договору. Така угода укладається з бригадою (групою) працівників, якщо розмежувати відповідальність кожного з них окремо не представляється можливим.

    У договорі повинні закріплюватися наступні пункти:

  • Предмет угоди.
  • Обов’язки і права бригади (колективу) і наймача.
  • Правила обліку і звітності.
  • Порядок компенсації шкоди, заподіяної роботодавцю.
  • Угода підписується керівником підприємства, начальником бригади і всіма її членами.

    Начальник бригади призначається розпорядженням (наказом) наймача. При цьому в увагу приймається думка всіх її членів. На період відсутності бригадира його обов’язки покладаються на одного з них.

    У разі вибуття із бригади окремих працівників або прийняття осіб договір не переукладається. Угода оформляється заново, якщо змінюється більш як половина складу бригади. У разі прийому окремих працівників в договорі має зазначатися дата їх вступу і ставиться підпис відповідних осіб.

    В угоді містяться обов’язки наймача перед бригадою. Одна з них полягає у створенні для працівників умов, необхідних для забезпечення схоронності цінностей, переданих їм для виконання їх трудових завдань. Роботодавець повинен своєчасно вживати заходів щодо усунення обставин, що створюють перешкоди для належного виконання членами бригади їх обов’язків, виявлення громадян, причетних до заподіяння шкоди і притягнення їх до відповідальності.

    ФЗ № 161

    У цьому нормативному акті встановлюються умови настання матеріальної відповідальності військовослужбовців. Вони закріплені в ст. 3 Закону. Згідно з нормою, матеріальна відповідальність військовослужбовців передбачена тільки за реальну шкоду, що виникла з їх вини.

    Якщо збиток був причини не при виконанні службових обов’язків до громадян застосовуються заходи, закріплені в цивільному законодавстві. Термін давності для притягнення службовця до відповідальності становить 3 роки з дня виявлення шкоди.

    Закон забороняє вважати суб’єктам санкції за шкоду, що виникла внаслідок виконання розпорядження безпосереднього начальника, вчинення правомірних дій, непереборної сили, виправданого ризику.

    Матеріальна відповідальність роботодавця

    Підстави для її настання закріплюються в різних статтях ТК. Так, відповідно до положень ст. 236 Кодексу, матеріальна відповідальність роботодавця настає у разі затримки виплати їм заробітної плати.

    Як встановлюється у статті 234 ТК, наймач повинен компенсувати працівникові неодержаний їм заробіток, якщо це сталося внаслідок неправомірного позбавлення можливості виконувати професійні обов’язки. Йдеться, зокрема, про:

  • Незаконне відсторонення працівника від діяльності, звільнення, переведення на іншу роботу.
  • Ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішення інспекції про поновлення громадянина в штаті підприємства.
  • Затримки роботодавцем видачі трудової книжки, внесення в неї некоректної або суперечить законодавству запису про звільнення громадянина.
  • Інших випадках порушення прав працівника, передбачених у законі або колективній угоді.
  • Матеріальна відповідальність наймача за майнову шкоду, заподіяну працівникові, настає на підставі і в порядку ст. 235 ТК. У нормі встановлено, що відшкодування здійснюється у повному обсязі.

    Розмір шкоди встановлюється виходячи з ринкових цін, що діють у відповідній місцевості на дату його компенсації. Шкода може відшкодовуватися в натурі за згодою працівника.

    Для відшкодування шкоди працівникові необхідно написати заяву на ім’я наймача. Роботодавець повинен розглянути його і винести рішення протягом 10 днів. У разі неотримання відповіді у термін працівник має право звернутися до суду.

    Розмір збитку

    Величина шкоди, заподіяної наймачеві, встановлюється у відповідності з фактичними втратами. Вони розраховуються виходячи з ринкових цін, що діють на конкретній місцевості на дату розрахунку. При цьому розмір збитку не може бути менше вартості пошкодженого/втраченого майна, зазначеного в документах бухобліку. При її визначенні повинна враховуватися ступінь зносу цінностей.

    Законодавством можуть передбачатися особливі правила розрахунку величини збитку, що виник у наймача внаслідок розкрадання, умисного псування, втрати, недостачі окремого майна, у тому числі з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, психотропних/наркотичних речовин тощо Дане положення поширюється і на випадки, коли фактична шкода виявився вище номінального розміру. Наприклад, ФЗ № 3 від 1998 р. встановлює відповідальність співробітників в 100 разів перевищує реальну шкоду, що виник у наймача.

    Висновок

    Законодавство встановлює досить чіткі правила залучення працівників до відповідальності. Загальний порядок закріплюється в ТК. При цьому окремими федеральними законами можуть передбачатися заходи для тих або інших категорій працівників.

    Слід зазначити, що одним з обов’язкових умов притягнення працівників до відповідальності виступає наявність спеціальної угоди. Договір про майнову відповідальність полягає тільки з певними категоріями працівників. Їх перелік затверджується наказом Мінпраці. Періодично переглядається.

    Процедура притягнення до відповідальності за майнову шкоду може включати в себе різні етапи в залежності від його розміру та обставин виникнення, посади винного. В одних випадках проводиться тільки внутрішнє розслідування. У таких ситуаціях на підприємстві формується комісія, в обов’язки якої входить оцінка трудового поведінки працівника, визначення величини збитків і порядку їх відшкодування. В інших випадках до з’ясування обставин можуть залучатися представники правоохоронних органів. Їх участь обов’язково, якщо будуть виявлені ознаки навмисного злочину чи адміністративного правопорушення.