Міжнародна захист прав людини і громадянина

Міжнародний захист прав людини здійснюється спеціальними структурами: Комітетом з прав людини ООН, Європейським Судом при Раді Європи.

В якості основних джерел міжнародного права, які регламентують захист інтересів людини, виступає Європейська Конвекція про захист основних свобод і прав людини, Хартія про права людини, Заключний акт зі співробітництва та безпеки в Європі.

Актуальність захисту прав

Міжнародна захист прав і свобод людини пов’язана з англійським філософом Томасом Гоббсом. Він був переконаний у тому, що людство в первісному природному стані перебувала в стані війни всіх проти всіх. Тільки після виникнення держави з’явився шанс на нормальне життя, захист прав простими громадянами.

Англієць вважав, що у відносинах між різними державами війна неминуча, так як над державами немає контролюючих та стримуючих структур.

Міжнародна система захисту прав людини стала особливо актуальною в XX столітті, за який пройшло дві жорстоких світових війни, участь у яких взяли багато світові держави. Саме в цей період спостерігалося саме злочинне і нелюдське поводження з мирним населенням, військовополоненими.

Утворення Ліги Націй

Після Першої світової війни, у 1920 році, зародилися основи міжнародного захисту прав людини. Створена Ліга Націй стала першою організацією міжнародного рівня, яка поставила своєю метою збереження миру і підвищення якості життя на нашій планеті. Неузгодженість дій країн, які стали її учасниками, не дозволила Лізі Націй розробити повноцінну систему колективної безпеки. Дана організація припинила існування в 1946 році, замість неї з’явилася нова міждержавна структура ООН.

Діяльність ООН

Її основним завданням стала розробка заходів, спрямованих на захист інтересів громадян у всьому світі. ООН з’явилася як відповідь на злочини проти людей, які були здійснені гітлерівською Німеччиною, а також її союзниками в період Другої світової війни. При ООН сформували Хартію про права людини, часто іменується Міжнародним біллем про права людини.

Документи Хартії

В якості нормативної бази виступають:

  • Загальна Декларація прав людини;
  • кілька пактів про економічні, політичні, соціальні права громадян.

Як доповнення були підготовлені ще десятки декларацій і договорів, за якими здійснюється міжнародний захист прав людини в мирний період. Документи пов’язані з геноцидом, расовою дискримінацією, правами інвалідів, статусом біженців.

Після ухвалення першого документа, зазначеного в списку, почався період, в якому міжнародно-правовий захист прав і свобод людини перестала бути внутрішньою справою окремої держави.

Значимість

Загальна декларація закріпила основні права всіх мешканців нашої планети незалежно від етнічної приналежності, раси, мови, віросповідання, статі.

У ній закладена міжнародний захист прав людини:

  • на повноцінне життя;
  • особисту свободу;
  • повну недоторканність;
  • загальну рівність.

У ній йдеться про неприпустимість рабства, тортур, приниження гідності людини. Де б не знаходився громадянин, йому повинна бути доступна міжнародна захист прав і свобод людини.

Частина положень Конституції нашої країни практично повністю дублює матеріал Загальної Декларації прав людини.

Договір міжнародного рівня

Міжнародний пакт про соціальні, економічні та культурні права регламентує формування вільної від потреби і страху особистості людини. Досягти цього можна тільки за умов, що у кожного з’явиться можливість користуватися правами на працю, відпочинок, справедливе винагороду, гідний життєвий рівень, соціальне забезпечення, свободу від голоду.

Міжнародний захист прав людини в умовах даного пакту передбачає і надання можливості громадянам на активну участь у культурному житті.

Крім перерахованих вище прав, в міжнародному пакті також згадуються інші можливості:

  • заборона позбавлення волі громадянина при невиконанні ним договірних зобов’язань;
  • рівність перед законом і судом;
  • право на недоторканність сімейного та особистого життя;
  • можливість захисту сім’ї, прав дитини;
  • право на висловлення позиції в політичному житті конкретної держави;
  • рівні можливості для всіх етнічних меншин.

Перший протокол

Цей документ дає громадянам тих країн, які підписали цю угоду, захищати свої політичні і цивільні права. Саме на основі цього документу здійснюється міжнародна європейська захист прав людини.

Наша країна прийняла зобов’язання по даній угоді в 1991 році. Відзначимо, що рішення Комітету не вважаються обов’язковими, у його повноваження входить рекомендація держави щодо відновлення порушених прав. Цей Комітет також має право на залучення до такої діяльності світової громадської думки.

Другий факультативний протокол

Є доповненням до пакту про політичні та громадянські права, передбачав скасування смертної кари. Міжнародна захист прав людини і громадянина в рамках європейського співтовариства здійснюється і Радою Європи, а також спеціальним документом, який регламентує правозахисні дії – Єврейської Конвекцією про захист прав і свобод людини. Документ був прийнятий у 1950 році.

Європейська конвенція

Міжнародно-правовий захист прав людини в рамках даного документа пов’язана з наданням:

  • права на життя;
  • забороною нелюдського поводження та катувань;
  • право на свободу, особисту недоторканність;
  • заборона рабства;
  • право на винесення покарання в межах законодавства;
  • заборона дискримінації;
  • право на повагу до сімейного та особистого життя;
  • незалежність совісті, релігії:
  • можливість вираження власної позиції;
  • право на використання ефективних засобів захисту.

До даної Конвенції докладено відразу кілька додаткових протоколів. Один з них орієнтований на захист власності, свободи виборів.

Цей документ забороняє позбавлення волі при наявності у громадянина боргових зобов’язань. Шостим протоколом скасовується страта.

Наша країна приєдналася до Конвенції тільки у 1998 році. Тепер кожен росіянин, який вважає, що його несправедливо покарали, може використовувати міжнародні механізми захисту прав людини.

Специфіка Європейського Суду з прав людини

Даний орган приймає від громадян скарги в наступних ситуаціях:

  • до розгляду приймаються порушення прав людини, що відбулися після підписання Росією відповідних договорів;
  • скарга приймається в тому випадку, коли від періоду порушення і винесення рішення суду не минуло 6 місяців;
  • суть звернення повинна бути викладена чітко, підтверджена доказами;
  • заборонено одночасно подавати скаргу в Комітет з прав людини ООН і Європейський Суд.

Якщо рішення приймається на користь потерпілого, в такому випадку Європейським Судом цій особі присуджується компенсація за порушені права.

Рішення цього суду є остаточними, вони не підлягають оскарженню, є обов’язковими для країн-учасників, включаючи і Росію.

ОБСЄ

Організація з безпеки і співробітництва в Європі займається захистом прав громадян. Вона була створена в 1975 році. Саме тоді був підписаний Акт наради по співпраці і безпеки в Європі. Крім визнання суверенної рівності всіх країн, непорушності державних кордонів, незастосування сили, в Акті проголошується необхідність захисту свобод і прав громадян, в тому числі свободи совісті, думки, переконань, релігії.

Після прийняття даного документа в Радянському Союзі з’явилося правозахисний організований рух у формі «гельсінських груп», які вимагали від влади повного дотримання норм міжнародного права.

Правозахисників піддали посиланнями, арештів, репресій, але саме їх діяльність призвела до того, що влада змінила свою позицію щодо захисту прав людини.

Міжнародний кримінальний суд

Він функціонує з 2002 року в Гаазі. До компетенції цього органу входять:

  • злочини, які належать до геноциду – навмисне винищення цілої національної, етнічної, расової групи або її частини;
  • дії проти людства – систематичного або масштабного переслідування, які спрямовані проти мирних громадян;
  • військові злочини – порушення звичаїв і законів ведення військових дій.

Створення кримінального суду дало можливість осуджувати вищих посадових осіб, глав держав, членів урядів, залучити яких в рамках внутрішнього законодавства неможливо.

В якості попередників Міжнародного кримінального суду можна розглядати трибунали по Руанді і колишній Югославії, процес в Токіо, Нюрнберзький трибунал щодо воєнних злочинів і злочинів проти людства.

На подібних процесах злочинці державного рівня несли заслужену кару, але і до них все ж застосовувалися норми міжнародного гуманітарного права.

Механізми притягнення до відповідальності військових злочинців, які використовуються у сучасному світі, спрямовані на винесення справедливого покарання для всіх громадян, незалежно від займаної нею державної посади.

Значимість міжнародних документів

Права людини вважаються глобальною проблемою сучасності і пріоритетним напрямком співробітництва різних держав.

Після закінчення Другої світової війни країни зрозуміли, що при порушенні прав мирних громадян, порушення їх честі і гідності, світ може опинитися в черговому кривавому конфлікті. Країни–переможниці спільно з іншими державами організували ООН.

Передова світова громадськість прагнула визначити той мінімум свобод і прав, який може забезпечити будь-якій людині у будь-якій державі безпечне існування.

В якості засобу для затвердження свобод і прав виступила розробка та прийняття конкретних міжнародно-правових документів, виконання яких є обов’язковим для всіх країн, що добровільно визнали їх моральну, політичну, юридичну силу.

Вперше в історії існування людської цивілізації були створені і рекомендовані для застосування у всіх державах основні свободи і права людини. Вони розглядаються в усьому цивілізованому світі в якості стандартів, еталонів для створення власних національних документів, наприклад, розділів конституцій про права громадян.

Поняття «свободи» і «права» в цьому документі не тотожні, незважаючи на їх смислову близькість.

Правом людини називають узаконену, забезпечувану державою, можливість що-небудь робити.

Свобода особистості передбачає відсутність обтяжень, обмежень у поведінці, діяльності.

Творці Декларації, яка проголосила загальнолюдський мінімум свобод і прав, спиралися на своє розуміння рівня розвитку цивілізації. Зазначимо, що декларація не вважається юридичною обов’язковим документів, вона несе рекомендаційний характер для держав і народів світу.

Незважаючи на це у даного документа велике практич
не значення. На основі Декларації були розроблені і прийняті юридично обов’язкові договори міжнародного характеру, що стосуються прав громадянина.

Висновок

Специфіка міжнародних договорів, що стосуються основних прав і свобод людини, полягає в їх активній і плідній дії з використанням національного внутрішнього права. Їх важливо втілювати в конкретних нормативно-правових актах країни: законах, кодексах, указах.

Міжнародний захист прав людини в мирний час — це сукупність правових норм, які визначають та закріплюють в договірному режимі норми про права і свободи людини. Також передбачається продумування міжнародних механізмів контролю за їх додержанням, захисту порушення свобод і прав окремого громадянина.

В нашій країні приділяється значна увага додержанню прав і свобод людини, закріплених в Конституції РФ. У разі порушення росіяни мають право на захист своїх інтересів в міжнародних судах.