Мокнуча екзема: причини, симптоми і лікування

Мокнуча екзема є дерматологічним захворюванням, яке здатне розвиватися на тлі імунних порушень. Головними проявами при цьому служать шкірні висипання у вигляді пухирців, що мають серозне вміст. Патологія зазвичай протікає в гострій формі, вражаючи руки і ноги, а в більш важких випадках можливе захоплення і інших областей тіла.

Загальна інформація про патології

На тлі мокнучої екземи розрізняються ознаки еритеми, що проявляються у вигляді почервоніння та набряку шкіри, також спостерігається мокнутие поряд з утворенням кірок. При цьому захворюванні на шкірі формуються висипання з серозною рідиною, по мірі прогресування патології вони засихають або лопаються. При цьому можуть утворюватися точкові ерозії, а також виникає мокнуча поверхня, що дуже часто супроводжується свербежем і всілякими неприємними відчуттями. Подібний стан шкіри створює серйозний ризик інфікування. У міру загоєння на місцях пошкоджень формуються кірки, а шкірні ділянки навколо них вкриваються лусками і починають лущитися. Фото мокнучої екземи показують всю серйозність захворювання.

Ремісія загострення

Для цього захворювання характерний період ремісії і загострення. Патологія здатна і перейти в хронічну форму, на тлі якої шкірний покрив ущільнюється, купуючи червоний відтінок. Заразитися екземою допомогою побутового контакту не можна, так як ця хвороба пов’язана насамперед з внутрішнім порушенням в організмі. У результаті таких порушень імунна система може давати неадекватна відповідь на невинне хімічне, фізичне та інше подразнюючу дію.

Лікування мокнучої екземи проводиться, як правило, комплексне. При цьому використовуються різні зовнішні засоби, починаючи від мазей і закінчуючи примочками. До того ж використовуються імуномодулюючі препарати поряд з гормональною терапією. Результативність лікування при цьому багато в чому залежить від пацієнта, якого слід внести зміни в звичний уклад життя, почавши дотримуватися спеціальної дієти. Не менш важливо уникати будь-якого контакту з подразниками. Як лікувати мокнучу екзему на ногах, цікаво багатьом.

Причини

Причинами розвитку цього захворювання є порушення імунітету, а також неврологічні та ендокринні проблеми. Хворіють цією недугою частіше жінки, що пов’язано з регулярними гормональними змінами. Від цього захворювання страждають переважно люди від двадцяти до п’ятдесяти років.

Мокнуча екзема є полиетіологічним захворюванням, у зв’язку з цим назвати лише одну причину розвитку патології не можна. Найчастіше виникненню хвороби сприяє спадкова схильність поряд з порушеннями ендокринної системи та супутніми патологіями у формі діабету, проблем з щитовидною залозою, захворювань органів травлення і так далі.

Неправильна імунна реакція

Безпосередньо механізм розвитку патології починається з неправильною імунної реакції на зовнішній подразник. В результаті організм починає атакувати власні шкірні покриви, що, в свою чергу, викликає порушення процесів ороговіння. Відбувається розростання глибокого шару епідермісу, крім того, здійснюється вихід рідких фракцій крові в міжклітинні простори.

Стан імунітету у пацієнтів з мокнучої екземою на ногах значно відрізняється від норми. До прикладу, у таких хворих підвищені B-лімфоцити, тоді як Т-лімфоцити присутні в недостатній кількості. Це веде до ослаблення захисних сил, з-за чого організм гірше чинить опір інфекціям. Таким чином, неправильне лікування екземи може призвести до поглиблення наявних хвороб, а мокнучі вогнища на шкірі значно збільшують ризик появи інфекції.

Психоемоційні напруження поряд з посттравматичним стресом, неврозами і перевтомою можуть провокувати загострення мокнучої екземи, так як це захворювання відносять до нервово-алергічних патологій. Відповідно, розмірене і спокійне стан людини допомагає зменшити вираженість негативної симптоматики захворювання, завдяки чому воно набагато швидше лікується.

Види патології

Екзему поділяють на чотири види.

  • Різновид істинної екземи із труднощами піддається лікуванню. Така форма характеризується гострими спалахами, швидко переходять в хронічну стадію. Цей вид зазвичай починається з появи болісної набряклості, після чого шкіра покривається висипом.
  • Себорейний тип провокується порушеннями діяльності сальних залоз, у великій кількості розташованих на волосяних районах тіла, де і виникають висипання. Себорейна екзема здатна вражати лопатки, а також шкіру за вухами.
  • Мікробна екзема формується в районі довго не загоюються ран і травматичних пошкодженнях шкіри. Екзематозні висипання зазвичай вражають краю ранової поверхні, після чого поступово розростаються.
  • Професійна екзема нерідко розвивається у представників таких професій, як прибиральниці, працівники хімічних та інших промислових підприємств. Ці особи в силу своєї професії найчастіше контактують з різними хімічними подразниками. Відмінною особливістю даного виду захворювання служить локалізація на руках.

Які симптоми мокнучої екземи?

Симптоматика

При даній патології на одній ділянці можна помітити всі стадії прояви цього захворювання, починаючи від везикул і закінчуючи точковими ерозіями, мокнучі поверхнею, корочками і лущенням. Коли запальні процеси вщухають, захворювання переходить в хронічну стадію. При цьому нові висипання не з’являються, але зате шкірні покриви починають темніти і товщати, а згодом на ділянці ураження виникають пігментні плями, які згодом самостійно проходять.

Місця локалізації

Будь-які екзематозні висипання зазвичай локалізуються на ногах і руках, а в деяких ситуаціях страждає обличчя і шия. За положенням плям можна зробити висновок про вигляді екземи. Наприклад, професійна екзема завжди вражає тільки шкіру рук і служить наслідком частого контакту з хімічними речовинами.

Екзему необхідно диференціювати від гнійничкові шкірного ураження, для якого характерна поява суцільний мокрій поверхні. На тлі екземи пошкодження, як правило, мають точковий характер з краплями ексудату, що виглядають як роса. Перейдемо до розгляду лікування мокнучої екземи.

Лікування хвороби

Терапевтичні методики лікування екземи включають в себе застосування місцевих препаратів і системних засобів. Враховуючи неврологічну складову захворювання, терапія цієї хвороби не обходиться без седативних ліків, серед яких в основному використовуються препарати на базі рослинної сировини. Допускається до того ж застосування транквілізаторів під суворим наглядом спеціаліста. Першорядною важливістю для корекції неврологічного розладу має нормалізація режиму відпочинку.

Антигістамінні препарати і сорбенти

Серед системних засобів також використовуються антигістамінні медикаменти, що дозволяють прибирати негативний прояв екземи, викликані алергічною реакцією у формі свербежу, набряку, висипу і так далі. Лікувальні заходи спрямовуються на десенсибілізацію організму. При цьому використовуються ентеросорбенти, поглинають токсини і сприяють їх виведенню з організму. Також призначаються ін’єкції тіосульфату натрію і сульфату магнію.

Крім усього іншого, хворим під час загострення мокнучої екземи рекомендують вживати в їжу лише нейтральні продукти, не провокують алергічні реакції. З меню прибираються апельсини разом з лимонами та іншими цитрусовими, а також шоколад, мед та інші потенційні алергени.

Проведення місцевого лікування

Ефективним методом лікування мокнучої екземи вважають примочки з застосуванням в’яжучих засобів. Так, на уражену ділянку шкіри робиться компрес, просочений резорциновым розчином. У лікуванні екземи також застосовується березовий дьоготь поряд з іхтіолової маззю і нафталаном.

Гормональні препарати зовнішнього застосування дають можливість добиватися добрих результатів в невеликі терміни, що істотно полегшує стан хворого. Але застосовувати їх можна лише під контролем лікаря і тільки нетривалими курсами, в іншому випадку велика ймовірність появи ускладнень з боку роботи імунної системи.

Компреси з марганцівкою

На гострих стадіях до уражених ділянок шкіри рекомендується прикладати марлеві компреси зі слабким розчином марганцівки. На тлі загострення мокнучої екземи можна використовувати для примочок трав’яні відвари, огірковий розсіл і інші народні засоби, інакше можуть виникнути подразнення на шкірі. Процедуру проводять у кілька етапів:

  • Складена марля просочується лікувальним розчином і віджимається, після чого прикладається до ділянки з мокнутием. Якщо мокнуча екзема з’явилася на тлі мікробного ураження шкіри, то марлевий компрес потрібно викинути вже після першого застосування.
  • Через десять хвилин компрес знімають і чекають, поки волога шкіра природним шляхом висохне. При цьому не можна стимулювати процес і охолоджувати мокрі ділянки з допомогою вентилятора.
  • Далі робиться ще три компресу з проміжками в п’ятнадцять хвилин.
  • По завершенні процедури шкіру змащують легким кремом або збризкують емульсією, що містить лікувальні компоненти.

Загальний лікувальний курс примочками становить, як правило, три дні. Протягом цього проміжку часу холодні компреси зменшують запальні процеси і витягають зайву вологу з ураженої поверхні.

Як знімати скоринки?

Як тільки захворювання з гострої стадії починає переходити до формування кірочок, основним завданням стає полегшення процедури їх зняття. Робити це руками не можна, вони повинні відмерти природним шляхом. Допустимо застосування кремів з вмістом сечової кислоти, а також можна звернутися до використання таких гелів, як «Гестан» і «Фенистил». Підійдуть для цих цілей і гормональні мазі, що дозволяють зменшувати свербіж і розм’якшувати відмираючих тканина, полегшуючи процес її лущення. Чим лікувати мокнучу екзему, найкраще уточнити у лікаря.

Проведення профілактики

В рамках профілактики даного шкірного захворювання людям рекомендується носити тільки зручне взуття, не здавлюючу ступні. Дуже важливо, щоб вона не ускладнювала кровообіг. Крім цього, слід носити шкарпетки з натуральних та гіпоалергенних матеріалів, не провокують загострення екзематозного висипання. Хворим на екзему потрібно дотримуватися загальні рекомендації щодо дієти і спокійного способу життя, уникати стресів, перегрівань і зайвого навантаження на нервову систему. Не менш важливо дотримуватись певного режиму відпочинку і сну.

Загальні рекомендації

Людям, які хворі на мокнучі екземою, лікарі радять менше контактувати з водою і не допускати намокання ураженої ділянки шкіри. Для таких пацієнтів водні процедури повинні бути обмежені до гігієнічних цілей. Їм слід уникати походів у лазню і інших подібних місць, в яких контакт з водою може поєднуватися з перегріванням організму. Справа в тому, що обидва ці фактори служать тригерами цієї хвороби.

Хворі дерматологічними захворюваннями повинні повністю виключити зі свого раціону потенційні алергени. Не менш важливо намагатися уникати ситуацій, в рамках яких ймовірно зараження вірусами, патогенними мікроорганізмами і так далі. Своєчасно слід проводити лікування таких недуг, як дисбактеріоз та інфекційні захворювання, лямбліоз, піодермія та паразитарні інвазії.

У тому випадку, якщо екзема ускладнена додатковою інфекцією, патологічні процеси можуть ще більше погіршитися, а лікування — затягтися, і тоді неможливо буде обійтися без антибіотиків. Серед гормональних препаратів для лікування мокнучої екземи найчастіше застосовують Преднізолон» і інші кортикостероїди, але використовувати їх тривалими курсами не можна. Безпосередньо після переходу хвороби в хронічну стадію можна приступити до фізіотерапевтичним заходів у вигляді лазеротерапії, кріотерапії, магнітотерапії і так далі.

Мокнуча екзема у кішок і собак

Даним захворюванням в рівній мірі страждають як люди, так і тварини. При цьому недуга може особливо не проявляти себе у домашнього улюбленця, ховаючись під густою шерстю або в складках шкіри.

Ветеринар порадить препарати, які блокують симптоми і залікують рани тварини. Якщо мокнуча екзема, то ефективними будуть підсушуючі кошти. Зволожуючі мазі використовуються при дерматиті. Антибіотики борються з бактеріями, а регенеруючі медикаменти прискорюють загоєння ран. При мокнучій формі екземи додатково призначаються знеболюючі засоби. Новокаїнову блокаду застосовують у крайньому разі на уражену ділянку. Засоби, які знімають свербіж, незамінні при сухій екземі.

Перед використанням будь-яких мазей і присипок для лікування мокнучої екземи у собак і кішок видаляється шерсть навколо рани. Чистота і сухість шкіри – запорука одужання.