Михайло Васильович Нестеров, «Свята Русь»: опис та рік створення картини

Російська імперія була багата на справді неординарних митців, всі вони мали свій неповторний стиль, улюблені жанри і сюжети, які по сей день радують душу російської людини. Однак не всі з них були прославлені як за життя, так і після смерті, що є прикрою несправедливістю. Таким митцем був і М. В. Нестеров — автор багатьох картин, які прославляють могутність Росії і православної віри. Найбільш відомими його творами вважаються «Бачення отрокові Варфоломію», «Тиша», серія робіт, присвячених святому Сергію Радонезькому і «Свята Русь». Саме на останній з них буде сфокусовано увагу в даній статті.

Біографія художника

Батьківщина М. В. Нестерова — невелике містечко Уфа, в якому він народився в 1862 році. Атмосфера його сім’ї була просякнута любов’ю до віри — батьки художника були глибоко релігійними людьми, які і прищепили Михайлу Васильовичу особливе ставлення до всього, що пов’язано з християнством. Вони підтримували інтерес юного творця до живопису і надавали значну підтримку його починань, за що художник був їм дуже вдячний протягом усього життя.

У віці 12 років Михайло Нестеров переїжджає до Москви, щоб вступити там в Московське училище живопису, ліплення і зодчества, а після цього — в Петербурзьку Академію мистецтв. Вчителями, що чинять на нього значний вплив, були кращі художники того часу: В. Р. Перов, П. П. Чистяков, В. М. Прянишников, В. О. Маковський.

У 1883 році в своєму рідному місті під час літніх канікул художник зустрічає свою першу дружину, Марію Мартинову, яка трагічно померла через 3 роки після весілля під час пологів їх дочки. Після цього Михайло Нестеров буде часто писати героїнь своїх робіт за образом покійною коханою. Змирившись з втратою Марії, він одружився вдруге, через майже 20 років після її смерті.

Його серйозна кар’єра як професіонала починає свій розвиток 1885 році, коли він отримує звання вільного художника. Після цього написані Нестеровим картини приносять йому все більше визнання, серед них робота «Пустельник», куплена відомим П. М. Третьяковим. Він також береться за розпис безлічі храмів, черпаючи натхнення з європейських святинь, ця діяльність приносить йому небувале задоволення.

Після Жовтневої революції в житті творця виникають складності — його родина змушена перебратися на Кавказ, де художника наздоганяє хвороба. Останні 26 років Нестерова проходять напружено зважаючи на те, що більшість створюваних ним робіт мають релігійну тематику, а це йде врозріз з ідеологією Рад. Художник помер на 81 році життя і був похований на Новодівичому кладовищі.

Загрузка...

Картина «Свята Русь»

Це одне з найбільш неоднозначних творів художника було представлено світу у 1902 році. Основою, на якій стоїть сюжет цієї картини, є слова Христа з Євангелія: «Прийдіть до Мене всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас». Ця ж фраза вважається неофіційним другою назвою «Святої Русі» Михайла Нестерова.

Це творіння було прихильно прийнято суспільством: багато критиків визнали її суперечить поточним церковним канонам. На адресу картини також були зроблені зауваження про те, що Христос вийшов відстороненим, байдужим. Можливо, це пов’язано тим, що його погляд спрямований у протилежний від приходять до нього людей сторону. Таким чином, загальне враження людей від цієї картини склалося не дуже приємне. Згодом художник зізнається, що прагнув виправити допущені в цій роботі помилки при написанні наступного твору — «На Русі» (відомої також як «Душа народу»), де зобразив Ісуса вже у вигляді ікони.

Про створення твору

Рік написання «Святої Русі» Нестерова ознаменований поступово розгортаються передреволюційними подіями, але незважаючи на це, він сміливо демонструє її на виставці. Перед тим, як почати працювати над твором, він ретельно вивчає місцевість на Соловках в Архангельській області, малюючи численні етюди та начерки. Всі персонажі картини також мають свої прототипи в реальному житті, яких Нестеров малював в цьому ж місці. Винятками є лише образи святих і Христа, взяті з їх канонічних зображень, а також двох жінок зліва на картині, що підтримують хвору, — їх художник написав зі своїх сестри і матері. Об’єднавши всі напрацювання, зібрані протягом довгого часу, Михайло Васильович створює це знаменитий твір.

Сенс, закладений в полотні

Сюжет картини повний символічності. Дія відбувається ніби під час раннього християнства, коли оздоблення церков було дуже простим і їх зовнішності не надавалося таке велике значення. Саме тому церква не займає багато місця на полотні, і з цієї ж причини Христос явився людям посеред лісу, на природі. Прихований сенс картини в тому, що вся російська земля з пишністю її природи і людей, які на ній живуть, є Святою Руссю. Її можна також інтерпретувати як відповідь людям, в чому полягає велич їхньої батьківщини — в чистій православній вірі.

Символічно і те, що покаяння, яким пронизана «Свята Русь» Нестерова, пов’язане з тривогою за майбутнє Росії. Адже картина писалася під час, коли предчувствовались серйозні зміни в країні.

Загрузка...

Опис картини «Свята Русь» Михайла Нестерова

На самому близькому плані картини зображено невеликі рослини — чагарники, маленькі ялини, незміцнілі берези. Навіть у цьому простежується справжнє милування художника природою Росії.

Згідно з сюжетом картини, центром композиції є Христос, святі Сергій Радонезький (праворуч від Христа), Георгій Побідоносець (позаду) і Микола Чудотворець (ліворуч). Ці великомучеників викликають глибоку повагу художника, тому їх присутність у творах художника не випадково. Церква за ними зображена без зайвої химерності — дерев’яна, вкрита товстим шаром снігу з сірими куполами. Виділяючи їй таке невеликий простір на полотні, Нестеров намагається акцентувати увагу глядача в основному на людей і святих.

Центральний план

Люди, які прийшли з покаянням і своїми бідами до Ісуса, є різними — і дворяни, і зовсім юні віруючі хлопчик і дівчинка, і старці, і мандрівники. В ногах у святих стоїть бідний селянин і, ймовірно, лежить хтось близький йому. Селянин просить Христа про зцілення рідної людини. Трохи віддалік стоїть молода дівчина в чорній хустці, чий погляд пройнятий скорботою. Через переважання в її вбранні похмурих кольорів можна припустити, що вона овдовіла і прийшла просити про упокій душі коханого. Праворуч на картині Михайла Нестерова «Свята Русь» зображені дві жінки, які допомагають стояти на ногах хворої дівчини. За всім цим скупченням люду видніються літні сторінки, здаються зовсім не зацікавленими в тому, що відбувається.

Дальній план

На задньому плані твори видніється безмежний простір Святої Русі: високі гори, вкриті густим лісом, широка річка. Всі вкутане снігом і умиротворено мовчить, намагаючись не заважати що відбувається на картині. То могутність природи, яке вклав Нестеров у «Святу Русь», підтверджує припущення про те, що він вважає всю руську землю наділеного особливим даром — всепрощаючою, допомагає і зціляють. Примітно і те, що художник не виділяє пейзаж яскравими квітами, як би трохи забуваючи про нього, але глядач все одно відчуває присутність на полотні безмовного гіганта — природи.

Палітра картини

Як і в багатьох інших своїх творах, художник не прагне зробити кольорову гаму «кричущим», надмірно насиченою. Михайло Васильович як би намагається перевести увагу споглядає на сюжет, щоб той не відволікався на кольори. Основні відтінки «Святої Русі» Нестерова — сірі, блакитні, коричневі. Темних деталей не так багато, домінує складний сіро-блакитний-холодний колір — ним написані хмарне небо, сніг і повітря. Щодо яскраві акценти можна помітити на деталях — хустку сторінки, кошик селянина, одяг Георгія Побідоносця, квіти на одязі дворянки і одяг хворої дівчини.

Незважаючи на гадану з першого погляду холодність твори, воно все ж приковує до себе увагу і утримує його за рахунок наявності безлічі деталей. Глядач мимоволі задумається про те, що прагнув передати художник, і тоді картина грає новими фарбами.

Інші твори Михайла Васильовича

Як згадувалося раніше, «роботою над помилками» після написання «Святої Русі» став твір «Душа народу». В даному творінні зображений хресний хід і виправлено все те, що викликало хвилю обурення у критиків у минулій роботі — це і відсутність Христа в образі людини, і святих, і велика проникливість сюжету. Картина написана в 1916 році, її пейзаж відповідає реальному місцю біля річки Волги. Як і в «Святої Русі», багато її герої написані з реальним людям — серед богоискателей зображені відомі письменники — Соловйов, Толстой і Достоєвський. Примітно, що ці генії слова теж були глибоко віруючими людьми, і з цієї причини художник передумав зображати на ній Максима Горького — його серце було зайнято ідеєю революції, а не віри.

Крім написання пов’язаних з темою православ’я картин, Нестеров захоплено розписує внутрішнє оздоблення храмів. Перша монументальна робота по розпису стін була здійснена в храмі Володимирського собору в Києві. Художника так захопив цей вид мистецтва, що він продовжував працювати в храмах протягом 22 років свого життя.

Далі він розписував палацову церкву Олександра Невського в Грузії, де його рукою було створено понад 50 робіт, після цього — Марфо-Маріїнську обитель, у якій однією з кращих його робіт була «Дорога до Христа», потім Спасо-Преображенський собор і Соловецький монастир. За весь час роботи в церквах Михайло Васильович створив обсяг робіт, непорівнянний з кількістю картин будь-якого іншого монументаліста. Більш того, він почав писати зовсім нові для того часу сюжети — ніхто до нього не малював святих на тлі природи.

Неможливо переоцінити внесок Михайла Нестерова в російське мистецтво. Створюючи самобутні твори, сповнені любові до російської вірі і природи, художник найкращим чином пропагував щиру повагу до неосяжної Батьківщини — Росії.