Найбільші джазові виконавці: рейтинг, досягнення і цікаві факти

Розпочавшись з невеликих оркестрів, грали суміш з європейської музики і африканських ритмів у розважальних закладах Нового Орлеана, джаз виріс до одного з найцікавіших напрямків у музиці. Складний ритм і достаток імпровізацій роблять егонепростой, проте дуже захоплюючою музикою.

Але щоб говорити про найвидатніших джазових виконавців, треба б розповісти про джазі. А як про нього розповідати? Ну, з самого початку.

Історія

З самого початку були негри, привезені як раби в Новий Світ (в основному ми зараз говоримо про території Штатів). У них була унікальна африканська музична культура. По-перше, дуже, дуже велика увага в ній приділялася ритмам – вони були різноманітні, нелинейны і дуже складні. По-друге, музика в Африці нерозривно пов’язана з повсякденним життям: це обов’язковий супровід різних побутових моментів, свят, а частенько і спосіб спілкування. Так саме музика стала одним з об’єднуючих факторів для багатьох чорношкірих рабів.

Джаз склався відразу з декількох відносно паралельно розвивалися жанрів афроамериканської музики. Найголовніший, звичайно, регтайм – танцювальний, синкопованих (сильна доля зміщена), з вільною мелодією. Потім ще блюз – з класичним 12-тактовим блюзовим квадратом і широкими можливостями для імпровізації. Оформився вже на початку XX століття джаз відбив у собі особливості і того, і іншого, і ще багатьох музичних жанрів.

Новоорлеанський джаз, чиказький джаз, диксиленд

Самий ранній, новоорлеанський джаз – це успадкували традиції маршових духових оркестрів ансамблі, що складаються з значною ритм секції (2-3 барабанщика, перкусія, контрабас), різноманітних духових (тромбон, труба, кларнет, корнет), ну, і гітари-скрипки-банджо, як пощастить. Пізніше практично всі відомі джазові виконавці поїхали з Нового Орлеана в Чикаго, де, відточивши свою майстерність, стали засновниками чиказького джазу – самого раннього джазу. Диксиленд – наслідування білошкірих груп своїм чорношкірим товаришам – засновникам жанру. Розмірковуючи про видатних джазових виконавців того часу, не можна не сказати про цілих джазових оркестрах.

Чарльз «Бадді» Болден і його «Регтайм Бенд». Вважаються чи не першим джазовим оркестром новоорлеанського стилю. Записів з їх грою не збереглося, однак фахівці впевнені, що репертуар складався з різних класичних композицій регтайму, блюзу, а також безлічі маршів, вальсів і п’єс з джазовим характером виконання.

Перелічені далі виконавці новоорлеанського джазу не прив’язані до певного оркестру. В різний час вони грали в різних ансамблях, сходячись і розходячись з іншими відомими музикантами.

Фредді Кеппард у списку найвпливовіших джазових музикантів того часу після Бадді Болдена. У Новому Орлеані грав у складі «Олімпія Бенд», в Лос-Анджелесі створив Original Creole Orchestra, в Чикаго (на заході популярності диксиленду) теж не нудьгував і виступав з відомими музикантами свого часу.

Джозеф Кінг» Олівер теж корнетист і великий молодець. У Новому Орлеані встиг пограти у складі п’яти оркестрів, а потім, після того як в 1917 році США вступила в Першу світову і всі розважальні заклади Нового Орлеана позакривали, разом з багатьма іншими музикантами поїхав на північ, в Чикаго.

Сідней Беше – кларнетист і саксофоніст. Грати в ансамблях почав дуже рано і встиг навіть потрапити в «Регтайм» до Бадді Болдену. Відзначився і в чиказьких джазових оркестрах і в більш пізніх свінг-оркестрах, і навіть багато катався по Європі, виступивши в тому числі і в СРСР (1926).

Original Dixieland Jass Band – а ось це вже диксиленд, це вже білі хлопці, які вирушили по стопах чорношкірих орлеанських груп. Відомі тим, що випустили першу в світі граммофонную платівку із записом джазової композиції. Взагалі вони дуже багато зробили саме для популяризації жанру. Кажуть, що саме з цих хлопцями почався той самий «століття джазу». Багато їх речі в майбутньому стали відомими джазовими стандартами.

Страйд

Страйд виник у Нью-Йорку, в районах Манхеттена під час Першої світової війни абсолютно окремо від новоорлеанського джазу. Це фортепіанний стиль, який розвинувся з рэгтайма шляхом ускладнення ритму, а також підвищення віртуозності виконавців.

Джеймс Джонсон – «батько страйда». Його вважають важливою фігурою в переході від рэгтайма до джаз-страйду. Вчився грати На піаніно переважно сам, працював у різних нью-йоркських клубах. Сам написав купу популярних в 20-х мелодій.

Фетс Уоллер – ще один страйд-піаніст, який прославився чи не більше як композитор, ніж як виконавець. Багато його композиції потім перероблялися і виконувалися іншими відомими музикантами. До речі, грав на органі.

Арт Тэйтум – одна з найвідоміших постатей в страйде. Чудовий віртуоз, відрізнявся незвичайною для жанру технікою гри (любив гами і арпеджіо, одним з перших почав загравати з музичними гармоніями і тональностями). Навіть у часи свінгу і біг-бендів звертав на себе (сольного виконавця) увагу. Вплинув на багатьох інших джазових музикантів, нерідко відзначали його надзвичайну майстерність.

Свінг

Найбільша і благодатна область, коли мова заходить про великих джазових виконавців 20 століття. Свінг з’явився у 20-х роках і залишався надзвичайно популярним аж до Другої світової війни. Грали в основному свінг-бенди – здоровенні оркестри складом від десяти чоловік.

Бенні Гудмен – без перебільшення, король свінгу і засновник одного з найвідоміших біг-бендів, мав приголомшливий успіх не тільки в Америці, але і за кордоном. Концерт його оркестру 21 серпня 1935 року в Лос-Анджелесі, який приніс йому зоряну славу, вважається початком ери свінгу.

Дюк Еллінгтон теж лідер власного біг-бенду, а також відомий композитор, автор численних хітів і джазових стандартів, у тому числі знайомої практично кожному композиції Caravan. Співпрацював з багатьма з кращих джазових виконавців того часу, дозволяючи кожному привносити в звучання оркестру свій унікальний стиль, чим створював цікавий і оригінальний «саунд».

Чик Уебб. Саме в його оркестрі починала свою кар’єру одна з найвідоміших джазових співачок Елла Фіцжеральд. Сам Вебб був барабанщиком, і його стиль гри вплинув на багато інші легенди ударних джазу (наприклад, Бадді Річа і Луї Беллсона). Він помер від туберкульозу в 1939 році, не проживши й сорока років.

Гленн Міллер – творець однойменного біг-бенду, в період 1939-1943 років практично не мав собі рівних по популярності. До цього Міллер грав, записувався у складі інших оркестрів, а також створював музику разом з іншими найбільшими джазовими виконавцями свого часу – Бенні Гудменом, Пі Ві Расселом, Джином Крупа та іншими.

Луї Армстронг

Так вийшло, що інтереси цього видатного джазового виконавця виявилися настільки різноманітні, а «стаж» настільки великий, що приписати його однозначно до якогось стилю не представляється можливим. За свою кар’єру Армстронг грав у складі відомих оркестрів, і соло, і в якості керівника власного джаз-бенду. Його манеру гри завжди відрізняла яскрава індивідуальність і нетрадиційні, оригінальні імпровізації.

Джазові співаки і співачки

Окремої глави заслуговують ці хлопці, може бути, не написали власноруч джазових стандартів, однак зробили чимало для розвитку цього напрямку музики. Унікальні тембри, чуттєвість голосу, емоційність виконання – багато чого з цього прийшло ще з афроамериканських «народних» спиричуэлсов і госпелів.

Елла Фіцджеральд – «перша леді джазу», одна з найбільших джазових виконавців всієї епохи цієї музики. Володарка унікального м’якого і «світлого» тембру сопрано, вона могла брати три октави без видимого зусилля. Крім ідеального почуття ритму і інтонації, володіла такою «фішкою», як скет – наслідування голосом музичним інструментам джаз-бенду.

Біллі Холідей – мала незвичайний сиплуватий голос, який надавав особливу чуттєвість манері виконання. Так званий інструментальний тембр її голосу і здатність до ритмічної інтерпретації вдало поєднувалися на сцені зі звучанням джаз-бенду.

Бі-боп

До сорокових років танцювальний і трохи легковажний свінг почав зживати себе, і молоді хлопці, охочі до експериментів, почали розвивати стиль гри, пізніше названий бі-боп. Його відрізняють більш високі вимоги до майстерності музикантів, швидкий темп гри, складні імпровізації і, взагалі, «інтелектуальність» стилю порівняно зі свінгом.

Діззі Гіллеспі – один із засновників бі-бопу. Спочатку грав на трубі в багатьох популярних свінгових оркестрах, але потім відмежувався, зібрав власну комбо – невеликий ансамбль – і почав просувати бі-боп, що у нього виходило просто чудово, почасти завдяки ексцентричній манері поведінки. Майстерно обіграв класичні джазові теми з надзвичайною віртуозністю.

Чарлі Паркер – також основоположник бі-бопу. У складі молодих прихильників цього напряму буквально перевернув з ніг на голову весь традиційний джаз. Бі-боперы поклали початок модерн-джазу. Паркер також зіграв велику роль у становленні афро-кубинського джазу. Незважаючи на всі успіхи, музикант страждав важкою героїновою залежністю, від якої згодом і помер у віці 35 років.

Ф’южн

З’явився в шістдесятих і справді є сплавом (переклад fusion з англійської) найрізноманітніших музичних жанрів: рока, попа, соулу та фанку. У порівнянні з іншими стилями джазу може здатися досить «опопсевшим» – ф’южн втратив характерний свінговий біт, однак залишив за собою імпровізацію і упор на обігрування певної мелодії (стандарту).

The Tony Williams Lifetime – група, що випустила в 1969 році альбом, який нині вважається класикою ф’южн. На хвилі популярності рок-музики в своїх записах вони використовували електрогітару, бас-гітару (класичні інструменти саме рок-груп), а також електричне фортепіано, створюючи характерне важке звучання в поєднанні з типово джазовим характером.

Майлз Девіс – разностроннейший музикант, заслужено один з найбільших джазових виконавців. Крім джаз-року він захоплювався ще купою стилів, але і тут встиг створити безліч класичних композицій, визначили його звучання на кілька років.

Неосвинг

Це спроба відродження старих добрих свінг-бендів початку XX століття. Зберігаючи загальний настрій і характер виконання класичного джазу, неосвинг-групи відійшли від імпровізації. Вони не соромляться сучасного набору музичних інструментів і по структурі їх композиції куди більше нагадують сучасну музику. В сухому залишку маємо оригінальну стилізацію старого, набагато більш доступну вухам незнайомого з джазом слухача.

Ще серед цікавих виконавців можна назвати Big Bad Voodoo Daddy, Royal Crown Revue (звучить у фільмі «Маска»), Squirrel Nut Zippers і Diablo Swing Orchestra, оригінально змішали свінг з металом.

Боса-нова

Незвичайна суміш джазу і ритмів латиноамериканської самби. Зародився, очевидно, в Бразилії і придбав велику популярність у всьому світі. Засновниками стилю вважаються Жуан та Аструд Жілберту, Антоніу Карлос Жобім, а також саксофоніст Стен Гетц.

Списки кращих

У статті було розказано про знакових музикантів, які відіграли значну роль у становленні джазу. Однак відомих джазменів незрівнянно більше, і розповісти про всіх відразу не представляється можливим. Тим не менш в список кращих джазових виконавців обов’язково повинні ввійти:

  • Чарльз Мінгус;
  • Джон Колтрейн;
  • Мері Лу Вільямс;
  • Хербі Хенкок;
  • Нет Кінг Коул;
  • Майлз Девіс;
  • Кіт Джарретт;
  • Курт Еллінг;
  • Телоніус Монк;
  • Уінтон Марсаліс.

Причому це і музиканти, і співаки, і навіть ті, хто більше відомий як композитор. Кожен з них володіє яскравою індивідуальністю і довгої творчою кар’єрою. Хоча, як можна помітити, обрані в основному люди «шістдесятих», які виступали значну частину всього XX століття, а деякі з них і XXI.