Не вкради: заповідь Ісуса Христа. 10 Заповідей: історія їх виникнення, поняття, значення та покарання за гріхи

Так дивно, ми закликаємо Бога, просимо від Нього допомоги і заступництва. А що ми знаємо про бога і про Його закони? В кращому разі історію про те, як Бог створив землю, а потім послав у світ Сина Свого. Сина розп’яли, Він воскрес і знову повернувся до Батька, на небо. Це дуже коротко і перебільшено, звичайно.

А чи знаємо ми Заповіді Божі? Якщо так — це відмінно. Якщо ні — давайте вивчати і запам’ятовувати.

Історія виникнення

10 заповідей були дані Мойсею самим Ісусом Христом. Як це сталося? Даний історичний момент описаний в Біблії. Якщо дуже коротко говорити про нього, то справа була на Сіоні. Сіон перебував у вогні і димі, гримів грім, виблискували блискавки. І в цій стихії раптом явно пролунав голос Божий, вимовляє заповіді. А потім Бог накреслив дані Їм заповіді на двох скрижалях і передав їх Мойсеєві. Мойсей був на горі 40 днів, а коли спустився до народу, побачив, що ті забули про Бога. Люди танцювали і веселилися, скакали навколо золотого тільця. Від такого видовища Мойсей прийшов в лють. Він розбив скрижалі із заповідями. І тільки після того, як народ приніс покаяння, Бог наказав Мойсеєві зробити нові скрижалі і принести Йому для повторного написання заповідей.

Далі будуть наведені всі 10 заповідей. Для більш доступного розуміння вони наводяться на простому і короткому мовою. Крім першої, мабуть.

Перша заповідь

Ми знаємо заповідь «не вкради». Але вона не є першою за рахунком. Яка ж перша?

«Я Господь, Бог твій… Нехай не буде в тебе інших Богів перед лицем Моїм».

Бог єдиний. В Ньому вся мудрість. В Ньому — життя. Крім Нього, немає інших Богів. З волі Божої світить сонце, йде дощ і піднімається вітер. З волі Його росте трава, повзають мурахи, співають птахи. З волі Його є ми. Ми здорові, можемо ходити, говоримо, думаємо, дихаємо, — все це завдяки Богу. Тільки Він вправі розпоряджатися нашим життям, бо і є життя.

Господь дає кожному стільки, скільки потрібно. Він не дасть хреста вище людських можливостей. Все, що ми маємо, дав нам Бог. І Він же вправі забрати Свої дари, коли вважатиме за потрібне.

Друга заповідь

Думаєте, що це заповідь «не вкради»? Немає. Друга заповідь, якщо коротко говорити про неї, свідчить: «Не сотвори собі кумира».

Є тільки один кумир — це Господь. Творець неба і землі. Все інше — це Його творіння. Не можна обожнювати творіння замість Творця.

Господь піклується про нас завжди. Вже те, що Він дозволив кожному жителеві землі народитися, побачити світ, створений Богом, хіба не привід для подяки та прославлення? Але що ми робимо, замість того щоб принести подяку Богові?Нарікаємо на Його промисел про нас. Або думаємо, що допомогти нам можуть люди. Якщо ми вважаємо, що наш Творець не здатний допомогти, то невже творіння — люди — сильніше Бога? Вони можуть вирішити ту проблему, яку, як нам здається, не здатний вирішити Творець світу? Навряд чи. Богові під силу все, і сподіватися на Його допомогу, просити про неї може кожен.

Створити собі кумира на землі, поклонятися людині чи ідолу — гріх і велика дурість. А ще страшніше і абсурдніше поклонятися тому, що людина створив сам. Наприклад, якийсь багач сколотив капітал. Він це зробив, тому що Бог дозволив. І починає такий володар капіталу гордовито піднімати ніс, трястися над своїми грошима, поклонятися їм, ніби божеству. Не безглуздо? Вважати ідолом те, що завтра може знецінитися відразу. І це замість того, щоб подякувати Богові.

Третя заповідь

Заповідь Христа «не вкради», вже не третя? Ні, поки до неї ми не дісталися. Третя заповідь така: «Не призивай ім’я Господа твого всує». Тобто не призивай ім’я Господа без благоговіння і трепету. Не вимовляй його, як порожні та буденні слова.

Уявіть, що людина знаходиться на роботі. І тут його називають по імені. Людина відривається від своєї діяльності і звертає увагу на окликнувшего. Але той стоїть і мовчить. Людина знову починає свою роботу і знову чує, як його кличе той же окликнувший. Він знову відривається від справ, відчуваючи внутрішнє роздратування. І у відповідь — тиша. Все повторюється втретє, і тут людина, яку постійно відривають від справи просто так, навряд чи стримає своє роздратування.

А яке Богу, у якого сотні справ? І він відволікається від них, звертаючи увагу на зве. А той мовчить. І Бог не дратується, на відміну від людини. Тому не потрібно смикати Спасителя марно, у Нього вистачає справ.

Четверта заповідь

Яка заповідь «не вкради»? Четверта? Ні, четверта заповідь говорить: «Шість днів працюй, а сьомий — віддай Богові».

Що це означає, як зрозуміти? Праця є обов’язковим, без нього людина не може повноцінно жити. Крім того, ледарство є мати всіх пороків. Наші органи, наприклад, працюють постійно. Чому б нам не змусити себе працювати руками або працювати розумово? Шість днів на тиждень йдуть на працю. А сьомий день — день відпочинку. Не дозвільного лежання в ліжку за переглядом телевізійних передач, не розважальних заходів, найчастіше перетворюються в «смакота і пияцтво», а відпочинку з Богом.

Сходити в храм на літургію, сповідатися і причаститися. Повернувшись додому, подякувати Богові, прочитавши відповідні молитви. Час, що залишився, читати про Бога, молитися Йому своїми словами, подивитися хороший духовний фільм. Увечері, перед сном, знову подякувати Господа від усієї душі. А вранці приступати до праці.

П’ята заповідь

Заповідь з Біблії «не вкради», яка вона за рахунком? Вже зовсім скоро ми дійдемо до неї. А зараз настала пора згадати не менш важливу. «Шануй батьків своїх».

Мама — перше слово, головне слово в нашій долі. В першій сходинці дитячої пісеньки відображена вся життєва суть. Мама виношує дитину, зазнаючи всі недоліки свого становища. Мама народжує малюка, страждаючи від болю. Мама не спить ночами, знаючи, що її дитина абсолютно безпорадний. І більшу частину життя вона поруч зі своїм сином або дочкою. Так само як і тато.

Діти виростають, їм вже не цікаві батьківські настанови. Підліток починає огризатися у відповідь на добрі поради чи настанови. Молодий чоловік або юна дівчина самі знають, як їм поступити. І тікають з дому, не чуючи своїх батьків. Прагнуть випурхнути в життя, а що там мама й тато? Вони нічого не розуміють у житті сучасної молоді.

Стрімко тікаючи з батьківського дому, відповідаючи самим близьким людям грубістю і часом хамством, ми забуваємо, що вони робили для нас. Мама і тато були поруч і дбали про свою дитину, коли той був ще зовсім огидним для чужих людей. Батьки дають нам всі, починаючи з життя.

Мати і батько здатні прийняти смерть замість свого чада, померти за нього. А ми здатні принести себе в жертву заради того, щоб зберегти життя найріднішим людям? Однак ми можемо виконувати заповідь Божу і прагнути захистити наших мам і тат від болю, заподіюваного нами. Від приниження в їх адресу, від того, щоб показати неповагу до батьків.

Шоста заповідь

Заповіді «не вкради», «не убий»: які вони за рахунком? «Не убий» — це і є шоста заповідь.

Хто Творець світу цього? Хто вдихнув життя у кожної людини? Господь Бог. Хтось здивується і скаже, що ми народилися від людей. Швидше, було б правильним сказати, що ми народилися через людей. Господь дозволив нам прийти у цей світ, пославши нашим батькам. Життя може дати тільки Бог. А люди, на жаль, навчилися відбирати її у своїх сестер і братів у Христі.

Батьки вбивають своїх дітей, коли ті знаходяться в утробі. Це бридко перед Богом. Людина не має права позбавити життя, тому що він не дає її.

Є така притча. Жили-були по сусідству двоє чоловіків. І ось один з них спокусився на багатство іншого. Пробрався вночі в його будинок, відсік голову сусідові, а гроші забрав. Виходить з хати, а назустріч йому сусід убитий йде. І голова в нього не власна, а вбивці. Злякався останній, кинувся геть з двору. Йде по вулиці і бачить знову убієнного сусіда.

Повернувшись додому і абияк переживши залишок ночі, вбивця вирішив позбутися від крадених грошей, сподіваючись на те, що вбитий сусід перестане йому ввижатися. Викинув гроші в річку. Але привид продовжував переслідувати свого вбивцю. Не витримав той, з’явився до представників влади і повинився у скоєному гріху.

Засудили вбивцю, посадили у в’язницю. Але і там не було йому спокою, вбитий продовжував переслідувати його. Тоді став цей чоловік просити молитов за нього у старого священика, який невідомо як опинився у в’язниці. Просив причастити його. Священик сказав, що потрібно спочатку покаятися. Вбивця здивувався, адже він покаявся у своєму злочині. На що старенький священик заперечив, вказавши йому на те, що життя вбитого сусіда і життя вбивці були схожими. І убивши його, сусід, що залишився в живих, як би вбив себе. Про що і свідчить привид з його головою.

Визнав це вбивця, причастився і став проводити в молитві ночі. Привид з тієї пори перестав турбувати розкаявся грішника.

Чи пробачить Бог такий гріх? Цей гріх волає про помсту до неба. Тут дуже складне питання. При належному і щирому покаянні Господь бачить наші серця.

Сьома заповідь

«Не убий», «не вкради» — з 10 заповідей Божих. І якщо про першу ми згадали вище, то коли ж дійдемо до другої? Ще трохи, ще трохи терпіння.

Поки ж поговоримо про заповіді «не чини перелюбу». Що це означає? Не чини перелюбу, тобто не май відносин з жінкою або чоловіком. Точніше, позашлюбних відносин.

Все будується на шлюб. А те, що зараз відбувається в нашому суспільстві, особливо серед молоді — не що інше, як блуд. Безладні статеві зв’язки — пряме порушення 7-ої заповіді. Що може дати таке покоління? Тільки ще більш недолуге покоління. Не народяться від гнилого утроби хороші діти.

Це як у тварин. Є різні собаки: інша не підпустить до себе пса навіть під час полювання, коли настає пора для в’язки. А інша відсуває хвіст перед представниками чоловічої собачого статі навіть тоді, коли у неї немає тічки. І як би це дивно не звучало, але цуценята — самки, отримані від такої суки, ведуть себе надалі, як і мати.

Те ж саме можна віднести до людей. Генетику ніхто не відміняв. І якщо дівчина — майбутня дружина і мати — веде себе з юності кепсько, як буде вести себе доньку від такої матері?

Блуд — мерзота перед Богом. Він сказав: «плодіться і розмножуйтеся», але не «вступайте в безладні статеві зв’язки заради задоволення». Різниця відчутна, вірно?

Восьма заповідь

«Не вкради» — 8 заповідь, нарешті ми дісталися до неї.

У людини є право на власність. Нехай на дрібну і дріб’язкову, з точки зору ближнього, але це його річ. І він має право володіти їй. Коли хтось претендує на майно іншого, то ображає власника речі, тим самим показуючи йому неповагу.

Знову ж, є дуже показова притча на цей рахунок. Дуже наочне тлумачення заповіді «не вкради».

Один чоловік займався торгівлею. І завжди обважував своїх покупців. За рахунок цього розбагатів. Але в будинку у торговця було не все гладко. Діти постійно хворіли, і доводилося витрачати гроші на дорогих лікарів. Чим більше обважував покупців ця людина, тим дорожче ставало лікування його дітей.

Як-то раз він сидів у своїй лавці і думав про власних дітей. У цей момент їй здалося, що Небеса відкрилися. Він побачив ваги, а поруч з ними — ангелів. Коли стали відміряти здоров’я дітям торговця, то ангели клали його на ваги менше, ніж було гир. Розгнівався чоловік на ангелів Божих, хотів навіть крикнути на них. Але ангели випередили нечесного торговця:

— Що ти сердишся? Правильна міра. Ти недодаешь своїм покупцям, а ми недодаємо твоїм дітям. Тим самим відбувається правда Божа.

Гірко стало торговцю. Щиро покаявся у своєму обмані. І з тих пір при розрахунку з покупцями клав на ваги трохи більше покладеного. Діти пішли на поправку.

Скрізь має бути рівноправність. Якщо ми крадемо, щось Бог забирає від нас.

Поняття «не вкради» таке: не бери чужого, нехай навіть у дрібниці. Інакше ризикуєш втратити значно більше, ніж придбаєш.

Дев’ята

«Не вкради», «не обмани», «не убий» — ці заповіді є дуже важливим законом на життєвому шляху кожної людини. А яка дев’ята заповідь? Не вимовляй помилкового свідчення на ближнього. Тобто не обмовляй іншої людини.

Коли ми брешемо щодо себе, ми це знаємо. А коли ми клевещем на іншої людини, він може і не знати про це. І вся грязь наклепу, вся мерзота залишається на нас. Це по-перше. По-друге, Бог є Свідком цього наклепу. І одного разу правда вийде назовні, зганьбивши і викривши наклепника.

Звернемося до притчі на цей рахунок.

В одному селі жили два сусіди: Цибулі та Ілля. Лука не любив Іллю, бо той був працьовитою людиною. Сам же Лука — ледар і гіркий п’яниця. І ось одного разу заманулося йому обмовити працьовитого сусіда. Пішов Лука в суд і приніс неправдиві відомості про те, що нібито Ілля царя паплюжить.

На суді Ілля захищався, як міг. Але бачачи, що все це марно, обернувся до сусіда і сказав йому, що Бог відкриє його брехню проти сусіда.

Іллю уклали в темницю. А Лука повернувся додому. І що ж він побачив? Його старенький батько впав у багаття і спалила собі обличчя. У жаху Лука згадав слова Іллі. Кинувся до суддів і зізнався у своєму злочині. Так поніс наклепник два покарання: від Бога і від суду, бо Іллю відпустили, а брехливого Луку уклали в темницю.

Десята заповідь

Ми розібрали майже всі заповіді Біблії: «не вкради», «не убий», «шануй батьків своїх». Що свідчить остання? «Не пожадай того, що є в твого ближнього».

Бажання є насіння гріха. Якщо ми уважно прочитаємо попередні дев’ять заповідей і цю останню, то побачимо, що вони відрізняються. В чому? У тому, що у всіх дев’яти заповідей Бог запобігає гріховні вчинки людини. А тут дивиться в корінь гріха, не дає людині згрішити в помислах.

З грішних думок і виростають грішні справи. Так, якщо чоловік подивився з пожадливістю на дружину свого сусіда сьогодні, то цілком можливо, що завтра він стане думати, як привернути її увагу. Післязавтра зробить це. Потім вступить з нею в блудну зв’язок. А потім — розіб’є сім’ю сусіда.

Наповнене поганими бажаннями серце — джерело гріха. Бо, як говорилося вище, бажання — насіння гріха. Потрібно утримуватися від заздрості, не допускати у свій розум таких помислів. Це буде дотримання останньої заповіді Господньої.

Резюмуємо

Ми розібрали заповіді «не вкради», «не сотвори собі кумира», «не убий». Загалом, всі десять заповідей, даних Мойсею самим Богом. Згадаймо ще раз, про що вони говорять:

  • «Я Господь, Бог твій». У людини не повинно бути інших Богів, крім Творця нашого.

  • Не сотвори себе кумира. Кумир один, Він може все. Не повинно людям шукати собі кумира серед людей.

  • Не призивай ім’я Господа свого марно.

  • Шість днів працюй, а сьомий віддай Богові.

  • Шануй батьків своїх.

  • Не вбивай.

  • Не чини перелюбу. Тобто не вступай у гріх блуду.

  • Не вкради.

  • Не свідкуй неправдиво проти ближнього.

  • Не бажай нічого, що є в твого сусіда.

  • Яка по рахунку заповідь «не вкради»? Вона одна з найвідоміших навіть в сучасному світі. Нагадуємо, що вона — восьма за рахунком.

    Висновок

    Заповіді Божі — це закон, даний людям. Ми боїмося порушити закон людський, побоюючись покарання та кримінальної відповідальності. І з легкістю порушуємо закон Божий, абсолютно не боячись Його покарання. А воно набагато страшніша й важча, ніж отримане від людей.