Нервові діти: можливі причини, симптоми, методи лікування та поради психологів

Діти в тій чи іншій мірі є непередбачуваними навіть для своїх батьків. Іноді здається, що малюк просто некерований і істеричний. Однак що послужило поштовхом для цього — захворювання центральної нервової системи дитини, розлади психоемоційного характеру або ж просто бажання маніпулювати?

Хвороба або особливості характеру?

Якщо дитина дуже нервовий, то це може відбиватися на якості життя як його самого, так і оточуючих людей. Під цим терміном звичайно розуміють плаксивість, збудливість, проблеми зі сном, непослух, дратівливість, істеричність. З нервовими дітьми дуже складно йти на контакт, так як на будь-яке зауваження або пропозицію такий малюк реагує бурхливими істериками і протестами. Психологічна практика показує, що більшість проблем криється у неправильному вихованні ще в ранньому дитинстві.

Неслухняні і нервові діти — це настільки переплетені поняття, що іноді без допомоги кваліфікованих фахівців буває складно зрозуміти суть проблеми. Серед найбільш поширених причин неслухняності дітей можна виділити наступні:

  • Бажання привернути до себе увагу. Цим страждають діти, які в якійсь мірі обділені батьківським теплом і ласкою. Дитина зауважує, що під час здійснення ним яких-небудь негативних дій він отримує відсутні батьківські емоції, чим і користується надалі.
  • Бажання звільнитися від безлічі обмежень, встановлених батьками. Це стосується тих дітей, які щодня піддаються строгому контролю.
  • Помста. Діти, починаючи з самого молодшого віку можуть мстити, причому часто роблячи це несвідомо. Така поведінка може бути реакцією на розлучення батьків, несправедливе покарання, невиконання обіцянок.
  • Лише на останньому місці знаходяться розлади нервової системи дитини.

    Дитячі неврози

    Психіка маленької дитини дуже тендітна і схильна до впливу ззовні. На тлі численних заборон, стресових ситуацій та браку уваги можуть сформуватися неврози. Це нервово-психічний розлад, що характеризується появою незвичайних психосоматичних і поведінкових симптомів. Часто діти бувають нервовими саме з причини виникнення неврозів.

    Піком розвитку патологічного стану вважається вік 5-6 років, коли дитина починає вести себе неадекватно. У деяких випадках неврози проявляються вже в 2-3-річному віці.

    Причин неврозів

    Психологи виділяють такі передумови для розвитку патологічного стану:

    • травмують психіку ситуації (алкогольна або наркотична залежність когось із батьків, розлучення, застосування тілесних покарань до дитини, конфліктні ситуації з однолітками, адаптація до дитячого саду або школі);
    • сильний переляк;
    • негативна атмосфера між батьками;
    • народження в родині ще однієї дитини.

    Також нервовим дитина 2 або більше років може стати смерть кого-небудь з родичів, попадання в автомобільну аварію.

    Симптоми психічного розладу

    Першими ознаками порушень в роботі нервової системи дитини можна вважати наступні прояви:

    • виникнення страхів і тривожних станів;
    • безсоння і спонтанні переривання сну серед ночі;
    • неспокійний стан;
    • небажання спілкуватися з іншими дітьми, замкнутість у собі;
    • покашлювання, яке не проходить протягом тривалого проміжку часу;
    • нетримання сечі і калу, особливо в період сну;
    • заїкання;
    • поява нав’язливих рухів.

    Уважні батьки обов’язково помітять у поведінці малюка якісь зміни. Це може бути надмірна агресивність як по відношенню до іншим дітям, так і дорослим, дратівливість, гіперзбудливість. Всі ці прояви дають привід для звернення до медиків, так як пускання ситуації на самоплив може обернутися негативними наслідками у майбутньому як для батьків, так і для дитини.

    Лікування неврозів

    Терапія при патологічному стані нервової системи підбирається комплексно. Важливо пройти повне обстеження з психологом, неврологом та іншими суміжними фахівцями. На сьогоднішній день існують такі методики лікування неврозів:

  • Психотерапія спрямована на вирішення соціальних проблем, із-за яких міг виникнути невроз. Сеанси можуть проходити як з батьками, так і з дитиною наодинці. Психотерапевт для лікування використовують наступні прийоми: індивідуальне лікування, сімейний сеанс, арт-терапія, застосування гіпнозу, групові заняття з дітьми для поліпшення їх соціалізації.
  • Медикаментозна терапія включає в себе фітопрепарати з заспокійливою дією, вітамінні комплекси, антидепресанти, транквілізатори, ноотропні медикаменти. Лікування підбирається на основі встановленої тяжкості перебігу патологічного процесу.
  • Народні засоби, які покликані заспокоїти нервову систему дитини — настої валеріани, меліси, пустирника.
  • В якості додаткової терапії може бути використано спілкування з тваринами — дельфінами, кіньми, собаками.

    Нервові тики

    На жаль, психологічні проблеми не закінчуються на неврозах. Лікарі зазначають, що кожен нервовий дитина від 3-х до 18 років може бути таким через тиків. Є дані, що практично кожна п’ята дитина відчував подібні явища. Для зручності фахівці розділили різновиди нервових тиків на 3 групи:

  • Моторні — прикусування губ, блазнювання, мимовільні посмикування головою або кінцівками.
  • Вокальні — дитина при цьому видає нетипові звуки (покашлювання, підвивання, сопіння, кректання).
  • Ритуальні дії полягають у почесывании голови, посмикуванні волосся, стискивании щелеп.
  • По ступені виразності зустрічаються локальні (задіяна одна група м’язів) і змішані (нервові тики декількох типів відразу).

    Причини виникнення нервових тиків

    Фахівці розрізняють первинні і вторинні патологічні стани. Перша група пов’язана з такими факторами:

    • недолік в організмі таких важливих мікроелементів, як магній і кальцій;
    • емоційні потрясіння — стресові ситуації, суворі покарання від батьків, переляк, брак любові і ласки;
    • навантаження на центральну нервову систему, які виникають через вживання великої кількості чаю, кави, енергетичних напоїв. Найчастіше цим страждають підлітки від 12 до 18 років;
    • перевтома на тлі великих навчальних навантажень, тривале користування комп’ютером, перегляд телевізора;
    • несприятлива спадковість.

    Вторинні нервові тики можуть розвиватися на тлі серйозних захворювань, таких як:

    • синдром Туретта;
    • енцефаліт;
    • черепно-мозкові травми як закритого (струс мозку), так і відкритого типу;
    • пухлина головного мозку;
    • вроджені захворювання нервової системи.

    Найчастіше нервові тики проявляються в період неспання дитини, в той час як сон можна назвати відносно спокійним.

    Терапія при нервовому тику

    Стан потребує медичної допомоги в наступних випадках:

    • нервовий тик не пройшов самостійно протягом місяця;
    • патологія завдає малюкові які-небудь незручності;
    • сильна вираженість симптомів або сукупність декількох різновидів тиків.

    У більшості випадків лікування нервових тиків у дітей легко піддається лікуванню, якщо їх причини були пов’язані з психосоматикой. У більш важких випадках проблема може залишитися назавжди.

    Терапія при нервовому тику психологічного типу призначається аналогічна лікування неврозів. Необхідно підібрати комплекс заспокійливих медикаментів, а також провести декілька сеансів з кваліфікованим психотерапевтом. У деяких випадках достатньо народного лікування у вигляді заспокійливих настоянок валеріани, меліси, пустирника або ароматерапії допомогою ванн з ефірними маслами лаванди, м’яти.

    Лікування вторинних тиків, до яких призвели травми або захворювання, необхідно починати тільки під наглядом лікаря, який виявить щирий діагноз і призначить грамотну терапію.

    Правила поведінки для батьків

    Нервовими діти найчастіше бувають саме з вини власних матерів і батьків. Психологи радять, щоб позбутися від проблем необхідно не тільки показати малюка фахівця, але і переглянути власну модель поведінки:

  • Важливо згладжувати утворюються в ході виховання конфлікти.
  • Не варто вимагати від дитини однакової любові до всіх родичів. Часті питання на тему, кого більше любить малюк здатні стати причиною нервозності.
  • При розлученні слід створити максимально комфортні умови для малюка, в яких він не буде відчувати себе винуватим чи обділеним.
  • Не слід потурати всім примхам, інакше дитина буде використовувати маніпулювання як єдину модель поведінки у спробах домогтися своєї мети.
  • Слід переглянути покарання для дитини і, можливо, пом’якшити їх, якщо вони були надто суворі. Також покарання повинні здійснюватися наодинці з дитиною, без сторонніх очей.
  • Психіку дитини потрібно завчасно підготувати до появи ще одного члена сім’ї. Малюк повинен зрозуміти, що з народженням братика або сестрички його не стануть менше любити.
  • В спілкуванні потрібно намагатися бути з дітьми на рівних. Не потрібно намагатися принижувати або ображати їх.
  • Слід враховувати розумові та фізичні можливості дитини і не вимагати від нього нездійсненних дій.
  • Крім того, важливо не показувати при дітях власні негативні емоції, так як малюки можуть перейняти цю модель поведінки.

    Режим дня і харчування

    Нервова дитина 3 і більше років, повинен мати особливий добовий ритм. Психологи дають з цього приводу кілька важливих рекомендацій:

    • при заняттях, які вимагають розумової активності, необхідно робити перерви на 15 хвилин кожні 20 хвилин;
    • харчування повинне бути максимально збалансованим для заповнення нестачі у вітамінах і мікроелементах;
    • слід виключити з раціону такі напої, як какао, кава, міцний чай — вони збуджують нервову систему.

    Необхідно багато часу приділяти физиопроцедурам, таким як загартовування. Однак робити це слід під наглядом дитячого лікаря-педіатра.

    Вікові особливості

    Лікування нервового дитини не завжди необхідно, так як це можуть бути особливості розвитку:

  • До 3-річного віку нервозність обумовлюється вродженими особливостями поведінки. Погіршувати ситуацію може народження наступної дитини, якщо старшому ще не виповнилося 3 років.
  • Від 3 до 4 років діти починають цікавитися навколишнім світом, і якщо малюк отримує тільки ультимативні установки «можна» і «не можна» без пояснень, то це може викликати агресію.
  • Від 5 до 7 років необхідно стимулювати прагнення дитини до пізнання, проте його не можна примушувати до чого-небудь.
  • Від 8 до 10 років формується свідомість, як частини суспільства, тому негативна поведінка може бути наслідком неправильно обраних ідеалів на основі шкільного впливу.
  • Від 10 до 16 років спостерігаються гормональні перебудови, які виражаються в поведінці як протест і бажання виділитися. У цей період треба особливо коректно згладжувати конфліктні ситуації.
  • Батьки повинні «рости» разом з власною дитиною, враховувати його особливості і спілкуватися з ним на рівних з самого дитинства. Тільки таким чином можна зберегти довірчі відносини і спокій у родині.

    Корисні поради

    Нервова дитина в рік і пізніше може принести чимало клопоту, тому іноді простіше запобігти розвитку психічних розладів, ніж лікувати їх. Психологи дають кілька рекомендацій з цього приводу:

    • незалежно від ситуації, необхідно дотримуватися спокій, так як нервозність матері передається і дитині, особливо це стосується дітей молодшого віку;
    • важливо навчити сина чи дочку вибачатися за проступки, проте так само важливо просити вибачення і у малюка;
    • для виховання спокійного потомства необхідно запастися терпінням;
    • потрібно показувати позитивний приклад власними діями;
    • не слід ставити інтереси дитини понад усе;
    • важливо давати дитині право вибору.

    Крім того, діти будь-якого віку гостро потребують опіки і любові своїх батьків.

    Висновок

    Нервозність дітей найчастіше пов’язана з помилками в їх вихованні або зовнішніми чинниками. Такі ситуації легко виправити лише підкоригувавши свою власну поведінку по відношенню до малюка. Однак при виявленні серйозних психічних патологій не потрібно ігнорувати їх лікування, так як це може обернутися серйозними проблемами в майбутньому.