Нетримання калу в медицині позначають терміном «енкопрез». Мова йде про мимовільне спорожнення кишечника з виходом фекалій з анального отвору. Хворі, які страждають від нетримання калу, не здатні усвідомлено керувати і контролювати процес дефекації. Дана проблема може торкнутися кожного, незалежно від віку, статевої приналежності та статусу в суспільстві. Незважаючи на те що енкопрез не небезпечний для життя людини, це патологічне явище негативно позначається на її якості, впливаючи не тільки на фізичне здоров’я, але і торкаючись психоемоційну бік: пацієнти з такою патологією нерідко стають ізгоями в соціумі.
Фізіологічні особливості
Згідно зі статистикою, енкопрезом найчастіше страждають діти (переважно хлопчики) до 7 років. Серед дорослих проблема діагностується у 5 % пацієнтів, що мають в анамнезі патології заднього проходу. Нерідко енкопрез виникає у жінок. Причиною нетримання калу в переважному числі випадків стають важкі пологи.
Здатність керувати природними процесами дефекації може пригнічуватися з віком: захворювання розвивається на тлі дистрофічних процесів, викликаних неминучим старінням організму. Так, наприклад, нетримання калу у літніх осіб з’являється набагато частіше, ніж у чоловіків і жінок зрілого віку.
Як про самостійне захворювання, про энкопрезе говорять тільки при наявності внутрішньоутробних аномалій формування органів малого тазу. Якщо ж ні про які вроджених відхилень мова не йде, тоді нездатність контролювати позиви до дефекації – не що інше, як ознака порушень, мають фізіологічну або неврогенного природу. У ряді випадків проблема поєднується з нетриманням сечі.
Завдяки роботі природного механізму перистальтики кишечнику здорової людини виробляє регулярні випорожнення. Весь процес просування харчових продуктів, які при проходженні через нижні відділи накопичуються в калові маси оформлені, здійснюється за рахунок функціонування ВНС та рецепторів прямої кишки. Цей відділ ШКТ складається з верхнього і дистального проміжків (від сигмовидної кишки до ануса).
Сама по собі дефекація є частково довільним актом. Контроль над випорожненням кишечника здійснює «центр дефекації», який є в довгастому мозку. Завдяки низхідного впливу мозкових імпульсів на спинальний відділ попереково-крижового сегмента акт випорожнення відбувається усвідомлено. В кінцевому підсумку зовнішній сфінктер розслаблюється, а черевні м’язи і діафрагма починають скорочуватися. У нормі людина здатна самостійно управляти дефекацією в тих ситуаціях, коли вона недоречна або невчасна.
