Нетримання сечі: причини і лікування

Нетримання сечі — дуже поширена і вкрай делікатна проблема, з якою стикаються мільйони людей незалежно від статі і віку. На жаль, дуже часто пацієнти не звертаються за допомогою до лікаря, намагаючись впоратися з недугою самостійно.

Нетримання не є природним для організму. Це захворювання, яке потребує лікування. Саме тому варто дізнатися більше про причини появи та ефективних терапевтичних методах, які допомагають впоратися з недугою.

Що являє собою захворювання?

Багато людей сьогодні шукають інформацію про причини і лікування нетримання сечі. Але для початку варто ознайомитися з деякими анатомічними і функціональними особливостями сечовидільної системи.

Як відомо, сеча продукується нирками, з яких по сечоводу потрапляє в сечовий міхур. По мірі накопичення рідини тиск на стінки міхура посилюється, що активує нервові рецептори — у людини виникає бажання випорожнитись. У нормі люди можуть контролювати процес, стримувати сечовипускання протягом досить тривалого часу завдяки роботі сфінктерів. Але іноді процес порушується — сеча може випливати самостійно, без позивів, або ж позиви можуть бути настільки інтенсивними, що пацієнт просто не може стриматися.

Від подібної проблеми страждають багато людей. Згідно зі статистикою, приблизно 40 % жінок стикаються з такою проблемою після настання менопаузи. У чоловіків подібний недуга діагностується в 4-5 разів рідше, але ймовірність його розвитку також виключати не варто. Багато пацієнтів вважають мимовільне витікання сечі природним процесом, пов’язаним з поступовим старінням організму. Це помилкова думка — нетримання є патологією, яку потрібно лікувати.

Загрузка...

Нетриманням сечі: причини і фактори ризику

Відсутність контролю над сечовипусканням може розвиватися під впливом багатьох факторів. Список можливих причин досить значний:

  • Як свідчить статистика, жінки страждають від подібної патології в рази частіше. Це пов’язано з деякими анатомічними відмінностями жіночої сечостатевої системи.
  • До факторів ризику відносять і літній вік. Наприклад, нетримання сечі у жінок після 50 років (як і у чоловіків) діагностується набагато частіше, ніж у молодих пацієнтів. Це пов’язано з економікою, слабкістю м’язів і зв’язок в малому тазі, а також зміною гормонального фону. Наприклад, у представниці прекрасної статі після настання менопаузи значно знижується рівень естрогенів, що позначається на структурі м’язових і сполучних тканин.
  • Нетримання сечі у чоловіків нерідко розвивається на тлі проблем з передміхурової залозою (наприклад, хронічний простатит, аденома, утворення злоякісних пухлин).
  • До факторів ризику відносять і ожиріння. Надмірна вага створює додатковий тиск на таз, що призводить до зміщення органів, розтягування м’язів і зв’язок.
  • Вважається, що ймовірність появи подібної проблеми підвищується на тлі куріння.
  • Значення має харчування і питний режим. Наприклад, такі продукти і напої, як шоколад, томати, кава, алкоголь дратують слизову оболонку сечового міхура, що при наявності деяких інших факторів може призвести до розвитку нетримання.
  • Часто розвивається нетримання сечі у жінок після вагітності і пологів. Справа в тому, що зростання плоду призводить до зміщення органів малого тазу, розтягування зв’язок, ослаблення м’язів. Крім того, під час родів нерідко травмуються тканини, результатом чого також є проблеми з сечовипусканням.
  • Спровокувати нетримання можуть і різні неврологічні розлади, що виникають, наприклад, на тлі розсіяного склерозу або в результаті інсульту.
  • Є і ряд інших захворювань, які в певних ситуаціях можуть призвести до порушень сечовипускання. До їх переліку відносять цукровий діабет, хвороби нирок, хронічні запори, інфекції сечовивідних шляхів, ураження периферичних нервів і спинного мозку.
  • Нетриманням сечі може бути побічним ефектом від прийому деяких препаратів, зокрема, адреноблокаторів, гормональних засобів, сечогінних ліків і т. д.
  • Має місце якась генетична схильність.
  • Захворювання іноді розвивається після перенесених хірургічних процедур на органах малого тазу.
  • Проблеми з’являються внаслідок деяких захворювань сечостатевої системи, якщо на їх фоні спостерігається формування рубцевих тканин.
  • Нетримання сечі у жінок 50 років та старше може бути пов’язано з частковим або повним випаданням внутрішніх органів репродуктивної системи.
  • Недуга може бути пов’язаний з радіаційним опроміненням.

Стресове нетримання: особливості клінічної картини

Про стресовому нетриманні говорять в тому випадку, якщо сечовипускання відбувається мимоволі під час напруги черевної стінки і збільшення внутрішньочеревного тиску. Наприклад, такі епізоди трапляються під час кашлю, гучного сміху, чхання, піднімання тягарів. При цьому позиви до спорожнення сечового міхура відсутні — просто відбувається виділення невеликої кількості сечі.

Стресове нетримання найчастіше пов’язано з ослабленням м’язів тазового дна і зниженням рівня колагену в зв’язках. У більшості випадків з подібною проблемою стикаються жінки.

Ургентна форма захворювання

Поширеною вважається і ургентна (імперативна) форма захворювання. В даному випадку позиви до спорожнення виникає, але має наказовий характер. Пацієнт відчуває непереборну потребу помочитися, причому негайно. Стриматися або хоча б дещо відстрочити сечовипускання практично неможливо.

Імперативний позив може виникнути після виходу з теплого приміщення на холод. Спровокувати сечовипускання може звук поточної води або вплив інших факторів зовнішнього середовища. У будь-якому разі, процес сечовипускання пацієнт контролювати не може, що призводить до маси ускладнень соціального характеру (людина буквально боїться вийти на вулицю, приймати гостей, спілкуватися з людьми).

Загрузка...

Функціональне нетримання

Часом недуга ніяк не пов’язаний з порушенням структури сечостатевої системи — всі органи зберігають функціональні властивості, але контролювати сечовипускання все ж не вдається. Причини нетримання сечі у даному випадку можуть бути наступними:

  • прогресуюча хвороба Паркінсона;
  • хвороба Альцгеймера, деменція та інші форми слабоумства;
  • тяжкі депресивні стани і деякі інші психічні розлади.

Інші типи нетримання

Існують і інші форми нетримання сечі, випадки розвитку яких також часто реєструються в сучасній медичній практиці.

Це:

  • Нічний енурез — мимовільне сечовипускання під час сну. Від такої патології найчастіше страждають діти.
  • Синдром нейрогенного сечового міхура, при якому порушена іннервація органів сечовипускання (пацієнт просто не відчуває позиву і, відповідно, не має можливості їх контролювати).
  • Ятрогенное нетримання розвивається на тлі прийому деяких препаратів.
  • Нетримання переповнення (парадоксальне) пов’язано з переповненням і подальшим перерозтягання сечового міхура. Дана форма захворювання, як правило, пов’язана з порушенням нормального відтоку сечі на тлі аденоми простати, ракових захворювань, стриктури уретри і т. д. В більшості випадків розвивається таке нетримання сечі після 50 років.
  • Можлива і змішана форма захворювання, яка поєднує в собі симптоми імперативного та стресового нетримання.

У процесі діагностики дуже важливо визначити форму захворювання і причини його виникнення. Тільки лікар зможе скласти дійсно ефективну схему терапії.

Можливі ускладнення

Це дуже поширена проблема, з якою стикаються мільйони людей, особливо в зрілому віці, після 50 років. Нетримання сечі при відсутності лікування може призвести до неприємних, а часом і небезпечних ускладнень:

  • Як свідчить статистика, порушення відтоку сечі, застій рідини, зміна структури сечостатевих органів підвищує ризик розвитку циститів, уретритів, пієлонефритів і інших захворювань.
  • Виділяється сеча, як правило, контактує зі шкірою, дратує ніжні тканини в області промежини і на внутрішній стороні стегон. Поступово шкіра червоніє, на ній з’являються попрілості. Патологічні процеси нерідко призводять до розвитку дерматиту, підвищується ризик інфікування тканин патогенними бактеріями та грибками.
  • Зрозуміло, нетримання сечі просто не може не позначитися на емоційному стані пацієнта. Нездатність контролювати власний сечовий міхур змушує людину змінити спосіб життя. Люди, які страждають від подібної проблеми, стають замкнутими, відчувають проблеми зі спілкуванням, статевим життям і т. д. Спостерігається зниження працездатності, розвиток різних неврозів і депресивних станів.

Природно, своєчасне лікування (в тому числі і хірургічне) і правильний спосіб життя можуть звести до мінімуму ймовірність розвитку ускладнень. Саме тому ні в якому разі не варто відмовлятися від лікарської допомоги.

Діагностичні процедури

Про появу подібної проблеми обов’язково слід повідомити лікарю. Правильно проведена діагностика вкрай важлива. Спеціаліст повинен визначити причину появи захворювання (наприклад, нетримання сечі у літніх може бути викликане іншими причинами, ніж та ж проблема у молодих пацієнтів).

  • Спочатку проводиться загальний огляд і збір даних анамнезу. Лікар буде ставити питання про раніше перенесені захворювання, способі життя, повсякденних звичках. Напевно спеціаліст попросить вести щоденник сечовипускань.
  • Також пацієнт здає аналізи крові і сечі — це дає можливість виявити наявний запальний процес.
  • За допомогою м’якої трубки і спеціального катетера вимірюється об’єм залишкової сечі (у нормі цей показник не повинен перевищувати 50 мл). Таку ж процедуру можна провести за допомогою ультразвукового сканера.
  • Інформативною є і цистометрія. Під час процедури лікар може визначити максимальний об’єм сечового міхура, а також тиск, який здатні витримати стінки органу.
  • Урофлоуметрія — процедура, яка дозволяє виміряти швидкість потоку сечі.
  • Обов’язковою є і цистоскопія. Це ендоскопічна процедура, під час якої лікар за допомогою спеціального обладнання ретельно оглядає внутрішню поверхню сечового міхура для того, щоб виявити ті чи інші відхилення (наприклад, поява новоутворень, рубцевих тканин тощо).
  • Електроміографія проводиться в тому випадку, якщо є підозра на порушення провідності в нервових волокнах. Під час процедури використовуються спеціальні датчики, які вимірюють електричну активність м’язів і нервів навколо сфінктера сечового міхура.

Медикаментозне лікування

Відразу ж варто сказати, що лікування нетримання сечі обов’язково має бути комплексним. Терапія включає як медикаментозні засоби, так і інші методики.

Як свідчить статистика, препарати, що використовуються в сучасній медицині, найбільш ефективні при імперативних формах захворювання. Лікування в даному випадку направлене на зняття м’язових спазмів, нормалізацію нервової провідності:

  • Антихолінергічні препарати допомагають зняти спазм з м’язових стінок сечового міхура, тим самим збільшивши його обсяг. Ліки допомагають впоратися з частими позивами, які з’являються ще до того моменту, як міхур наповниться.
  • Лікування нетримання сечі у чоловіків деколи відбувається за допомогою альфа-блокаторів. Такі препарати забезпечують розслаблення гладких м’язів, а також допомагають впоратися з аденомою передміхурової залози (збільшення простати нерідко є причиною нетримання).
  • Впоратися з імперативними позивами часом допомагають і антидепресанти.
  • Якщо порушення сечовипускання пов’язано з менопаузою, то жінкам можуть бути призначені гормональні препарати.

Немедикаментозні методи терапії

Медикаментозне лікування нетримання сечі здатне зменшити прояви деяких симптомів, але, на жаль, повністю усунути проблему не здатне. Саме тому в схему терапії включають і деякі інші процедури:

  • Обов’язковими є вправи Кегеля. Така фізкультура допомагає зміцнити м’язи тазового дна, поліпшити кровообіг, усунути застійні процеси. Вправи прості, тому доступні людям незалежно від статі і віку. Їх треба повторювати щодня.
  • Ефективною є тренування сечовипускання. Суть її проста: відчуваючи позиви до спорожнення, потрібно спробувати їх стримати хоча б протягом декількох хвилин. Надалі інтервал між сечовипусканнями слід поступово збільшувати. В ідеальному варіанті пацієнту вдається скласти графік спорожнення і чітко його дотримуватися.
  • Кава, какао, алкоголь, спеції і прянощі потрібно виключити з раціону, так як ці продукти дратують стінку сечового міхура і провокують його неконтрольоване випорожнення.

Нетримання сечі: операція

Якщо йдеться про легкий ступінь нетримання, то вправ і невеликої корекції способу життя буде достатньо для того, щоб усунути проблему. Але іноді єдиним виходом є хірургічне втручання.

  • В більшості випадків проводиться установка спеціальних слінгів, які нормалізують процеси сечовипускання, знімають тиск зі стінок сечового міхура.
  • У більш важких випадках проводиться операція Берча. Це повноцінна порожнинна процедура, яка передбачає прикріплення верхньої частини піхви до черевної стінки хірургічним шляхом.
  • Якщо має місце порушення роботи сфінктера, то пацієнту можуть встановити внутрішній імплантат (свого роду манжету на мочевыводящем каналі), яким управляють за допомогою спеціального насоса. В більшості випадків штучні сфінктери встановлюються чоловікам, які перенесли оперативне видалення передміхурової залози.
  • Іноді лікар вводить в область сфінктера і сечовивідного каналу спеціальні сухі суміші, у складі яких є колаген. Суміш допомагає надати обсяг оточуючим тканинам, зробити сфінктер більш еластичним і пружним.
  • Якщо мають місце неврологічні порушення, то пацієнтам іноді рекомендують сакральну стимуляцію (стимуляцію крижових нервів). В область крижів встановлюється спеціальний пристрій, який нормалізує процеси передачі нервових імпульсів до сечового міхура і в зворотному напрямку.

Лікування народними засобами

Відразу ж варто сказати, що домашні ліки можуть бути тільки частиною допоміжної терапії — вони не здатні повністю усунути нетримання або ж ліквідувати причину його появи.

  • Деякі народні знахарі рекомендують щодня пити кроповий відвар. Для його приготування треба засипати столову ложку насіння кропу в термос, залити все склянкою окропу, закрити кришкою і настоювати протягом двох годин. Далі отриману суміш проціджують і п’ють.
  • Ефективним вважається відвар з листя звіробою і брусниці. Із суміші сушених трав готують чай, який вживають щодня (можна злегка підсолодити).
  • Можна приготувати настій з кукурудзяних рилець. Чайну ложку сировини заливають склянкою окропу, накривають кришкою і настоюють протягом 15 хвилин. Суміш потім проціджують і випивають.

Зрозуміло, займатися самолікуванням у даному випадку не варто. Якщо ви все ж зважилися приймати ліки домашнього виготовлення, то спочатку потрібно обов’язково проконсультуватися з лікарем.