Як після тривалої хвороби, повільно країна повертається до нормального життя. Здається, все вже зруйновано, все знищено. Тільки стараннями деяких ентузіастів вдалося зберегти осередки соціальної підтримки населення. Особливо для найбільш нужденних – літніх людей. Ринок зацікавлений обслуговуванням молодих, здатних добре платити. Ті, хто пережили розпад великої країни, добре пам’ятають – не все вимірюється грішми.
Санаторій “Волзькі простори”
Був час, коли кожне велике підприємство для своїх працівників мало санаторій або будинок відпочинку. Люди безкоштовно могли відпочити, поправити своє здоров’я. Була у Ульяновського цементного заводу на берегах Волги в Новоульяновске своя база відпочинку. Працював завод, видавав якісний цемент, навколо будувалися підприємства. Робітники могли відпочити на своїй базі. Нові господарі вирішили, що соціальна програма для них не потрібна. Завод повинен не просто виробляти продукцію, а приносити їм прибуток. Всі непрофільні активи були передані на баланс жебраків муніципалітетів. Санаторій, який успішно працював більше 10 років, почав вмирати. Простояв 5 років без відпочиваючих. Тільки завдяки губернатору області та наполегливості ветеранів вдалося підприємство оживити. Народився центр реабілітації ветеранів «Волзькі простори».
