Облицювання фасаду сайдингом за всіма правилами

Оформлення зовнішніх поверхонь будинку сайдингом – не просто спосіб фізичного збереження його конструкції, але і гідний варіант дизайнерського прикраси. Сучасні панелі роблять фасад більш презентабельним, стильним і оригінальним. Досить підібрати потрібну фактуру або замовити панелі з унікальною забарвленням. Далі виконується облицювання сайдингом в кілька етапів. Це дуже відповідальне завдання, оскільки від неї буде залежати стійкість фасаду до опадів і механічних впливів.

Вибір матеріалу

Фасад можна оформляти і металевим і пластиковим (вініловим) сайдингом. Велику популярність отримали саме полівінілхлоридні ПВХ-панелі, що відрізняються скромною масою, зручністю в обігу, компактністю і естетичним виглядом. Металеві ламелі сайдинга, в свою чергу, виграють за рахунок довговічності і механічної стійкості. Якщо передбачається, що на поверхню фасаду будуть надаватися високі навантаження, то краще віддати перевагу саме металу. Зокрема, невеликі навантаження на конструкцію будівлі дає алюмінієва облицювання сайдингом, фото якої наведено вище. Далі можна переходити до вибору за розмірами. Створюється проект з урахуванням конфігурації розміщення елементів і розрахунком обсягу ламелей. Особлива увага приділяється розрахункам вінілового сайдинга. Справа в тому, що температурні зміни сприяють розширення і звуження панелей, тому треба робити поправку на запас близько 8-9 мм по ширині.

Необхідні інструменти

Якісна установка сайдинга неможлива без застосування спеціальних інструментів. Як правило, це набір слюсарний, доповнений косинцем, рулеткою і будівельним рівнем. Для різання панелей слід підготувати та електричну пилку. Бажано використовувати моделі з тонким зубом – близько 12 на 25 мм. Причому саме полотнище повинно встановлюватися у зворотному напрямку. У випадку з пластиком можна використовувати і монтажний ніж. Він дозволить відсікати великі частини і при необхідності акуратно обтісувати крайки. Навіть в простих схемах облицювання сайдингом вимагає впровадження ламелей з невеликими вушками по краях. Такі елементи встановлюються у верхніх частинах стін або під прорізами вікон. Для створення «вушок» використовують пуансони. Ще один інструмент для формування додаткових отворів і пазів – перфоратор. З його допомогою, наприклад, можна без праці подовжити отвори для цвяхів з метою компенсації температурного розширення.

Загрузка...

Підготовка стін

Обмежень щодо використання сайдинга з точки зору сумісності з матеріалом стін практично немає. Панелі можна встановлювати на бетонні, кам’яні і дерев’яні основи. Інша справа, що в останньому випадку полегшуються підготовчі заходи, так як не потрібно влаштовувати обрешітку. Також і різні види сайдінга для облицювання будинку пред’являють свої особливі вимоги підготовки поверхні. Пластик, наприклад, не можна кріпити жорстким способом до кам’яним поверхням навіть за умови влаштування каркаса обрешітки. Сильний вітер його зірве, тому можуть знадобитися і спеціальні профілі, широко захоплюючі ламелі з тильної частини. Незалежно від типу сайдинга і матеріалу стіни потрібно ретельна підготовка підстави. Повинні бути усунуті дрібні дефекти поверхні у вигляді виступаючих цвяхів, ям, відколів і горбів. Проблемні ділянки слід обробити шліфувальною машинкою, а поглиблення і заповнити отвори грунтующим складом.

Пристрій обрешітки

Це несуча частина у вигляді невеликого каркаса, на якій фіксується сайдинг. Решетування виконується з бруса перерізом порядку 25х25 мм Бажано використовувати хвойний матеріал – наприклад, ялицю, ялину або сосну. Важливо, щоб бруски не мали тріщин і були досить просушені. Перед монтажними роботами виконується розмітка, початком якої буде нижня горизонтальна лінія. З неї і почнеться перший ряд облицювання. По краях фіксуються основні несучі бруски. Їх особливістю буде захоплення повної довжини по площі оформлення фасаду. Утворилася зону можна поділити поздовжніми рейками, розмежовуючи загальний ділянку. Стандартна технологія облицювання сайдингом передбачає і теплоізоляційну підкладку. Тому важливо розраховувати підйом рейок відносно поверхні з урахуванням товщини майбутнього ізолятора. Наприклад, це можуть бути мати товщиною 20-30 мм. Потім виконується безпосередньо решетування обмеженою брусками зони – рейки кріпляться з інтервалом 50-60 см Що стосується способу фіксації, то рекомендується використовувати 8-міліметровий розпірний дюбель.

Укладання теплоізолятора

Цю операцію можна проводити до фінального етапу решетування, закриваючи утеплювач. Сам теплоізолятор повинен бути жорстким чи напівжорстким, так як рулонні матеріали і м’який мат сповзають вниз, роблячи ізоляційний бар’єр нерівномірним. В плані ефективності самого утеплення бажано застосовувати мінеральну вату, виконану з базальтової основи або скловолокна. Якщо до облицювання сайдингом пред’являються високі вимоги в плані пожежної безпеки, то можна звернутися і до пінополістиролу – це повністю негорючий ізолятор. Спеціального кріплення утеплювач не вимагає. Його будуть закривати бруски обрешітки, але для більш надійної і довговічної експлуатації ту ж мінвату варто додатково захистити гідро — і пароізоляційною плівкою.

Загрузка...

Установка сайдинга

У базовий комплект облицювання входять не тільки панелі, але і добірні елементи – стартова смуга, кути, наличники і софіти. Зазвичай з додаткових аксесуарів і починається монтаж, після чого переходять до профілів. В першу чергу встановлюються кути. В процесі монтажу слід між карнизом і вершиною кута зберігати невелику дистанцію близько 6-7 мм. Потім монтується стартова смуга, від якої піде горизонтальна облицювання фасаду сайдингом з основної площі. Це нижня панель, від якої почнеться укладання наступних ламелей з відступом до 12 мм. Далі йде основна частина робочих заходів, в ході якої по черзі кріпляться панелі знизу-вгору. Точки фіксації виконуються з інтервалом 40 см, а в місцях сходження ламелей з кутовими аксесуарами залишають зазор на 7-12 мм. Механізм відомості елементів сайдинга в основній площі обшивки буде залежати від конструкції конкретного виробу. У більшості випадку виробник вказує позначки для накладання однієї ламелі на іншу.

Завершення установки панелей

Остання операція в рамках основної частини облицювальних робіт – це укладання панелей у верхній точці, де їх край впирається в дах. Багато недосвідчені майстри для отримання ідеального сходження обрізають частину ламелі з метою отримання рівного стику, але цього робити не можна, оскільки знижується надійність кріплення. Елемент можна підкоригувати до оптимального кута тільки в зоні фронтонів. Завершальним штрихом стане спеціальна фінішна накладка або встановлення J-профілю. Причому для останнього необхідно виконувати 6-міліметрові отвори. Ці профілі потрібні для того, щоб вільно йшов стік води по всій лінії облицювання. Своїми руками сайдинг виконати нескладно, якщо дотримуватися коректних розрахунків на основі правильно складеної монтажної схеми. Вертикальна установка застосовується рідше, але виконується за тими ж принципами. Головне – витримувати однакові зазори, враховуючи температурне розширення пластику.

Монтаж софітів

Це частина добірних елементів, яка призначена для захисту нижньої звису покрівлі. Софіт в деякому роді продовжує заворот покрівлі до стіни з одного боку, і формує кутовий стик з горизонтальними ламелями – з іншого. Кріплення здійснюється за допомогою фаски, яка фіксується до звису. Типова облицювання сайдингом передбачає, що фаска буде виступати захопленням і утримує ланкою щодо софіта. Тобто спочатку встановлюється ряд ламелей, а потім довгаста фаска замикає його. Жорстке кріплення виконують саморізами або цвяхами.

Загальні поради по ходу роботи

Надмірно жорсткою і щільної фіксації панелей між собою слід уникати. Повинно залишатися демпферне простір, інакше в процесі розширення пластик деформується. Контролювати надійність скріплення елементів слід через замок, керуючи положенням нижній ламелі. Ступінь жорсткості кріплення облицювання стін сайдингом теж не повинна бути надмірною. Між головкою металовироби і поверхнею панелі повинен залишатися зазор 1-2 мм.

Догляд за сайдингом

До гідностей такої облицювання відносять практичність і невибагливість в обслуговуванні, але це не означає, що слід повністю ігнорувати його зміст. Як мінімум, періодично потрібно змивати бруд з поверхонь, використовуючи шланг з достатнім напором води, м’яку ганчірку і щітку. Якщо спостерігаються проблеми з розвитком грибків і цвілі, то буде не зайвим застосувати фасадні миючі засоби, призначені для боротьби з негативними біологічними процесами. Спеціальний догляд потрібно для металевого сайдинга. Облицювання цього типу чутлива до іржі і агресивних кислотних середовищ. Спочатку ламелі мають заводські захисні покриття, але в ході експлуатації потрібно відстежувати появу затершихся ділянок з відкритим металом. Ці зони слід обробляти антикорозійними лакофарбовими складами.

Висновок

Сайдинг – сучасний засіб оформлення зовнішніх поверхонь будинку, експлуатаційні якості якого виправдовують всі складності монтажу. Є чимало альтернативних способів обробки фасаду, але лише одиниці з них можуть наблизитися за сукупністю переваг до тих же вініловим панелям. Крім того, облицювання будинку сайдингом має і конструктивно-функціональні переваги. Правильне пристрій додаткової фурнітури з профілями, куточками і софітами забезпечить достатній рівень захисту стін і прорізів від різних видів зовнішніх загроз. Від користувача потрібно тільки підтримувати стан цих елементів, своєчасно виявляючи деформації і пошкодження сайдинга. Якщо ж говорити про недоліки даного виду облицювання, то головним з них буде вартість. Так, вінілові панелі оцінюються в 200-250 руб/м2, а металеві з захисними покриттями — в середньому 500 руб/м2. Ці витрати перевищують вкладення в штукатурку або дерев’яну обшивку, але результат такої обробки буде більш довговічним.