Октавіан Август: біографія римського імператора

У 31 році до н. е .. Октавіан Август – римський консул і член правив раніше тріумвірату — захопив всю повноту влади, ставши одноосібним господарем величезної імперії. Ця подія поклала край майже 500-річної історії римської республіки і стало початком встановлення в ній необмеженої диктатури.

Спадкоємець багатого роду

Майбутній римський імператор Октавіан Август (при народженні – Гай Октавій Фурин) походив з привілейованого стану, що називався «еквіті» (вершники). Його предки колись займалися банківськими операціями, і тим самим заклали основу добробуту своїх нащадків. Незважаючи на належні йому багатства, рід Октавиев не належав до римської еліти, згодом політичні противники імператора дорікати його у відсутності належної родоводу.

Датою народження Октавіана Августа вважається 23 вересня 63 р. до н. е.., так, принаймні, стверджував його сучасник – давньоримський історик Гай Светоній, а от точне місце народження невідоме, але прийнято вважати, що сталося це в столиці імперії. Коли майбутньому диктатору ледь виповнилося 5 років, його батько (теж Гай), який виконував тоді обов’язки намісника Македонії, помер, а мати вдруге вийшла заміж, цього разу за консула Луція Філіпа.

Під заступництвом Цезаря

З цього часу юний Октавіан був відданий на виховання своєї бабусі по материнській лінії, яка доводилася рідною сестрою імператора Гаю Юлію Цезарю (на фото нижче). Це зіграло в його житті вирішальну роль. Коли через кілька років повелитель імперії повернувся з Галльської війни і познайомився зі своїм молодим племінником, він був вражений тим рівнем знань, який той зумів придбати під керівництвом кращих столичних педагогів. Передбачаючи в ньому продовжувача своїх справ, імператор усиновив юнака, відкривши перед ним безмежні перспективи. Крім того, він склав заповіт, згідно з яким новоявлений пасинок повинен був отримати більшу частину його спадщини.

Поріднившись з великим Цезарем, Октавіан Август, незважаючи на свою молодість, став дуже впливовою фігурою в Римі, багато високопоставлені особи шукали її заступництва. Згідно з діючим на той час законодавством, імператорська влада не передавалась у спадок, а отримати її можна було, лише здобувши перемогу на всенародних виборах. Однак, ставши пасинком Цезаря, Октавіан придбав підтримку з боку римської армії, обожествлявшей свого правителя. Згодом це стало вирішальним чинником у боротьбі за владу.

Популярність, куплена за гроші

Коли в березні 44 року до н. е .. Юлій Цезар був убитий змовниками, його пасинок перебував у Греції, де готувався очолити легіони, які вирушали на війну з Дакією. Над ним також, незважаючи на підтримку з боку армії, нависла небезпека стати жертвою боротьби за владу. Тим не менш Октавіан Август знайшов у собі мужність з’явитися в Рим, він зумів послідовно провести цілий ряд заходів, що сприяли зміцненню його авторитету серед населення.

Зокрема, з отриманого ним спадщини, кожному громадянину Риму була видана значна сума – 300 сестерціїв, які нібито призначав для цієї мети убитий імператор. Подібна щедрість поставила Октавіана на межу розорення, але зробила при цьому загальним кумиром, тоді як основний претендент на імператорський трон – Марк Антоній — катастрофічно втрачав свою популярність. Тоді ж він став іменуватися Гаєм Цезарем Октавіаном Августом.

Створення правлячого тріумвірату

Скориставшись своєю популярністю, він вирушив на південь Італії і, зібравши там багатотисячну армію супротивників свого конкурента Антонія і його прихильників, посунув її на Рим. Так почалася громадянська війна, що завершилася перемогою Октавіана в битві при місті Мутине (від чого пішла назва – Мутинская війна).

Однак дуже скоро вчорашні супротивники були змушені об’єднатися для боротьби зі спільним ворогом – республіканською партією, яка набирала в Римі все більшу силу і яка мала намір повернути країні колишню форму правління. Октавіан і Антоній знайшли підтримку в особі консула Марка Лепіда, створивши орган правління, поучивший назва Другого тріумвірату. Спільними зусиллями вони завдали захисникам свободи Риму нищівної поразки, знищивши понад 300 сенаторів, близько 2000 вершників і величезне число простих воїнів, які прийняли їх бік. Останніми жертвами впали недавні вбивці Цезаря – Брут і Кассій.

Початок війни з Марком Антонієм

Свою перемогу над республіканцями тріумвірат завершив розділом територій, підлеглих Риму. Октавіан Август став правителем Італії і всіх європейських колоній, Антоній взяв під свій контроль Азію, а Лепиду дісталася Африка, але незабаром він був змушений відійти від влади, поступившись її більш енергійним конкурентам. У той же час, не бажаючи залишатися в ролі лише співправителя держави і мріючи про імператорському троні, пасинок Юлія Цезаря значно зміцнив свою популярність у військах, роздавши їм всі конфісковані землі.

На шляху до одноосібної влади йому допомогло нерозсудливу поведінку Антонія (на зображенні вище), який, потрапивши під жіночі чари єгипетської цариці Клеопатри, почав роздаровувати її дітям римські провінції. Це викликало хвилю обурення в Італії, чим не забув скористатися Октавіан. Воодушевив народ патріотичними промовами та заручившись підтримкою армії, він оголосив війну підступної египтянке і її коханця.

Встановлення одноосібного правління

Для Антонія і Клеопатри такий поворот подій завершився катастрофою. Їх спільний флот був розгромлений в битві при Акциуме, що відбувся в 31 р. до н. е., а самі вони, щоб уникнути ганьби, покінчили життя самогубством. Повернення Октавіана в Рим вилилось у справжній тріумф, яким були присвячені багатоденні свята.

Покінчивши з Антонієм, Октавіан став одноосібним володарем Риму, але перед ним стояв вибір щодо того, яку форму правління віддати перевагу – республіканську або монархічну. Після деяких коливань, він зупинився на другому варіанті, поклавши тим самим кінець майже 500-річної Римській республіці.

Побоюючись невдоволення мас, Октавіан зберіг деякі державні інститути, такі як сенат, народні збори, незалежні суди і деякі інші, але в той же час сам зайняв ряд ключових адміністративних посад. Поступово затвердивши свою владу і покінчивши з опозицією, він став імператором – одноосібним і повновладним господарем Великої Римської імперії.

«Батько вітчизни»

Сучасники римського імператора Октавіана Августа, а також історики наступних століть стверджували, що своєю подальшою діяльністю він немало сприяв розвитку і процвітання держави. Сфера його особистого втручання була надзвичайно широка, включала в себе питання, пов’язані з різними сферами життя. Відомо, що Октавіан, який був автором багатьох прогресивних для свого часу законів, зумів значною мірою змінити на краще суспільні звичаї і підвищити дисципліну в армії.

У період правління Октавіана Августа збільшилося число колоній Римської імперії і, відповідно, розширився приплив надходить від них данини, що не могло не відбитися на загальному добробуті громадян. За невтомне заступництво, який чиниться наукам і мистецтву, сенат удостоїв свого правителя почесним титулом «батька вітчизни» і назвав в його честь 8-й місяць року серпнем. Як відомо, це назва пережило століття, котра збереглася до наших днів.

Зовнішня політика імператора

Період правління імператора Октавіана Августа був наповнений численними війнами, в яких він особисто очолював армію лише одного разу, під час іспанського походу. У більшості ж випадків ця місія покладалася на його воєначальників Друза і Тиберія. Останнього він зробив за заповітом своїм законним наступником.

Римська армія, що була в той період найпотужнішою військовою силою у світі, зуміла на деякий час навіть Німеччину зробити частиною своїх європейських колоній. Що ж стосується таких народів стародавнього світу, як іллірійські, паннонские, альпійські і гальські племена, то вони залишалися під владою Риму аж до його остаточного падіння в IV столітті.

Сумний фінал життя

Здавалося, що доля, вилив на Октавіана Августа Цезаря всі свої щедроти, звернула його життя на нескінченний свято. Однак це було далеко не так. Удача, сопутствовавшая йому в політичних справах і військових походах, фатальним чином поєднувалася зі скорботою, яка виходила з надр його сім’ї. Отримавши всю повноту влади, імператор встановив закон про престолонаслідування, згідно з яким мав право призначати свого наступника. Так і не дочекавшись народження сина, він покладав надії на онуків – Гая і Луція, племінника Друза. Проте всі троє померли ще в юнацькі роки, не залишивши йому можливості стати засновником правлячої династії.

Але найбільше горя Октавіану завдавали його дружина Агріппа і дочка Юлія, прославилися на всю імперію своїм нечуваним розпустою. Навіть при тих вкрай розпущеного звичаї, які панували в римському суспільстві, ці дами зуміли перейти всі мислимі і немислимі межі, роблячи імператора посміховиськом в очах народу.

Зневірившись якось вплинути на них, нещасний чоловік і батько вирішив віддалитися в одну з середземноморських провінцій, щоб відпочити і поправити нерви, але по дорозі захворів і 19 серпня 14 року помер. Так на 45-му році царювання завершилася епоха Октавіана Августа Цезаря, що поклала кінець республіканському правлінню в країні і ознаменувала собою зародження культу імператора.