Опіковий шок: класифікація, причини і ознаки

Аномальне стан, який виникає при сильних опіках, що вимагають термінового медичного втручання, – це опіковий шок, тобто відповідь і симпатичної нервової системи людини на нестерпний біль. Він проявляється в результаті значного ураження дерми і є першим небезпечним періодом опікової хвороби. У дорослого населення таке явище виникає при ураженні 15% і більше шкірного покриву, а у дітей і людей похилого віку може виникнути при 5-10%. Стан шоку миттєво прогресує і має декілька стадій розвитку. Без невідкладної допомоги цей процес стає незворотнім.

Класифікація опікового шоку

При опіках часто відсутні чіткі ознаки, що характеризують шок, і існує безліч клінічних проявів, які ускладнюють класифікацію, що задовольняє лікарів-клініцистів. Для зручності захворювання ділять на наступні фази:

  • еректильна – спостерігається протягом двох годин після виникнення нещасного випадку;
  • торпідна – в неї переходить перша фаза, через шість годин від початку ураження;
  • термінальна – розвивається у разі ненадання допомоги медичними працівниками. Можливий летальний результат.

Враховуючи дані лабораторних досліджень і клініки перебігу хвороби, ступеня тяжкості прийнято розрізняти чотири ступені шоку:

  • легка – ураження складають до 20% дерми;
  • середня – виникає при пошкодженні від 20 до 40% площі поверхні шкіри;
  • важка – площа ураженої поверхні становить до 60%;
  • вкрай важка – виникає при ураженні більше 60% шкірних покривів.

Легкі ступені шоку

Це шок, що виникає при опіку, загоєння якого проходить з використанням консервативного лікування. До них належать наступні ступені важкості:

  • Перша – легка. Хворий зберігає ясна свідомість, має блідий колір шкіри, артеріальний тиск і температура тіла підвищені. Може спостерігатися невелика тахікардія, тремтіння у м’язах та відчуття спраги. На пошкодженому місці з’являється еритема (почервоніння шкіри), набряк та свербіж. Запалення проходить через кілька днів. Стан пацієнта при першому ступені опікового шоку нормалізується за добу, а загоєння настає через тиждень.
  • Друга – середня. Відбувається загибель поверхневого шару епідермісу. Утворюються пухирі з рідиною жовтуватого кольору. Поверхневий шар легко знімається, знаходиться яскраво-рожевого відтінку поверхню, доставляє біль. Пацієнт відчуває сильне перезбудження, яке згодом переходить у загальмованість. Починається задишка, мучить озноб, шкіра блідне, тиск знижується, але свідомість не залишає хворого. Відбувається порушення роботи системи виділення. Загоєння триває близько двох тижнів. Пігментація дерми зберігається до трьох тижнів.

Важкі ступені шоку

Виникають при глибоких ураженнях шкірних покривів, пов’язаних із загибеллю епітелію і потребують для відновлення пластики. До цієї групи відноситься шок, наступного ступеня тяжкості:

  • Третя – важка. Площа ураженої поверхні становить більшу частину тіла, при цьому вся товщина шкіри омертвляється і утворюється струп. При відторгнення омертвілої дерми з’являються гнійні вогнища. Потерпілий має сплутана свідомість. Спостерігаються м’язові скорочення, прискорений пульс, задишка, спрага. Шкірні покриви стають холодними, купуючи сіруватий відтінок. Відбувається порушення роботи нирок. Загоєння опікової рани триває до шести тижнів.
  • Четверта – вкрай важкий ступінь опікового шоку виникає при пошкодженні більшої частини шкірних покривів. Відбувається ураження м’язів, сухожиль і кісток. Утворюється товстий струп з наступними гнійними ускладненнями. Події розвиваються дуже стрімко, пацієнт втрачає свідомість, його стан знаходиться в небезпеці. Шкіра набуває блідо-синюшний колір, температура і тиск знижені. Пульс стає слабким, його неможливо промацати. Починається сильна задишка, прослуховуються вологі хрипи. Діяльність нирок порушується, є анурія. Позитивний прогноз настає вкрай рідко, найчастіше відбувається летальний результат.

Чому виникає шок?

Основною причиною опікового шоку є дуже сильні больові відчуття, які при дії на нервову систему, викликають її розлад. Біль виникає в результаті пошкодження покривів шкіри.

Відбувається інтенсивне зменшення плазми крові, що різко знижує об’єм циркулюючої крові. До того ж, додається опіковий некроз тканин і токсинів. Все це неблаготворно впливає на центральну нервову, так кровоносну і серцево-судинну систему і інші органи. У результаті відбувається розвиток шоку. Це захисна реакція організму. Вона знижує больові відчуття людини та звільняє час для надання невідкладної допомоги.

Патогенез

Механізм зародження і розвитку хвороби починається після надходження больового імпульсу в ЦНС, при цьому відбувається:

  • загальне перенапруження, викликане болем;
  • інтенсивна емоційна, мовленнєва та рухова активність;
  • інтоксикація всіх систем організму, внаслідок ураження тканин;
  • велика втрата плазми викликає зневоднення і зростання в’язкості крові, що веде до тромбоутворення;
  • зменшення об’єму крові порушує її циркуляцію, знижуючи постачання внутрішніх органів поживними речовинами;
  • ураження нирок з-за поганого кровообігу викликає ниркову недостатність.

Симптоми опікової хвороби

Первинні ознаки опікового шоку проявляються в наступному:

  • сильна збудливість, рухове занепокоєння;
  • часте серцебиття;
  • прискорене переривчасте дихання;
  • блідість шкірних покривів;
  • температура тіла у межах норми або трохи знижена;
  • виділення холодного липкого поту;
  • сильне почуття спраги;
  • озноб, м’язове тремтіння.

При подальшому розвитку опікового шоку спостерігаються:

  • прогресування загальмованого стану;
  • виникнення нудоти та блювоти;
  • посилення тахікардії;
  • поганий відтік урини;
  • колір сечі стає темним, ближче до чорного;
  • посилення болю.

При несвоєчасному наданні допомоги медичними працівниками стан хворого швидко погіршується, сповільнюється дихання, наповнюваність пульсу слабшає, шкірні покриви синіють, відбувається втрата свідомості.

Перша допомога при великих опіках

Розвиток опікового шоку залежить від того, як швидко була надана допомога потерпілому, тому дуже важливо виконати наступні дії:

  • До приїзду лікарів звільнити потерпілого від вражаючого фактора, позбавити від одягу, пошкоджену ділянку дерми, розрізавши її ножицями.
  • При цілісних шкірних покривах охолодити поверхню холодною водою протягом 20 хвилин.
  • Для попередження зневоднення потерпілого слід напоїти теплою водою. Підійде солодкий чай, лужна мінеральна вода, а також можна використовувати содовий розчин.
  • Потерпілого, з опіковим шоком при ознобі, накрити теплим одягом або ковдрою.
  • Дати заспокійливі засоби.
  • Для знеболювання ввести внутрішньом’язово «Анальгін» або «Парацетамол». При використанні лікарських засобів в таблетках їх краще подрібнити для прискорення всмоктування.
  • Накласти на опікову поверхню стерильні серветки, змочені перекисом водню, хлоргексидином або фурациліном.
  • При отриманні хімічного опіку необхідно добре обмити пошкоджену поверхню шкіри водою. Це допоможе зменшити глибину рани.

Для визначення площі ураження прикладають долоню, вважаючи, що її площа становить 1% ураженої ділянки. При необхідності роблять штучне дихання і непрямий масаж серця. Закінчивши надавати першу допомогу, хворого транспортують до лікарні для подальшого лікування.

Екстрені заходи

При опіковому шоку невідкладна допомога надається кваліфікованими медичними працівниками. Вони проводять реанімаційну протишокову терапію, під час якої виконують:

  • Знеболювання – здійснюється з використанням анальгетиків або наркотичних засобів. Часто використовують: «Морфін», «Промедол», «Анальгін».
  • Коригування ОЦК (об’єм циркулюючої крові) – процедуру проводять на місці знаходження потерпілого або в машині швидкої допомоги. Для терапії застосовують препарати: «Гемодез», «Реоглюман», «Поліглюкін» або розчин глюкози.
  • Відновлення дихання – роблять при пошкодженні дихальних шляхів. Для цієї мети дають кисневу маску, застосовують непрямий масаж серця і роблять штучне дихання.
  • Вплив на пошкоджені поверхні шкіри – за допомогою холодного струменя води охолоджують пошкоджені ділянки протягом 20 хвилин, потім накладають стерильні пов’язки.

Опіковий шок: клінічні рекомендації з лікування

Лікування шокового стану проводиться в стаціонарних умовах під наглядом лікаря.

Підбирається курс терапії, що сприяє відновленню порушеного об’єму циркулюючої крові в судинах і приведення в норму всіх процесів обміну. Він включає такі заходи:

  • Зняття синдрому болю – вона супроводжує пацієнта, поки не відновляться пошкоджені ділянки шкіри. Сильні болючі відчуття заважають людині спати, спокійно відпочивати і відновлюватися. Для зменшення страждань призначають внутрішньовенно анальгетики і антигістамінні препарати.
  • Приведення в норму процесів обміну – недолік калію і натрію заповнюється введенням розчинів солей і мінералів, що містять ці елементи, за допомогою крапельниці.
  • При лікуванні опікового шоку психосоматичні реакції знімають заспокійливими препаратами зі снодійним ефектом, що сприяють розслабленню нервової системи.
  • Зниження інтоксикації – відбувається за рахунок рясного пиття і сольових розчинів, які вводяться внутрішньовенно за допомогою крапельниць.
  • Контроль за роботою життєво важливих органів – для підтримки легень, нирок, головного мозку і серця використовують відповідні лікарські препарати. Життєдіяльність хворого, що знаходиться в несвідомому стані, підтримується спеціальною апаратурою життєзабезпечення.
  • Відновлення тонусу судин – проводять кортикостероїдними препаратами, використовуючи «Гідрокортизон» і «Преднізолон».
  • Часта обробка ран і перев’язки прискорюють регенерацію покривів шкіри.

Одужання потерпілого після терапії опікового шоку визначають за такими ознаками:

  • нормалізація температури тіла;
  • відновлення рівня еритроцитів та гемоглобіну;
  • налагодження руху крові по судинах;
  • нормальне виділення добового об’єму сечі.

Терапія тяжкохворих займає тривалий період, дуже трудомістка і багатоетапна. Час лікування залежить від якості та своєчасного надання медичної допомоги. Її відсутність може викликати летальний результат.

Особливості перебігу

Особливості перебігу опікового шоку обумовлені тим, що шоковий стан встановлюється відразу після отримання травми. На нього, крім сильної болі, впливає велика втрата плазми крові, що виділяється через уражені поверхні, і продукти розпаду пошкоджених тканин, які отруюють організм. Врятувати пацієнта може тільки інтенсивна терапія, що сприяє корекції всіх важливих функцій організму. Тривалість шоку, з проведеної інтенсивної терапією, становить від двох до трьох діб. Особливості опікового шоку, на відміну від інших, полягають у наступному:

  • Тривалість еректильної фази становить від одного до двох годин. Вражений перебуває у збудженому стані: багато говорить і рухається, часто намагається втекти.
  • Артеріальний тиск в нормі або незначно підвищений. Це відбувається за рахунок викиду великої кількості адреналіну в кров.
  • Швидке надходження в кров калію з пошкоджених тканин і зруйнованих еритроцитів, забиває ниркові канальці, а це розвиває ниркову недостатність. Надлишок калію в крові призводить до порушення роботи серцевого м’яза.
  • Згущення крові відбувається за рахунок великої втрати плазми через раневі поверхні і може становити до 70% ОЦК. Густа кров повільно циркулює і призводить до тромбоутворення.
  • Після першої фази шоку настає друга – торпідна, що характеризується гальмуванням кори головного мозку. Вона триває від 2 до 3 діб. Пацієнти знаходяться у свідомості, але в контакт вступають повільно, неговіркі. Їх часто морозить, вони відчувають спрагу, можлива блювота і уповільнення надходження урини в сечовий міхур. При пошкодженні верхніх дихальних шляхів протягом шоку збільшується. У хворого з’являється задишка, осиплий голос, кашель, біль у горлі. Такі опіки найчастіше відбуваються в закритому приміщенні.

    Висновок

    Шок при опіку виникає внаслідок колосального термічного ушкодження шкіри і тканин. Він викликає важкі наслідки, пов’язані з порушенням циркуляції крові і обмінних процесів в організмі.

    Така ситуація вимагає негайного надання кваліфікованої медичної допомоги, інакше процес може стати незворотнім. Терапія починається на місці події і в машині швидкої допомоги. Потрібна термінова госпіталізація у відділення термічної травми. З важкодоступних місць хворий доставляється з використанням повітряного транспорту.