Основні форми організації виробництва

Виробничий процес є складною системою. Вона вимагає правильної організації. Це стає можливим лише в разі урахування всіх зовнішніх та внутрішніх факторів, які впливають на підприємство. Існують різні форми організації виробництва. Про їх основні особливості піде мова далі.

Особливості стратегічного планування

Перш, ніж створити підприємство, його засновники повинні вибрати тип його концепції. Від цього буде залежати конкурентоспроможність організації, її прибуток і стабільний розвиток. Існують різні організаційно-правові форми організації виробництва.

Вибір тієї чи іншої концепції при створенні організації залежить від ряду факторів. Для цього проводиться поглиблене стратегічне планування. Воно носить довгостроковий характер. При цьому враховуються всі види інвестицій, які передбачає отримати організація в процесі своєї роботи. Від правильності довгострокового планування, вибору тієї чи іншої форми організації залежать ризики та шанси компанії в конкурентному середовищі. Від цього буде залежати особливості випуску продукції, її якість, вартість. Крім того, обрана форма організації виробництва впливає на конкурентоспроможність певного виду виробів. А також на гнучкість реакції виробника на зміни в ринковому середовищі.

Вибираючи форми та методи організації виробництва, потрібно виконати всі етапи стратегічного планування. Спочатку створюється концепція розвитку виробництва. Це основний план, якого дотримуватиметься організація при проведенні своєї діяльності.

Далі визначається тип виробництва. Існує кілька варіантів функціонування підприємства або однієї з його ліній:

  • одиничне виробництво;
  • дрібносерійне виробництво;
  • масове виробництво.

На основі обраної концепції, враховуючи масштаб та особливості виробництва та вибирають метод його організації. Це може бути індивідуальне, потокове або групове виробництво. Вибір залежить від типу продукції, особливостей її виготовлення.

Тільки після цього компанія може прийняти правильне рішення щодо вибору форми організації. Це може бути кооперація, спеціалізація, концентрація, комбінування і диверсифікація. На етапі стратегічного планування закладається і виробнича потужність.

Виробництво та його типи

Форми організації виробництва і галузі визначають на основі особливостей того чи іншого виду організації. Існує кілька типів концепцій процесу виготовлення продукції.

Одиничне виробництво являє собою штучне виготовлення продукції. Номенклатура в цьому випадку нестабільна і різноманітна. Цей тип організації характерний для виробництва зі значною часткою ручної праці. Також тут є технологічна спеціалізація і тривалий виробничий цикл. Це пояснюється відсутністю автоматизації процесів випуску готової продукції.

Одиничне виробництво притаманне галузях, в яких вимагається високий професіоналізм працівників. Їх ручна праця унікальний. Однак обладнання, за допомогою якого здійснюється кожна операція має бути універсальним.

Розглядаючи форми організації виробництва і праці, слід відмітити такий тип, як серійне виробництво. Це поширений підхід. Він передбачає випуск готової продукції партіями або серіями. Номенклатура повторюваних виробів широка. Продукцію випускають у великих кількостях. Ручна робота має місце бути. Однак її кількість у загальній масі технологічних операцій незначна.

При серійному виробництві існує спеціалізація, а тривалий цикл буде досить коротким. Всі деталі набувають уніфіковану конфігурацію.

Масове виробництво проводиться безперервно. Обладнання не зупиняється протягом тривалого періоду. Номенклатура товарів обмежена. Обсяг виробництва дуже великий. Рівень професійної підготовки працівників може бути середнім. При цьому є спеціалізація. Таке виробництво управляється диспетчером. Це дозволяє домогтися низьких витрат виробництва, а також високої продуктивності праці.

Форми організації праці

Перш ніж розглянути форми суспільної організації виробництва, потрібно приділити увагу підходам до розробки принципів праці. Він може бути організований у різних варіантах. Форма організації праці може бути точковою. У цьому випадку готовий виріб збирається на одному робочому місці. Тут знаходиться його основна частина.

Технологічна форма організації праці притаманна цехової структурі виробництва. Тут предмети праці передаються послідовно. Найчастіше така організація трудового процесу зустрічається на машинобудівних підприємствах.

Основні форми організації виробництва дозволяють організувати весь процес максимально правильно і гармонійно. Крім перерахованих двох типів праці, буває ще прямоточний вид структур. Вона характеризується поштучної, лінійною передачею предметів праці. Це спеціалізоване, безперервне і паралельне виробництво.

Предметна форма праці характеризується комірчастою структурою. Предмети праці можуть передаватися послідовно або послідовно-паралельно. Це дозволяє передавати предмети, деталі та заготовки відразу на наступне робоче місце. В цьому випадку не буде потрібно транспортувати продукцію на склад.

Інтегрована форма праці об’єднує основні і допоміжні операції. У підсумку виходить єдиний процес. Він інтегрований, має пористу структуру. Також подібне виробництво може бути організовано за послідовно-паралельною, лінійної або послідовній формі організації передачі предметів праці. У цьому випадку в єдиний процес складаються такі операції, як обробка, управління, складування і транспортування. Всі робочі місця в цьому випадку об’єднуються єдиної транспортно-складської автоматизованою системою.

Методи виробництва

Існують різні форми і методи організації виробництва. Вони дозволяють раціонально організувати весь процес виготовлення продукції в просторі, часі. При організації індивідуального виробництва застосовується одиничний тип випуску продукції. На робочому місці відсутня спеціалізація. Устаткування розташоване групами у відповідності з його функціональним призначенням. В цьому випадку деталі переміщуються послідовно з однієї операції на наступний рівень.

Обслуговування робочих місць при індивідуальному методі організації процесу виготовлення деталей характеризується наявністю одного набору інструментів. Універсальних пристосувань зовсім небагато. При цьому транспортування деталей зі складу і на склад проводиться кілька разів протягом робочого дня.

Питаннями правильного створення і протікання технологічних циклів займається керівний склад. Він здійснює управління організацією виробництва. Форми організації виробництва і його методи можуть бути побудовані за схемою потокового виробництва. Цей тип виготовлення деталей можливий при створенні заготовок одного типу. У цьому випадку робочі місця встановлюють по ходу процесу виготовлення продукції. Кожен працівник спеціалізується на виконанні однієї операції. На наступний етап обробки деталі надходять дрібними партіями або навіть поштучно.

При такому методі виробництва важливо зберігати ритмічність, синхронність всіх операцій. Особлива увага приділяється технічному обслуговуванню всіх робочих місць на виробництві.

Груповий метод організації виробничого процесу характерний для виготовлення однорідної продукції. Вони створюються повторюваними партіями. Технологічний процес уніфікований. Спеціалізація робочих підроблена. Розробляється графік, за яким відбувається вступ деталей у виробничий процес. Кожна дільниця або цех виконує завершений з технологічної точки зору комплекс робочих операцій.

Концентрація

Існують певні чинники, які дозволяють виконати розвиток підприємства і всієї економіки. Форми організації виробництва, якщо вони були правильно підібрані для кожного типу виробництва, можуть чинити значний вплив на роботу організації, а також народне господарювання в цілому.

Однією з таких форм є концентрація. Вона передбачає зосередження великої кількості технологічних циклів виробництва готової продукції на одному підприємстві. Ця форма організації властива великим компаніям.

Укрупнення виробництва може бути різним. Виділяють технологічну, агрегатну, заводську, а також господарсько-організаційну форму цього процесу.

Концентрація має масу позитивних для підприємства характеристик. Вона дозволяє збільшити випуск продукції, якщо це дозволяє ринок. При цьому застосовують як інтенсивні, так і екстенсивні фактори удосконалення продукції. Товарів для продажу виготовляють у цьому випадку багато, дозволяючи заполонити ними значну частину ринку. Концентрація також дозволяє знизити вартість продукції, що робить її конкурентоспроможною.

Різні економічні форми організації виробництва мають як переваги, так і недоліки. Значна концентрація веде до появи на ринку монополіста. Це не дозволяє галузі розвиватися гармонійно. Конкуренція в такому випадку практично відсутня. Це не дозволяє ринку вдосконалюватися, розвиватися.

Буває кілька різновидів концентрації. Агрегатна форма передбачає придбання більш потужного обладнання. Це дозволяє випускати більше продукції. Технологічна концентрація має місце при укрупнення цехів і ділянок. У цьому випадку зростає як кількість одиниць обладнання, так і їх потужність.

Найбільш складною формою є заводська концентрація. У цьому випадку говорять про укрупнення всієї організації. Це надає компанії масу нових можливостей і переваг. Собівартість можна знизити завдяки ефекту масштабу виробництва. Це дозволяє поставляти на ринок конкурентоспроможну продукцію.

Господарська концентрація передбачає створення концернів, асоціацій, які використовують однакову науково-технічну базу.

Спеціалізація

Вивчаючи основні форми організації виробництва, потрібно приділити увагу такого його різновиду, як спеціалізація. Кожне виробниче підрозділ або організація в цілому виробляють однорідну продукцію. Спеціалізація може бути предметною, технологічної або подетальної. Вони є формами організації виробництва представленого типу.

У першому випадку підрозділ або вся організація займається випуском певних видів готової продукції. При технологічній ж спеціалізації кожна ділянка, цех виробляє певний тип заготовок. Це дозволяє в підсумку зібрати готовий виріб.

Подетальна спеціалізація базується на виробництві окремих частин заготовки або готової продукції. Часто на одному і тому ж підприємстві застосовуються всі форми спеціалізації. Для кожного типу цехів або виробничих ділянок притаманний певний вид цієї організаційної форми.

Застосування на виробництві спеціалізації дозволяє максимально автоматизувати технологічний процес. Це підвищує показники продуктивності праці. Собівартість продукції буде знижуватись. Кожен фахівець, окреме робоче місце, ділянка, цех або все підприємство виготовляє одну і ту ж продукцію. Її якість буде значно вище, ніж до проведення політики спеціалізації.

Кооперування

Вивчаючи форми суспільної організації виробництва, потрібно приділити увагу особливостям такого процесу, як кооперування. Без нього не може існувати спеціалізація. Кооперування являє собою набір внутрішньовиробничих зв’язків, які забезпечують злагоджену роботу всіх цехів і ділянок. Вони працюють як єдиний механізм для створення певної готової продукції.

Кожне з підрозділів займається виготовленням певного виду деталей, продукції. Вони передають свої заготовки в наступний цех, де проводиться подальша доробка конструкції. Так процес продовжується до тих пір, поки не буде створений готовий продукт.

Кооперація дозволяє виготовляти продукцію за єдиним стандартом. Це один великий механізм, в якому всі частини взаємопов’язані. Якщо порушиться робота одного цеху, це відчують інші підрозділи.

Так, самим яскравим прикладом поданої форми організації виробництва підприємства по системі кооперування є виготовлення техніки. Кожен наступний рівень отримує заготівлю від попередньої ділянки. Якщо потрібно виконати коригування, це можна зробити на будь-якому рівні. Такий підхід дозволяє ефективно передавати інформацію між усіма ланками технологічного циклу, домагаючись високого результату. Це підвищує якість готової продукції, а також продуктивність праці.

Комбінування

Ще однією формою організації виробництва продукції є комбінування. Такий підхід дозволяє об’єднати кілька різноспрямованих виробництв для досягнення єдиної кінцевої мети. Тут можуть поєднуватися представники різних галузей.

Основними ознаками комбінування є об’єднання різних виробництв, які функціонують в різних сферах народного господарювання. При цьому кожен з таких складових елементів повинен бути пропорційний. Це дозволяє виробляти готову продукцію гармонійно. У подібних об’єднаннях спостерігається виробниче, технічне та економічне єдність. Це характерні особливості подібних виробництв.

Як правило, всі виробничі складові комбінату знаходяться на одній території. У цьому виражається їх виробниче єдність. Виробництва пов’язані між собою різними видами комунікацій. Притому вони мають єдину енергетичну систему, а також обслуговуючі та господарські підрозділи.

Технічне, економічне єдність виражається у відповідність продукції різнорідних підприємств єдиним стандартам якості. Кожна з них виробляє стільки продукції, скільки потрібно для подальшої переробки іншим учасником комбінату. Для цього здійснює діяльність єдиний управлінський центр. Це дозволяє узгоджувати всі дії.

Розглядаючи форми організації промислового виробництва, варто відзначити, що найбільш наочним прикладом комбінату є металургійне підприємство. Воно може об’єднувати в собі заводи, які займаються видобутком і збагаченням сировини, коксохімічне, сталеливарне виробництво. При цьому всі елементи цього механізму працюють злагоджено.

Диверсифікація

Розглядаючи форми організації виробництва, слід розглянути докладно диверсифікацію. Цей вид технологічного процесу є одним із інноваційних підходів. Підприємство розширює свою діяльність завдяки випуску нової лінії продукції. Диверсифікація пов’язана з концентрацією, яка проводиться на міжгалузевому рівні.

Такий підхід часто застосовують монополістичні підприємства. Вони випускають різні групи товарів, поширюючи їх на ринках різних галузей. Цей підхід дозволяє мінімізувати ризики компанії. Якщо одне з виробництв стане збитковим, друга лінія зможе забезпечити дохід. Він покриє витрати, що перевищують чистий прибуток від першої лінії.

Диверсифікація може бути пов’язаною або незв’язаної. Другий варіант являє собою випуск паралельної лінії продукції, яка не пов’язана з основним профілем роботи компанії. Це дозволяє інтегруватися на новому ринку, зайняти на ньому свою нішу. Пов’язана диверсифікація передбачає випуск однорідної продукції, яка відповідає основним профілем роботи компанії.

Завдання організації виробництва

Вибираючи форми організації виробництва, керівництво прагне створити умови для максимально ефективної роботи компанії. Для цього в процесі стратегічного планування ставиться ряд завдань. Керівництво компанії повинно проводити політику правильної організації виробничого процесу.

Це дозволяє економити трудові ресурси, організовувати зв’язки між усіма елементами єдиної системи. Характер роботи співробітників в цьому випадку стає більш творчим. Правильне планування і контроль дозволяють отримувати продукцію високої якості при низькій собівартості. Її конкурентоспроможність високою.

Розглянувши існуючі форми організації виробництва, їх особливості, можна зрозуміти необхідність правильного вибору підходу при розробці технологічних циклів, їх взаємодії всередині одного підприємства. Це дозволяє отримувати якісну продукцію при низькій собівартості. Це веде до збільшення прибутку компанії.