Основні способи захисту населення у надзвичайних ситуаціях

У звичайних умовах життєдіяльності громадяни самостійно забезпечують свою безпеку. Але у надзвичайних ситуаціях (НС) ця відповідальність перекладається на структури цивільної оборони, які також можуть підключати до захисту та інші відомства залежно від конкретних завдань. Так чи інакше, порядок дій базується на основних способів захисту населення, що зачіпають найрізноманітніші аспекти підтримання достатнього рівня безпеки.

Принципи захисту громадян при НС

Незалежно від проведених захисно-рятувальних заходів, служби забезпечення безпеки повинні керуватися наступними принципами:

  • Попереднє планування операцій, спрямованих на захист громадян, та проведення їх у всіх населених пунктах, які входять у зону ризику.
  • Попередження НС, а також мінімізація збитків та втрат при їх виникненні.
  • Планування і здійснення заходів щодо захисту населення при НС здійснюється з урахуванням місцевих економічних, природних та інших характеристик, які можуть вплинути на ефективність здійснення роботи.
  • Зміст і обсяг захисних заходів повинні визначатися виходячи з принципів достатності та фізичної можливості застосування конкретних сил і засобів з урахуванням наявної ресурсної бази.
  • У ліквідації НС беруть участь сили цивільної оборони, які виділяються органами місцевого самоврядування з підтримкою виконавчої влади на регіональному рівні.

Основні способи захисту населення

Під час конкретних НС набір заходів і дій може бути різним. Всі вони будуть орієнтуватися на недопущення та максимальне скорочення ризиків ураження людей, однак способи, обсяг і характер захисних заходів може відрізнятися в залежності від обстановки і умов події. Якщо говорити про тактику комплексного дії, то з більшою часткою імовірності будуть застосовуватися наступні способи і засоби захисту:

  • Своєчасне інформування. Застосовуються різні сигнали оповіщення населення.
  • Укриття людей у захищених об’єктах.
  • Застосування індивідуальних засобів захисту.
  • Заходи щодо захисту населення від біологічних, радіаційних та хімічних загроз.
  • Евакуаційні заходи.
  • Відновлювальні заходи, надання медичної допомоги та гуманітарної підтримки.

Разом з цим по можливості може організовуватися профілактичне навчання населення, розвідувальні дії, створення резервних каналів постачання продовольства і налагодження комунікаційних мереж.

Своєчасне оповіщення населення

Метою інформування людей через засоби оповіщення є доведення розпоряджень та оперативних відомостей про різного роду погрози і діях (зараження, затоплення, радіаційної небезпеки, евакуації тощо). Сучасні технології дають можливість негайного оповіщення не тільки про загрозу як такої, але і про час, місце і темпах руху її носія. За розрахунками фахівців МНС РФ, сигнали оповіщення дозволяють людям укритися за 10-15 хв після інформування. Це знижує втрати з 85% до 5% у середньому.

Що стосується застосовуваних сигналів, то сьогодні використовуються такі види зв’язку, радіомовлення, телебачення, спеціальна бездротова апаратура та інші засоби донесення інформації за допомогою світлових і звукових джерел. У містах для цілей масового інформування використовують квартирну радиотрансляционную мережу і гучномовний зв’язок, підключену до єдиного пульта. Зміст оповіщення може бути різним в залежності від умов тривожної ситуації. Як правило, даються конкретні вказівки про порядок дій, обмовляється час настання небезпеки і т. д.

Види сигналів тривожного сповіщення

Крім загальних інформаційних повідомлень, існує ряд тривожних сигналів, які застосовуються для оповіщення про безпосередню небезпеку використання хімічної, ядерної та бактеріологічної зброї. До таких сигналів відносять наступні:

  • «Повітряна тривога». Сигнал призначений для населення конкретного територіального пункту, який знаходиться в зоні ризику ураження противником. Оповіщення здійснюється через радиотрансляционную мережу і супроводжується звуками сирен.
  • «Хімічна тривога». Цей сигнал сповіщає про конкретні загрози бактеріологічного або хімічного нападу. Це означає, що необхідно надіти протигаз і негайно знайти укриття. У разі загрози бактеріологічного нападу в рамках оповіщення даються додаткові інструкції про подальші дії.
  • «Радіаційна небезпека». Сигнал призначається населених пунктах, в напрямку яких рухається радіоактивна хмара. Тим, кому адресоване дане оповіщення, необхідно скористатися ватно-марлевою пов’язкою та респіратором, після чого сховатись у противорадиационном притулок.
  • «Відбій повітряної тривоги». Трансляція даного сигналу означає, що з дозволу комендантів притулок можна покинути. У місцях, уражених зброєю масового дії, передаються відомості про ситуації, режимах поведінки та заходи, спрямовані на ліквідацію атаки.

Види заходів по захисту населення

Для початку варто виділити дві класифікації заходів, пов’язаних з природою НС та характером застосовуваних засобів захисту. У першому випадку поділяють способи захисту залежно від техногенного або природного походження загрози, а у другому ділять їх на примусові і оперативні дії. У кожному разі вибір конкретних заходів провадиться залежно від розселення людей на території, природно-кліматичних умов, економічних можливостей та інших чинників. Комплексні системи захисту населення передбачають виконання наступних заходів:

  • Інженерний захист населення.
  • Операції, спрямовані на захист від радіаційних і хімічних загроз.
  • Медичні заходи.
  • Підготовка населення для захисту від НС.

Евакуаційні заходи

Один з основних способів забезпечення захисту населення у разі НС. Найбільш ефективною є евакуація при радіоактивному забрудненні і катастрофічне затоплення місцевості. Головна мета цього способу захисту полягає в організованому переміщення певної групи людей і по можливості матеріальних цінностей у безпечні зони. Існують наступні класифікації способів евакуації людей:

  • За коштами переміщення – транспортом, пішим ходом, комбінованими способами.
  • По виду небезпеки – із зон біологічного, хімічного, радіоактивного зараження, затоплення, сильних руйнувань і т. д.
  • За віддаленості – евакуація може бути локальної (у межах міста, селища чи району), місцевого (у межах муніципального освіти РФ), державної (в межах РФ).
  • За часовими показниками – тимчасова (з можливістю повернення на покинуте місце через кілька днів), середньострокова (до 30 днів), тривала (більше 30 днів).

Потреба в евакуації населення, способи її проведення та терміни визначає місцева комісія з НС. Підставою для таких дій може стати виявлена і оцінена за раніше підготовленим нормативним критеріям загроза життю людей.

Укриття в захисних спорудах

Інфраструктура міських населених пунктів повинна передбачати можливість місцевого укриття в захисних спорудах. Це важливо у випадку утруднення повної евакуації населення. Захисна споруда являє собою інженерну конструкцію, призначену для тимчасового укриття людей, техніки і матеріального майна від небезпеки природного та техногенного характеру. На сьогоднішній день основний спосіб захисту населення у вигляді укриття передбачає евакуацію в притулку відкритого і закритого типу. До перших належать траншеї і щілини, а до других – спеціальні протирадіаційні укриття.

Технічна організація укриттів

Фонди захисних споруд нарощуються різними способами. Для розміщення об’єктів господарського, виробничого та соціально-побутового призначення з можливістю забезпечення зовнішнього захисту можуть освоюватися підземні міські простори. Ставляться на облік також підвальні та інші мелкозаглубленние приміщення наземних споруд. Природні порожнини, гірничі виробки і шахти метрополітенів після відповідного дообладнання можуть використовуватися в організації захисту населення і матеріальних засобів в загрозливий період. Для всіх об’єктів з фонду захисних міських укриттів діють певні вимоги до умов утримання людей, які стосуються санітарно-гігієнічних правил. Також до основних вимог відноситься можливість підготовки укриття до прийому населення за 12 год з моменту оповіщення.

Задіяння засобів індивідуального захисту

У процесі здійснення евакуації та забезпечення локального захисту, в зоні загрози необхідне використання засобів індивідуального захисту (ЗІЗ). Їх може представляти один або група предметів, які служать для перешкоджання дії біологічних, хімічних радіоактивних речовин на одну людину. До найбільш поширених засобів захисту такого типу можна віднести протигази, тканинні маски, респіратори і ватно-марлеві пов’язки. По захищеним органам виділяють ЗІЗ для шкірних покривів і органів дихання. Для такого роду захисту можуть використовуватися і побутові матеріали. Наприклад, одяг, виготовлений із прогумованих ізолюючих тканин, забезпечить захист від шкідливих повітряних домішок.

Надання медичної допомоги

У загальному комплексі захисних заходів проводяться й медичні дії. Вони можуть здійснюватися в рамках лікувальних, санітарно-гігієнічних та профілактичних заходів, спрямованих на мінімізацію впливу уражаючого ефекту на людей. Зміст і обсяг медичних дій буде залежати від умов поточної обстановки і характеристик вражаючих факторів. Наприклад, забезпечення захисту населення в рамках лікувально-профілактичних заходів може виконуватися з допомогою радіозахисні препаратів, дезінфікуючих розчинів, протибактеріальна, знеболюючих і перев’язувальних засобів. Серед табельних медзасобів також варто виділити індивідуальну аптечку, протихімічний пакет перев’язувальний набір.

Висновок

Технологічний розвиток комунікацій та засобів колективного захисту на сьогоднішній день дозволяє ефективно справлятися з виконанням завдань цивільної оборони в умовах НС. Хоча основні способи захисту населення як і раніше, зводяться до своєчасного оповіщення, проведення евакуації і застосуванню ЗІЗ, з’являються і модифіковані способи захисту від сучасних загроз і викликів. Наприклад, розробляються нові вимоги до організації сховищ, призначених для ізоляції від вражаючого дії ядерних і хімічних факторів. Змінюються і підходи до комунікаційної організації проведення захисних заходів, що дозволяє економити більше часу на оповіщення населення та підготовку інструктажів.