Основи сімейної психології. Психологія сімейних відносин

Ніщо так не захоплює психіку людини, як взаємини один з одним. Особлива увага приділяється межполовым зв’язків. Підтвердженням цього є народна творчість нації. Величезна кількість частівок, пісень, прислів’їв присвячені саме стосунків між жінкою і чоловіком. Для деяких побудову сім’ї і вміння спілкуватися з протилежною статтю зводиться до ступеня мистецтва. Давайте поговоримо про таке явище, як сімейна психологія. З’ясуємо, наскільки важливим є знання її основних принципів для кожного з нас.

Навіщо потрібна психологія сім’ї?

Часто-густо лунають нові поняття. Це, наприклад, «сімейний криза і психологія» або «проблеми інституту шлюбу». Це пов’язано з тим, що в наші дні розлученням нікого не здивуєш. З кожним роком все менше пар проживають спільно більше 10 років. Тому настільки актуальними і популярними стають прийоми сімейних психологів. За подібні курси молоді (і не дуже) люди хапаються, як за соломинку в океані проблем і спільних образ. Чому ж відбувається так, що люблять і мріють про спільне щастя молодята, не в змозі побудувати гармонійні, тривалі відносини, що приносять щастя обом?

Перед початком будь-якої справи – будь то похід в ліс або подорож в іншу невідому країну – кожен намагається досконально вивчити питання, дізнатися всі тонкощі й можливі підводні камені. Так повинно бути і в сімейному житті. Має, але на ділі виглядає інакше. Тому сімейна психологія (як наука про відносини в сім’ї) настільки важлива для кожного окремо взятого індивідуума. Адже багато вступають у шлюб, маючи:

  • неповне або не цілком адекватне уявлення про себе, як про повноцінного партнера;
  • не зовсім показові приклади відносин серед близьких, рідних, знайомих;
  • некультурне поведінку по відношенню до протилежної статі і т. д.

Що вивчають сімейні психологи?

Психологія займається вивченням міжособистісних конфліктів у родині. Сім’я – це заснована на об’єднанні подружжя мала соціальна група, яка передбачає спільне проживання і ведення побуту. Громадська осередок характеризується функціями, динамікою і структурою. Розглянемо кожну характеристику більш докладно.

Сімейні функції

Сім’я має певну сферу життєвих процесів, яка пов’язана з якимись потребами кожного індивідуума сімейного кола. Це і є її головні функції.

У психології існують класифікації сімейних потреб. Головні виділяють три:

  • безпека;
  • прихильність;
  • досягнення.

Американський психолог Абрахам Маслоу винайшов цілу піраміду людських потреб, в якій виділ 7 головних ступенів. Ми ж розглянемо сімейні функції зумовлені потребами.

Виховання

Полягає в тому, щоб задовольнити психічні материнський і батьківські інстинкти кожного з подружжя, а також у вихованні дітей та самореалізації себе в них.

Психологія сімейних відносин починається з індивідуальних потреб кожного члена, але крім них існує ще соціум, диктує свої правила поведінки. Сім’я, що має дітей і виховує їх, свого роду соціалізує підростаюче покоління. Адже вони займаються виховним процесом дочки чи сина, дорослі виховують члена соціуму. Ця функція досить тривала, оскільки триває від народження до дорослого віку, коли доросла здатний дати потомство.

Господарство і побут

Головне завдання господарсько-побутової функції полягає в догоджання:

  • елементарних потреб: їжа, сон, їжа;
  • матеріальні блага: продукти харчування, одяг, предмети комфорту;
  • збереження здоров’я всього організму.

Дана функція сімейної психології передбачає також відновлення психічних і фізичних ресурсів, які витрачаються на виконання роботи.

Обмін емоціями

З кого складається сім’я? З особин, здатних відчувати одне до одного позитивні емоції, які згодом переростають у прихильність. Проявами таких почуттів стають переживання одного чоловіка у відношенні до іншого, у вираженні певних емоцій, яка стає свого роду правилом. Це переходить в необхідність: бути зрозумілим, подобається коханому, у взаємоповазі та прояв ніжних почуттів, любові. Іншими словами, функція обміну емоціями сімейної психології, чоловік і дружина в якій займають головні позиції, передбачає розуміння визначень почуттів, уміння їх переживати і передавати.

Комунікація

Зміст даної функції полягає у духовному зростанні кожного з членів сімейного кола. Це досягається за допомогою спілкування, спільного відпочинку та проведення вільного часу, культурного розвитку. Завдяки духовному зростанню кожної клітинки сім’ї, відбувається не тільки зростання окремо взятої особистості, але духовно розвивається і суспільство в цілому.

Контроль в соціумі

Метою будь-якого суспільства є допомога людині у виживанні. Досягається це шляхом впровадження певних правил поведінки між індивідуумами. Звідси і виникає функція контролю.

Сім’я сімейної психології розглядається як малий колектив в соціумі. Не всі учасники такої групи здатні дотримуватися соціальних норм. Фактори, від яких залежить їх нездатність:

  • Вік (старість або навпаки – дитинство). Батьки контролюють своїх дітей і людей похилого віку членів сім’ї.
  • Інвалідність когось з рідних. В цьому випадку функцію контролю виконують опікуни.
  • Еротика

    Функція еротики в психології сімейного життя зумовлює задоволення сексуальних потреб подружжя, регулює їх сексуальну поведінку. Завдяки можливості дати потомство, сім’я переростає в рід, а потім і ціле покоління.

    Кожен індивід з’являється на світ і вмирає. Так, для кожного сімейного колективу є дата заснування та розпаду. Є також щаблі розвитку.

    Протягом життя важливість якоїсь певної функції стає більше, якийсь- менше. Наприклад, на початковому етапі створення сім’ї на перше місце виходить сексуально-еротична функція, яка згодом замінюється виховної. У більш дорослому віці вона йде на другий, або навіть третій план, звільняючи місце для емоційної чи комунікативної.

    Функціональної вважається сім’я, яка гармонійно поєднує виконання всіх функцій. Якщо ж одна з них відсутній або виконання її порушено, сім’я набуває статус дисфункціональною. Саме такі зміни вивчає сімейна психологія. Кризи сімейного життя полягають у розладі функцій і завдання психолога у тому, щоб допомогти всім учасникам сімейного колективу, а не конкретного його індивіду. Оскільки усі функції тісно пов’язані між собою, в більшості випадків доводиться розбирати не одну з них, а цілий комплекс.

    Сімейне структурування

    Полягає у визначенні кількості членів сім’ї, а також взаємодіями між ними. Структурування тісно пов’язане з функціональністю. Наприклад, якщо сім’я розпадається, порушуються всі функції.

    Основи сімейної психології виділяють такі форми сімей:

  • Нуклеарна сім’я – є фундаментальною. В її основі лежить трикутник – двоє батьків і дитина. Агентами такої форми значаться два покоління. Розрізняють повну і неповну нуклеарные сім’ї.
  • Розширена. Принцип такого сімейного колективу ґрунтується на об’єднання під одним дахом кілька поколінь родичів по крові. Найбільш поширений приклад – проживання з бабусею та дідусем.
  • Велика родина – має ієрархічну природу. Головний принцип укладено в об’єднанні різних поколінь родичів по крові, які вільно один від одного ведуть спільне господарство. На чолі таких сімей обов’язково повинна бути присутнім постать патріарха. Прикладом такої сім’ї може служити поселення в селі чи невеликому містечку, що складається з 3-5 будинків, в яких проживають сім’ї наступних поколінь. Патріархом за таких обставин виступає батьківська сім’я, яка визначає темперамент відносин всього складу і надає чільне дію на всіх членів.
  • Клан – група кровних родичів, які не обтяжені правилами спільного проживання. Лідерів у такій сім’ї теж може бути кілька. Явний приклад клану – мафія Сицилії.
  • Двір. Такий вид родини був поширений в 17-18 століттях, зараз досить рідкісний випадок. У дворовій сімейний колектив включені кілька колін роду не пов’язаних узами крові (служниці, прислуга).
  • Порушення структури сім’ї також призводить до різних проблем. Завдання суспільства — гармонізувати і вирівняти ситуацію. Це можливо двома способами:

    • за допомогою екстрасенсів, служб знайомств, релігійних діячів тощо;
    • за допомогою психологів.

    Динамічний ріст

    Кожна сімейна комірка має свою дату заснування, що починається з дня укладення шлюбу. У сімейної психології існує безліч різних класифікацій етапів існування сім’ї, кожен з яких має свої труднощі та кризи, а також варіанти їх подолання. Розглянемо основні етапи:

  • Молода сім’я (від 0 до 5 років спільного життя). Початок її лежить у висновку шлюбу і до моменту народження першої дитини. Головним завданням у такій сім’ї стає питання адаптації двох чужих по суті людей один до одного, який полягає в сексуальної адаптації та первісному накопиченні матеріальних благ. На цій стадії також закладаються взаємини з іншими сім’ями, формуються цінності та звички, які регулює етика і психологія сімейного життя. Психологи стверджують, що даний етап найбільш схильний до розлучень, оскільки багато молоді пари не в змозі витримати сильного емоційного напруження.
  • Неповнолітні діти в родині. Даний етап триває мінімум 18 років, оскільки передбачає період від народження первістка до виходу із сім’ї останньої дорослої дитини. На даному етапі сімейний колектив стає зрілим. На перше місце виходить господарсько-побутова і виховна функції. Найбільш травматичний момент – народження дитини. Особливо гостро його відчувають чоловіки. Адже до цього моменту вся любов жінки-матері віддавалася їм, а тепер вона розподіляється між чоловіком і первістком, збільшується дистанція між подружжям. Сім’я стає більш міцною і стабільною. Найбільша кількість розлучень припадає на вік дитини 2-5 років.
  • Завершальний, в основі якого лежить синдром спорожнілого гнізда. Приблизно 18-25 років спільного життя відкривають другий сімейний криза. У цей період діти вступають у доросле життя, у них формується власне его і світогляд. Батькам потрібно адаптуватися і знайти нові цінності. Часто конфлікт підкріплений іншими комплексами (втрата кар’єри, криза досягнень тощо). Подружжя адаптуються до нових ролей: бабусі і дідусі, починають дивитися один на одного по-новому. Виникають проблеми неприйняття дорослих дітей, порушується емоційний обмін. Також виникає потреба у фізичному відпочинку на фоні ослаблення здоров’я.
  • Важливо розуміти, що побудова сім’ї – цілеспрямований процес, який передбачає усвідомлене участь всіх його членів. Для гармонійного спільного проживання різних людей під одним дахом необхідно працювати всім учасникам цього процесу в одному напрямку і цінувати один одного.