Перелом гомілковостопного суглоба: ознаки, перша допомога та особливості лікування

Гомілковостопний суглоб є складним, так як він складається з декількох кісток — великогомілкової, малогомілкової і таранної. Переломом гомілковостопного суглоба вважається пошкодження однієї або декількох кісток, а також зв’язок і суглобової капсули, яка їх з’єднує. Даний вид переломів є одним з найпоширеніших.

Причини травми

Перелом гомілковостопного суглоба виникає внаслідок різкого підвищення навантаження або надання йому неприродного положення. Найчастіше травма трапляється в таких випадках:

  • При дорожньо-транспортній пригоді, коли на гомілковостопний суглоб чиниться великий тиск в наслідок удару чи деформації транспортного засобу.
  • Подворачивание стопи всередину або назовні. Таке може статися при падінні з великої висоти, невдалих стрибках, під час занять спортом.
  • Внаслідок тупого удару великої сили в область суглоба.
  • Падіння на стопу важкого предмета.
  • При подворачивании ноги всередину виникає перелом медіальної кісточки, назовні — латеральної щиколотки. При скручуванні ноги внаслідок впливу зовнішніх сил пошкоджуються обидві щиколотки. У разі падіння з висоти і приземлення на п’яти виникає травма таранної кістки.

    Різновиди переломів

    В залежності від типу травми, призначається адекватне лікування. Відкриті переломи гомілковостопного суглоба супроводжуються роздробленням кісток, що значно ускладнюють процес загоєння. Крім того, часто до такого типу травм підключаються інфікування утворилася рани і больовий шок.

    Закриті переломи гомілковостопного суглоба зустрічаються набагато частіше відкритих. Вони можуть супроводжуватися зміщенням пошкодженої кістки. Складні травми вимагають хірургічного втручання. Найчастіше виникають тріщини, лікування яких полягає в правильному і своєчасному знерухомлення та накладанні гіпсу на певний проміжок часу.

    За типом лінії перелому розрізняють такі різновиди:

    • косі;
    • поздовжні;
    • поперечні;
    • Т-образні;
    • У-образні;
    • зірчасті.

    Травматолог повинен точно визначити різновид перелому, так як від цього залежить подальше лікування.

    Класифікація за МКХ

    Дана абревіатура розшифровується як Міжнародна класифікація хвороб. Це нормативний документ, який містить дані про захворювання, патології і травмах. За МКБ 10 перелом гомілковостопного суглоба має наступну класифікацію:

    • МКБ 10 S50 — внутрішній закритий перелом щиколотки;
    • МКБ 10 S51 — внутрішній відкритий перелом щиколотки;
    • МКБ 10 S60 — зовнішній закритий перелом щиколотки;
    • МКБ 10 S61 — зовнішній відкритий перелом щиколотки.

    Визначення типу перелому дає можливість призначити коректне лікування.

    Симптоми

    По МКБ перелом гомілковостопного суглоба має код S50-61 і супроводжується такими проявами:

    • Сильний біль, що не припиняється протягом тривалого часу.
    • Підвищення інтенсивності болю при спробі доторкнутися до нижньої частини ноги або встати на неї.

    • Сильна набряклість нижньої частини пошкодженої кінцівки.
    • Великого розміру гематоми.
    • При переломі гомілковостопного суглоба із зміщенням помітна деформація кінцівки.
    • Неприродне положення стопи.
    • Неприємний хрусткий звук, який виникає при промацуванні кінцівки, який свідчить про наявність кісткових уламків.
    • При відкритому переломі видно кістку, що стирчить з кровоточивої рани.

    Відкриті переломи небезпечні кровотечею, яке може викликати больовий і геморагічний шок. Травми закритого типу легше піддаються лікуванню, проте вони вимагають проведення рентгенографії для діагностики перелому, так як симптоми можуть бути схожі з проявами розтягнення, розриви зв’язок.

    Діагностика

    Для того щоб точно визначити характер травми, лікар-травматолог уважно вислуховує скарги пацієнта, а також оглядає пошкоджену кінцівку. Після чого необхідно зробити рентгенівські знімки у двох проекціях — прямій і боковій.

    Якщо перелом кісток гомілковостопного суглоба супроводжується розтягненням зв’язок або ушкодженнями хрящової тканини, призначаються наступні дослідження:

  • Ультразвукова діагностика, за допомогою якої можна оглянути зсередини ступінь ураження тканин.
  • Комп’ютерна томографія — дорога, однак вкрай інформативна процедура, яка дає найбільш точну інформацію про пошкодження кісткової і хрящової тканини.
  • Артроскопія — інвазивний метод дослідження суглобової тканини, який здійснюється шляхом введення інструментів з камерою, які виводять зображення на екран монітора.
  • Сучасні дані методи дають точну клінічну картину травми, яка допомагає призначити правильне лікування.

    Перша допомога

    Наслідки перелому гомілковостопного суглоба можуть бути плачевними, якщо вчасно не буде надана екстрена допомога. Насамперед необхідно викликати медичну бригаду, яка надасть кваліфіковану допомогу і доставити постраждалого до лікарні. Під час очікування медиків рекомендовано виконати такі заходи:

  • Забезпечити стан спокою для травмованої людини. Для цього необхідно допомогти йому прийняти горизонтальне положення і знерухомити постраждалу кінцівку. При цьому бажано розігнути ногу в колінному суглобі і зафіксувати її за допомогою палиці, хустки, шарфа. Це необхідно для запобігання подальшого травмування оточуючих тканин і зменшення хворобливості відчуттів.
  • Для виключення больового шоку травмованому необхідно дати знеболювальні препарати. Для цих цілей можна використовувати «Кетанов», «Анальгін», «Ібупрофен». Крім того, до місця перелому можна прикласти лід. Важливо, щоб між кінцівкою і льодом була прошарок, інакше велика ймовірність переохолодження м’яких тканин.
  • При кровотечі з рани потрібно накласти джгут вище рани. При невеликій втраті фізіологічний рідини можна обійтися пов’язками з чистої тканини.
  • Потрібно пам’ятати про те, що намагатися самостійно вправити відкритий перелом не слід. Це можуть зробити тільки кваліфіковані медики в умовах стаціонару.

    Лікування травми

    Закриті переломи гомілковостопного суглоба без зміщення кісток вважаються найбільш простими. Головне завдання травматолога полягає в тому, щоб забезпечити правильне зростання кісткової тканини. Для цього накладається гіпс на перелом гомілковостопного суглоба. В зафіксованому положенні нога знаходиться 1,5-2 місяці. Відразу після накладення гіпсу хворому призначаються знеболюючі засоби, які полегшують стан.

    При важкій травмі зі зміщенням час носіння гіпсу збільшується до 4-5 місяців. При цьому також може знадобитися оперативне втручання з метою вилучення уламків кістки і повернення зміщеною кінцівки у вихідне положення.

    Необхідність хірургічної операції

    Перелом гомілковостопного суглоба коду за МКБ 10 S50-61 може бути складним і не підлягати відновленню шляхом простих медичних маніпуляцій. В такому випадку необхідно оперативне втручання. Цілісність кістки відновлюється за допомогою металевих пластин з гвинтами-фіксаторами.

    Операція виконується в кілька етапів:

  • Необхідно зробити рентгенівський знімок для того, щоб оцінити складність отриманої травми.
  • Великі уламки кістки з’єднуються за допомогою металевих пластин і гвинтом, дрібні видаляються.
  • Вся ця конструкція стискається для того, щоб зафіксувати гомілковостопний суглоб в правильному положенні.
  • Іноді в ході операції виявляється, що постраждала кінцівку буде мати меншу довжину, ніж здорова. Це може бути внаслідок сильного роздроблення кістки і видалення великої кількості уламків. В такому разі може бути встановлено імплант у вигляді гвинта, який вкручується в кістку і замінює відсутню частину кінцівки.
  • Після хірургічного втручання хворий знаходиться в обездвиженном положенні протягом 12 місяців. У цей час не можна давати ніякого навантаження на травмовану ногу, інакше може знадобитися повторна операція. Після закінчення визначеного строку металеві пластини видаляються, а на ногу накладається гіпсова пов’язка. З нею хворий може пересуватися за допомогою милиць. Після зняття гіпсу пацієнту дозволяється невелика навантаження на уражену кінцівку.

    Реабілітація

    Перелом гомілковостопного суглоба із зміщенням або без вимагає посттравматичного відновлення рухливості. Це можливо у разі правильного зрощення кісток. Для реабілітації виконуються наступні заходи:

  • Накладення гіпсової лангеты після зняття пов’язки. Її необхідно носити протягом 3-4 тижнів після зняття гіпсу. Лангета забезпечує спокій кінцівки, проте не знерухомлює її повністю.
  • Прийом препаратів з вмістом кальцію для швидкого зрощення кісток. Для відновлення хрящової тканини рекомендується вживати в їжу холодець.
  • Незважаючи на можливі хворобливі відчуття, хворому рекомендовано рухати травмованою ногою. Якщо з неї ще не зняли гіпс, рухати можна колінним суглобом, це забезпечить нормальний приплив крові до кінцівки.
  • Рекомендований масаж, який покращує циркуляцію крові в травмованій нозі.
  • Дозволяється лікувальна фізкультура під наглядом лікаря.
  • Перші спроби ходити повинні здійснюватися за допомогою двох милиць і опори на здорову ногу. Поступово дозволяється наступати на хвору кінцівку.
  • Після перелому гомілковостопного суглоба важливо не давати йому відразу великі навантаження, інакше період загоєння може затягнутися надовго. Крім того, реабілітація має відбуватися під наглядом лікаря, який визначає максимально допустиме навантаження.

    Фізичні вправи

    Гімнастика також становить частину реабілітації після переломів гомілковостопного суглоба коду МКХ 10 S50-61. При цьому вона значно відрізняється в періоди носіння гіпсової пов’язки і після її зняття. У період іммобілізації допускаються наступні вправи:

  • Напруга мускулатури ноги вище коліна.
  • Згинання і розгинання рук, махи.
  • Нахили тулуба в різні боки.
  • Рух здоровою кінцівкою.
  • Ворушіння пальцями травмованої кінцівки.
  • Свешивание хворої ноги з ліжка і руху колінним суглобом.
  • Ці вправи спрямовані на запобігання застою крові, який може виникнути як наслідок тривалого періоду без руху.

    Після зняття гіпсу пацієнту призначаються інші вправи лікувальної гімнастики. Спочатку вони виконуються під контролем лікаря, а потім допускаються в домашніх умовах:

    • ходьба з перемінним тиском на п’яту і носок ноги;
    • виконання кругових рухів гомілковостопним суглобом;
    • згинання і розгинання стопи;
    • катання травмованою ногою тенісного м’ячика, палиці, пляшки з водою;
    • спроби хапання й утримання пальцями травмованої ноги невеликих предметів;
    • махи ногою в колінному і тазостегновому суглобах.

    Лікар підбирає вправи таким чином, щоб почати реабілітацію з малих навантажень. Поступово тяжкість гімнастики збільшується. Головним завданням виконання вправ є розробка суглоба після тривалої фіксації в нерухомому стані. Якщо її не виконувати, то можлива атрофія м’язів, яка тягне за собою інвалідність і неможливість нормально пересуватися. Крім того, завдяки гімнастиці поліпшується кровообіг і обмін речовин в кінцівки.

    Наслідки травми

    В деяких випадках можливі ускладнення перелому гомілковостопного суглоба. Вони можуть з’явитися через невчасно наданої медичної допомоги чи їх неналежної якості. Можливі такі наслідки травми:

  • Неправильно зрощені кістки при некоректному їх фіксації. В такому випадку необхідно заново зламати суглоб для того, щоб надати йому правильну форму.
  • Несрастание перелому загрожує інвалідністю, так як проміжок між кістками заповнюється сполучної та хрящової тканиною, що робить неможливим ходіння.
  • Деформуючий артроз — захворювання, яке истончает, а потім і руйнує хрящову тканину, що призводить до змін у суглобі. Хвороба ускладнює пересування і постійно завдає біль.
  • Порушення якості ходьби — з’являється кульгавість, набряклість кінцівки.
  • Попадання в рану інфекції при неправильно або невчасно наданої медичної допомоги загрожує розвитком запального процесу, який може з часом перерости в сепсис.
  • На жаль, неможливо запобігти появі травми, проте в силах людини зміцнити кістки і зробити їх менш крихкими. Для цього потрібно вести активний спосіб життя, проте необхідно тренувати суглоб перед сильними навантаженнями.

    Крім того, важливо вживати велику кількість продуктів, що містять кальцій і вітаміни, так як при нестачі цього мінералу кістки стають ламкими і крихкими. Потрібно пам’ятати, що кальцій краще засвоюється з вітаміном D, тому слід багато часу проводити на сонці.