Поняття «перинатальна енцефалопатія» знайоме багатьом батькам, оскільки сьогодні в різних варіантах воно зустрічається практично в половині дитячих медичних карт з неврологічними діагнозами. Під цією патологією розуміється сукупність порушень нервової тканини під впливом гіпоксії, травм, інфекцій, які діють на мозок плоду в період вагітності або пологів. Наслідки такого впливу – від мінімальних мозкових дисфункцій до важких проявів у вигляді дитячого церебрального паралічу, гідроцефалії та епілептичного синдрому.
Дані наукових досліджень
Багато не знають, як слід реагувати на діагноз синдром перинатальної енцефалопатії, особливо тоді, коли дитина виглядає здоровою і розвивається відповідно до свого віку. Не дивно, адже даної патології немає у міжнародних класифікаціях.
За даними багатьох наукових дослідників, реальні випадки енцефалопатії гіпоксичного та ішемічного генезу зустрічається тільки у 4 % немовлят, проте в поліклініках подібний діагноз ставлять, як мінімум, половини малюків.
Нервова система в перший рік життя людини надзвичайно непостійна. Вона швидко вдосконалюється і дозріває, внаслідок чого змінюються і реакції на навколишній світ, і поведінка дитини, тому систематизувати зміни, що відбуваються в які-небудь норми досить складно, тим не менш, фахівці намагалися це зробити.
Факторів, які впливають на розвиток, дуже багато. Тому часто буває так, що у цілком здорових дітей один з параметрів виходить за межі норми. Звідси походить і інформація про частоту діагнозів перинатальних порушень. Навіть у випадках, коли дитина довго плаче або у нього раптово затремтить підборіддя, або він кілька разів відригнув, батьки поспішають до спеціаліста, а той не зволікає визначити дисфункцію мозку і ставити діагноз «перинатальна енцефалопатія».
Призначувана в ранньому віці терапія часто буває не тільки недоцільним, але й шкідливою для дитини в тих випадках, коли діагноз не підтверджується основною масою діагностичних заходів, що нерідко відбувається в сучасних поліклініках.
Природно, повністю заперечувати наявність перинатальних пошкоджень мозку неправильно, проте ставитися до такого діагнозу слід дуже виважено, щоб уникнути необґрунтованого лікування.
