Поняття і види форм держави

Державу для управління суспільством використовує певні форми і моделі. Одні країни копіювали сусідні або більш потужні держави, а інші зберігали індивідуальні і традиційні риси в організації влади. У сучасному світі існує багато видів форм держави: якісь сформувалися давно, а які-то тільки нещодавно. Цікаво спостерігати з історичної точки зору те, як одна держава може змінювати декілька форм державної влади в ході свого розвитку. Розглянемо докладніше форми правління держави, поняття, види і так далі.

Поняття форми держави та його види

У правовій і політичній літературі немає однозначного поняття форми. Поняття форми держави, ознак і видів, складається з багатьох компонентів. Але якщо взяти властивості даної категорії, то можна зробити висновок, що форма держави являє собою організацію територіального і політичного устрою в країні, яка відповідає на наступні питання:

  • Хто править?
  • Як править?
  • Яким чином буде здійснюватися територіальне управління та структура державних інститутів країни?
  • Які є способи для реалізації політичної влади?
  • Види форм держави ніколи не перебувало в нерухомому стані, а змінювались під впливом різноманітних чинників: економічних, соціальних, ідеологічних чи політичних. З часом змінювалося розуміння та значення форми держави: від аристократії і монархії до республіки і диктатури.

    Зараз у літературі виділяють три види форми (монократическая, поликратическая і сегментарна), а також види та функції форм держави (форма правління, форма державного устрою та політичний режим).

    Стародавні греки про форму держави

    Древні греки приділяли в своїх працях дуже важливе місце поняття і видів форми держави, вважаючи, що правильна організація політичної влади – важливий шлях до успіху і процвітання в країні.

    Платон був переконаний, що найкращою моделлю державної влади є аристократія і олігархія. Влада, що зосереджена в руках вузької групи багатих людей, згідно Платону, краще і корисніше для держави, ніж демократія. Платон був ярим противником «влади народу», він думав, що надмірна свобода може призвести до тиранії, формою держави, де не дотримуються права людей, а на чолі кута коштує примус.

    Аристотель розглядав особливості форм держави та їх види залежно від того, скільки людей править і в бік якогось прошарку суспільства орієнтована влада. Він вважав ідеальними формами держави монархію і аристократію, а демократію, олігархію і тиранію називав неправильними та шкідливими формами організації державного устрою в країні.

    Класифікація форм держави

    Виділяють наступні основні види форм держави: монократическую, поликратическую і сегментарную. Зупинимося і поговоримо про кожній формі окремо.

    Монократическая влада. Саме слово говорить, що влада в державі належить одноосібного правителя чи державному органу. Таким моноправителем може бути:

    • монарх;
    • диктатор;
    • правляча партія.

    У монократическом державі немає поділу влади, народ не бере участь в політичному житті країни, місцеве самоврядування відсутня. Для монократической системи характерно примус, терор проти населення, обов’язкове дотримання державної або релігійної ідеології. Характерною рисою цієї форми держави є відсутність приватної економіки, бізнесу та демократичних принципів управління.

    Виділяють наступні види монократических форм держав:

  • Теократична. Центральним і авторитетним зводом правил є Святе Письмо – Коран або Біблія. Соціальна, духовна, політична і економічна життя грунтується на Священних книгах, які наказують людям правильний спосіб життя. Прикладом таких держав є: Саудівська Аравія, Катар, Іран і Ватикан.
  • Екстремістська. Відсутність прав і свобод, насильство над чужими елементами, включаючи примусове лікування, позбавлення волі і каторгу. У сучасному світі таких держав немає, але в історії 20 століття всі пам’ятають про існування в минулому таких фашистських систем в Німеччині, Іспанії, Італії та Камбоджі.
  • Мілітаристська. Влада належить військовому органу або армії. Як приклади (з сучасних країн) можна привести Фіджі та М’янми, а в минулому – Ірак і Пакистан.
  • Тоталітарний соціалізм (диктатура). Націоналізація власності державою і майна громадян. Встановлювався в країні, щоб подолати економічну кризу, але потім залишався як основний режим. Приклади: СРСР, Північна Корея.
  • Кожна з наведених вище монократических форм має тенденцію зазвичай прикриватися парламентом, виборними органами, але насправді управління здійснюється однією особою чи партією.

    Монократической формі держави протистоїть поликратическая. Характерними рисами поликратической системи є наступні ознаки:

  • Управління здійснюється не одноосібно, а діє принцип поділу на законодавчу, виконавчу і судову владу.
  • Області можуть самостійно приймати закони, які не виходять за рамки Конституції. Розмежування повноважень між державою і територіальними утвореннями (областями, республіками).
  • Виконавча і законодавча влада формується народом через проведення виборів і референдумів.
  • Державою заохочується приватна економіка.
  • Поликратическая форма поділяється на два види: традиційну і постсоціалістичну.

    Традиційна форма держави з притаманними рисами демократії типова для більшості сучасних держав: США, Англія, Канада, Франція, Італія.

    Постсоціалістична форма характерна для країн колишнього соціалістичного табору, які рухаються по шляху демократії до розвиненої економіки. До таких країн відносяться такі держави, як Польща, Чехія, Угорщина, Грузія.

    Третьою формою держави є сегментарна. Це свого роду середина між монократической і поликратической формами держави. Для таких держав властива демократія, змішана з авторитаризмом. Для сегментарного держави характерна олігархія, тобто країною керує вузьке коло осіб або сім’я. Відмітні ознаки сегментарної форми:

    • немає поділу влади;
    • свободи визнаються тільки на папері, насправді вони не дотримуються;
    • автономія місцевого самоврядування дуже слабка;
    • дозволяється створення лімітованого кількості партій або партії заборонено створювати;
    • є видиме поділ влади, але насправді країною керує уряд або президент.

    До держав сегментарного типу відносять Марокко, Сенегал, Індонезію, Єгипет, Йорданію і Нігерію.

    Особливості форми, види

    За зовнішніми ознаками держава складається з форми правління, форми державного устрою та політичного режиму. Розглянемо кожен вид форми держави окремо.

    Поняття, види правління

    Форма правління – організація влади в країні, державних органів та інститутів. Виділяють такі форми правління:

    • монархію;
    • республіку.

    Виходячи з сенсу поняття і види форми правління держави, можна дати характеристику кожному виду правління.

    Монархія

    Влада в країні належить одній особі (царю, султану, королю) або частково обмежена парламентом. Більшість монархій в сучасному світі мають статус конституційної. Монарх займає свій пост будь-який термін, а його влада переходить у спадок.

    Монархія буває наступних видів:

  • Абсолютна. Влада здійснюється одноосібно монархом. Таких монархій залишилося небагато: Саудівська Аравія, Оман, ОАЕ, Кувейт.
  • Конституційна. Влада монарха обмежена парламентом (законодавча влада), урядом (виконавча влада) і судовою владою. Монарх у таких країнах управління не здійснює, а лише юридично займає посаду глави держави. До цього виду належить більшість монархій: Великобританія, Данія, Іспанія, Швеція, Нідерланди, Норвегія, Бельгія.
  • Дуалістична. Влада в країні розмежована між парламентом і монархом. Парламент двопалатний: нижню палату обирає народ, а верхня палата призначається монархом. Закони приймає парламент, але монарх може відхилити закон. Уряд призначається главою держави. Приклади держав: Непал, Йорданія, Марокко.
  • Республіка

    Вид форми правління, де влада в країні здійснюють обрані народом органів державної влади. Для республіки характерними вважаються такі ознаки:

    • народ наділяє владою главу держави і парламент;
    • глава держави обирається на певний термін і несе відповідальність за свої дії.

    Існує три види республік:

    • парламентська;
    • президентська;
    • змішана.

    Відмінними рисами парламентської республіки є: парламент призначає президента, а уряд створюється з числа партії, яка отримала більшість місць в обраному народом парламенті. Уряд в такій державі має звітувати перед парламентом, який може в будь-який момент його розпустити. Парламентськими республіками вважаються Італія, Німеччина, Туреччина, Австрія.

    У президентській республіці глава держави – президент, який обирається на всенародних виборах народом. Уряд підпорядковується президенту. Президентськими республіками є США, Мексика, Бразилія, Нігерія.

    Є змішана республіка. У таких державах, як Франція, Перу, Росія, Білорусь присутні ознаки президентської і парламентської республіки.

    Форми державного устрою

    Державне пристрій (як вид форми держави) – це територіально влаштована країна і яким чином центральної влади підпорядковуються її суб’єкти. Виділяють наступні форми державного устрою: унітарна, федерація і конфедерація.

    Для унітарної держави характерний єдиний центр управління країною, єдина конституція і єдина валюта. Унітарні держави можуть бути централізованими і національними (багатонаціональними): Китай, Естонія, Японія.

    Федеративні держави — це країни, які складаються з багатьох національних областей і суб’єктів, які підпорядковуються федеративним законам, але мають право встановлювати місцеві правила, які не суперечать Конституції. Виділяють федерації територіальні, змішані та національні. Територіальними федераціями є США, Німеччина, змішана – Росія, а до національним федераціям можна віднести Індію.

    Конфедерація — це непостійний, короткочасний союз держав, утворений для подолання важких завдань політичного або територіального значення. Конфедерація не має централізованого уряду, бюджету або національного громадянства. До таких держав можна віднести Євросоюз, Союзна держава Росії та Білорусії.

    Політичний режим

    Держава має набір методів і прийомів по здійсненню влади в країні, це і носить назву політичного режиму. В літературі виділяють два види політичного режиму: демократичний і недемократичний.

    Демократичний і недемократичний режими

    Демократичний режим володіє наступними ознаками:

    • верховенство закону;
    • поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову;
    • населенню гарантується свобода, дотримання прав;
    • влада вибирається, змінюються інститути влади в суб’єктах держави;
    • опозиція не забороняється державою;
    • багатопартійність в державі.

    Недемократичний режим забороняє опозицію, багатопартійність, немає свобод в країні, а є примус і терор. Недемократичний режим виділяють двох видів: фашистський (панування однієї нації в країні) і тоталітарний (дотримання єдино правильної ідеології, підпорядкування партії або диктатору).

    Види та форми міжнародної відповідальності держав

    Всяка держава несе правову відповідальність за свої дії, які можуть носити не тільки правовий характер, але і агресивний. У світі виділяють наступні види і форми міжнародно-правової відповідальності держав:

  • Матеріальну: репарація і реституція.
  • Нематеріальну: сатисфакція, обмеження суверенітету.
  • Репарація і реституція

    Види і форми відповідальності держав в матеріальному плані можуть виступати в якості реституції та репарації. Реституція – це матеріальне зобов’язання країни-агресора відшкодувати шкоду, яка була заподіяна в результаті протиправного діяння, відновити статус, який існував до вчинення міжнародного злочину: повернення захопленого майна. Виділяють як вид реституції ресторацію. Призначення ресторації полягає в нематеріальному відновлення прав країни: звільнення заручників та скасування окупаційної політики, скасування всіх рішень, які завдавали шкоди державі.

    Репарація – грошова компенсація, яка повинна бути здійснена у зв’язку з заподіянням протиправного діяння. Репарація полягає у зв’язку з підписанням мирного договору, по якому програла країна зобов’язана виплатити грошову суму країнам переможцям.

    Нематеріальні форми міжнародної відповідальності

    У світі агресію проти іншої держави вважається страшним міжнародним протиправним діянням. Крім матеріальної відповідальності, країни переможці можуть ввести обмеження суверенітету країни-агресора, а також керувати державою до знищення вогнищ агресії. Може виникнути можливість позбавлення незалежності, поділ території країни, але це зовсім крайній захід.

    Як міра відповідальності застосовується і сатисфакція. Що таке сатисфакція? Це моральне визнання державою-агресором на найвищому рівні вчиненого протиправного діяння: усне і письмове жаль про те, що трапилося. До сатисфакції відносяться такі дії, як: розслідування злочину; винесення покарання людям, які допустили моральну шкоду; обіцянку, що таке міжнародне правопорушення більше не повториться.