Поняття злочину, види та загальна характеристика

Всі процеси, що відбуваються в людському суспільстві, повинні оцінюватися у суворо вказаних рамках закону і моралі. Протягом багатьох століть людство створювало важелі для запобігання, усунення та покарання злочинності. Які результати такої праці?

Поняття злочину, види та загальна характеристика

Деструктивна поведінка людини обумовлюється різними причинами. Але закінчується все майже завжди за одним сценарієм: злочин – покарання. Для розуміння природи злочинності різні напрями науки мають свої формулювання. Серед них важливим є поняття злочину в юриспруденції, так як воно займає провідне місце.

Класична трактування свідчить: злочин – вчинення діяння, забороненого Кримінальним кодексом кожної країни. Вчинення злочину карається покаранням, яке може виражатися різним ступенем: від накладення штрафу до смертної кари, включаючи ув’язнення. Міри покарання вибираються в залежності від тяжкості протизаконних діянь. Виявлення незаконних дій і їх правова оцінка здійснюються через поняття розслідування злочину.

Наприклад, якщо на автостоянці зазначено, що можна ставити машини тільки до 18:00, а громадянин забув прибрати своє авто до 18:20, це вже класифікується як порушення закону. Але таке положення актуально для тих країн, де закони дотримуються неухильно.

Межі злочину

Яке діяння є злочином, а яке ні? Щоб відповісти на це питання, кожній людині доводиться звертатися до законів своєї країни. У будь-якому разі у загальному порядку кожен громадянин підпорядковується законам трьох рівнів: федерального, постановами уряду і законами, що видаються місцевою владою. При цьому важливо, щоб не було суперечностей між ними.

Наприклад, якщо один закон дозволяє окрему дію, то інший не повинен його забороняти.

Поняття і види злочинів свідчать, що будь-який злочин завдає шкоди іншим людям, приносить моральні, матеріальні і фізичні страждання. Єдиним дієвим важелем дотримання громадського порядку є закони і норми моралі. Юриспруденція охоплює кожну сторону життєдіяльності людини з точки зору відповідності цим нормам. Спираючись на юридичні норми і місцеві закони, судова інстанція покликана виносити справедливе рішення, спрямоване на компенсацію ущемлених прав і покарання злочинних елементів.

Ознаки

Загальна характеристика поняття злочину в юриспруденції оперує такими термінами, як «об’єкт» і «суб’єкт». Суб’єкти володіють правами. Це фізичні та юридичні особи. Об’єкт – матеріальне і нематеріальне майно, щодо якого виникають ці права. Крім того, залежно від випадку, що розглядається, суб’єктом можуть виступати окремі держави чи території, а об’єктом — будь-яка категорія, на яку поширюються права суб’єктів.

За видами злочину (поняття якого розглядаємо в цьому матеріалі) залежно від форми вини поділяються на:

  • умисне – громадянин свідомо вчинив протиправні дії;
  • необережне – досконале у неконтрольованому емоційному пориві: стан афекту, шоку;
  • інші види, які можуть включити у собі елементи першого і другого типу.

Етапи будь-якого злочину поділяються на два: досконале і незакінчена, визначається як замах або підготовка до злочинних дій.

Відносно родових об’єктів злочин, поняття якого визначає його як протизаконні дії, може здійснюватися проти:

  • національних інтересів;
  • фізичного здоров’я іншої людини;
  • честі, гідності і свободи.

Також приймаються до обліку мотиви злочину – обставини або мотиви, що підштовхнули суб’єкта до неправомірного кроці. З цієї точки зору виділяються злочини, вчинені в корисливих цілях, у результаті хуліганської поведінки, засновані на помсти.

Принципи кримінального законодавства

Хоча предмет обговорення вважається суспільно несхвальним явищем, поняття кримінального злочину базується на принципах абсолютної чесності, коли враховуються права не тільки потерпілого, але і особи, що скоїла злочинне діяння.

Ці принципи наступні:

  • Презумпція невинуватості. Згідно з цим положенням, людина не вважається винним у вчиненні злочину, доки її вина не буде доведена за допомогою слідчих заходів. Слідство ведеться до пред’явлення звинувачення на адресу підозрюваного. Суддя повинен перевірити доказові матеріали на справжність. Якщо матеріали породжують сумніви, то громадянин повинен бути виправданий.
  • Необхідність докази. Людина не може вважатися винним, поки не знайдені конкретні докази скоєння злочину. Доказова база включає в себе досить широкий спектр матеріалів в залежності від типу злочину. Якщо йдеться про злочин проти фізичного здоров’я, доказом служать заподіяні тілесні ушкодження і лікарський висновок про їх походження.
  • Право підозрюваного на зберігання мовчання. На практиці всі особи, що мають відношення до злочину, повинні відповідати на питання слідства. У стандартному порядку задаються питання, що стосуються встановлення особистості: ім’я, прізвище, рід заняття, дата народження, адреса проживання та інше. Якщо людина дає невірну інформацію, то він перед законом заслуговує покарання як вчинив спробу ввести слідство в оману. Але в певних випадках у громадянина є право утриматися від запитань слідчого. У цьому випадку він повинен зробити це за допомогою свого адвоката.
  • Виключення подвійного покарання. За одне злочинне діяння людина не може бути покараний кілька разів. Таке ж положення поширюється на випадки, коли суд виправдовує підозрюваного людини від кримінальної відповідальності. Хоча на судовій практиці часто зустрічаються випадки, коли виправданий громадянин знову стає підозрюваним. Це може бути пов’язано з новими виявленими обставинами злочину.
  • Склад злочинних дій

    Поняття складу злочину розглядається різними теоретичними базами, але Кримінальний кодекс не містить прямого визначення. На практиці під складом злочину описується сукупність об’єктивних і суб’єктивних факторів, які мали місце у процесі її розслідування. Склад злочину визначає подію як кримінально каране діяння і служить базою для відповідальності.

    Поняття і значення складу злочину мають такі аспекти, як об’єктивна і суб’єктивна сторона. Об’єктивна сторона описує зовнішні характеристики злочину. У нього входять:

  • Діяння, що представляє небезпеку для суспільства.
  • Поняття і види злочинів проти суспільства і суспільних підвалин.
  • Причинно-наслідкові зв’язки між 1 і 2 факторами.
  • Спосіб вчинення злочину.
  • Час, обставини, місце та засоби вчинення злочинного діяння.
  • Крім того, будь-який злочин оцінюється з точки зору суспільної небезпеки. Небезпека породжується двома способами: через дії осіб або бездіяльність.

    Визначення ступеня тяжкості злочинів

    Поняття про види злочинів окремо розглядається ступінь їх тяжкості. Визначено чотири види:

    • Категорія невеликої тяжкості передбачає види діянь, які потягли за собою заподіяння незначної шкоди іншим особам. Покарання передбачає позбавлення волі на нетривалий термін, громадські роботи або виплату штрафу. Згідно з російським законодавством, в дану категорію потрапляють злочину, при яких термін покарання не перевищує 2 років. Приклад: розголошення професійної таємниці, неналежне ставлення до усиновленим дітям.
    • Діяння, при яких покаранням є позбавлення волі на кілька років – середня тяжкість. Цей показник відрізняється в залежності від діючих законів країни. За російськими стандартами закону – строк покарання не перевищує 5 років. В якості прикладу виступає незаконне ведення комерційної діяльності або підміна дитини в пологовому будинку.
    • Тяжкі злочини, що передбачають термін покарання до десяти років тюремного ув’язнення. Прикладами є: тортури, викрадення людини, заподіяння фізичної шкоди або позбавлення волі без законних підстав.
    • Особливо тяжкі злочини. Ця категорія відрізняється від інших за складом злочину. У перші три категорії входять злочини, вчинені з навмисного наміру і необережності. Але особливо тяжкі злочини не можуть бути наслідком необережності. У цю категорію входять види злочинів, покарання яким передбачається від 10 років позбавлення волі до довічного ув’язнення. У цю категорію безумовно відносять злочинні діяння, які становлять загрозу національній безпеці, вбивство однієї або декількох осіб.

    Злочинність як деструктивне явище вивчається не тільки в межах юриспруденції, але і з боку інших наук. Значення поняття злочину має різні теоретичні бази в залежності від контексту розгляду.

    Психологія неправомірних дій

    Поняття злочину широко розглядається і з боку суспільних наук. Наприклад, з точки зору психології слід виділити чотири види злочинів:

  • Діяння, що порушує закони країни і карається державою.
  • Порушення норм суспільної моралі, релігійних цінностей, що підлягає покаранню з боку вищих сил.
  • Дії, які викликають у інших людей сильний психологічний стрес і емоційне напруження – психологічні злочину.
  • Порушення норм, прийнятих у суспільстві, традицій будь-якої країни. Такі акти створюють негативний фон в суспільстві.
  • З цієї точки зору поняття і види злочинів збігаються з юридичним підходом. Контроль злочинності передбачає не тільки залучення до відповідальності і відповідальність, але і профілактичні заходи. З цих міркувань буде цікаво вивчити фактори ризику злочинності.

    Які умови породжують злочинність?

    Фактори ризику – це певні ситуації або властивості людей, при наявності яких збільшується ризик вчинення злочинів. На сьогоднішній день до цих факторів прийнято відносити:

    • Розлад поведінки людини.
    • Вплив навколишнього середовища.
    • Відсутність знань про те, що можна і що не можна.
    • Низький рівень освіти.
    • Вплив ЗМІ.
    • Персональні риси людини.
    • Погане виховання.
    • Відсутність навичок поведінки в суспільстві.
    • Антисоціальні переконання.

    Злочинне поведінка встановлюється фактами арешту і обвинувальними вироками на рахунку людини. Фахівці в галузі суспільних наук використовують таку інформацію в цілях вивчення природи злочинності. Отже, яке відношення мають поняття і ознаки злочину або злочинна поведінка особистості людини?

    Поведінка злочинця

    Причини кримінальної поведінки можуть сильно відрізнятися в кожному конкретному випадку, але все ж вони можуть бути згруповані за двома основними категоріями — генетика і навколишнє середовище.

    Коли в середині XIX століття постало питання про причини кримінальної поведінки, багато психологи були єдині в думці, що єдиною причиною є генетика. Вони навіть вважали, що схильність людини до злочину може бути виміряна в залежності від психічного стану батьків. Якщо у них були навіть незначні психічні проблеми, їх діти з більшою ймовірністю стануть злочинцями. У вчених були свої варіанти вирішення проблеми, але навряд чи було б справедливо, якщо люди з більш високим ризиком вчинення злочину не допускалися державою до нормального життя.

    Сучасний підхід

    Пізніше проводився ряд досліджень. Сучасний підхід до цього питання полягає в тому, що генетика дійсно є важливим чинником злочинного поведінки, але не менш важлива і середовище. Сюди входить сім’я, в якій народився і виріс дитина, прикладом можуть служити батьки, їх соціальний статус, освіту та інші фактори.

    В даний час психологи і криміналісти згодні в тому, що спонукує до злочинності поведінка – це дійсно складний механізм, пов’язаний з безліччю факторів. Дитина може вирости в «злочинній» родині (мати — шизофренік, батько — ґвалтівник і вбивця). Але після того як він здобув освіту і роботу, в його поведінці немає нічого антисоціального. Це доводить, що поняття і ознаки злочину або злочинності не можуть обумовлюватись генетикою.

    Висновок

    Боротьба зі злочинністю – важливе завдання кожної держави. Враховуючи той факт, що злочинність має тенденцію розвитку в інтеграції з іншими суспільними явищами, її повне усунення майже неможливо. Однак є країни, що відрізняються низьким рівнем злочинності. У цьому їм допомагає суворість покарання, відсутність корупції в системі держави та високий ступінь свідомості громадян.

    У боротьбі з злочинністю слід звертати увагу на досвід таких країн, як Гонконг, Сінгапур, Японія, Австрія, Норвегія та Швейцарія. Ці території вважаються найбільш безпечними для проживання за рахунок низьких показників злочинності. Росія в міжнародному рейтингу займає 73 місце, маючи індексом злочинності 2.4.

    Найбільш високими показниками злочинності відрізняються країни Центральної і Південної Америки, а також Східної Африки. Соціологи пов’язують це з низьким рівнем життя і великими економічними проблемами.