Посттравматична енцефалопатія головного мозку: ступеня, симптоми і лікування

Посттравматична енцефалопатія — підступний симптом, що виникає як наслідки травмування головного мозку. Проявитися вона може через місяці і навіть роки після безпосереднього удару. Посттравматична енцефалопатія головного мозку виявляє себе у зміні поведінки, труднощах при самообслуговуванні, проблемами соціальної адаптації і багато в чому іншому. Наслідки даної патології небезпечні в складнощах діагностування та відстрочення появи симптомів.

Сучасна класифікація патології

У медицині під синдромом посттравматичної енцефалопатії розуміють комплекс наслідків травм мозку. Вони призводять до пошкодження структури і порушення нормального функціонування головного мозку. Відповідно до Міжнародної класифікації хвороб (МКБ 10), симптоми посттравматичної енцефалопатії відносять до наслідків черепно-мозкових травм (Т90.5) чи до інших уточненими захворювань головного мозку (G93.8). У випадку розвитку набряку головного мозку на тлі даного синдрому йому присвоюють код G91 – посттравматична гідроцефалія.

Загрузка...

Механізм розвитку патології

На ступінь вираженості посттравматичної енцефалопатії головного мозку впливає два фактори – ступінь тяжкості отриманої пацієнтом травми і локалізація ушкоджень головного мозку. Механізм розвитку патологічного процесу включає:

  • Первинне ураження нервових тканин мозку в момент травми.
  • Розвиток набряклості і порушення кровопостачання у вогнищі пошкоджень.
  • В результаті здавлювання шлуночків головного мозку, порушується циркуляція ліквору (мозкової рідини).
  • Пошкоджені загиблі нервові клітини швидко заміщуються клітинами сполучної тканини, які утворюють рубцеві освіти і спайки.
  • Розвивається аномальна імунна реакція – нервові клітини сприймаються імунною системою як чужорідні.

Травмування мозку може бути різним

Дамо загальну характеристику травм, які можуть призводити до посттравматичним алкогольна енцефалопатія. Закриті травми можуть бути наступні:

  • Найбільш поширена – струс, яке може статися при ударі або падінні головою. Чим важче струс, тим довше потерпілий знаходиться без свідомості. Іноді така травма супроводжується тимчасової амнезією. Такі травми супроводжуються головними болями, нудотою, шумом у вухах і запаморочення. У важких випадках може сповільнюватися пульс, послаблюватися рефлекси.
  • При додатку травмуючого зусилля розвивається забій мозку. Осередок ураження частіше локалізується в місці удару, хоча може розташовуватися і в протилежній частині мозку. Симптоматика травми включає запаморочення і біль, нудоту і блювоту. Крім того, можуть бути і вогнищеві прояви – втрата чутливості, порушення міміки або мови.
  • Здавлення – це порушення, яке виникає при кровотечах і підвищення внутрішньочерепного тиску. Симптоми можуть проявитися не відразу. Клінічна картина схожа з попередніми типами травм.

Відкриті травми мозку вимагає негайного медичного втручання, та супроводжуються як загальномозкових, так і вогнищевими симптомами.

Струси та легкі удари відносяться до легкого ступеня тяжкості ушкоджень. Удари середньої тяжкості і закриті переломи черепа – це ушкодження середньої тяжкості, а важкі – це здавлення, важкі забої, відкриті переломи і вогнепальні рани.

Групи ризику

Як зрозуміло з самої назви, в групу ризику потрапляють люди, які отримали одноразову або кілька послідовних травм голови різної тяжкості, як закриті (струси, забиття чи стискання), так і відкриті. Посттравматична енцефалопатія та дифузне ураження тканин мозку у них може стати віддаленим проявом наслідків травми. Основними пацієнтами з даною патологією стають:

  • Спортсмени контактних видів спорту. Причому як професіонали, так і аматори.
  • Учасники дорожньо-транспортних пригод, які отримали травми та забої голови.
  • У групу ризику потрапляють люди, що впали з висоти. Дитина, що впав зі стільця також може мати наслідком удару голови симптоми посттравматичної енцефалопатії головного мозку.
  • Всі пацієнти з забиттям голови якими-небудь предметами і з вогнепальними пораненнями.

Лікувальна статистика говорить про те, що 70-80 % хворих, які отримали травми голови, відчувають різні порушення кровопостачання головного мозку. При цьому своєчасне і адекватне лікування допомагає врятувати пацієнта від серйозних наслідків травмування.

Загрузка...

Енцефалопатія новонароджених

Окремо слід сказати про посттравматичної енцефалопатії новонароджених. Вона виникає при асфіксії плода при пологах, під час стрімких пологів, при різних травмах мозку плода під час проходження родових шляхів і хірургічних втручаннях.

Легкі енцефалопатії у дитини характеризуються синдромом підвищеної збудливості: тривогами, подразливістю, плаксивістю, гіпо — або гипертонусными станами.

Середня ступінь тяжкості висловлюється в одному або декількох неврологічних симптомах: судорожним або гідроцефальним симптомами, гіпертензіями і руховими розладами, порушенням рефлекторної діяльності і пригніченням нервової системи. Стан гіпотонус змінюється гіпертонусом м’язової системи, відзначається косоокість і мармуровість шкірних покривів, велике тім’ячко набряклий. Слід зазначити, що при енцефалопатії оцінюється комплекс станів. Одиничні симптоми можуть проявлятися у неврологічно здорових немовлят. Важкі стадії патології характеризуються предкоматозным станом або ж комою.

У завдання неонатологів входить діагностування патології, купірування симптомів енцефалопатій у дитини і рання медикаментозна терапія, що включає комплекс відновно-розвиваючих процедур – масажів, електрофорезу, плавання, гімнастики для дітей грудного віку.

Симптоматика патології

Залежно від тяжкості травмуючого фактора, симптомами посттравматичної енцефалопатії можуть бути:

  • Неуважність, стомлюваність і безсоння.
  • Раптові прояви агресії.
  • Розлади когнітивних функцій – пам’яті, мислення, мовлення.
  • Астенічні прояви – депресії, тривожність, страхи.
  • Неврологічні порушення: головний біль, порушення координації, підвищення артеріального тиску і вегетосудинна дистонія.
  • Набряк мозку (гідроцефалія).
  • Психічні розлади та епілептичні припадки.

Ступеня посттравматичної енцефалопатії

По тяжкості даної патології в клінічній неврології розрізняють три ступеня.

  • 1-я ступінь посттравматичної енцефалопатії – є морфологічні зміни в головному мозку, які виявляються тільки при інструментальному обстеженні. Клінічні симптоми мінімальні.
  • 2-я ступінь – зміни морфології тканин мозкової речовини, неврологічна симптоматика слабка зі змінним характером.
  • 3-я ступінь посттравматичної енцефалопатії характеризується вираженими неврологічними клінічними проявами – недоумством, проблемами в самообслуговуванні, порушеннями координації і психічними змінами.

Коли звернутися до лікаря

Навіть коли пацієнту здається, що він вже повністю оговтався від травми, через тижні, а іноді і місяці можуть з’явитися тривожні ознаки розвитку енцефалопатії. А саме:

  • Головні болі, які не проходять після прийому анальгетиків.
  • Неконтрольовані перепади настрою (емоційна лабільність).
  • Запаморочення, особливо при фізичних навантаженнях.
  • Посмикування зіниць (ністагм).
  • Переривчастий сон або безсоння, які не піддаються коригуванню за допомогою снодійних препаратів.
  • Депресії і порушення уваги. Погіршення пам’яті та інтелектуальної діяльності.
  • Епілептичні припадки.

Діагностика патології

Діагноз посттравматична енцефалопатія вимагає комплексного підходу. Першим етапом діагностики є аналіз анамнезу пацієнта. Після чого, лікар може призначити проведення інструментального обстеження:

  • МРТ і КТ. Ці дослідження дозволяють встановити поглиблення борозен і ділянки атрофії мозку, розширення шлуночків і субарахноїдального простору.
  • Електроенцефалографія виявить розлади ритмів головного мозку, поява патологічних хвиль і встановить эпилептическую активність.

Лікування посттравматичної енцефалопатії головного мозку

Після встановлення діагнозу в клінічній медицині виконується комплекс заходів, спрямованих на досягнення головних цілей:

  • Захист нервових тканин від ранового впливу.
  • Відновлення і нормалізація кровообігу.
  • Нормалізація процесів обміну в тканинах головного мозку.
  • Відновлення функцій, в тому числі когнітивних.

Всі пацієнти, які перенесли травми головного мозку різного ступеня тяжкості, підлягають диспансерному обліку. Симптоматичне лікування посттравматичної енцефалопатії включає медикаментозну терапію, лікувальну фізкультуру, фізіотерапевтичні процедури.

Консервативне лікування

Найголовніше – усунення симптомів і наслідків патології. У комплекс медикаментозного лікування, яке призначає невролог, входять:

  • Діуретики та анальгетики – блокують больові синдроми.
  • Психоделіки і ноотропи – знімають розлади психоемоційної сфери та відновлюють метаболізм клітин головного мозку.
  • Вітаміни групи В і нейропротекторы – захищають нервові клітини і нормалізують їх роботу.
  • Протиепілептичні медикаменти.

Додаткова терапія

Лікар може призначити пацієнту фізіопроцедури – лазерна та рефлексотерапія. Лікувальна фізкультура, масаж і регулярне перебування на свіжому повітрі — важливий аспект позитивної динаміки перебігу хвороби.

Крім того, важливо відмовитися від куріння і вживання спиртних напоїв і перейти до здорового харчування. Позитивно впливають на мозок розумові вправи – розгадування кросвордів і логічних головоломок.

Оперативне втручання при даній патології проводять тільки тоді, коли додаткове пошкодження тканин мозку при операції переважує можливі наслідки невтручання. При посттравматичних патологіях його проводять у разі необхідності відновлення кровообігу в головному мозку.

Лікування народними методами

Народні засоби в даному випадку можуть стати виключно допоміжними методами терапії. При їх застосуванні дуже важливо проконсультуватися з лікарем неврологом. Широкий спектр народних засобів використовується для відновлення кровотоку в судинах головного мозку. З цією метою використовують настоянки і бальзами з кавказької діоскореї, прополісу, конюшини червоного.

Добре зміцнює судини головного мозку глід. Використовують як свіжі ягоди, так і сушені. З них готують настої та чаї.

Наслідки та прогноз

Прогноз перебігу та лікування стає зрозумілим протягом року після травми. Фізичний і неврологічний дефіцит у пацієнта залежить від тяжкості енцефалопатії і локалізації ділянки ураження. В кожному разі він індивідуальний.

Сама по собі енцефалопатія після травми не стає підставою для інвалідизації. При черепно-мозкових травмах легкої і середньої тяжкості при дотриманні пацієнтом всіх приписів медикаментозного режимного характеру найчастіше повністю відновлюються фізіологічні і соціальні функції. Однак у важких випадках, коли спостерігаються проблеми в самообслуговуванні і істотне зниження працездатності, в індивідуальному порядку для пацієнта підбираються підстави для отримання інвалідності. Посттравматична енцефалопатія може призвести до встановлення пацієнту всіх груп інвалідності, залежно від тяжкості ураження центральної нервової системи.

Профілактика енцефалопатії

Профілактикою посттравматичних розладів неврологічного характеру є ретельне дотримання пацієнтом режиму лікувальних заходів і проведення реабілітаційної терапії у повному обсязі.

Обов’язковою умовою позитивної динаміки та профілактики судинних порушень у головному мозку є здоровий спосіб життя і правильне харчування. Відмовитися від куріння, алкоголю, наркотиків – це обов’язкова умова для хворих, що перенесли травми мозку.