Правильний монтаж водостічної системи: покрокова інструкція, особливості та рекомендації

Система водостоку вирішує задачі безпечного відведення дощових і талих вод від цільового об’єкта, в якості якого може розглядатися і промислове будівля, і приватний будинок. Небезпеки можуть бути пов’язані з контактами рідини і будівельних конструкцій. Систематична розмивання ґрунту в зоні фундаменту, наприклад, може спровокувати руйнівні процеси, якщо вчасно не виконати монтаж водостічної системи у відповідності з діючими правилами.

З чого формується водостік?

У найпростіших виконаннях конструкція включає групу ринв і труби для спуску води в накопичувачі. Для технічного пристрою і кріплення застосовується монтажна фурнітура у вигляді кронштейнів, власників, хомутів і колін. Складні ділянки оснащуються кутовими сполуками, трійниками, лійками для зливання і карнизами. Підвищити ефективність роботи водостоку і мінімізувати частоту профілактичного обслуговування допоможуть очисні пристосування. До них відносяться сітки, ревізії, уловлювач бруду і листя, люки і захисні панелі для жолобів.

Розширена комплектація ускладнює монтаж водостічної системи, іноді знижуючи і конструкційну надійність, але зате канали будуть позбавлені від внутрішніх засмічень і заторів. Причому в більшості систем допускається можливість дооснащення допоміжними пристроями тільки на етапі складання та кріплення, тому в процесі експлуатації інтегрувати деякі функціональні компоненти вже не вийде.

Не варто забувати і про естетичну складову, так як водостік виділяється на тлі фасадної композиції. У якості декоративних елементів можна заздалегідь передбачити ланцюга, горгульї, оригінальні захисні накладки і т. д.

Загрузка...

Як правильно вибирати жолоби?

Класичний форм-фактор, який використовується в системах водостоку приватних будинків, має напівкругле розтин. Це практичний у встановленні жолоб, його легко вбудовувати в покрівельно-скатні конструкції і демонтувати. Але існують і альтернативні рішення з прямокутними і складними профілями, які імітують карниз. До таких варіантів варто звертатися, якщо планується нестандартний монтаж водостічної системи. Покрівля в такому випадку може виступати накладкою на конструкцію крокв, забезпечує додаткову фіксацію власників жолоба. Але таку конфігурацію слід прораховувати ще до укладання покрівельного настилу, так як фіксатори водостоку будуть безпосередньо з’єднуватися з несучою базою даху.

Враховується у виборі і механізм з’єднання жолоба з трубою. Зазвичай зведення двох контурів реалізується через перехідний вузол – воронку або злив. Безпосередньо фіксація може виконуватися за рахунок циліндричних накладок-хомутів або бляшаного короба прямокутної форми. В інтересах підвищення естетичної привабливості з’єднувального вузла можна виконати і нестандартний монтаж водостічної системи. Ціна комплектів з регульованими захопленнями-раздвижками, приміром, становить 3-3,5 тис. руб. В окремому порядку такі аксесуари доступні за 100-150 руб.

Які матеріали віддати перевагу?

Полівінілхлорид (ПВХ) і в цілому пластикові сантехнічні вироби за останні кілька років серйозно потіснили металеві аналоги. У випадку з водостоками цей процес особливо помітний. Жолоби з ПВХ при виготовленні покриваються шарами акрилу і титанового діоксиду, що підвищує механічну стійкість виробів, захист від сонячних променів і хімічних реакцій. До плюсів пластику також відносять і різноманітність колірних рішень, що дозволяє органічно вводити ринви і труби в будь-фасадні композиції, витримуючи стилістичну відповідність.

Не стоять на місці і розробники металевих конструкцій. На ринку можна знайти привабливі варіанти з оцинкованої сталі, міді і алюмінію. Чим вигідна металева водостічна система? Монтаж в даному випадку може посилюватися завдяки впровадженню заклепок, жорстких кронштейнів і хомутів. Кріплення здійснюється за рахунок інтеграції несучих елементів прямо в конструкційні частини шляхом спайки і впровадження фланцевих з’єднань, що неможливо у випадку з пластиком.

Які кронштейни використовувати для ринв?

Для установки жолоби застосовують гаки (кронштейни), які виступають в якості несучих елементів. На першому етапі вибору визначається, до якої саме частини даху буде здійснюватися фіксація металовироби:

  • До панелі карнизного звису (погоди), яка спрямовується вздовж покрівельного ската по краю.
  • Кроквяних ніг або рейок решетування.
  • Дощатому перекриття горища.

Тепер можна перейти до різновидів гаків, завдяки яким здійснюється монтаж водостічної системи до даху:

  • Вигнуті плоскі кронштейни, фіксуються до дощатому настилу або решетуванні. Якщо крок розміщення кроквяної ноги має досить близьку відстань, то можна виконувати і кріплення до даної конструкції.
  • Вигнуті плоскі гаки для бічної установки. Кріплення здійснюється до бічної частини кроквяних ніг, але для цього слід спочатку вирівняти кронштейн.
  • Фронтальні гаки, прикручивающиеся гвинтами до вітрової дошки. У числі переваг такого монтажу водостічної системи варто виділити можливість регуляції кріплення. Але і з урахуванням цієї особливості важливо заздалегідь розрахувати кути розташування країв крокв.
  • Універсальні кронштейни. Безпрограшний з точки зору можливостей кріплення варіант, завдяки якому можна фіксувати жолоб до суцільного настилу, риштування, крокв або вітрової панелі.

Загрузка...

Загальні правила кріплення кронштейнів

В залежності від типорозміру кріпильного елемента і характеристик жолоби розміщувати точки фіксації слід з витримкою кроку в 40-70 див. Збільшення цієї відстані в процесі експлуатації може обернутися деформацією водостоку під тиском снігу, води і льоду. Мінімізувати складнощі установки можна за допомогою фронтальних кронштейнів. Як вже зазначалося, вони прикручуються (чи прибивають) до вітрових панелей без будь-яких обмежень за схемами розміщення і або вставкам на суцільної поверхні.

Якщо обрана конфігурація бічній установки до крокв, то перший і останній метизи для ската повинні прикручуватись з урахуванням оптимального ухилу. Як зазначає інструкція, монтаж водостічної системи з кріпленням до кроквяної ноги збоку можна робити у випадку, якщо гарантується відповідний нахил жолоба у бік зливу. Кожен наступний кронштейн повинен на кілька міліметрів бути нижче, ніж попередній.

У виборі схеми кріплення жолоба важливо врахувати і ще один нюанс. На крутих схилах є великий ризик довільного сходу снігових мас. Щоб в результаті такого обриву не постраждала конструкція сходів, необхідно заздалегідь передбачити місце для розміщення снегоулавливателей.

Розрахунок технологічної кривизни водостоку

Вищезгаданий ухил встановлюється в напрямку від зливу до воронки. Величина кута визначається довжиною схилу і перерізом каналу – на 1 м робиться ухил порядку 5-20 мм. Наприклад, якщо довжина по горизонтальному схилу дорівнює 8 м, то різниця у висотних рівнях між крайніми точками установки кронштейнів складе в середньому 4 див. Якщо скат має карнизний звис і по довжині досягає 12 м, то монтаж жолобів водостічної системи буде проводитися з двома нахилом в різні сторони. Іншими словами, від центру потоки води розподіляються по 6-метровим лініями відводу з протилежними, але симетричними ухилами.

Розміщення воронок для зливу

Кількість точок зливу визначається площею покрівельного краю. На кожній воронці буде встановлюватися труба, по якій вода попрямує в умовний накопичувач. Згідно інструкції пропускної здатності однієї воронки повинно вистачати на обслуговування близько 120 м2 площі схилу, що також відповідає 10 погонний метр по краю жолоба.

Для інтеграції воронки створюється спеціальний отвір у каналі. Його параметри і конфігурація розміщення можуть відрізнятися в залежності від характеристик конструкції. Наприклад, при монтажі водостічної системи «Гранд Лайн» рекомендується формувати V-подібні отвори в жолобах з шириною 100-120 мм В цілях підтримання надійності відстань від верхньої кромки каналу до вирізу не повинно перевищувати 15 мм. Воронка вбудовується в підготовлений отвір і фіксується розвальцьовані стороною в замочному механізмі.

Установка власників труб

Від лійки канал зливу переходить до труби, яка теж вимагає спеціального кріплення. Типовий власник має дві частини фіксації – хомут для утримання труби і метиз (цвях, шуруп чи стрижень з дюбелем і пластиною) для жорсткого кріплення до стіни. Розташовувати точки захоплення слід під кожним вузлом з’єднання двох відрізків каналу. Якщо ж монтуються довгі труби, то частота розміщення кріплень визначається по кроку 180-200 див.

Найбільш складною і відповідальною операцією на цьому етапі буде силовий монтаж водостічної системи. Своїми руками вбудувати фіксуючу оснащення цегляну або бетонну стіну не так просто – як мінімум потрібно застосування потужної дрилі-шуруповерта. За допомогою цього електроінструменту в намічених точках висвердлюються отвори для подальшого впровадження дюбеля, шурупи або кронштейна. На наступному етапі накручуються несучі пристосування з хомутами для захоплення труб.

Збірка основних компонентів водостоку

Починати складання рекомендується від воронки, встановлюючи жолоби на несучих кронштейнах і з’єднуючи їх між собою фіксуючими замками. Обрізання зайвих частин краще виконувати ножицями по металу, відразу зачищаючи і краю для більш щільного скріплення. Кутові частини жолоби встановлюються по мітках і насічкам з тією ж витримкою по розрахованому ухилу. На торцях фіксуються заглушки, з’єднання яких бажано герметизувати водостійкими клейовими складами.

Труби теж монтуються від воронки. Підготовлені кріпильні пристосування замикаються засувками чи затягуються муфтами. Якщо виконується монтаж пластикової водостічної системи, то слід залишити компенсує зазор в 10 мм між стіною труби і хомутом. Він знадобиться в періоди температурних перепадів, коли пластик піддається тепловому розширенню.

Поради по установці на складних місцях

Проблеми в конструюванні водостічних каналів зазвичай виникають при укладанні жолобів з воронками на люкарнах, над терасою або входом. Навісні конструкції в таких ділянках важко приховати, через що псується фасадний вигляд. Яким може бути оптимальний монтаж водостічної системи в таких ситуаціях? Виходом стане установка труби на декоративному стовпі, який буде підпирати виступаючий козирок або навіс. По вертикальній опорі можна пустити в’юнкі рослини з захопленням труби і повної маскуванням конструкції.

Організація водовідведення

Пристрій системи збору і спуску води – це лише частина справи. Надалі без підготовки каналів відводу з’явиться загроза розмиву фундаменту, а цього допускати не можна. Вже зазначалося, що збирається вода по трубах може направлятися в спеціальні накопичувачі, але це непрактично і тимчасове рішення. Традиційний правильний монтаж водостічної системи з інструкції передбачає сполучення з мережею дренажу на ділянці або каналізаційною системою. Для цього потрібно з’єднати нижній вихід труби зливу з каналами водозабору або дождеприемником, від якого можна буде організувати перерозподіл в септик або іншу очисну систему.

Висновок

Самостійна установка системи водовідведення в приватному будинку не складе особливих труднощів, якщо правильно підійти до вибору матеріалів з повним комплектом фурнітури елементів і коректним розрахунком схеми їх розміщення. Скільки можна заощадити на монтажі водостічної системи? Ціна за роботу в середньому становить 5-10 тис. руб. При розрахунку вартості в основному враховується довжина каналу з жолобами і трубами, яка може становити 10-20 м. Але також не варто забувати про додаткових функціональних елементах. Наприклад, снігозатримувачі, дощоприймачі та фільтраційні пристосування як такі не є частинами водостоку, але їх включення в загальну інфраструктуру може відчутно підвищувати цифри в проектній кошторисі.