Право спадкування за заповітом

Після смерті кожної людини залишається певне майно, яке переходить його близьким родичам. Будь-який громадянин має можливість ще при житті самостійно розпорядитися тим, кому дістануться саме ті чи інші цінності, для чого їм складається заповіт. Воно виступає спеціальною формою виявлення волі. Неодмінно документ завіряється нотаріально. Всі люди, прописані в ньому, є спадкоємцями. Спадкування за заповітом різного майна є стандартним процесом. Громадяни повинні приймати не тільки майно, але і всі борги спадкодавця. Для прийняття спадщини слід розібратися в тому, які дії для цього виконуватися.

Загальні положення

Заповіт представлено спеціальним розпорядженням людини. У ньому вказується, кому перейдуть його цінності після смерті. Складання цього документа представлено односторонньою угодою, укладеної особисто громадянином.

Заповіт складається тільки людиною, що є повнолітнім і дієздатним. Не вийде дитині сформувати цей документ навіть при наявності дозволу від батьків. Винятком є емансиповані громадяни, які здобувають повну правоздатність до досягнення 18 років.

Спадкування за законом і за заповітом відрізняється тим, що в першому випадку спадкоємцями можуть стати виключно родичі, а ось у заповіті можуть бути вказані навіть сторонні особи. У процесі складання документа враховуються нюанси:

  • тільки при грамотно складений і посвідчений нотаріусом документі можна розпорядитися майном після смерті;
  • формується документ особисто людиною, тому не допускається користуватися допомогою представника;
  • у документі має міститися волевиявлення тільки однієї людини, тому не повинно брати участь при складанні документа кілька людей.

Права та обов’язки за заповітом виникають виключно після відкриття спадщини. Право спадкування за заповітом переходить виключно людям, зазначеними в цьому документі. Але при цьому є обов’язкові спадкоємці, які в жодному разі не можуть претендувати на певні цінності померлої людини.

Що можна вказати в документі?

Кожна людина має право розпоряджатися своїми цінностями на свій розсуд, тому спадкоємцями можуть бути як родичі, так і сторонні особи. У ст. 1149 ЦК вказується, що будь-який громадянин володіє свободою заповіту, але вона обмежується лише обов’язковими частками. Не потрібно спадкодавцеві сповіщати якого-небудь про складання заповіту.

У документі можуть прописуватися будь-які цінності, що належать людині на підставі права власності. За ст. 1116 ЦК у документі може бути одна особа або кілька спадкоємців. Якщо є кілька спадкоємців, а при цьому в заповіті відсутня інформація про те, в яких частках ділиться майно, то всі цінності поділяються між ними порівну.

Форми документа

При складанні заповіту можуть використовуватися різні форми. Вони залежать від того, за яких умов формується документ. До основних таких форм належать:

  • заповіт, посвідчений нотаріусом, складається особисто громадянином або нотаріусом з його слів;
  • закритий документ, із змістом якого не знайомий навіть нотаріус;
  • посвідчення особами, чиє посвідчення аналогічно нотаріальному посвідченню, причому список цих осіб є в ст. 1127 ЦК;
  • розпорядження, в якому передається право користуватися грошима, розміщеними на рахунку в банку;
  • заповіт, складене в надзвичайних обставинах, причому за ст. 1129 ЦК, якщо є загроза життю людини, то він може скласти документ, який не буде засвідчений нотаріусом, але при цьому буде володіти юридичною силою.

Таким чином, спадкування за заповітом вважається досить простим процесом. Кожен спадкоємець повинен добре розібратися в тому, як правильно вступати в спадщину. Для цього повинні виконуватись певні дії, але важливо при цьому враховувати основні положення законодавства.

Законодавче регулювання

Процес, на підставі якого громадяни, що успадковують майно, що належить померлому людині, регулюється різними нормативними актами. Спадкування за законом і за заповітом має здійснюватися при врахуванні положень:

  • Конституція РФ;
  • ГК РФ, причому передача спадщини на основі заздалегідь складеного заповіту описується в гол. 62;
  • ФЗ №147.

Додатково різні нюанси зазначаються в інших законодавчих актах.

Коли відкривається заповіт?

Відразу після смерті громадянина проводиться відкриття спадщини нотаріусом. Він сповіщає про наявність цього документа усіх громадян, які володіють правом спадкування за заповітом. Ці люди отримують інформацію про те, що саме їм буде передано на підставі наявного документа.

Нерідко при таких умовах цінності передаються стороннім особам, а ось родичі навіть не згадуються в документі. Вони не зможуть оскаржити документ, так як він завірений нотаріально, тому немає можливості довести, що заповідач був недієздатним або формувалося ним заповіт під тиском.

Терміни вступу в спадщину

Кожен спадкоємець повинен розібратися в тому, які дії і в які терміни повинні виконуватись, щоб відбулося вступ у спадок. Форма спадкування за заповітом припускає, що дається лише півроку на те, щоб виконати потрібні дії. Починається відлік з різних дат, до яких відноситься:

  • смерть спадкодавця;
  • правильно оформлений і нотаріально завірений відмова одного із спадкоємців від майна;
  • вступ в силу рішення суду, на підставі якого певна особа визнається померлим, тому потрібно відкрити спадщину;
  • народження спадкоємця після того, як заповідач помер;
  • інші законні події.

Враховується, що якщо відмовляється один із спадкоємців від свого права спадкування за законом і за заповітом, то такий спадкоємець повинен виконати всі дії для вступу в спадщину протягом трьох місяців, а не шести.

Нерідко громадяни воліють відправляти документи нотаріусу про прийняте рішення поштою. При таких умовах дата подачі заяви буде представлена датою відправлення документа, а не його одержання нотаріусом.

Які потрібні документи?

Навіть якщо людина вказаний у заповіті, він повинен виконати процес вступу в спадщину. Для цього потрібно підготувати певну документацію, що підтверджує право успадкування майна за заповітом. До основних документів належить:

  • паспорт громадянина, а також можуть знадобитися папери, що підтверджують наявність родинних зв’язків з померлою людиною;
  • документи, що підтверджують смерть спадкодавця, причому зазвичай вони представлені свідоцтвом про смерть;
  • додаткові паперу при необхідності.

До додатковим паперів можуть причисляться різні документи, потрібні в різних ситуаціях. Наприклад, нерідко необхідна довідка про наявність певної групи інвалідності або посвідчення пенсіонера.

Що треба зробити спадкоємцю?

У ЦК чітко вказано, як відбувається процес вступу в спадщину. У РФ спадкування за заповітом починає відбуватися все частіше, так як громадяни воліють самостійно вказувати, кому слід віддати ті або інші їх цінності. Спадкоємці повинні добре розібратися в тому, які дії з ними повинні виконуватись, щоб вступити у спадок. Спадкування майна за заповітом передбачає здійснення етапів:

  • збираються необхідні документи, які потрібні нотаріуса, щоб підтвердити своє право на цінності;
  • відкриття заповіту, на підставі чого нотаріус повідомляє всім спадкоємцям про те, що спадкодавець самостійно розпорядився, кому залишиться його майно;
  • якщо певна людина входить у число спадкоємців за заповітом, то йому треба звернутися до конкретного нотаріуса, що займається даною справою, щоб почати процедуру вступу в спадщину.

Якщо виявляється, що відсутній заповіт, то починається процес за законом.

Порядок вступу в спадщину

Як тільки буде відкрито спадщину, то починається відлік у півроку. Саме цей термін надається спадкоємцям, щоб вони виконали всі необхідні дії. Порядок спадкування за заповітом передбачає реалізацію етапів:

  • Звернення до нотаріуса, щоб передати йому заяву, на підставі якого громадянин підтверджує своє бажання вступити в спадщину. Попередньо слід впевнитися, що дійсно конкретний чоловік прописаний у заповіті.
  • Збираються всі документи, необхідні для спадкування за заповітом. На підставі цієї документації буде видано свідоцтво про вступ у спадщину нотаріусом.
  • Оплачуються послуги нотаріуса, для чого розраховується оптимальний розмір держмита на підставі наявних тарифів. Для близьких родичів при спадкуванні квартири за заповітом потрібно сплатити 0,3 % від ціни даного об’єкта. Для інших спадкоємців розраховується 0,6 %. Тому попередньо доводиться звертатися до незалежних оцінювачів, щоб вони визначили вартість квартири для подальшого грамотного розрахунку. Максимально близьких родичів мито дорівнює 100 тис. руб., а для інших спадкоємців – 1 млн руб.
  • Одержання від нотаріуса свідоцтва про спадщину. Воно виступає правовстановлюючим документом на різні цінності.
  • Оформлення права власності на квартиру чи інше майно. Процес може виконуватися тільки після того, як мине півроку після відкриття спадщини. Саме з цього моменту може спадкоємець розпоряджатися отриманими цінностями.
  • Якщо передається у спадщину нерухомість, то для реєстрації доведеться звертатися в Росреестр. Якщо треба зареєструвати автомобіль, то виконується процес в ГИБДД.

    Спадкування за заповітом вважається досить простим процесом. Це обумовлено тим, що інші люди не можуть оскаржити право людей, зазначених в заповіті, на що передаються цінності. Спори зазвичай виникають при відсутності даного документа, коли є кілька спадкоємців, які претендують на різне майно померлої людини.

    Особливості процесу

    Сучасні люди часто залишають заповіт, тому така ситуація перестає бути нестандартною. До особливостей цієї процедури відноситься:

  • Не вийде спадкоємцям продати отримані цінності протягом півроку після смерті спадкодавця, так як саме цей термін призначається для того, щоб всі потенційні спадкоємці змогли пред’явити свої права, причому це необхідно навіть при наявності заповіту.
  • Громадянин повинен самостійно виконувати певні дії, щоб вступити у спадок. Для цього їм готується заява та інші документи.
  • Враховується, що практично завжди є обов’язкові спадкоємці, права яких не повинні обмежуватися, тому якщо вони не вказані в заповіті, то доведеться позбавляти деякої частки спадщини інших осіб, прописаних у документі.
  • Спадкоємці обов’язково повинні оплачувати послуги нотаріуса, а інакше вони не зможуть отримати спадок.
  • Додатково доведеться стосовно цінного майна проводити процес оцінки, що дозволяє визначити їх оцінену вартість, необхідну для розрахунку мита.
  • Правове спадкування за заповітом володіє багатьма нюансами, які повинні добре вивчатися спадкоємцями. На це їм надається півроку, а також вони завжди можуть скористатися допомогою професійного нотаріуса або юриста.

    Які обов’язки виконує нотаріус?

    Нотаріус, який називається по-іншому духівником, виконує безліч дій при передачі спадщини. До основних його обов’язків належить:

    • посвідчувати заповіт, складений клієнтом;
    • підписувати документ, якщо сам спадкодавець не може виконати цей процес по серйозних підстав;
    • не може виступати нотаріус спадкоємцем або родичем заповідача;
    • фахівець контролює правильність виконання заповіту;
    • самі громадяни вибирають, хто буде виконувати їх волю.

    За рахунок своїх численних обов’язків спеціаліст має право вимагати отримання значної оплати, розмір якої залежить від вартості переданого у спадок майна.

    Що таке обов’язкова частка?

    Деякі люди можуть претендувати на частину майна померлого людини навіть за умови, що вони не зазначаються у заповіті. Такі спадкоємці називаються обов’язковими, тому що їм неодмінно передається певна частка.

    До таких спадкоємців входять неповнолітні діти або діти, які навіть після досягнення 18 років не можуть займатися трудовою діяльністю за станом свого здоров’я. Додатково включаються сюди інші непрацездатні родичі і утриманці померлого людини.

    У законі вказується, що обов’язкова частка дорівнює половині майна, яке повинно було дістатися спадкоємця за законом.

    Висновок

    Таким чином, заповіт вважається потрібним документом, який складається громадянами з залученням нотаріуса. Основним його призначенням виступає розпорядження майном, що належить людині за життя. Воно може складатися тільки повнолітнім дієздатним і людиною.

    Всі спадкоємці, зазначені в цьому документі, мають виконати певні дії, щоб вступити у спадок, причому в законі зазначаються обов’язкові спадкоємці, яким доведеться виділити частку, якщо вони не зазначені в заповіті. Контролювати правильність виконання всіх процесів повинен нотаріус, послуги якого оплачуються на підставі вартості успадкованого майна.