Прееклампсія та еклампсія вагітних: симптоми, причини та особливості лікування

Вагітну жінку підстерігає безліч небезпек. Одними з них є прееклампсія і еклампсія – патологічні стани, які виникають у майбутніх матерів. У нашій статті мова піде не про самостійних захворюваннях, а, скоріше, про синдромах органної недостатності, яка супроводжується частковим ураженням ЦНС в більшій чи меншій мірі. Про причини еклампсії і прееклампсії, першої допомоги та ймовірні наслідки даної проблеми дізнаєтеся прямо зараз.

Що являє собою ця патологія

У невагітної жінки або чоловіків подібні порушення виникнути не можуть. Вся справа в тому, що проблема зароджується в системі «вагітна — плацента — плід». Назвати точні причини і описати патогенез розвитку цієї хвороби досі не в змозі ні один лікар, але все ж про найбільш вірогідні чинники, що провокують синдром, поговоримо в наступному розділі.

На думку вчених медиків із західних країн, прееклампсія та еклампсія являють собою синдроми, що виникають як наслідок прогресування гіпертонічної хвороби. У вітчизняній медичній науці не так давно мала місце дещо інша позиція, згідно з якою обидва синдрому вважаються різновидами гестозу.

Еклампсія і прееклампсія развиваеются у вагітних жінок у другому триместрі, як правило, після 20-го тижня. Характерними ознаками поліорганної недостатності, типовою для прееклампсії, є стійка артеріальна гіпертензії, набряки тіла і кінцівок. Про розвиток синдрому може свідчити присутність білка в сечі – лікарі називають це протеїнурією.

На відміну від прееклампсії, еклампсія супроводжується більш серйозними порушеннями, які призводять до ураження півкуль мозку. У хворої може виникнути кома на фоні гіпертонічного кризу. Вельми характерними для еклампсії є судоми, сплутаність свідомості. При відсутності належної медичної допомоги жінці загрожує летальний результат.

Класифікація хвороби

Виходячи з типології, встановленої ВООЗ, синдром поліорганної недостатності (прееклампсія) може бути легкого та важкого ступеня. До початкової стадії розвитку цієї патології відносять гестационную гіпертензію, яка є загостренням хронічної форми захворювання, спричиненим виношуванням плоду. Діагностована прееклампсія у переважній числі випадків передує еклампсії.

Російські акушери-гінекологи поділяють еклампсію на декілька різновидів, залежно від того, в який момент вона розвинулася:

  • під час вагітності – найбільш поширений варіант перебігу синдрому (зустрічається у 80% від всіх випадків еклампсії);
  • під час пологів – у процесі родопомочі прояв синдрому діагностується у кожної п’ятої-шостої жінки;
  • після пологів – патологія виникає протягом доби після пологової діяльності, складає близько 2% випадків.

Виходячи зі змісту лікарських протоколів, еклампсію і прееклампсії характеризують абсолютно однакові симптомокомплекси. Крім того, нічим не буде відрізнятися лікування легкої і важкої ступеня поліорганної недостатності. З цієї причини класифікація і типологія еклампсії не має принципового значення для лікаря. Єдине, від чого може залежати схема терапії при виникненні синдрому, так це від однієї з форм хвороби:

  • типовою, яка характеризується гіпертонією (кров’яний тиск перевищує 140/90 мм рт. ст.), набряком тіла, підвищення лікворного тиску і вмістом білка в сечі (про еклампсії може свідчити показник 0,6 г/л і більше);
  • нетиповою, що розвивається при важких пологах у жінок з ослабленою ЦНС (набряк мозку, некритична артеріальна гіпертензія, підвищення внутрішньочерепного тиску);
  • уремічної – ймовірність виникнення такої форми синдрому висока у майбутніх мам, які мають в анамнезі хронічні захворювання нирок та сечовидільної системи до настання вагітності.

Провокуючі фактори

Як вже було зазначено, про причини появи еклампсії і прееклампсії в даний час практично нічого не відомо, що унеможливлює назвати їх з точністю. Зі стовідсотковою впевненістю лікарі можуть сказати тільки одне – це стан може розвинутися виключно у вагітних жінок і ні в кого більше.

Відомо близько трьох десятків різних гіпотез і припущень щодо причин виникнення синдромів. Найбільш прогностичними і реалістичними можна назвати кілька з них:

  • генетичні порушення;
  • тромбофилия, в тому числі антифосфоліпідний синдром;
  • хронічні інфекційні хвороби (вірус Епштейна-Барр, цитомегаловірус і ін).

Ускладнює ситуацію і неможливість дізнатися точно, виникне дана проблема у жінки в період виношування плоду при відсутності або наявності зазначених факторів. Медикам відомий і той факт, що пусковим важелем у розвитку еклампсії служить фетоплацентарна недостатність. Іншими призводять до хвороби факторами ризику медики вважають:

  • присутність згадок про прееклампсії або еклампсії у протоколах ведення пологів і вагітності, що передувала нинішньої;
  • наявність синдрому у матері або інших кровних родичів;
  • багатоплідна або перша вагітність;
  • вік старше 40 років;
  • довгий інтервал між попередньою і нинішньою протікає вагітністю (більше 8 років);
  • хронічна артеріальна гіпертензія;
  • цукровий діабет;
  • серцево-судинні захворювання.

Особливості симптоматики

Головними ознаками еклампсії і прееклампсії вагітних є три прояви:

  • набряків кінцівок і тіла;
  • значне підвищення артеріального тиску;
  • присутність білка в сечі.

Щоб діагностувати у майбутньої матері синдром поліорганної недостатності, достатньо будь-якого симптому в поєднанні з гіпертензією.

Набряки при даному захворюванні можуть локалізуватися в різних місцях і мати неоднакову ступінь тяжкості. У одних жінок припухлість може виникнути тільки на обличчі, в інших – на ногах, а у третіх – по всьому тілу. На відміну від набряків, які зустрічаються у більшості вагітних жінок, набряки при еклампсії не стають менш вираженими після тривалого перебування в горизонтальному положенні. При патологічних набряках на тлі прееклампсії пацієнтка стрімко набирає вагу у другому триместрі.

Крім набряків, підвищення кров’яного тиску та протеїнурії, не виключається ймовірність приєднання додаткових симптомів хвороби. Через ураження центральної нервової системи, викликаного гіпертонією, можуть виникнути такі прояви, як:

  • сильний головний біль;
  • нечітке зір, пелена, мушки перед очима;
  • эпигастральные болю;
  • диспепсичні розлади (нудота, блювання, пронос);
  • м’язовий гіпертонус;
  • скорочення обсягів виділюваної сечі (менше 400 мл за добу);
  • болючість при пальпації печінки;
  • тромбоцитопенія;
  • внутрішньоутробна затримка розвитку плода.

Перші симптоми тяжкої прееклампсії є беззаперечним приводом до госпіталізації пацієнтки в акушерський стаціонар. Вагітній жінці показано лікування, метою якого є нормалізація тиску, зняття набряку мозку і недопущення розвитку еклампсії.

Токсикоз при прееклампсії не представляє особливої загрози і не впливає на характер перебігу синдрому. Еклампсія, на відміну від прееклампсії, проявляється судорожними припадками, причиною яких служить пошкодження мозку через набряклості півкуль і підвищення лікворного тиску. Таким чином, головною ознакою еклампсії можна вважати судоми, які можуть бути:

  • одиничними;
  • серійними;
  • провокувати кому після припадку.

Іноді втрати свідомості у пацієнток не передують судомні напади. Про швидке погіршення стану сигналізує раптово посилюється головний біль, безсоння, різкий стрибок тиску.

Судоми найчастіше починаються з візуально непомітні, сіпання лицьових м’язів, які поступово переходять на м’язи всього тіла. Найчастіше після закінчення судомного припадку свідомість повертається, але хвора не в змозі розповісти про свої відчуття, так як нічого не пам’ятає. Судоми на тлі еклампсії повторюються при діянні будь-якого подразника, будь це яскраве світло, гучний звук, біль або внутрішні переживання. Причиною в даному випадку є підвищена збудливість мозку, спровокована набряком і високим внутрішньочерепним тиском.

Як діагностувати синдром

В акушерстві прееклампсія та еклампсія вагітних є одними із самих серйозних проблем. Щоб не допустити погіршення самопочуття, важливо стежити за показниками кров’яного тиску і періодично проходити клінічні дослідження:

  • загальний аналіз сечі (на протеїнурію);
  • аналіз крові для визначення рівня гемоглобіну, кількості тромбоцитів і еритроцитів, періоду згортання;
  • електрокардіограму;
  • біохімічне дослідження крові на концентрацію в ній сечовини, креатиніну, білірубіну;
  • КТГ та УЗД плода;
  • УЗД судин матки і плаценти.

Всі із зазначених діагностичних процедур дозволяють вчасно виявити прееклампсію і еклампсію. Невідкладну допомогу в клініці жінці зроблять, незалежно від ступеня тяжкості й виразності симптомів. Проте людям з близького оточення вагітної також необхідно знати про те, як потрібно діяти у випадку эклампсического нападу.

До приїзду бригади швидкої допомоги

Алгоритм невідкладної допомоги при еклампсії і прееклампсії має особливе значення для хворої. В першу чергу жінку потрібно укласти на лівий бік – це мінімізує ризик захлебывания блювотними масами, а також попадання крові і вмісту шлунку в дихальні шляхи, легені. Пацієнтку потрібно обережно перекласти на м’яку поверхню (ліжко, матрац або диван), щоб під час наступного судомного нападу вона не завдала собі випадкових травм. Під час припадку утримувати хвору, стискати їй руки і ноги не потрібно. При можливості під час судом важливо забезпечити подачу кисню через маску (оптимальна швидкість 4-6 л/хв). Як тільки судома завершиться, необхідно прочистити рот і носові ходи від слизу, блювотних мас, крові.

Протисудомну лікування

Надання першої допомоги при еклампсії і прееклампсії недостатньо для того, щоб полегшити стан хворої. Без ліків при даному синдромі неможливо усунути судомні напади.

Фахівці швидкої відразу ж після прибуття вводять хворий сульфат магнію. Причому маніпуляція повинна виконуватися поетапно, з дотриманням правильної послідовності. Внутрішньовенно вводиться розчин магнезії 25% концентрації в кількості 20 мл Ліки подається крапельним шляхом на протязі 10-15 хвилин, після чого дозу зменшують. Для підтримуючої терапії 320 мл фізіологічного розчину розводять з 80 мл 25% сульфату магнію. Оптимальна швидкість введення ліків – 11-22 краплі в хвилину. Вводять препарат безперервно протягом доби. Заповнення дефіциту магнію в організмі вагітної жінки дозволить запобігти подальші напади судом.

При введенні розчину зі швидкістю 22 краплі в хвилину в організм жінки буде потрапляти 2 г сухої речовини щогодини. Одночасно з введенням препарату необхідно стежити, чи не виникають симптоми передозування магнію, до яких відносять наступні прояви:

  • переривчасте дихання (не менше 16 вдихів в хвилину);
  • пригнічення рефлексів;
  • скорочення добового об’єму сечі, що виділяється до 30 мл на годину.

У разі передозування магнийсодержащими препаратами припиняють їх застосування і найближчим часом вводять вагітній антидот – 10 мл кальцію глюконату 10 % концентрації. Протисудомну лікування здійснюють протягом строку вагітності до тих пір, поки залишається ризик розвитку еклампсії.

Якщо після введення магнезії судоми повторюються знову, пацієнтці запроваджують інший, більш сильний препарат – найчастіше «Діазепам». В середньому 10 мг ліки вводять в організм ін’єкційним шляхом протягом двох хвилин. При поновленні судомних нападів прийом препарату повторюють у тій же дозі. Якщо протягом наступних 15-20 хвилин судоми не повторюються, приступають до підтримуючої терапії: на 40 мг «Діазепаму» використовують 500 мл фізрозчину. Препарати вводять протягом 6-8 годин.

Зниження артеріального тиску

Ще один важливий напрям у наданні невідкладної допомоги при еклампсії і прееклампсії – це гіпотензивну лікарський вплив. Вчені змогли довести, що для стабілізації стану жінки і розвитку плода не відіграє суттєвої ролі застосування інших медикаментів. Ні антиоксиданти, ні діуретики не здатні допомогти при даному синдромі у вагітних. Таке лікування не принесе ніякої користі. Еклампсія і прееклампсія лікуються тільки симптоматично, тобто застосуванням протисудомних і гіпотензивних засобів.

В акушерстві прееклампсія і еклампсія – прямі показання до проведення гіпотензивної терапії, метою якої є зниження артеріального тиску до меж 140/90 мм рт. ст. і недопущення його подальшого підвищення. Для вагітних, що страждають синдромом поліорганної недостатності на фоні гіпертонії, використовуються такі лікарські засоби, як «Ніфедипін», «Натрію Нітропрусид», «Допегит».

Максимальна добова доза ліків розраховується лікарем акушером-гінекологом індивідуально для кожної пацієнтки, в залежності від ваги, ступеня тяжкості захворювання. Деякі з препаратів випускаються в таблетованій формі, інші – в ін’єкційній. В перші дні лікування фахівці призначають медикаменти у мінімальному дозуванні, поступово збільшуючи добовий обсяг діючих речовин. Будь-які зміни в терапевтичній тактиці повинні відображатися в лікувальному протоколі. Прееклампсія та еклампсія у вагітних вимагає тривалої підтримуючої гіпотензивної терапії (прийом препаратів на основі метилдопи) аж до пологів. У разі раптового погіршення стану, викликаного стрибком тиску, до термінового застосування рекомендуються такі засоби, як «Ніфедипін», «Нанипрус» та їх аналоги.

Завершувати магнезіальній і гіпотензивну лікування відразу після пологів не можна. Породіллі призначаються мінімальні дозування лікарських засобів протягом наступних діб, що особливо важливо для підтримки артеріального тиску. Як тільки стан новоспеченої матері стабілізується, препарати поступово відміняють.

Правила розродження

Зазначені клінічні рекомендації при еклампсії і прееклампсії виявляються не завжди ефективними. У важких випадках єдиним способом лікування цього патологічного стану є позбавлення від плоду, так як саме вагітність і процеси, пов’язані з формуванням і харчуванням плаценти, служать причиною синдрому. Якщо протисудомну та гіпотензивну симптоматичне лікування не дає потрібних результатів, жінку готують до екстрених пологах, інакше жоден фахівець не зможе гарантувати збереження її життя.

При цьому важливо розуміти, що саму по собі еклампсію або прееклампсії не можна назвати прямим показанням до термінового розродження. Перш ніж приступати до стимуляції родової діяльності, необхідно домогтися припинення судомних припадків і стабілізувати стан вагітної. Вилучення дитини з утроби може здійснюється як через кесарів розтин, так і через природні родові шляхи.

Дату пологів при синдромі поліорганної недостатності призначає лікар, виходячи зі ступеня тяжкості і вираженості патології. При легкій прееклампсії у жінки є всі шанси доносити дитину до належного терміну. Якщо у жінки діагностовано важка форма патології, то пологи проводять протягом 12 годин після купірування судомних нападів.

Ні еклампсія, ні прееклампсія не вважаються абсолютними показаннями для проведення кесаревого розтину. Навіть при тяжкій формі патології природні пологи є домінуючими. Про кесаревому розтині мова заводиться тільки в ускладнених випадках – наприклад, при відшаруванні плаценти або неефективності стимуляції пологової. Індукцію, тобто родостимуляції також можна вважати видом непрямої лікувальної допомоги при еклампсії і прееклампсії. Вагітній обов’язково застосовують епідуральну анестезію, контролюють серцебиття плоду протягом всього процесу.

Чим загрожує синдром поліорганної недостатності

Напад еклампсії здатний спровокувати несподівані ускладнення. При відсутності гіпотензивного і протисудомного лікування вагітної загрожує:

  • набряк легенів;
  • аспіраційна пневмонія;
  • розвиток гострої серцевої недостатності;
  • порушення мозкового кровообігу (геморагічний інсульт з наступним паралічем однієї або обох сторін);
  • відшарування сітківки;
  • набряк мозку;
  • кома;
  • летальний результат.

Не виключається короткочасна втрата зору. Еклампсія В післяпологовому періоді або прееклампсія можуть залишити свій слід у вигляді психозу, тривалість якої в середньому досягає 2-12 тижнів.

Чи можна попередити проблему

Лікування еклампсії та прееклампсії у вагітних, як вже було зазначено, носить суто симптоматичний характер. У даний момент неможливо точно передбачити, розвинеться даний синдром у вагітної чи ні, тому більшість фахівців рекомендує в якості профілактики цих патологічних станів приймати під час вагітності:

  • аспірин (не більше 75-120 мг на добу), аж до 20-22 тижні;
  • препарати кальцію (кальцію глюконат, кальцію гліцерофосфат).

Зазначені засоби знижують вірогідність розвитку еклампсії у вагітних жінок, що входять в групу ризику. Між тим, в невеликих дозах аспірин рекомендований також пацієнткам, які не мають ризиків розвитку патології.

Помилковою є думка про те, що в якості ефективних заходів профілактики еклампсії виступають:

  • безсольова дієта і мінімальне споживання рідини;
  • обмеження в раціоні білків та вуглеводів;
  • прийом залізовмісних препаратів, вітамінно-мінеральних комплексів з фолієвою кислотою, магнієм, цинком.