У статті розглянемо інструкцію по застосуванню до пігулок «Эреспал», а також до сиропу.
Препарат являє собою сучасний засіб, що використовується при лікуванні кашлю, який з’являється з-за різного роду інфекцій і запальних процесів у дихальних шляхах. Одним з найбільш неприємних наслідків грипу та застуди є кашель. Хоча по своїй суті це один з механізмів захисту, який допомагає організму усунути інфекцію, від цього не стає легше. Найчастіше кашель також супроводжує спазм бронхів, дефекти їх прохідності або бронхоконстрикция. Особливо кашель небезпечний для маленьких дітей, оскільки завдає їм багато страждань.
Інструкція по застосуванню до «Эреспалу» дуже детальна.
Характеристика препарату
Головний компонент препарату – це фенспіриду гідрохлорид. Дана речовина справляє на організм потрійне вплив: знижує запалення, впливає на рецептори гістаміну і блокує тим самим виробництво в бронхах слизу, а також володіє ефектом спазмолитика. Саме тому завдяки використанню медикаменту бронхи розширюються. Підходить «Эреспал» для дітей? Інструкція по застосуванню містить таку інформацію.
Принцип дії лікарського засобу дуже сильно відрізняється від функціонування інших препаратів проти кашлю, які поділяються на два різновиди. Перші впливають на сухий кашель, при якому не утворюється мокротиння. Другі розріджують цю мокротиння, а потім виводять з організму.
Препарат не входить ні в яку з даних груп. Однак це не заважає йому бути високоефективним. Головна причина полягає в тому, що засіб не тільки спрямоване на боротьбу з наслідками процесу запалення, але і більшою мірою пригнічує спосіб його виникнення. Крім цього, активна речовина пригнічує кашльовий рефлекс, не впливаючи на відповідальний за це центр людського мозку. Це підтверджує інструкція по застосуванню до пігулок «Эреспал».
Серед переваг препарату відзначається і те, що він може принести користь ще й при респіраторних вірусних інфекціях, тобто ГРВІ, коли не можуть подіяти антибіотики. Досягається це за рахунок того, що він відрізняється значним протизапальним впливом.
Препарат більшою мірою виводиться за допомогою нирок, а близько однієї десятої частини – з допомогою кишечника.
