“Що я винесла за прожите життя, яку філософію? Найпростішу. Просту – як кухоль води, як ковток повітря…” – Майя Плісецька.
Її талант визнають всі, хто розбирається в балеті. Прима-балерина Великого театру 1948-1990 років, лауреат різноманітних премій, зірка світового значення, визнана на найвищому рівні, повноправна спадкоємиця Галини Уланової.
Хто написав біографію Плісецької?
Біографію Плісецька писала сама. Були спроби залучити літераторів, проте результат її не влаштовував. Та й сама вона визнає, що характер має запальний, різкий, хоча і незлобивий. Вирішила написати власною рукою. Вийшло непогано, навіть можна сказати, що в балерини літературний талант. Їй хотілося висловити свої почуття, як вони є, без фільтрів награності і порожнього професійного пафосу. Вийшла жива автобіографія, просочена особистим характером, який відображався в першу чергу в танці.
Танець Майї Плісецької багато в чому експресивний, вогненний, непокірний, рухи сильні, десь навіть різкі, і не завжди балерина потрапляє в музику, як Уланова, але гармонійна, цілісна і неповторна. Руки з неймовірною пластикою. Сильні ноги. У всьому цьому її шарм. Кажуть, глядачі плакали на сумних сценах і відчували піднесення під час запальних виступів.
