Продовольча безпека: поняття, вимоги, внутрішні і зовнішні загрози

Кожна держава піклується про свою безпеку. Що потрібно для оптимальної життєдіяльності населення країни? Це захист від загроз, задоволення первинних потреб, і лише потім ряд духовних і культурних потреб. Ніхто не буде заперечувати, що однією з первинних потреб будь-якої людини є потреба в їжі. Держава повинна дбати про продовольчу безпеку своїх жителів. Це одна з головних цілей економічної та аграрної політики. Про те, що ж являє собою продовольча безпека Росії, буде докладно розказано в нашій статті.

Охорона продовольчої середовища

Перший документ, що свідчить про необхідність продовольчої безпеки, з’явився ще в Римській імперії. Була спеціальна декларація, в якій вказується обов’язок будь-якого володаря захищати право людей на доступ до безпечних для життя і здоров’я продуктів харчування. Проголошувалося право на свободу від голоду.

У Доктрині продовольчої безпеки Російської Федерації немає таких пафосних визначень, як у документі стародавнього Риму. Зате є чіткі вказівки на елементи безпеки, існуючі проблеми та загрози, способи захисту населення від голоду і багато іншого. Крім цього, дається чітке визначення продовольчої безпеки: це економічний стан країни, при якому захищається соціальна незалежність Росії, гарантується економічна доступність харчових продуктів за доступними цінами і в необхідних кількостях.

Безпека в сфері забезпечення продовольством необхідно підтримувати для соціально-економічної стабільності в країні і в цілях ведення активного та здорового способу життя.

Роль продовольчої безпеки

Продовольство є базовим показником рівня життя людини. Те, як харчується населення, вказує на ступінь його економічного розвитку. Продовольство було і буде основним критерієм, за яким можна оцінювати рівень соціально-економічного благополуччя в країні. Потрібно обґрунтувати, чому саме продовольство є основним фактором у розвитку того чи іншої держави.

Нестача води та їжі виникає частіше за все із-за стихійних лих, які можуть бути викликані війною, природними катаклізмами, економічними кризами, радикальними політичними чи соціальними змінами і т. д. В той же час саме обмежена наявність продовольчих товарів призводить до тих же війн, криз, революцій і т. д. Таким чином, на харчової продукції все зав’язано спочатку.

Продовольча безпека Росії є центральною проблемою в системі національного добробуту. Саме від неї залежить економічна і політична ситуація в країні. Існує декілька критеріїв, за якими можна оцінити стан продовольчої безпеки в державі:

  • рівень економічної і фізичної доступності харчових продуктів;
  • рівень споживання основних видів продовольства в розрахунку на душу населення;
  • обсяги виробництва в сільськогосподарській, морський та інших сферах з видобутку продуктів харчування;
  • обсяги державних резервних фондів та багато іншого.

Соціологи вже давно вирахували рівень продовольчої безпеки в російській державі. Мова йде про стан «трохи вище середнього». Швидше за все, оцінка вже могла змінитися, адже в кінці 2017 року влада заявили про виснаження резервного фонду.

Система національної безпеки

Що слід розуміти під системою національної безпеки? По-перше, це поняття соціально-політичного характеру. Воно включає в себе елементи безпеки суспільства, держави чи окремо взятої особистості в різних сферах: економіці, екології, інформації і т. д.

Для задоволення потреб громадян у різних сферах необхідно багато працювати. Більш того, слід розуміти пріоритетний порядок потреб. Тут потрібно звернутися до знаменитій піраміді соціальних вимог, розробленої Абрахамом Маслоу. Психолог стверджував, що первинною потребою є захист від різного роду загроз. Людина повинна відчувати себе в спокої та безпеці, і лише тоді у нього виникнуть інші вимоги. Це як раз потреба в питті та їжі. Якщо і в цьому людина себе задовольнить, то виникнуть духовні потреби: у спілкуванні, любові, повазі і т. д.

Про піраміду Маслоу зобов’язана пам’ятати держава. Саме тому Доктрина продовольчої безпеки Російської Федерації хоч і неформально, але важливіше, наприклад, «Основ законодавства про культуру».

Від того, наскільки задоволені потреби населення в продовольстві, можна робити висновки про його добробут. У свою чергу, рівень добробуту населення впливає на соціальний спокій. Навряд чи народ, задоволений хоча б у первинних потребах, задумається про насильницьке повалення влади, революції та інших радикальних способів боротьби з державою.

Стратегія національної безпеки

Проблема продовольчої безпеки гостро виявлялася в 90-ті роки минулого століття. Тоді російські влади не здатні були хоч якось налагодити ситуацію в країні. Соціальна підтримка населення була нульова, а тому народові доводилося діяти самостійно.

Значним кроком, який зробила влада у 90-ті роки, була розробка та впровадження Доктрини продовольчої безпеки. У документі йшлося про існуючий стан в країні і про цілі на найближчі кілька років. Згодом Доктрина кілька разів змінювалася. Остання версія документа була прийнята в 2010 році, а її положення були взяті за основу для розробки Стратегії національної безпеки до 2020 року. Це документ 2015 року, який трохи доповнив Доктрину. Так, у Стратегії йдеться про підтримку продовольчої сфери шляхом штучного створення конкуренції в самих різних сферах.

Стратегічною метою системи продовольчої безпеки є безперервне і повне забезпечення російських громадян якісною сільськогосподарською, рибною продукцією. Гарантією безпеки є стабільність внутрішнього виробництва і наявність необхідних запасів і резервів.

У Стратегії національної безпеки прописані заходи, реалізація яких допоможе розвитку продовольчої безпеки в країні. Ось що тут слід виділити:

  • реалізація політики бюджетного субсидування продовольчої сфери;
  • оптимальне поєднання ринкового і державного регулювання цін;
  • регулювання обсягу імпорту з питань продовольчої стратегії;
  • регулювання рівня і структури роздрібних цін на продовольство.

Таким чином, метою державної Стратегії національної безпеки є підтримка оптимального рівня виробництва в країні.

Статистика

Доктрина, спрямована на забезпечення безпеки у сфері продовольства, розрахована на період 2013-2020 рр. В документі є багато цифр – бажаних показників та їх порогових значень. Так, за означений період в загальному обсязі товарних ресурсів необхідно досягти наступних граничних показників:

  • зерно – не менше 95%;
  • рибна продукція – від 80%;
  • молочна продукція – не менше 90%;
  • м’ясопродукти – від 85% і т. д.

Чи задоволені позначені вимоги? Згідно заявам соціологів, план виконаний лише на одну третину. Звідси можна зробити висновок про незадовільну оцінку існуючої продовольчої безпеки.

Для кращого розуміння ситуації, що склалася в Росії, слід поглянути на світові показники. За запевненнями експертів, вже 1 млрд жителів планети мають обмежений доступ до їжі і чистої води. Сільськогосподарський комітет ООН прогнозує уповільнення зростання в продовольчій сфері на 0,3% в найближчі 10 років. Наносять удар по ринку і сильні кліматичні зміни. На даний момент можна говорити про чверті стрімко деградуючих сільськогосподарських угідь.

Російська Федерація на загальному тлі виглядає цілком пристойно. Вона не входить в десятку країн у рейтингу продовольчої безпеки, але займає 29 місце. Позначається біокліматичний потенціал. Однак є і гальмуючі чинники – наприклад, низька державна підтримка.

Вплив санкцій

За останні три роки показники продовольчої безпеки Росії різко знизилися. Нескладно здогадатися, з чим це може бути пов’язано: чималу роль в соціально-економічної деградації країни зіграли зарубіжні санкції. Дійсно вони зробили настільки згубний вплив на економіку країни або це звичайний міф? Спробуємо розібратися.

Чи варто говорити, як сильно залежить національна безпека країни від власної зовнішньої політики? Зв’язок цих двох факторів незаперечна. Деякі російські політики, однак, віддають перевагу цей зв’язок заперечувати. На їхню думку, продовольча та інша безпека ніяк не зміниться при покладанні на країну зарубіжних санкцій. Чи є в цьому логіка? Відповідь уже дали багато експертів. На їхню думку, санкції тягнуть за собою наступні проблеми:

  • необхідність імпортозаміщення – процедури досить складною і витратною;
  • поява негативних процесів і додаткових ризиків при виступі Росії на світовій арені (членство Росії в СОТ вже знаходиться під питанням);
  • активізація проблем державного субсидування сфери сільського господарства;
  • реалізація Держпрограми (Доктрини) в умовах уповільнення економічного зростання в Росії, отже, відхід від багатьох цілей і вимог, поставлених раніше;
  • поява складних макроекономічних умов і системних проблем в аграрній сфері;
  • диференціація участі російських регіонів з питань забезпечення продовольчої безпеки;
  • посилення монополізму у багатьох сферах економіки;
  • падіння рубля щодо світового курсу валюти і т. д.

Всіх перелічених проблем більш ніж достатньо, щоб різко і вимушено змінити діючий економічний курс. Висновок може бути тільки один: не можна недооцінювати вплив санкцій, покладених на Росію іноземними партнерами. З-за економічних проблем саме поняття продовольчої безпеки різко набуло іншого значення. Тепер це не модернізація окремої галузі економічної сфери, а лише збереження стабільності.

Проблеми в галузі забезпечення продовольством

Доктрина продовольчої безпеки базується на принципах соціально-економічної незалежності держави, забезпечення гарантії доступності продуктів для кожного громадянина і відповідності досягнень встановленим у документах мінімальним нормам. Якщо три цих принципу дотримуються, то становище з продовольством в країні можна назвати оптимальним. Як виглядає ситуація в Росії на даний момент?

Країна володіє міцним національним суверенітетом. В питаннях соціально-економічного характеру вона справді ні від кого не залежить. Також для кожного проживаючого в Росії громадянина в повній мірі доступні всі необхідні продовольчі товари – тут проблем не виникає. А ось з останнім критерієм в останні роки є багато труднощів. Статистика показує, що мінімальний поріг, встановлений у Доктрині продовольчої безпеки, не залишився недосяжним.

Зберігається основний принцип – забезпечення продовольчої незалежності країни? Тут можна відповісти позитивно. Незважаючи на труднощі з виконанням плану, російській владі все ж вдалося зберегти відносно нормальний рівень продовольчої безпеки в країні.

Імпортозаміщення

В останні роки влада тільки й говорить про способи заміщення процедури імпорту. На її думку, це єдино можливий спосіб зберегти оптимальний рівень економічного розвитку в країні в кризовий період. Відповідно, імпортозаміщення може вплинути і на стан продовольчої безпеки. Чи Так це насправді, або держава в черговий раз створило міфічний спосіб вирішення проблеми?

Відразу слід зазначити, що заміна імпортних потоків в одній лише сільськогосподарській сфері – це дуже довга і складна процедура. Вона займе не один і не два роки, а тому особливих надій на імпортозаміщення покладати не варто. Єдино можливий варіант швидкого вирішення проблеми, а саме компроміс із західними партнерами, влада не сприймає. А тому і залишається розповідати про способи заміни імпорту як про «рятівної» процедурою.

Імпортозаміщення не допоможе відновити аграрну сферу в найближчі терміни. На те є кілька причин:

  • Нерозвиненість кооперативного руху в Росії. Для прикладу, у європейських державах саме кооперативи є своєрідним каталізатором всієї аграрної сфери.
  • Проблеми з аграрнопродовольственной інфраструктурою. Велика частина виробників просто не має до неї доступу.
  • Постійний дефіцит нової техніки і обладнання. Причини зрозумілі – відсутність належної державної підтримки аграріїв, хоча б у вигляді надання розстрочок або кредитів з невисокою ставкою.
  • Дефіцит виробничих і фінансових ресурсів.
  • Висока залежність окремих галузей сільського господарства від імпортних поставок. У країну надходять насіння, техніка, генетичний матеріал, деякі тварини і багато іншого.

Таким чином, проблем в аграрній сфері Росії неймовірно багато, і одне лише імпортозаміщення тут не допоможе. Тим більше, якщо мова йде про найближчі терміни.

Продовольча залежність

Незважаючи на постійні розмови про важливість імпортозаміщення, сьогодні Росія має реальний шанс втратити свою продовольчу незалежність. Причини на те є.

Експерти говорять про помітне загострення цінових диспропорцій між сільським господарством і промисловістю. Це викликано відмовою від розумного патерналізму стосовно вітчизняних виробників, а також практично повним відкриттям внутрішнього ринку для імпорту продовольства. Все це, безумовно, підриває базу для самозабезпечення.

Влади впадають в крайнощі. Вже сьогодні вони замислюються про те, щоб обірвати всі зв’язки із зовнішнім ринком. Піднімається питання про вихід країни з СОТ, а також про введення нових вимог до продовольчої безпеки. Все це, безумовно, лише погіршить ситуацію.

Внутрішні і зовнішні загрози продовольчої безпеки

Для продовольчої сфери Росії чекає чимало небезпек і загроз. Про це знають і влада, і експерти, і простий народ. Влада намагається вирішувати проблеми, але робить це не завжди правильно. Експерти всіляко допомагають державі. Так, соціологи класифікували всі потенційні загрози на дві групи. Перший блок проблем називається внутрішнім.

Ніхто не буде заперечувати, що сільське господарство в нашій країні дуже специфічне. Суворий клімат і складні природні умови дають про себе знати. Так, з одного гектара можна зібрати менше врожаю зерна, ніж у Сполучених Штатах Америки. При цьому людського і машинного праці буде задіяно набагато більше. Те ж стосується і тваринництва. Утримання та розвиток лише одного худоби обходиться росіянам дуже дорого. З усього цього можна зробити лише один висновок: сільське господарство в країні вкрай ненадійна, а все з-за складних природних умов. Це є першою внутрішньою проблемою.

Друга небезпека, таящаяся всередині країни, полягає в діях державної влади. Саме влада чинить часом не дуже мудро, створюючи тим самим справжню загрозу для продовольчої сфери. Державна підтримка господарників майже нульова. У цьому можна переконатися, вивчивши бюджет країни на 2018 рік. Невдоволені і самі аграрії. З-за монопольної політики знищується фермерський худобу, і руйнуються приватні господарства. Сюди ж слід віднести надмірно високі податки.

Єдиною зовнішньою проблемою для продовольчої сфери Росії є санкційна політика західних держав. Як би не переконували у зворотному влади, санкції завдають величезної шкоди діючої економіці.

Таким чином, сільськогосподарська сфера Росії потребує реформації. Доктрина, затверджена у 2011 році, відображає лише малу частину вимог. Національна і продовольча безпека буде досягнута лише при проведенні осмисленої і грамотної політики.