Прилегла зона — це частина морського простору, що прилягає до територіального моря. Територіальні води

Прилегла зона — це смуга водного простору у відкритому морі. В ній вільно можуть проходити кораблі. Вона межує з територіальними водами якої-небудь держави. Ця зона знаходиться під юрисдикцією певної країни. Це дозволяє забезпечити дотримання всіх правил і законів, які стосуються митниці, імміграції, екології і так далі.

Женевська конвенція про цій зоні

У 1958 році була прийнята конвенція, згідно з якою ця зона не може поширюватися на відстань, що перевищує 12 миль від вихідної лінії, що обмежує територіальне море з боку берегів. Тобто спільно з шириною цього моря прилежащая зона не повинна перевищувати 12 миль. Держава в ній може здійснювати контроль над дотриманням санітарних, митних, імміграційних і фіскальних правил. За порушення їх може послідувати переслідування і покарання.

Якщо береги двох держав розташовані дуже близько один до одного, жоден з них не має права поширювати свою прилеглу зону за лінію середини. Ця середня лінія проводиться таким чином, щоб кожна її ділянка була на однаковій відстані до вихідних ліній. Від цих відміток відраховуються територіальні води обох держав.

Загрузка...

Конвенція ООН

В цій конвенції, що діє з 1982 року, підтверджуються правила встановлені конвенцією в Женеві. Проте були внесені зміни.

Спільна ширина територіального моря і наступної за ним прилеглої зони в міжнародному праві збільшилася в два рази. Якщо вона була 12 миль, то стала 24. І це максимально допустима ширина.

В прилеглій смузі дії держави досить обмежені порівняно з територіальними водами. Вони зводяться до контролю держави за додержанням законів та до покарання порушників всіляких встановлених правил.

Режим у прилеглій зоні

Прибережне держава сама визначає органи влади і їх повноваження щодо контролю цієї ділянки морського простору. У прибережної держави є наступні права у плані контролю:

  • Влади мають право зупинити будь-яке судно.
  • Право на огляд судна.
  • Держава у разі виявлення правопорушення, може вжити заходи, щоб провести розслідування для виявлення обставин порушення закону.
  • Держава має право здійснити покарання у випадку правопорушення.
  • Якщо порушений режим у прилеглій зоні, держава має право переслідувати порушника, навіть у відкритому морі. Але якщо тільки переслідування ведеться «по гарячих слідах». Тобто починається в прилеглій зоні і відбувається безперервно.
  • Переслідувати можна тільки тих порушників, які порушили правила в тій зоні, де ці правила встановлено. Держава не повинна при здійсненні власних прав порушувати при цьому права інших держав, які правомірно перебувають у цій зоні.

Федеральний закон РФ

У 1998 році В Росії вийшов Федеральний закон, що висвітлює цю тему, а також територіальних і внутрішніх вод. Цей закон досі діє. Згідно йому, прилежащая зона РФ представляє собою пояс морського простору, який прилягає до смуги територіального моря. Тягнеться він уздовж всього узбережжя. З зовнішньої сторони межа цієї зони розташована на відстані в 24 милі від лінії, де починається відлік територіальних вод.

Загрузка...

Контроль у водах РФ

Дії Росії в прилеглій зоні наступні:

  • Контроль над тим, як відбувається дотримання санітарних, митних, фіскальних та імміграційних правил, які прописані в законах, що діють у межах територій Російської Федерації, які включають і морський простір.
  • Здійснення покарань за порушення цих правил і законів, вчинене на території Росії, що включає простір морів. Таким чином, можна зробити висновок, що Федеральний закон Росії не розходиться з конвенцією ООН щодо прилеглої зони.

Види

Бувають різні види прилеглих зон. Це санітарні, фіскальні, митні та імміграційні зони. Вони встановлюються відповідними законодавчими актами і іноді міжнародними договорами. Вони відомі у міжнародній практиці. Так, наприклад, санітарні зони встановлюються арабськими державами. Індією встановлена фіскальна та імміграційна зона.

Але, крім названих видів, існують ще й інші. Деякі держави встановили зони кримінальної юрисдикції, деякі – зони нейтралітету. А також існують зони запобігання забруднення. Країни Саудівська Аравія, Пакистан, Бірма (М’янма), Індія, В’єтнам, Судан створили прибережні зони безпеки.

Хоча якщо існування таких видів до конвенції ООН дозволялося, то після 1982 року вже немає. Встановлення прилеглих зон, крім зазначених видів – санітарної, фіскальної, митної та імміграційної – не допустимо і є неправомірним з позиції міжнародного права.

Територіальне море

Це частина морського простору, яка розташовується між внутрішніми морськими водами і прилеглої зоною. Це смуга моря, що тягнеться вздовж усього узбережжя, примикаючи до суші. Інше її назва – територіальні води. Ця зона має свої особливості. На відміну від прилеглої зони і внутрішніх морських вод, територіальне море розташоване ближче до берегів, але не заходить у дрібні затоки і порти, і є частиною території держави.

Відзначається воно або від лінії найбільшого відливу, або від прямих вихідних ліній, які служать кордоном між територіальним морем і внутрішніми водами. Останні включають в себе акваторії невеликих заток, портів, морських бухт, утворених річками лиманів і губ, обмежені вихідними лініями. Ширина смуги територіального моря у всіх держав, що мають акваторії, становить 12 миль. Межа між прилеглої зоною і територіальним морем є в той же час кордоном держави.

Закони і правила в цій зоні

Територіальні води розташовані ближче до берегів і входять в територію прибережної держави. Тому на цю ділянку морського простору поширюється суверенітет країни. Але при цьому судна з інших країн можуть проходити через цю зону, як і по водах прилеглої зони. Тільки якщо ці судна перетинають цю територію мирно, не загрожуючи безпеці країни.

За державою залишається право встановлювати свої закони, які будуть визначати судноплавство на цій ділянці. Закони і правила потрібні для того, щоб зробити судноплавство в цій зоні безпечним і зручним, забезпечити захист для навігаційного обладнання і засобів.

Крім того, держава різними заходами намагається запобігти забруднення вод, деякі ділянки територіального моря взагалі можуть бути закриті для проходження суден. Кораблі з інших країн зобов’язані дотримуватися встановлені правила та закони, у разі порушень держава має право здійснити покарання, накласти штраф або порушити кримінальну справу.