Психологічні проблеми дітей, дитини: проблеми, причини, конфлікти і труднощі. Поради та розяснення дитячих лікарів

Якщо у дитини (дітей) психологічні проблеми, причини слід шукати в сім’ї. Відхилення в поведінці дітей часто є ознакою сімейних негараздів і проблем.

Яке ж поведінку дітей можна вважати нормою, а які ознаки повинні насторожити батьків? Багато в чому проблеми психологічного характеру залежать від віку дитини і особливостей його розвитку.

У статті піде мова про проблеми психологічного здоров’я у дітей, про те, як батькам вести себе з дитиною і коли варто бити тривогу.

Причини виникнення проблем у дитини

Часто психологічні проблеми у дитини (дітей) виникають при відсутності теплих, близьких і довірчих відносин з ним. Також «важкими» діти стають, якщо батьки вимагають від них занадто багато: успіхів у навчанні, малюванні, танцях, музиці. Або якщо батьки занадто бурхливо реагують на витівки малюка, суворо карають його. Слід зазначити, що з труднощами у вихованні стикаються всі сім’ї.

Помилки, які допускають батьки у вихованні, пізніше можуть чинити сильний вплив на життя людини. І не завжди вдається повністю усунути.

Види психологічних проблем

Часто неправильну поведінку дитини просто відповідає певному віку і періоду його розвитку. Саме тому до цих труднощів потрібно ставитися спокійніше. Але якщо вони не проходять тривалий час або посилюються, батькам необхідно прийняти заходи. Найпоширеніші психологічні проблеми у дітей (дитини), з якими стикаються багато батьків:

  • Агресивність — вона може проявлятися по-різному. Дитина може стати грубим, часто переходити на крик, битися з однолітками. Батькам не можна не звертати уваги на занадто агресивний прояв емоцій у малюка. Іноді така поведінка є протестом проти заборон і правил, прийнятих у сім’ї та суспільстві. Агресивні діти дуже часто неспокійні і напружені. Їм важко спілкуватися з однолітками, вони не здатні знаходити компроміс. З дитиною треба поговорити відверто і пояснити наслідки такої поведінки.
  • Напади злості – часто проявляються у зовсім маленьких дітей. Вони зляться з-за якоїсь дрібниці, у них починається істерика, вони падають на підлогу. При такій поведінці дитини батькам потрібно вести себе спокійно, ігнорувати його поведінку, а краще всього на час залишити його одного.
  • Брехня і злодійство – дуже часто батьки впадають в паніку, коли виявляють, що дитина бреше або краде. Їм важко зрозуміти, чому він так чинить, вони бояться, що він стане злочинцем. Але за такими вчинками часто криється бажання привернути до себе увагу. При цьому дитину влаштовує увагу батьків і у вигляді покарання, і у вигляді ласки. Крім того, іноді брехня або крадіжка є випробуванням меж дозволеного. Тобто це свого роду експеримент, який проводить дитина, щоб з’ясувати межі дозволеного.
  • Нетримання сечі або калу. Більшість дітей повністю починають контролювати роботу кишечника і сечового міхура приблизно до 4 років. Але якщо до цього періоду дитина не проситься на горщик, це ознака відхилення. При цьому нетримання сечі зустрічається частіше, ніж калу. Нетримання пов’язано з нездатністю контролювати свої фізіологічні процеси. У першу чергу потрібно з’ясувати, чи не пов’язано це з анатомічними проблемами або патологіями. Якщо немає, то можна говорити про психологічний чинник. Як правило, це брак любові, зайва строгість батьків, брак розуміння.
  • Гіперактивність. Найчастіше ця проблема характерна для хлопчиків. Таким дітям властива неуважність, вони не слухають викладача на заняттях, часто і легко відволікаються, ніколи не завершують те, що почали. Вони імпульсивні, не вміють сидіти на місці. Така поведінка дитини відбивається як на соціальному, психічному, емоційному, так і на розумовому розвитку. Причини цієї психологічної проблеми дітей до кінця не вивчені. Довгий час гіперактивність пов’язували з поганим вихованням, дратівливістю, неблагополучною обстановкою в сім’ї. Деякі вчені відносять гіперактивність до соціально-психологічних проблем дітей. Проте в результаті досліджень доведено, що ця психологічна проблема обумовлена біологічними причинами і неблагополучної середовищем. Для корекції даної проблеми призначають лікарські препарати, у важких випадках проводять більш поглиблене лікування.
  • Проблеми з харчуванням проявляються у відсутності апетиту. Відмова від їжі – це спосіб звернути на себе увагу, іноді це пов’язано з несприятливою обстановкою за столом, коли дитину в цей момент постійно виховують або критикують. Якщо у нього відсутній апетит, а його змушують їсти, то у нього може виникнути відраза до їжі, в самому запущеному випадку може розвинутися анорексія.

Іншою стороною проблеми з харчуванням є ситуація, коли їжа перетворюється в єдине заняття, яке приносить задоволення. У цьому випадку дитина набирає зайву вагу, йому складно контролювати процес вживання їжі, він їсть постійно і скрізь.

  • Труднощі в спілкуванні. Деякі діти дуже люблять самотність, у них зовсім немає друзів. Як правило, такі діти невпевнені у собі. Якщо дитина тривалий час не контактує з однолітками, йому потрібна психологічна допомога. Діти, що мають психологічні проблеми, часто схильні до депресій.
  • Фізичні нездужання. Є діти, які постійно скаржаться на болі, при цьому лікарі стверджують, що вони абсолютно здорові. У цьому разі причини частих недуг – психологічні. У родині, де хтось тяжко хворіє, діти присвоюють собі деякі симптоми хвороби родича. У цьому випадку дитину треба заспокоїти і пояснити, що якщо хтось хворіє, це не означає, що він захворіє. Іноді у дуже недовірливих батьків виростають діти-іпохондрики, вони дуже яскраво реагують навіть на саму слабку біль, а батьки їх починають оточувати надмірною турботою і опікою.
  • Втеча з дому – це серйозна психологічна проблема, яка говорить про відсутність теплих відносин і розуміння в сім’ї. Дорослі повинні проаналізувати ситуацію і задуматися, чому відбувається втеча. Після того як дитина повернувся, не треба його карати, краще оточити турботою і ласкою і відверто поговорити про те, що його турбує.

Психологічні проблеми від народження і до року

У цей період розвитку дитини дуже частими є наступні проблеми: неспокій, надмірна збудливість, сильна прихильність до мами.

У цей час більшість поведінкових симптомів пов’язані з темпераментом дитини. Тому збудливість, тривожність, емоційність вважаються варіантом норми. Але якщо батьки починають вести себе неправильно, наприклад ігнорувати плач, відлучати дитину від рук, проявляти агресію, то у малюка можуть розвинутися справжні розлади.

Батьків має насторожити, якщо маля не проявляє інтерес до оточуючих його предметів, якщо його розвиток сповільнений, якщо він не урівноважений, не заспокоюється навіть у мами на руках.

Як вести себе з дитиною: частіше доторкатися до малюка, обіймати й цілувати його, задовольняти його емоційні потреби.

Проблеми у дітей від року до 4 років

У цей період поширеними психологічними проблемами у дітей є жадібність, агресивність, страхи, небажання контактувати з іншими дітьми. У нормі всі ці ознаки зустрічаються у всіх дітей.

Що повинно насторожити батьків: якщо ці ознаки помітно гальмують розвиток і соціальну адаптацію дитини, якщо дитина не реагує на батьків, коло його інтересів сильно звужений (наприклад, цікавиться тільки мультиками).

Відхилення від норми психологічного розвитку дітей пов’язано з неблагополучною ситуацією в родині і неправильним вихованням. Агресивність або жадібність можуть бути пов’язані з тим, що дитині мало приділяють увагу в сім’ї. Тривожність і сором’язливість пов’язані з агресивною поведінкою батьків.

Як вести себе з дитиною: необхідно проаналізувати ситуацію та стосунки в родині, при необхідності слід звернутися до дитячого психолога.

З 4 до 7 років

Найпоширенішими психологічними відхиленнями цього періоду життя дітей є брехня, хвороблива сором’язливість, надмірна самовпевненість, незацікавленість ні в чому, прихильність до мультиками (фільмів, комп’ютера), часте прояв шкідливості і впертості.

Це нормально — якщо психологічні проблеми дітей дошкільного віку пов’язані з формуванням особистості і характеру.

У батьків має викликати занепокоєння: віддалення дитини від мами і тата, занадто хвороблива сором’язливість і сором’язливість, навмисне шкідництво, агресивність і жорстокість.

Як вести себе з дитиною: ставитися до нього з любов’ю і повагою. Уважно ставитися до його спілкування з однолітками.

Психологічні проблеми у дітей (дитини) шкільного віку

Коли дитина йде в школу, одні проблеми змінюються іншими. Ті проблеми, на які батьки не звернули уваги, зміцнилися і посилилися з віком. Тому до будь-яких труднощів потрібно ставитись серйозно і намагатися подолати їх. Найпоширеніші психологічні проблеми дітей у школі, які слід вчасно помітити і впоратися з ними:

  • Страх перед школою, прогули уроків — найчастіше проявляється у молодших школярів, коли дитина адаптується до школи. Часто діти не можуть звикнути до нової обстановки, колективу. Небажання ходити до школи може бути викликана острахом якогось предмета, вчителя, однолітків. Іноді дитина не може виконати домашнє завдання і боїться отримати погану оцінку. Щоб уникнути страху перед школою, слід готувати до неї дитини заздалегідь. Якщо проблема все-таки виникла, потрібно поговорити з ним, з’ясувати, чого він боїться. Але не варто бути надмірно суворими і вимогливими, слід встановити контакт з дитиною.
  • Знущання однолітків. На жаль, це дуже актуальна проблема сучасних школярів. Коли дитину постійно принижують, знущаються над ним, у нього виникає депресія, він стає вразливим, замкнутим або проявляє спалахи агресії, люті. При цьому дуже часто батьки не здогадуються, що відбувається, і списують дивацтва поведінки на труднощі підліткового віку. Якщо у дитини виникла така проблема, то це може бути пов’язано з заниженою самооцінкою або відсутністю друзів. Потрібно допомогти йому стати впевненіше в собі, завжди розмовляти з ним на рівних, залучати до вирішення сімейних проблем, завжди прислухатися до його думки. Частіше ходити в школу, попередити вчителів щодо наявної проблеми – її треба вирішувати спільно. У разі необхідності звернутися до дитячого психолога. Якщо нічого не допомагає, потрібно змінити школу. В даному випадку це не втеча від проблеми, це рішення її швидким способом. У дитини з’явиться шанс змінити себе і ставлення до себе в новому колективі.

  • Погане ставлення вчителів. Іноді вони вибирають учня, на якому постійно відіграються. Не можна миритися з ситуацією, коли за рахунок дитини дорослі вирішують свої власні психо-емоційні проблеми. Це може спровокувати розвиток серйозної психологічної травми. Найефективніший шлях вирішення проблеми — поговорити з учителем і з’ясувати причину такого ставлення до дитини. Якщо після розмови нічого не змінилося, слід перевести підлітка в іншу школу.

Як запобігти появі психологічних проблем: виховання дітей

Щоб запобігти виникнення проблем психологічного характеру у дітей, необхідно розмовляти з дитиною про все, що його турбує, постійно пропонувати свою допомогу і захист. Чим раніше буде виявлена проблема, тим легше її вирішити і не допустити розвитку серйозного комплексу.

Слід уважно поспостерігати, як спілкується дитина зі своїми однолітками. Його спілкування і поведінка можуть багато розповісти про наявність проблеми та її характер. Наприклад, якщо дитина всіма силами хоче заслужити розташування однолітків, це свідчить про недостатність любові, тепла й уваги до нього.

Крім того, слід завжди пам’ятати, що кожна дитина індивідуальна, володіє своїми рисами характеру, емоційними рисами, які слід враховувати у процесі виховання. Потрібно поважати його, любити таким, який він є, з усіма недоліками і достоїнствами.

Необхідні чи покарання?

Складно однозначно стверджувати, що карати дітей не можна. Але покарання не повинні перетворюватися на побої, постійну демонстрацію нелюбові чи злості. Покарання повинно бути правильним, справедливим, доцільним. Крім того, виховання і покарання повинні бути послідовними. Тобто не можна карати за те, що в інший час не зверталося уваги.

Замість висновку

Порушення психіки пов’язано з відсутністю уваги, суворими покараннями, постійним почуттям страху перед батьками; воно проявляється у той час, коли дитина починає усвідомлено сприймати все оточення. У період статевого дозрівання психологічні проблеми дітей пов’язані з прагненням до самостійності, з спілкуванням з дорослими.