Пульмикорт: інструкція по застосуванню, аналоги, склад та відгуки

Згідно інструкції по застосуванню, «Пульмикорт» випускається у формі суспензії. Основна діюча речовина — будесонид. Препарат коштує досить дорого – від 700 рублів і вище, що певною мірою пояснюється виробником: медикамент виготовляє англійське фармацевтичне підприємство «АстраЗенека», має дуже хорошу репутацію світового рівня. Втім, при необхідності заощадити можна замінити засіб на аналоги, більш доступні за ціною, але цей факт доведеться узгодити з лікуючим лікарем.

Базові особливості

В інструкції по застосуванню «Пульмикорта» зазначено, що основне з’єднання присутня в мікронізованому вигляді, що допускає його застосування для інгаляцій. На одну упаковку припадає 0,25 мг активної речовини. Виробником використані допоміжні з’єднання. Повний перелік всіх застосованих речовин є в інструкції по застосуванню. «Пульмикорт» містить:

  • натрієві хлорид і цитрат;
  • полісорбат;
  • лимонну кислоту;
  • воду;
  • динатрію едетат.

Медикамент відноситься до класу глюкокортикоїдних. В інструкції по застосуванню «Пульмикорт» виробником рекомендований як препарат від алергічної реакції і запальних процесів.

Динаміка препарату

Виробник звертає увагу: щоб лікування було максимально безпечним, перед застосуванням необхідно ознайомитися з інструкцією по застосуванню «Пульмикорта». Для інгаляцій препарат застосовують, оскільки базується на спеціальному речовині, розроблений саме для такого шляху введення в організм пацієнта. Якщо використовувати складу в дозі, рекомендованій виробником, ефект буде вираженим при запальних процесах, локалізованих в бронхіальному дереві. Виробник акцентує увагу: використовуючи інструкції по застосуванню для інгаляцій «Пульмикорт», можна знизити силу симптоматики астми, зробити менше частоту нападів.

Від альтернативних варіантів «Пульмикорт» відрізняється мінімальною ймовірністю виникнення побічних ефектів. Особливо помітно це в порівнянні з ГКС, які мають системний ефект. Правильне використання у відповідності з інструкцією по застосуванню «Пульмикорта» 0,25 мг дозволяє знизити набряклість бронхіальних слизових, дещо скоротити обсяги вироблюваних слизовими відділень. Під впливом компонентів препарату повільніше формується мокротиння, зменшує гіперреактивність шляхів дихання.

Випробування показали (і це зафіксовано в інструкції по застосуванню): «Пульмикорт», ціна на який досить висока (від 700 рублів), добре переноситься при тривалій терапії, тому витрата на нього повністю виправдана. Відмітна особливість активної сполуки – відсутність минералокортикостероидного ефекту.

Правила застосування

В інструкції «Пульмикорта» (0,25 і 0.5 мг) зазначено, що медикамент підходить для лікування осіб різних вікових груп. При цьому важливо дотримуватися обмеження дозування і всі рекомендації, які дасть доктор, вписуючи рецепт на медикамент.

Після однієї інгаляції терапевтична ефективність відчувається через декілька годин. Максимальний результат можна помітити до кінця першої або другої тижні постійного застосування. Виробник рекомендує використовувати медикамент в якості профілактичного засобу. Активний компонент, зазначений в інструкції по застосуванню «Пульмикорта» (0,5 мг і 0,25 мг), добре зарекомендував себе при терапії астматиків. Особливо в тих випадках, якщо необхідно попередити загострення хвороби.

Випробування показали, що дозування використовується для інгаляцій «Пульмикорта» (по інструкції по застосуванню — 0,25 або 0,5 мг) впливає на концентрацію в урині, кровоносній системі кортизолу. Якщо застосовувати складу в кількостях, рекомендованих виробником, з боку медикаменту спостерігається відносно слабкий вплив на функцію надниркових залоз. Особливо виражена різниця в порівнянні з використанням препаратів на преднизоне, що містять 10 г активного з’єднання. Для виявлення цього факту проводилися спеціалізовані клінічні тести.

Кінетика

Дослідження показали, що відбувається швидке всмоктування, якщо вводити будесонид допомогою інгаляції. Відгуки на інструкцію по застосуванню «Пульмикорта» згадують, що виробник дає зрозуміле і чітке опис того, що відбувається в організмі пацієнта під впливом активного з’єднання. Якщо застосовувати для введення препарату небулайзер, для дорослих пацієнтів біологічна доступність основного з’єднання досягає 15% від загального обсягу, рекомендованого лікарем. Щодо потрапив в органічні тканини речовини біологічна доступність для дорослих пацієнтів оцінюється в 40-70%. Максимальні показники концентрації в кров’яній плазмі спостерігаються вже через півгодини з моменту початку процедури.

В деяких випадках лікар рекомендує зупинитися на такій формі випуску препарату, як«Пульмикорт Турбухалер». Інструкція щодо застосування цього варіанту схожа, оскільки активний компонент такий же, як і в базовому «Пульмикорте». Обидва препарати випускаються одним виробником.

Незабаром після введення в організмі пацієнта відбувається розподіл активного компонента по тканинам і органам. У середньому можливість вступу в зв’язок з білками для будесонида оцінюється в 90%, а об’єм розподілу досягає 3 л/кг. Незабаром після всмоктування активного компонента (на це зазначено в інструкції по застосуванню суспензії) «Пульмикорта» починаються реакції біологічної трансформації. Локалізація – печінка. Формуються при цьому метаболіти мають низькі показники активності як ГКС. Основні метаболіти – 6-бета-гідрокси-будесонид, 16-альфа-гідрокси-преднізолон. В порівнянні з вихідним з’єднанням їм притаманна ГКС-активність, менша приблизно в сто разів.

Переважно елімінація забезпечена ферментом CYP3A4. Продукти реакції метаболізму залишають організм з уриною. Альтернативний варіант – кон’юговані форма. Метаболіти не зазнають змін. Для активного з’єднання препарату властиві високі показники системного кліренсу, а кінетика визначається кількістю що надходить в організм медикаменту. Це зобов’язує особливо уважно ставитися до дотримання дозувань, виписаних лікарем і рекомендованих виробником в інструкції по застосуванню «Пульмикорта Турбухалер» та базового «Пульмикорта».

Важливий нюанс

Згідно з інформацією про проведення експериментів, зазначеної в інструкції по застосуванню, для дітей «Пульмикорт» не перевірявся на предмет ефективності та безпеки. Не проводилося спеціальних досліджень з метою виявлення результативності прийому засобу особами, які страждають недостатністю функціональності нирок, порушеннями роботи цього органу.

Клінічні спостереження показали, що хвороби печінки можуть стати причиною більш тривалого перебування активного з’єднання в організмі пацієнта, ніж це властиво особам зі здоровим органом.

Коли допоможе?

В інструкції по застосуванню «Пульмикорта» (0,5 мг і інших варіантів випуску) виробник вказує, що склад ефективний при бронхіальній астмі, якщо хворому призначено підтримуюче лікування ГКС. Показаннями для використання є:

  • обструктивне легеневе захворювання в хронічній формі (ХОЗЛ);
  • помилковий круп (ларинготрахеїт, що супроводжується стенозом).

Особливе положення

Проводилися спостереження за практиковавшими інгаляції описуваним засобом в період виношування плоду матерями. Результати досліджень зафіксовані в інструкції по застосуванню «Пульмикорта»: для дітей не виявлено негативного, токсичного ефекту, ембріони розвивалася абсолютно нормально.

Виробник вказує, що немає можливості стверджувати абсолютно точно, що на тлі використання «Пульмикорта» не буде негативних ефектів для плода. Щоб не шкодити вынашиваемым дітям, інструкцією по застосуванню «Пульмикорт» для інгаляцій вагітним рекомендований у мінімальному дозуванні, ефективної для конкретної пацієнтки. Препарат призначають тільки у разі, якщо є ризик погіршення стану без застосування будесонида.

Вивчення грудного молока показало здатність активного компонента даного препарату проникати в цю речовину. Якщо дотримується інструкція по застосуванню дорослими, «Пульмикорт» для інгаляції в терапевтичній дозі не показує ефекту дитини, якщо мати годує його природним продуктом. На підставі проведених досліджень укладено, що засіб підходить для годуючих груддю жінок.

Не можна!

В інструкції по застосуванню «Пульмикорта» для інгаляцій (ціна на препарат досить висока, але, якщо вірити відгукам, склад її виправдовує) зазначено, що засіб не можна застосовувати, якщо у пацієнта встановлена підвищена чутливість або сприйнятливість якого-небудь з’єднання, присутнього в ліках.

Медикамент не призначений для лікування дітей віком до піврічного віку. Для осіб старше шести місяців питання про терапевтичній програмі беруть, порадившись з лікарем і оцінивши можливі плюси і ризики від такого лікування.

Деякі групи пацієнтів потребує особливої уваги з боку лікаря, так як «Пульмикорт» може з більшим ступенем імовірності спровокувати негативну відповідь організму. До такої категорії належать хворі:

  • туберкульоз в активній формі;
  • інфекції, спровокованими грибками, бактеріями, вірусами;
  • цирозом.

Важливо враховувати, що ГКС може показати системний ефект. Що накладає певні обмеження. Цю можливість враховує лікар, виписуючи препарату. Лікар попереджає, які прояви можуть вказувати на системний ефект, які заходи потрібно приймати в такому випадку. В цілому, якщо хворий слід розробленої для дорослих інструкції по застосуванню, «Пульмикорт» для інгаляцій переноситься непогано, має вузький список обмежень, а можливі побічні явища оцінюються пацієнтами як відносно несуттєві на тлі користі кошти.

Негативний відповідь організму

У відгуках та інструкції по застосуванню до «Пульмикорту» зазначається, що засіб може спровокувати побічні ефекти. Найчастіше вони турбують з боку дихальних шляхів. Багато пацієнтів, які вживали препарат, скаржилися на кандидоз ротової порожнини і глотки, а також подразнення горла. Іноді голос стає хрипким, а в роті відчувається сухість. Вкрай рідко «Пульмикорт» провокував спазм бронхів.

В інструкції по застосуванню «Пульмикорта» для інгаляцій (0,5 мл і інші варіанти випуску) зазначено, що в окремих випадках на фоні використання складу болить голова, є ризик ангіоневротичного набряку. Можливі:

  • гематоми;
  • шкірні висипання;
  • дерматит;
  • кропив’янка;
  • нервозність;
  • збуджений стан;
  • депресія.

Зрідка на тлі використання препарату відзначаються порушення поведінки (про можливість такого побічного ефекту також зазначено в інструкції по застосуванню «Пульмикорта»). Відгуки про ціни і якості медикаменту переважно сходяться в тому, що негативні відповіді організму спостерігаються досить рідко, а переносити їх не так і складно, в той час як користь від речовини виражена. У той же час пацієнти відзначають, що препарат відверто недешевий.

Взаємний вплив

Зараз не відомо про взаємодію активного компонента «Пульмикорта» і інших засобів, що застосовуються в терапевтичній програмі бронхіальної астми.

Якщо використовувати одночасно «Пульмикорт» і препарати на кетоконазоле в кількості 200 мг (всю дозу в рамках експерименту брали за один раз), у плазмі крові підвищується концентрація будесонида. «Пульмикорт» використовували у кількості 3 мг щодня, весь обсяг брали за один раз. В середньому показники були вище відносно стандартних у шість разів.

Якщо використовувати засіб з кетоконазолом через 12 годин після Пульмикорта», концентрація в плазмової складової крові будесонида зростає в середньому втричі. Виробник попереджає: ймовірно, інші інгібітори CYP3A4 також можуть бути причиною підвищеного вмісту активної речовини розглянутого складу в плазмі крові.

Допускається розбавляти «Пульмикорт» натрієвих хлоридом, розчинами натрієвого кромогликата, бромидного іпратропію, а також рідинами, що містять:

  • тербуталін;
  • сальбутамол.

Правила використання

«Пульмикорт» призначений для проведення інгаляцій. Дозування лікар вибирає, оцінюючи стан пацієнта – все строго індивідуально. Якщо лікар порекомендував на добу до міліграма, весь обсяг застосовують за одну процедуру. При необхідності застосовувати «Пульмикорт» у більшому дозуванні розумно розділити належні обсяги на два підходи.

Для дітей піврічного віку і старше «Пульмикорт» показаний в кількості 0,25-0,5 мг на день, але можливо збільшення обсягів до міліграма.

Для дорослих хворих та осіб похилого віку «Пульмикорт» рекомендований в кількості 1-2 мг на день.

Якщо терапія має на меті підтримати стан пацієнта, для дітей препарат показаний в кількості 0,25-2 мг на день, а для дорослих оптимальний обсяг – 0,5-4 мг. Збільшення дозування допускається, якщо хвороба загострюється.

Занадто багато!

Не буде клінічних проявів, навіть якщо пацієнт використовував «Пульмикорт» в дуже високій дозі. Тривале застосування препарату в дозуванні, що значно перевищує рекомендовану, може стати причиною системного впливу на організм, характерного засобів з класу ГКС.

Нюанси

Приймаючи рішення про призначення препарату для інгаляцій «Пульмикорт», потрібно пам’ятати, що є ризик системного ефекту ГКС.

Небулайзери і інгаляції

Виробник рекомендує застосовувати «Пульмикорт» з допомогою небулайзера – приладу, здатного перетворити суспензію під суспензія в повітрі, яку хворий вдихає. Небулайзер оснащений мундштуком, через який необхідно вдихати складу. Рівний, покійний вдих дозволяє речовині проникнути в усі відділи дихальної системи, наповнити легені. Якщо необхідна інгаляція дитині, слід застосовувати маску.

Для використання «Пульмикорта» не підходять ультразвукові прилади.

Перед початком процедури слід уважно ознайомитися з інструкцією по застосуванню препарату. Рекомендації виробника потрібно дотримуватися гранично чітко.

Одразу після інгаляції належить прополоскати чистою водою ротову порожнину. Це дозволяє знизити ймовірність кандидозу слизових. Крім того, ретельно вмиваються, щоб мінімізувати роздратування шкірних покривів.

Розбавивши суспензію, слід вжити її в найближчі півгодини – після закінчення цього часу медикамент втрачає ефективність. По завершенні процедури потрібно промити небулайзер. Для очищення слід застосовувати м’який детергент, після чого просушити прилад.

Відмітна особливість сучасних приладів – формування насиченого повітряного потоку, щохвилини подаючого від п’яти до восьми літрів обробленого повітря. Кількість препарату, що використовується для такої процедури, вибирає лікар.

Особливості застосування

Як показали дослідження, «Пульмикорт» не впливає на здатність людини концентрувати увагу. Не потрібно спеціальних обмежень під час терапевтичного курсу, можна керувати транспортом та приладами, що вимагають підвищеної реакції і уважності.

Аналоги «Пульмикорта»: відгуки і ціни

Інструкція по застосуванню даного препарату вказує, що активний компонент – будесонид. На ньому ж засновано й кілька інших коштів:

  • «Симбикорт».
  • «Тафен Назаль».
  • «Форадил Комбі».

З перерахованих найменше варто препарат Тафен Назаль», але підходить він далеко не в кожному випадку. Ціна на упаковку – близько 300 рублів. А ось за популярний «Симбикорт» в аптеках просять близько 2 500 рублів.

Схожі у деяких пунктах інструкцій по застосуванню аналоги «Пульмикорта», за ціною більш доступні, ніж розглянутий склад:

  • «Будесонид».
  • «Буденит».

Замінити виписаний лікарем складу іноді можна на:

  • «Бенарин».
  • «Апулеин».
  • «Будиэйр».

Непоганою репутацією мають медикаменти «Новопульмон», «Будостер».

При необхідності заміни виписаного складу на аналоги важливо проконсультуватися з лікарем, інакше препарат може виявитися неефективним або спровокувати непередбачувані побічні ефекти, що погіршують стан хворого. Про негативний досвід самолікування можна укласти з відгуків хворих.

Що таке бронхіальна астма?

Хвороба належить до числа імуноалергічна, провокується запальними процесами неінфекційного походження. Область локалізації запалення – дихальні органи, бронхіальне дерево. Хвороба зазвичай хронічна, поступово прогресує, час від часу турбує приступами, що супроводжуються задухою, бронхіальною обструкцією.

Астму провокує цілий комплекс факторів – зовнішніх, внутрішніх: стрес, психічні, емоційні навантаження, підвищена фізична активність, поганий клімат, хімічні, отруйні компоненти, алергени. З більшою ймовірністю з астмою стикаються особи, що страждають від проблем функціонування ендокринної системи, ослабленого імунітету. Астма нерідко діагностується на тлі гіперреактивності бронхів.

Звідки прийшла біда?

Найчастіше причина – вплив алергену на тлі порушення імунітету. Оскільки такі ситуації в житті хворого повторюються, хвороба характеризується нападами. Як показали дослідження, у кожного третього астматика – обтяжена історія хвороби сім’ї. Якщо атопічна астма, спадковий фактор дуже важливий, тому в більшості випадків не представляє праці виявити, які саме причини провокують напади.

Алерген – не єдине, що провокує астму. Частота проявів, характер перебігу визначаються кількома особливостями. Грає роль, наприклад, підвищена реактивність гладких м’язів, що формують стінки бронхів – будь-яке подразнення вже стає причиною спазму. Крім того, астму ініціюють:

  • екзогенні фактори, унаслідок яких виникають медіатори, при цьому загальної алергічної реакції не формується;
  • набряклість бронхіальної слизової оболонки, що призводить до поганої прохідності;
  • ураження дрібних бронхіальних елементів;
  • малий обсяг виробляється залозами секрету бронхів;
  • деструктивні зміни тканин легень, обумовлені недостатньою вентиляцією органу.

Лікарі кажуть, що часто астма розвивається через запиленості місця проживання людини. Пил багата кліщами, хітин яких – сильний алерген.

Стадії та форми хвороби

Астму поділяють на чотири етапи:

  • інтермітуюча;
  • легка персистенція;
  • середня персистенція;
  • важка персистенція.

Ранні стадії рідко супроводжуються нападами, а самі прояви легко усунути. Чим активніше хвороба розвивається, тим загострення важче, а ліки показують все більш слабкий результат.

Походження астми:

  • екзогенне;
  • ендогенне;
  • комбіноване.

Відомі специфічні форми:

  • на тлі саліцилатів (аспіринова);
  • рефлюкс-індукована;
  • фізична;
  • професійна;
  • нічна.

Атопічна астма зустрічається частіше за інших. Причина хвороби – гіперчутливість дихальної системи до алергенів. Імунітет, намагаючись захиститися від шкідливих агентів, провокує спазм м’язів бронхіального дерева. Така астма належить до класу екзогенних, але в сучасній медицині розглядається відокремлено. Багато в чому це пов’язано з спадковим фактором, що впливає на ймовірність розвитку патології.

Симптоматика

При навантаженні, а часто навіть у спокої астматика мучить задишка, можливе ядуха. Симптоми виникають, якщо вдихнути пилок або виявитися в умовах різкої зміни температури. На ранній стадії напад астми зазвичай розвивається непередбачувано. Хворий дихає поверхово, видих довший за вдих, а повністю випустити повітря з легенів не вдається, і це народжує відчуття неспокою.

Астматиків мучить сильний, непродуктивний кашель на тлі задишки. Відкашлятися при астмі не виходить, але по завершенні нападу малі обсяги можуть відходити мокротиння. Одночасно з цим помітні хрипи при диханні, часто досить гучні, щоб їх почути на відстані.

Астматикам характерно ортопное, тобто специфічне положення тіла (сидячи, ноги опущені вниз, руки тримаються за опору). Це дозволяє дещо полегшити дихання.

На перших стадіях астми можливо прояв лише окремих ознак з перерахованого «букета». Напади спочатку короткочасні, приходять рідко. Цей часовий проміжок отримав в медицині назва «уявного благополуччя». З часом симптоми стають більш вираженими. Найкращі результати принесе лікування, якщо вдасться помітити хворобу на початку і звернутися до лікаря вчасно.

Початок хвороби не супроводжується системними порушеннями здоров’я, але з часом ситуація погіршується. Пацієнти відзначають, що болить і паморочиться голова – це вказує на недостатність активності дихальної системи. Хворий відчуває себе слабким, а при спробі активних рухів у період нападу стикається з гострою нестачею повітря. А ось між нападами зазвичай нормальний стан, можна без праці справлятися з фізичними навантаженнями (в розумних межах).

Під час астматичного нападу частішає серцебиття, збивається його ритмічність. В середньому частота досягає 130 ударів у хвилину. Якщо хвороба дійшла до важкої стадії, навіть між нападами турбує тахікардія.

Найчастіше при астмі кінцівки, шкіра набуває синюватий відтінок. Цей ознака пояснюється недостатністю дихальних органів, вказує, що астма протікає важко. Кінцеві пальцеві фаланги, пластини нігтя змінюються, з’являються ознаки, що дозволяють запідозрити легеневу емфізему. Всі ці прояви вимагають якнайшвидшого звернення до лікаря. Тільки лікар може вибрати відповідне лікування – можливо, це буде розглянутий вище препарат «Пульмикорт», можливо, щось ще.