Пєса Джона Бойнтона Прістлі Небезпечний поворот: короткий зміст, головні герої, сюжет, екранізація

Джон Бойнтон Прістлі написав свою дебютну п’єсу в 1932 році. «Небезпечний поворот» голосно зійшов на театральні підмостки і завоював популярність. Жанр твору можна позначити як детектив у закритій кімнаті.

Про автора

Прістлі народився в Брадфорді в 1894 році. Його батько був провінційним вчителем. Письменник був на армійську службу під час Першої світової війни, після її закінчення вступив в Кембридж.

Писав романи, найвідоміший з яких — «Добрі товариші». Написав понад 40 п’єс і став одним з найбільш популярних англійських драматургів.

Помер у 1984 році в Стратфорді-на-Ейвоні.

Загрузка...

Сюжет

На прийомі у співвласника видавництва Роберта Кэплена розкриваються цікаві подробиці самогубства його брата, яка сталася рік тому.

Господар будинку починає розслідування, в ході якого одна за одною розкриваються таємниці присутніх. Сюжет «Небезпечного повороту» будується на одкровеннях основних персонажів. Спливають на поверхню такі таємниці з життя героїв, як крадіжка, зради, спроба зґвалтування.

Подробиці самогубства брата Роберта в результаті розкриваються, а життя тих, хто був присутній при цьому, більше ніколи не буде колишньою.

Головні герої «Небезпечного повороту»

  • Роберт, співвласник англійського видавництва. Дія п’єси відбувається в його будинку.
  • Фреда Кэплен, його дружина.
  • Гордон Уайтхауз, компаньйон Роберта, брат Фред.
  • Бетті Уайтхауз, його дружина.
  • Олуэн Пиил, працівниця видавництва.
  • Чарльз Тревор Стентон — новоспечений директор видавництва.
  • Мод Мокридж — письменниця.

У п’єсі 7 основних героїв, а також постійно згадується покійний брат Роберта — Мартін Кэплен.

Короткий зміст «Небезпечного повороту» Прістлі. Дія перша

На обід до подружжю Роберту і Фреда Кэплен приїхали гості – родичі, друзі, співробітники англійського видавництва, до яких відноситься і сам господар.

Після урочистого обіду чоловіки ведуть розмову за столом, а жінки повертаються у вітальню. До цього вони слухали там радіоп’єсу «Сплячий пес», але поки обідали, пропустили 5 сцен. У підсумку дами не можуть зрозуміти сенс назви та фінал. Їм невтямки, чому постановка закінчується смертельним пострілом.

Олуэн Пиил вважає, що сплячий пес – це символ істини. Персонажа, який розбудив пса, відкрилася вся правда. Не витримавши її, він пустив собі кулю в лоб. Міс Мокридж згадує випадок з братом Роберта, Мартіном Кэпленом, який рік тому покінчив життя самогубством.

У вітальню заходять чоловіки. Їм цікаво, про що була п’єса. Розмова заходить про те, чи варто взагалі говорити правду або розумніше приховувати її.

Думки неоднозначні. Роберт Кэплен вважає, що правда рано чи пізно повинна відкриватися. Стентон упевнений, що така позиція рівнозначна небезпечного повороту на високій швидкості. Господиня дому пропонує всім цигарки і напої, щоб перевести тему розмови.

Фреда відкриває красиву шкатулку з цигарками. Олуэн згадує, що бачила її у Мартіна Кэплена. Але Фреда впевнена, що це неможливо, адже у Мартіна вона опинилася за тиждень до самогубства, тобто після того, як Олуэн і Мартін зустрілися востаннє.

Олуэн не сперечається з господинею. Зацікавившись темою, Роберт наполягає на продовженні розмови.

З’ясовується, що Фреда вручила Мартіну скриньку прямо в день самогубства. А після цього брата Роберта відвідала Олуэн з якогось дуже важливого питання. Причому обидві жінки раніше нікому не говорили про це, навіть слідству.

Роберт знаходиться в замішанні. Він хоче з’ясувати всі подробиці цієї історії і не збирається завершувати розмову. Бетті, посилаючись на головний біль, просить чоловіка, щоб вони вирушили додому. Мод Мокридж і Стентон теж поїхали, так що залишаються тільки Олуэн, Роберт і Фреда.

З’ясовується, що Олуэн в той фатальний день поїхала до Мартіна, щоб з’ясувати, хто з двох братів викрав її чек на 500 фунтів стерлінгів.

Вважається, що це був Мартін, тому-то він і звів рахунки з життям. Але Олуэн висловлює підозри щодо Роберта. Останній обурений, адже завжди вважав дівчину своїм близьким другом.

У розмову втручається Фреда. Вона каже Роберту, що він сліпий, якщо не помічає, що Олуэн в таємниці закохана в нього. Дівчина погоджується, що так воно і є. Тому вона й мовчала під час останньої розмови з Мартіном. Адже той запевняв, що винен Роберт, про що йому сказав Стентон.

Роберт вражений, адже і йому Стентон говорив те ж саме, але про Мартіна.

Фреда і Роберт вирішують, що саме Стентон є злодієм, адже крім нього і братів ніхто не знав про гроші.

Роберт дзвонить Стентону і просить його повернутися, щоб остаточно розібратися в цій справі.

Загрузка...

Дія друга

Стентон повертається разом з Гордоном і під напором зізнається, що скоїв крадіжку. Йому дуже потрібні були гроші, Стентон запевняє, що сподівався незабаром їх повернути.

Але раптово застрелився Мартін, і всі вирішили, що причиною була викрадена сума і страх перед викриттям. Стентон вирішив скористатися випадком і промовчати про крадіжку.

Фреда і Гордон ради, що Мартін тут не при чому. Вони засуджують Стентона, але теж є що сказати.

Він готовий відкрити все, що знає про Мартіна, щоб допомогти розібратися в причинах його самогубства. Стентон розкриває, що Фреда мала любовний зв’язок з Мартіном.

Вона не заперечує цього. Фред каже, що не змогла закінчити відносини з Мартіном навіть після весілля з Робертом. Але перший брат не відчував до неї любові, так що вона залишалася з другим.

Олуэн зізнається, що їй осоружний Мартін, його інтриги, тому вона відчуває до покійного ненависть. Гордон любив Мартіна, з цієї причини гостро сприймає таку заяву. Між ними зав’язується сварка.

Дія третя

Раптово Олуэн зізнається, що це вона вбила Мартіна. Але дівчина запевняє, що зробила це випадково.

Далі вона поринає у спогади про той вечір. Олуэн прийшла до Мартіна, коли він був один. Їй здалося, що він дуже веселий і перебуває під дією наркотиків. Спочатку він став говорити неприємні речі про неї. Обзивав її манірною старою дівою і закликав піддатися бажанню, яке вона відчуває по відношенню до нього.

Коли він запропонував дівчині зняти сукню, Олуэн, обурена такою поведінкою, спробувала втекти. Але він перекрив їй вихід і дістав револьвер.

Почалася боротьба, чоловік намагався зірвати сукню з Олуэн, але вона вхопила його за руку і розгорнула пістолет. Мартін випадково сам натиснув на курок і впав замертво.

У вітальні всі шоковані почутим, але вони вирішують зберегти цю історію в таємниці, щоб не підставляти Олуэн. Стентон давно здогадувався про її причетність, так як знайшов на місці злочину шматочок тканини з сукні дівчини. Але при цьому він завжди поважав Олуэн і вважав її моральної і порядною.

Дівчина продовжує розповідь про події того вечора. Їй терміново треба було з кимось поділитися цією страшною новиною. Вона поїхала до Стентону, але він був з дружиною Гордона – Бетті. Олуэн не стала заходити.

До цього часу Бетті теж з’явилася у вітальні, і Роберт цікавиться, чи правда те, що вона коханка Стентона. Та зізнається, що так і є, а свій шлюб з Гордоном вона ненавидить.

З Стентоном вона стала зустрічатися з-за поганих стосунків із чоловіком. До того ж коханець дарував їй хороші дорогі подарунки. Для цього йому потрібні були гроші.

Роберт теж здійснює визнання – він любить Бетті. Але та впевнена, що він просто бачить в ній гарний образ, яким вона насправді не є.

Роберт і Гордон заявляють Стентону, що більше не хочуть мати з ним нічого спільного. Вони вимагають його звільнення з видавництва і повернення вкрадених грошей.

Роберт п’є віскі і говорить про те, що його світ звалився з вини Стентона, зникли останні ілюзії, все тепер порожньо і безглуздо.

Фінал

Роберт залишає кімнату в жахливо пригніченому стані.

Фреда згадує, що у чоловіка є пістолет. Олуэн відправляється до Роберта, щоб запобігти катастрофі.

Далі в темряві чується постріл, жіночий крик і плач.

«Ні! Це не може статися. Це ніколи не станеться!» – вигукує Олуэн.

Фінал «Небезпечного повороту» Прістлі відсилає нас до початку.

Світло спалахує знову повільно. На сцені всі чотири жінки. Вони говорять про п’єсу «Сплячий пес» та її кінцівці. Незабаром з їдальні виходять чоловіки, знову зав’язується той ж розмова, що і на початку п’єси.

Знову вони намагаються розібратися в сенсі назви «Сплячий пес», сперечаються про правду і брехні, а Фреда бере скриньку з цигарками. Олуэн впізнає її, але далі розмова невимушено повертає в інше русло.

Гордон прокручує радіохвилі в пошуках музики для танців, Олуэн з Робертом танцюють фокстрот під назвою «Все могло бути інакше».

Всім дуже весело, радість та посмішки на обличчях, музика грає все голосніше.

Завіса опускається.

Основна ідея п’єси

При аналізі «Небезпечного повороту» Прістлі в першу чергу звертають уваги на концепцію правди і брехні, викладену в п’єсі.

Один з героїв стверджує, що говорити правду – це рівнозначно небезпечного повороту на високій швидкості. І подальші події, де розкривається вся істина, дійсно призводять до трагічних наслідків.

Але ідея п’єси зовсім не в тому, що правду треба приховувати. Героїня на ім’я Олуэн висловлює важливі для розуміння п’єси думки. Правда не була б небезпечною, якщо б люди спочатку були готові бути щирими, відкриваючи свої вади і недоліки.

Вирвана із загального контексту правда може прозвучати жахливо, але вона не враховує обставини життя людини і те, що у нього на душі. Така напівправда, як би огидно вона не звучала, ніколи не допоможе зрозуміти людину.

Складність питання полягає ще й в тому, що людина часто сам не може зрозуміти себе, не вміє бути щирим з самим собою.

Інша ідея, яку Джон Бойнтон Прістлі вклав у цю та інші свої п’єси, – це загальна взаємозалежність людей. Їх добрі і злі вчинки породжують ланцюг подій, а чим вони закінчаться, вгадати неможливо.

Радянська екранізація

Фільм «Небезпечний поворот» 1972 року за п’єсою Прістлі був знятий режисером Володимиром Басовим. Він сам зіграв одну з головних ролей у цій стрічці. Також у фільмі знялися Юрій Яковлєв, Валентина Титова, Руфіна Ніфонтова.

Картина складається з трьох серій і триває 199 хвилин.

Доля твору

«Небезпечний поворот» Прістлі йшов на сценах багатьох театрів по всьому світу. Але сам автор не дуже любив своє перше творіння. Він вважав, що драматична техніка, показана у творі, занадто відточена і бездоганна.

І хоча герої змальовані яскраво і правдоподібно, автор і деякі режисери знаходили характери занадто плоскими.

П’єса «Небезпечний поворот» Прістлі і зараз користується популярністю у публіки. Її часто ставлять в аматорських та професійних театрах. Також вийшло кілька екранізацій в різних країнах. У Росії фільм «Небезпечний поворот» 1972 року досі високо оцінюється критиками і глядачами.